ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
- Археология
- Архитектура
- Астрономия
- Аудит
- Биология
- Ботаника
- Бухгалтерский учёт
- Войное дело
- Генетика
- География
- Геология
- Дизайн
- Искусство
- История
- Кино
- Кулинария
- Культура
- Литература
- Математика
- Медицина
- Металлургия
- Мифология
- Музыка
- Психология
- Религия
- Спорт
- Строительство
- Техника
- Транспорт
- Туризм
- Усадьба
- Физика
- Фотография
- Химия
- Экология
- Электричество
- Электроника
- Энергетика
Особливості, різновиди і жанри ліричних творів.
Лірика (з грецької – „твір, виконаний під акомпанемент ліри”) – рід художньої літератури, в якому передаються передусім суб’єктивні переживання людини, її емоції, роздуми, настрої, викликані, звичайно, об’єктивними, реальними подіями. Пишуться ліричні твори переважно віршованою мовою. Основні жанри лірики виділяються з огляду на зміст та особливості побудови ліричних творів. Найтиповіші ліричні жанри такі: ода – досить великий віршований твір з урочистим змістом; вірш – невеликий віршований твір, що відображає інтимні роздуми, почуття, враження; елегія – вірш, перейнятий змішаним почуттям радості і суму або тільки смутком, роздумом; сонет – поезія із 14-ти віршових рядків, побудована за суворою строфічною схемою тощо. Лірика бере початок у синкретичному мистецтві, де, крім розповіді і драматичного дійства, виявлялися почуття і переживання. Лірика — найсуб'єктивніший рід літератури. Діапазон лірики — широкий. Все, що хвилює, радує чи засмучує поета, може бути предметом ліричного переживання. Характерна особливість ліричного твору — лаконізм. Думки, почуття, переживання у ліричному творі спресовані, сконденсовані, вони більш узагальнені, ніж у епосі.
Українська лірика розвинулася з народної пісні. Пісні легендарної Марусі Чурай Назавжди увійшли в золотий фонд української лірики: Відомим постом-ліриком був Сковорода. Значний внесок у розвиток української "лірики внесли П. Тичина, М. Рильський, В. Сооюра, А. Малишко, Д. Павличко, В. Симоненко, Ліна Костенко, П. Скунць.
А. Ткаченко для поетапного осягнення феномена лірики пропонує таку послідовність: "1. Рід — лірика. 2. Вид — а) віршована, або ж поезія; б) драматизована, або рольова; в) прозова (мініатюри та більші форми).
1. Рід — лірика; різновиди роду: а ) з погляду виражального (автопсихологічна / рольова; медитативна / сугестивна); б ) з погляду тематики (пейзажна / урбаністична; інтимна / соціальна; міфопоетична / культуральна та ін.); в) з погляду тональності (мінорна / мажорна; героїчна / комічна; драматична / ідилічна та ін.)".
3. Жанр (пісня, ода, елегія, епіграма тощо).
При вивченні ліричних творів часто використовується тематична класифікація. Виділяють такі жанри:
1. Громадянська лірика — розкриває суспільно-національні питання і почуття ("Золотий гомін" П. Тичини, "Любіть Україну" В. Сосюри, "Любому парламенту" П. Скунця). У громадянській ліриці можна виділити суспільно-політичну ("Антиглобалістичне" П. Скунця) і патріотичну ( "Мені однаково" Т. Шевченка) тематики.
2. Інтимна лірика відображає переживання героя, пов'язані з особистим життям. її різновиди:
а) любовна — про кохання як стан душі ліричного героя ("Так ніхто не кохав" В. Сосюри); б) еротична — про тілесне чуттєве кохання (збірка "Золоте ябко" Д. Павличка); в) родинна ("Сива ластівка" Б. Олійника); г) лірика дружби ("Без вожаків" П. Скунця).
3. Філософська лірика — осмислення змісту людського життя, проблеми добра і зла (зб. Ліни Костенко "Над берегами вічності").
4. Релігійна лірика — виражає релігійні почуття і переживання ("Молитва" Т. Шевченка, "Мій храм" Зореслава).
5. Пейзажна лірика передає роздуми і переживання ліричного героя, викликані явищами природи ("Осінь на Гуцульщині" Ю. Боршоша-Кум'ятського, "Знову дощ під вікнами журиться" X. Керити).
6. Сатирична лірика викриває суспільні або людські вади ("Кавказ" Т. Шевченка, "Із дзвінкого — в глухі" П. Скунця).
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: