Лірика І.Франка. Основні поетичні збірки. Мотиви збірки « Зівяле листя».

І.Франко-письменник,гром.діяч,учений,філософ,літ-знавець,критик і теоретик л-ри.Збірки: «З вершин і низин. Мій Ізмарагд.Із днів журби.Зівяле листя» «З вершин і низин» -найкращі вірші, присвячені боротьбі за краще майбутнє трудового народу. 1887р. назва збірки не випадкова, з низин-тобто з народних мас,із найбідніших глибин звучить його голос. З вершин-«це голос духа»,який закликає не сидіти, а шляхом боротьби йти до світлих вершин,поваливши гнобительський лад-скалу: лупайте сю скалу, нехай ні жар, ні холод не спинить вас. Ліричний герой черпає сили від рідної землі: земле моя, всеплодющая мати,…сили дай мені. Автор відчуває наближення соціальних змін і передає це в алегоричній формі у другй «веснянці»: гримить, тайна дрож пронимає народи,…мільйони чекають щасливої зміни. Найвизначнішим віршем збірки є «Гімн», де автор прямо говорить про прихід нового життя, повалення царизму, причому використовує дієслова мин.часу, щоб показати перемогу над злом як факт:розвалилась зла руїна… «Мій ізмарагд»- створена на переспівах із біблійних легенд, але автор подає нам свою мораль, мораль народу, тому і додає займенник мій. Провідні мотиви обох збірок-громадські. Вірш «Наймит»- показано важке безпросвітне життя народу-наймита. «Декадент»- автор розкриває свою позицію як народного борця.кожна строфа є запереченням до звинувачення автора в декадентстві:який я декадент?я син народа!. «Зівяле листя» написана протягом 1886 - 1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма». Зівяле листя -поет сам назвав її ліричною драмою. Оспівує тут свою кохану, з якою не судилося поєднати долю. Ліричний герой готовий взяти на себе усі удари долі, що судилися його коханій:як в дорозі здиблю горе, що тобі несе удар, сам його на себе справлю, і прийму його тягар. Багато віршів перегукуються з народними піснями. Дівчину він порівнює з червоною калиною, горіховим зерням. Фігурують образи-символи:зелений явір, червона рожа, дубочок кучерявий. Герой не дорікає коханій за нерозділене кохання, а шукає забуття. Тамує свій сердечний біль у зустрічі з природою. Багато віршів покладено на музику: безмежнеє поле. Ой ти дівчино з горіха зерня. Розвійтеся з вітром. Червона калина… девіз франка-лиш боротись значить жити!!Пісні її - це три "жмутки" зів'ялого листя, три цикли.Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів'яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму, І.Франко зміг піднятися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника, об'єктивізуватися від них. У 1896 році сорокарічний Франко видає її окремою книжечкою. У передмові до видання І. Франко писав, що вміщені в збірці вірші належать молодому чоловікові, який через любовну трагедію покінчив життя самогубством. Орієнтуючись на таку версію, Франко визначив жанр «Зівялого листя» як ліричну драму і передмову закінчив словами Гетевого Вертера «Будь мужньою людиною і не йди моїм слідом». Але в дійсності вірші належать перу Франка, багато з них мають автобіографічний характер. Згадаймо драму особистого життя І. Франка, що яскраво постає в рядках поезії «Тричі мені являлася любов». Поезія " Червона калина, чого в лузі гнешся?" написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом. За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб - молодого парубка. У поезії поет майстерно відобразив у прагненні калини до сонця - любов до життя, важкі переживання людини за свою гірку долю. Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю.Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія "Тричі мені являлася любов", у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання - Ольгу Рошкевич, про горду княгиню Юзефу Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу - Целіну Журовську

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: