Фразеологія укр. мови.

Фразеологія – розділ науки про мову, що вивчає фразеологічні звороти, сукупність усіх фразеологічних зворотів тієї чи іншої мови. Фраз зворот (фразеологізм) – особлива одиниця мови, що склад з двох або більшої кількості роздільно оформлених компонентів і хар-ся відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лекс складу та грам будови (брати бика за рога). Фраз зрощення – неподільні одиниці, значення яких не випливає із знач компонентів (пекти раків – червоніти, розбити глек – посваритися), фраз єдності – неподільні одиниці, проте їх знач здебільшого вмотивоване значенням компонентів (не бачити смаленого вовка, не нюхати пороху, прикусити язика), Фраз сполучення – подільні звороти, в яких є стрижневе слово (жити вовком, дивитися вовком).

Прислів*я – влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, що має повчальний зміст, синтаксично закінчений: як дбаєш, так і маєш, до кого пристанеш, таким і сам станеш.

Приказка – образний вислів, нерідко римований, близький до прислів*я, ал без повчального змісту – кіт наплакав, на городі бузина, а в Києві дядько.

Крилаті вислови – поширені й загальновідомі влучні звороти, джерело яких може бути встановлене.

Афоризм – узагаленена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі.

Сентенція – афоризм, що має повчальний зміст, життєве пачення.

Максима – афоризм, у якому у кототкій формі виражене певне моральне првило, етичний принцип.

Парадокс – думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку нібо суперечить здоровому глуздові.

Літературна цитата – цитата в худ творі, що викор. для надання експресії, як засіб створення образності.

Ремінісценція – відгомін у творі якихось мотивів, образів іншого твору.

Трансформація – це видозміна фразеологічних одиниць з певною стилістичною настановою. Можливість видозміни фразеолог. ґрунтується на збереженні внутр. форми.

Контамінація – прийом, зо допомогою якого внова фраз. одиниця виникає внаслідок накладання одна на одну вже наявних. «Мистецтво вимагає жертв. наука вимагає жертв. І дідько його знає що тільки не вимагає жертв».

Ідіома – своєрідний неповторний вислівякоїсь мови, найчастіше неперекладаний. тихо,хоч мак сій, про людське око, бити байдики.

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як окремі слова, позначають поняття, звуться фразеологічними одиницями, або фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологізми кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття «посваритися» передати не словом, а фразеологізмом, то кажемо «розбити глек». Саме розбити (а не розтрощити, роздушити) і саме глек (а не макітру, пляшку). Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам’яті, і при потребі ми їх видобувамо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні. Наявність у якомусь фразеологічному звороті української лексики ще не є свідченням того, що зворот український. Приміром, в одній із радіопередач прозвучала така порада: «Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції». З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському слову «принять меры» в укр. Мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в укр. мові означає «повідомляти наперед». А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції.

Фразеологія – розділ науки про мову, що вивчає фразеологічні звороти; сукупність усіх фразеологічних звороті тієї чи іншої мови. Фразеологічний зворот – особлива одиниця мови, що складається з двох або більшої кількості роздільно оформлених компонентів і характеризується відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю лексичного складу т граматичної побудови.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.

Як і слова, фразеологізми:

1) не користуються щоразу,а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;

2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;

3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами;

4) виконують ту ж функцію, що й слова.

Наприклад: накивати п’ятами - втекти; пасти задніх - відставати.

На відміну від слів, фразеологізми

1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;

2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою.

Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.

Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: