Життєвий шлях Тараса Шевченка.Періодизація творчості.

9 березня 1814р. – в с. Моринцях на Київщині народився Т.Шевченко. Потім родина переїхала у Кирилівку.

1822 – батько віддає Т.Шевченка “в науку” до дяка в Кирилівку Павла Рубана, на прізвисько Совгир.

1823 – помирає мати.

1825 – помирає батько. Після його смерті Шевченко деякий час був “школярем – попихачем” у дяка І.Богорського. Потім, після кількох невдалих спроб найти собі вчителя – маляра, Шевченко став пасти громадську череду.

1828 – стає козачком молодого пана Енгельгарда.

1828 – Шевченка взято до поміщицького двору у Вільшані.

1829 – Шевченко опиняється у у Вільно, де служив його пан.

1831, весна – Шевченко переїжджає до Петербурга.

1832 – Енгельгардт віддає Шевченка у навчання до В. Ширяева.

1835 – Шевченко, перемальовуючи статуї в Літньому саду, зустрівся з художником Іваном Максимовичем Сошенком. Той знайомить Шевченка з Є.Гребінкою, В.Григоровичем (секретарем Академії мистецтв), художниками О.Венеціановим, К.Брюлловим, поетом В.Жуковським.

1837 – Шевченко починає писати (“Причинна”, “Нудно мені, тяжко – що маю робити”)

22 квітня 1838 – друзі викупають Шевченка на волю, заплативши за нього 2500 крб, вилучені на гроші з лотереї, в якій розіграли намальований Брюлловим портрет Жуковського.

21 травня 1838 – Шевченка зарахували стороннім учнем Академії мистецтв. Він одержує срібні медалі за картини “Хлопчик – жебрак, що дає хліб собаці”(1840), “Циганка – ворожка”(1842), “Катерина”(1842).

1838 – Шевченко віддає кілька своїх поезій Гребінці для публікації в “Ластівці”

18 квітня 1840 – вийшов “Кобзар” (8 творів: “Думи мої, думи мої”, “Перебендя”. “Катерина”, “Тополя”, “Думка – Нащо мені чорні брови”, “До Основяненка”, “Іван Підкова”. “Тарасова ніч”).

1841 – було видано окремою книжкою поему “Гайдамаки” (1839-1841)

1943 – Шевченко іде на Україну, де не був 14 років. Побував у Кирилівці, на Київщині, на Чернігівщині, на Полтавщині. Подорож тривала близько 8 місяців.

1844 – повертається в Петербург. Пише поему “Сон”.

1845 – Шевченко закінчує Академію мистецтв і їде на Україну для постійної роботи.

жовтень – грудень 1845 – пише “Єретик”, “Сліпий”. “Наймичка”, “І мертвим. і живим...”, “Холодний яр”.

1846 – Шевченко вступає до Кирило –Мефодіївського товариства. Знайомиться з М.Костомаровим, М.Гулаком, М.Савичем, О.Марковичем.

1847 – Кирило – Мефодіївське братство було розгромлено.

5 квітня 1847 – Шевченка заарештовують.

17 квітня 1847 – Шевченка привезли до Петербурга й ув’язнили на час слідства в казематі 3-го відділу “Імператорської його Величності Канцелярії”, т.б. охранки.

8 червня 1847 – Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської фортеці.

1848 – 1850 – Шевченко у складі Аральської описової експедиції, очолюваної О.Бутаковим, побував на о. Косарал, в укріпленні Раїм. За цей час написав близько 70 поезій.

23 квітня 1850 – Шевченка заарештовують за порушення царської заборони писати і малювати.

жовтень 1850 - Шевченка після слідства перевели до Ново петровського укріплення на півострові Мангишлак.

2 серпня 1857 – Шевченко покинув це укріплення, маючи намір оселитися в Петербурзі. Поки Ф. Толстой клопотав про дозвіл на проживання Шевченка в Петербурзі, той написав “Неофіти”, “Юродивий”

березень 1858 – Шевченко приїжджає до Петербурга.

літо 1859 – Шевченко відвідує Україну з наміром тут оселитися, та його заарештовують за доносом, де поета було звинувачено у богохульстві. Звільнили через місяць. Запропонували негайно виїхати назад до Петербурга.

1860 – в Петербурзі з’явилося нове видання “Кобзаря”, що складалося з 17 на писаних до заслання поезій.

10 березня 1861 – Шевченко помер. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі

травень 1861 – тіло Шевченко перевезли на Україну і, виконуючи його заповіт, поховали на горі під Каневом.

Рання творчість (1837-1843)

У 1837 році була написана Шевченком балада "Причинна", у 1838 - поема "Катерина", елегія "На вічну пам'ять Котляревському", у 1839 - поезія "Тополя", "До Основ'яненка". У 1840 році побачила світ збірка творів Шевченка "Кобзар", що містила вісім творів: "Думи мої...", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". У 1841 році вийшов альманах "Ластівка", де було вміщено п'ять творів Шевченка: баладу "Причинна", поезії "Вітре буйний", "На вічну пам'ять Котляревському", "Тече вода в синє море...", перший розділ поеми "Гайдамаки" - "Галайда", та окремим виданням вийшла поема "Гайдамаки".

Визначним твором цього періоду є картина олійними фарбами "Катерина", 1842 рік.

Захоплюючись театром Шевченко пробував свої сили і в драматургії. В 1842 році з'явився уривок з п'єси "Никита Гайдай", написаної російською мовою та була написана поема "Слепая". У 1843 році Шевченко завершив драму "Назар Стодоля". В 1844 році в Петербурзі окремим виданням вийшла поема "Гамалія".

Життя і творчість перед засланням (1843-1847)

Минуло чотирнадцять років з часу, коли Шевченко виїхав з України. 19 травня 1843 року Шевченко разом з Гребінкою їде на Україну. У вересні Шевченко відвідує Кирилівку, зустрічається з братами і сестрами, виконує малюнок "Хата батьків Т. Г. Шевченка в с. Кирилівці". З Кирилівки їде на Березань, де пише вірш "Розрита могила". Пише поему "Тризна", яку присвячує Варварі Рєпніній. Тут він знайомиться з сестрами Псьол.Відвідав Київ і на початку 1844 виїхав до Москви. Тут він знайомиться з істориком О.М. Бодянським, Шафариком, зустрівся з Щепкіним. Пише поезію "Чигирине, Чигирине..." Із Москви Шевченко виїхав до Петербургу.

У 1844 закінчує поему "Сова", створює поему "Сон", поезії "Дівичії ночі", "У неділю не гуляла...", "Чого мені тяжко, чого мені нудно...", "Заворожи мені, волхве..." та вірш "Гоголю". У березні 1845 Шевченко закінчив навчання в Академії мистецтв, та йому було присвоєно звання "некласного художника".

У вересні 1845 гостює у Кирилівці.

На початку жовтня Шевченко приїхав у Миргород. Тут він написав поезії "Не женися на багатій...", "Не завидуй багатому..." та містерію "Великий льох".

У Переяславі, де він живе у Козачковського, Шевченко пише поеми "Наймичка", "Кавказ", вступ до поеми "Єретик".

Завершені твори 1843-1845 років Шевченко об'єднав у альбом "Три літа".

Наприкінці листопада поет їздив до Києва. Незабаром його офіційно затвердили співробітником Київської Археологічної комісії. В кінці грудня тяжко хворий Шевченко приїхав до Переяслава. Тут він написав "Заповіт".

В січні-лютому поет їздив на Чернігівщину. Навесні деякий час жив у Києві. Він познайомився з членами Кирило-Мефодіївського товариства Костомаровим, Гулаком, Посядою, Марковичем, Пильчиковим, Тулубом, зустрівся з Білозерським.

Наприкінці березня 1847 почались арешти членів Кирило-Мефодіївського товариства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 року на дніпровській переправі, коли він повертався до Києва. В нього відібрали збірку "Три літа".

Після арешту і на засланні (1847-1857)

17 квітня 1847 року Шевченка привезли до Петербурга і ув'язнили в казематі "Третього відділу". Тут він створив цикл поезій "В казематі" ("В. Кастомарову", "Чи ми ще зійдемося знову?", "Мені однаково...", "Садок вишневий коло хати"). Його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві не була доведена, але документом для обвинувачення був альбом "Три літа".

Шевченка заслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу, з забороною писати й малювати. 8 червня 1847 Шевченка доставили в Оренбург, а незабаром відправили в Орську фортецю. Цей шлях він описав у повісті "Близнеці". Почалася солдатська муштра.

З перших днів Шевченко порушив царський наказ. Тут Шевченко пише нові вірши: "Думи мої, думи мої...", "Згадайте, братія моя...", поеми "Княжна", "Сон", "Москалева криниця", поезії "N. N." ("Мені тринадцятий минало"), "Іржавець", "А.О. Козачковському", "Полякам". У кінці 1847 відновлює листування з друзями й знайомими, зближається з багатьма польськими засланцями: Фішером, Завадським, Крулікевичем, Вернером.

У першій половині 1848 в Орській Фортеці Шевченко написав чотири твори: "А ну мо знову віршувать", "У бога за дверми лежала сокира", "Варнак", "Ой гляну я, подивлюся...".

В осени 1849 експедиція повернулася до Оренбурга, де і залишився Шевченко опрацьовувати її матеріали.

23 квітні 1850 року Шевченка зарештували за доносом офіцера Ісаєва, але він встиг передати вірші та листи. Під час обшуку було знайдено листа Левицького про симпатії молоді до Шевченка. Поета відправили до Орська і там допитували. Згодом його перевели у віддалене Новопетровське укріплення. Знову почалася жорстока муштра, за поетом встановили посилений нагляд. Тут Шевченко читав періодичні видання, зустрічався з ученими й мандрівниками, які відвідували укріплення, листувався із знайомими.

Влітку 1851 Шевченка як художника включили до складу Каратауської експедиції, він здобув деяку можливість малювати.

Після смерті Миколи Першого на Шевченка не була поширена амністія політичним в'язням і засланцям. Тільки 1857 році, завдяки клопотанню друзів, поета звільнили з заслання. Чекаючи дозволу на звільнення, Шевченко почав вести "Щоденник".

Життя і творчість останніх років (1857-1861)

За зиму 1857-1858 Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у "Більшу книжку" свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля", "Муза", "Слава". Одержавши дозвіл на проживання в столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.

У 1856 році почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів. На початку 1859 року вийшла збірка "Новые стихотворения Пушкина и Шевченко". В травні 1859 року Шевченко одержав дозвіл виїхати на Україну. За поетом встановили суворий таємний нагляд.

На початку 1860 року вийшов друком "Кобзар". Двома накладами вийшов альманах "Хата" з дев'ятьма новими поезіями Шевченка, об'єднаними під редакційною назвою "Кобзарський гостинець". У журналі "Народное чтение" як лист до його редактора опубліковано автобіографію поета. Незважаючи на фізичне знесилення внаслідок заслання, поетичні сили Шевченка були невичерпні.

В 1861 році Шевченко видав підручник для недільних шкіл, назвавши його "Букварь южнорусский". Поет дбав про поширення освіти серед народу.

На початку 1861 року поет почував себе дедалі гірше. 13 січня він одержав від Білозерського два примірники першого номера журналу "Основа", де на перших десяти сторінках вміщено його поезії під назвою "Кобзар". У рецензії "Современника" на цей номер журналу підкреслено першорядну роль Шевченка в українській літературі, світове значення його творчості. В своєму останньому вірші "Чи не покинуть нам, небого" поет висловив впевненість, що його творчість не потоне в річці забуття.

10 березня 1861 року о 5 годині 30 хвилин ранку помер Тарас Григорович Шевченко. Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв виголошено промови українською, російською та польською мовами. Поховали поета спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Друзі Шевченка одразу ж почали клопотати, щоб виконати поетів заповіт і поховати його на Україні. 26 квітня 1861 року домовину з тілом поета поїздом повезли до Москви. На Україну труну везли кіньми. До Києва прах Шевченка привезли 6 травня увечері, а наступного дня його перенесли на пароплав "Кременчуг". 8 травня пароплав прибув до Канева, й тут на Чернечій (тепер Тарасова) горі поета поховали. Над ним насипали високу могилу, вона стала священним місцем для українського та інших народів світу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: