ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
ДРУГОРЯДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації Члени речення, що граматично залежать від головних членів, доповнюючи або пояснюючи їх у тому чи тому відношенні, або від речення в цілому, називаються другорядними. Таку назву вони дістали не через те, що мають другорядне значення для висловлення думки загалом, а тому, що їх роль полягає здебільшого у поясненні головних членів речення, у зв'язку з чим дехто називав їх пояснювальними, і наявність їх у ре- ченні не завжди є обов'язковою: мінімум речення забезпечується наявністю тільки головних членів у двоскладному реченні чи головного члена — в односкладному, і навпаки, другорядні члени речення не можуть самі собою становити речення, не можуть обходитися без головних членів (підмета і присудка). Якщо ж їх з якихось причин немає в реченні, то вони зазвичай виявляються з контексту чи ситуації мовлення. Другорядними члени речення називаються лише з погляду його структури, а не змісту, бо нерідко саме в них міститься основний зміст. Іноді саме вони (другорядні члени) є носіями основного значення, тобто за наявності тільки підмета й присудка в окремих випадках зміст речення виявляється неповним, незавершеним. Так, речення Студенти одержали; Студенти люблять набувають повноти змісту тільки завдяки другорядним членам: Студенти одержали (що?) відмінні (які?) оцінки; Студенти люблять (що?) у]юки_ (які?) мови. В ученні про другорядні члени речення у вітчизняному мовознавстві визначилося два основних підходи — логіко-граматич-ний і формально-граматичний. Представники логіко-граматич-ного напряму (О. X. Востоков, Ф. І. Буслаєв та ін.) пов'язували виокремлення другорядних членів речення з їхнім значенням, прихильники формально-граматичного напряму {Потебня О. О. Из записок по русской грамматике. — М., 1958. — Т. 1-2. — С. 124; Фортунатов Ф. Ф. Избранньїе трудьі. — М., 1956. — Т. 1. — С. 184; Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. — М., 1956; Шахматов А. А. Синтаксис русского язьїка. — Л., 1941. — С. 238, 279) при визначенні другорядних членів речення виходили з типу синтаксичного зв'язку слів у словосполученні і способу їх вираження. Інші (Овсяиико-Кули-ковскийД. М. Синтаксис русского язьїка. — СПб., 1912) намагалися поєднати обидва підходи до другорядних членів речення, а деякі мовознавці {Петерсон М. М. Очерк синтаксиса русского язьїка. — М.; Пг., 1923) взагалі відмовилися від виокремлення другорядних членів речення. У сучасних посібниках для шкіл і вищих навчальних закладів зберігається традиційний підхід до другорядних членів речення, які розглядаються як логіко-граматичні категорії. Такий погляд на другорядні члени речення усталився у вітчизняній науці протягом ЗО—40 років, хоча деякі відступи від нього спостерігаються навіть у першій академічній граматиці української мови («Курс сучасної української літературної мови», 1951). Залежно від синтаксичної функції другорядні члени речення поділяються на додатки, означення та обставини. В основу такого поділу покладено насамперед логічні поняття об'єкта, атрибута й обставини, а не мовні факти. Однак ці логічні категорії знаходять опору в граматичних формах, що виявляються в членах речення, які виражають певні синтаксичні відношення і перебувають між собою у певних синтаксичних зв'язках. Будучи категорією функціональною, члени речення для свого матеріального вираження мають, з одного боку, певні частини мови, точніше, форми цих частин мови. З іншого боку, частини мови в історичному аспекті — це застиглі члени речення, тобто категорії, що виокремилися на основі функціональних ознак, у зв'язку з чим між частинами мови і членами речення існують певні співвідношення. Ядро кожного другорядного члена становлять такі члени речення, синтаксична функція яких співвідносна з їх морфологічним вираженням. Так, найтипові-шим способом вираження додатків є прийменниково-відмінкові форми імен, означень — прикметники й інші узгоджувані частини мови, а обставин — прислівники. Отже, є способи вираження членів речення типові, що властиві їх синтаксичній і морфологічній природі, і нетипові, що не визначаються їх морфологічно-синтаксичною природою. Члени речення, спосіб вираження яких відповідає їхній синтаксичній функції, називаються морфологізованими, а члени речення, спосіб вираження яких не відповідає їхній основній синтаксичній функції, — немор-фологізованими. Так, у реченні Тихесенько вітер віє (Т. Ш.) слово тихесенько є морфологізована обставина способу дії, бо виражена типовим для обставин способом — прислівником, а в реченні На майдані коло церкви революція іде (П. Т.) слова на майдані, коло церкви — неморфологізовані обставини, бо вони, хоча й відповідають на питання обставин місця де?, виражені нетиповим для них способом — іменниками з прийменниками. Другорядні члени речення, перебуваючи у підрядному зв'язку з головними, доповнюючи, уточнюючи, пояснюючи їх у тому чи тому відношенні, водночас є засобом поширення речення. Саме завдяки їм поширюється його предикативне ядро, а речення з непоширеного перетворюється на поширене, набуваючи семантичної й структурної завершеності. § 23. Додаток Додаток—це другорядний член речення, що означає предмет, на який переходить або щодо якого здійснюється дія або виявляється ознака. Додатки найчастіше виражаються іменниками в непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них і відповідають на питання непрямих відмінків. Зрідка додатки можуть виражатися займенниками, співвідносними з іменниками, кількісними числівниками, а також будь-якою частиною мови, що виступає в ролі іменника, тобто субстантивується, та спо- лученнями слів різного характеру. Додаток відноситься до дієслова, іменника, прикметника, прислівника, зокрема до так званих предикативних прислівників, і може бути виражений тими самим частинами мови, що й підмет: 1) іменником у непрямих відмінках без прийменника або з 2) займенником, співвідносним з іменником: Все б дивився я 3) числівником: Семеро одного не ждуть (Н. тв.); Чабан гля- 4) субстантивованими прикметниками і дієприкметниками: 5) порядковим числівником або займенником, співвіднос 6) інфінітивом: Ой, як хочеться учитись (П. Т.); Не хочеть- 7) прислівником (субстантивованим): А молоді про «завтра»
8) вигуком (субстантивованим): Несла ворона до мого двора, 9) словосполученням кількісних числівників або слів багато,
10) стійкими словосполученнями: Вітер зривав зі степу хвилі 11) фразеологічними (нерозкладними) словосполученнями: 12) цілим реченням: <±О^^шумить_висрке^)китру> хочеться не Залежно від того, як дія спрямована на предмет, поширюється на нього, додатки поділяються на прямі й непрямі. Прямий додаток означає предмет, на який безпосередньо спрямовано дію перехідного дієслова або дієприслівника, утвореного від перехідного дієслова. Перехідне дієслово завжди потребує прямого додатка, оскільки без нього речення не буде завершеним. Наприклад, речення Ми тривожим стратосферу, атомне яддоі сфер_уіїі. Т.) без додатків стратосферу, {атомне) ядро і сферу не можна вважати завершеним, бо перехідне дієслово тривожим має надто широке значення і потребує уточнення прямим додатком. Найчастіше прямий додаток виражається знахідним відмінком іменника, займенника або іншої частини мови чи словосполучення, вжитих субстантивовано (у значенні іменника) без прийменника. Це основна форма вияву прямого додатка в українській мові. Знахідний відмінок додатка показує, що дія, названа присудком, повністю переходить на предмет, поширюється на нього й охоплює його. Крім знахідного відмінка без прийменника, прямий додаток може бути виражений також формою родового відмінка іменника без прийменника, вжитого у значенні знахідного. Це буває у таких випадках: 1) коли дія, названа дієсловом чи дієприслівником, спрямо 2) при повному охопленні об'єкта дією, але з обмеженням у 3) при позначенні кількості предметів, на які поширюється 4) якщо при перехідному дієслові або дієприслівнику стоїть Прямий додаток може виступати у формі родового відмінка, якщо він виражений іменником, що означає неживі предмети, і залежить від предикативних прислівників: шкода часу, жалко паперу, грошей. Якщо ж ці предикативні прислівники керують іменниками, що означають істот, то додаток виражається знахідним відмінком: Шкода матір покидати в нетопленій хаті (Т. Ш.). Непрямий додаток — це додаток, що відноситься до членів речення, виражених неперехідними дієсловами, до іменників, прикметників, прислівників, і може бути виражений формами непрямих відмінків без прийменників і з прийменниками та інфінітивом. Залежно від способу оформлення керування у словосполученні розрізняють два різновиди непрямого додатка — безприйменниковий і прийменниковий. Це стосується додатків, виражених іменниками та займенниками, співвідносними з іменниками, і субстантивованими словами. Ці додатки зазвичай залежать від дієслова. ('учасна українська мова Непрямі відмінки іменника чи інших частин мови, вжитих у значенні іменників, завжди зберігають предметність. Вони можуть означати: 1) суб'єкт дії (родовий суб'єкта): відхід поїзда, прибуття 2) об'єкт, на який повністю чи частково спрямована дія (зна 3) ціле, на частину якого спрямовано дію (родовий части 4) знаряддя дії (орудний знаряддя): копати лопатою, руба 5) предмет, що є об'єктом якоїсь дії (орудний зовнішнього 6) предмет порівняння з чимось чи якоюсь ознакою (родо 7) предмет, що є об'єктом виміру: кілограм хліба, відро вапна. так званий об'єктний інфінітив. Він залежить від дієслова або іменника дієслівного походження: Чіпка не схотів пити (П. М.); Випадковий перехожий просить підвезти. § 24. Означення Означення — це другорядний член речення, що пояснює слово з предметним значенням і позначає ознаку, якість чи властивість предмета. В реченні означення залежить від іменника або інших слів, ужитих у значенні іменника, і відповідає на питання який? чий? котрий? Якщо означення вказує на кількість, воно відповідає на питання скільки? (у непрямих відмінках скількох? скільком? іт. ін.). Означення пояснюють підмет, присудок, додаток або інше означення, що виражаються іменником (одним словом чи словосполученням). Означення завжди стосується слова з предметним значенням, тобто іменника чи будь-якого субстантивова-ного слова, і виражає різні ознаки цих слів: Д^ якість чи властивість {чисте небо, світлий шлях, терпкі яблука, крихкий чавун, гнучка лоза); б) відношення (стосунок) до іншого предмета, дії, місця чи часу {дерев'яний стіл, дорожній знак, вечірня газета, нічний патруль); в) належність: Шевченкова хата, Тарасові шляхи, Франкова поема, його оповідання); г) кількість або порядок предметів {третій удар, трьох мушкетерів); д) ознаку, пов'язану з певною дією {блякла трава, втрачені ілюзії, розорані межі) та ін. Основними засобами вираження означення є прикметник, що зазвичай і виступає морфологізованим означенням, а також інші узгоджувані слова (дієприкметники, порядкові числівники, співвідносні з прикметниками займенники). Залежно від синтаксичного зв'язку з пояснюваним словом розрізняють означення узгоджені й неузгоджені. Окремим різновидом означення є так звана прикладка (апозиція). § 25. Узгоджене означення Узгодженим називається означення, що пов'язане з означуваним, пояснюваним словом зв'язком узгодження, узгоджуючись з ним у відмінку, числі, а в однині також у роді. Узгоджене означення може бути виражене: 1) якісним прикметником: Білі руки простяглися (Т. Ш.); Он 2) відносним прикметником: Калиновий цвіт і бузиновий роз 3) присвійним прикметником: її погляд задержався на сест 4) дієприкметником: Гафійка увійшла в хату й притулила до 5) займенником, співвідносним з прикметником (присвійним, 6) порядковим числівником: Ще треті півні не співали (Т. Ш.); 7) кількісним числівником у непрямих відмінках (крім на § 26. Неузгоджене означення Неузгоджене означення — це означення, що пов'язується з пояснюваним словом зв'язком безприйменникового чи прийменникового слабкого керування або прилягання. Неузгоджене означення може бути виражене: 1) іменником у родовому та орудному (зрідка) відмінках без прийменника: Обличчя Полікарпа стає по-дитячому зворушливі вим і сумовитим (М. С); Пісня Марічки оповідала всім добре знайому подію (М. К.); Як солодко віддать життя за свій народ, за щастя краю (П. Т.); Довге, засмалене вітром лице, рідка клином борідка, спорошена вже просіддю (П.М.); 2) іменником у непрямому відмінку з прийменником: Доля 3) особовим займенником 3-ї особи у формі родового від 4) кількісним числівникам (зрідка): Граматика вісімдесят; 5) прислівником і дієприслівником (зрідка): Зійшов над ха 6) інфінітивом: А в Чіпчинім серці вже ворушилось бажання 7) сполученням іменника в родовому відмінку з прикметни 8) фразеологічними зворотами (нерозкладними словосполу 9) різними незмінними скороченнями та символічними на 10) невідмінюваними словами іншомовного походження: § 27. Прикладка (апозиція) Прикладка — це означення, виражене іменником (або суб-стантивованим словом), який узгоджується з означуваним словом у відмінку, а іноді (якщо обидва елементи відмінюються за числами) — й у числі: учень-відмінник, учня-відмінника. Як і інші види означень, прикладка може відноситись до будь-якого члена речення, вираженого іменником, а також займенником, суб-стантивованим прикметником, дієприкметником, числівником. Означення, виражене іменником-прикладкою, близьке за значенням до означення, вираженого прикметником, однак не тотожне з ним. Якщо прикметник безпосередньо вказує на ознаку предмета {блакитні очі, мурований будинок), то у прикладці ознака виражається через інший іменник. Вказуючи на ознаку предмета, прикладка водночас дає йому й другу назву: То вітер часами закине в віконечко снігом-крупою (Л. У.); Дід-про-відник зупинився, наказав усім залазити в комиші (М. К.); Наперед вийшов велетень-рибалка (М. К.). Найістотнішою ознакою прикладки є те, що вона, характеризуючи предмет, становить з ним одну субстанцію: журнал «Всесвіт», завод «.Арсенал», місто Одеса, річка Дніпро, робітник-мартенівець, телефон-автомат. Прикладка може бути виражена як одним словом (найчастіше іменником), так і словосполученням (іменником із залежними від нього словами). Перший із названих різновидів — це непоширена прикладка, другий — поширена. Пор., наприклад, зразки непоширеної: Бджоли-робітниці якось таємничо шепочуть поміж собою (І. Ф.); Наш візник-молдован зикнув на коні і пустив їх з гори щодуху (М. К.) і поширеної прикладок: Ти живеш у Києві — чарівному і прекрасному місті (Ю. С). Щодо пояснюваного слова прикладка може стояти як у постпозиції (частіше, див. попередні приклади), так і в препозиції: І заплакала Лілеяросою-сльозою (Т. Ш.); Не той тепер Миргород, Хо-рол-річка не та (П. Т.). За структурою розрізняють два види прикладок: 1) прикладки, що тісно поєднуються з означуваним словом; 2) прикладки, що відокремлюються у складі речення в самостійну одиницю (так звані відокремлені прикладки). До першої групи належать прикладки, які не мають пояснюваних слів: А в серці розкішно цвіте золотая квітка-надія (Л. У.); Рости ж, серце-тополенько, все вгору та вгору (Т. Ш.). До другої групи—так звані відокремлені прикладки, що становлять сполучення слів: Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі (І. Ле); А надокучить їй дома сидіть, до дідуся Гната, було, побіжить, батька Михайлового (М. В.); Петро знав тільки завод та інститут — металургію на практиці, металургію в теорії (П. 3.). Прикладки неоднорідні за значенням: приєднуючись до означуваного (пояснюваного) слова, вони уточнюють його з різних боків. Вони можуть означати: 1) якість чи властивості предмета, особи: муха-цокотуха, красені-олені, гіганти-пароплави; ' 2) професію особи, звання, посаду, національність, соціальний стан, стосунки спорідненості: дід-провідник, жінка-профе-сор, візник-молдован, лейтенант Черниш, брат Микола; ■ 3) назви річок, морів, озер, гір, сіл тощо: Річка Дніпро впадає в Дніпровський лиман Чорного моря; село Вербівка та ін.; 4) астрономічні назви: сузір 'я Велика Ведмедиця, сузір 'я Чу 5) назви газет і журналів: газета «Освіта», журнал «Перець»; 6) назви підприємств, установ тощо: завод «Арсенал», готель Інколи важко розрізняти прикладку і підпорядковуючий іменник, тому слід мати на увазі таке: 1) підпорядковуюче слово значно ширше за прикладку, яка 2) до власних імен і прізвищ людей прикладкою виступає 3) власні назви річок, озер, гір, сіл, планет тощо є прикладками
4) умовні назви установ, підприємств, організацій, газет, 5) із прикладкою не слід плутати складні слова, утворені Кілька зауважень щодо написання прикладки: 1) якщо прикладка виражена одним словом — загальним 2) якщо прикладкою є власна назва, що стоїть перед підпо 3) якщо прикладкою є власна назва, що стоїть після підпо 4) якщо підпорядковуючий іменник означає родове понят
5) прикладки — назви підприємств, організацій, установ 6) відокремлені прикладки від підпорядковуючих слів за бир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді (О. Довж.); Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — великий добрий чоловік (О. Довж.). § 28. Обставини Обставини — це другорядні члени речення, які пояснюють слова зі значенням дії або ознаки й означають, за яких обставин здійснюється дія, або вказують на час, умову, мету, ступінь і міру вияву дії чи якості. Вони відповідають на питання де? куди? коли? для чого? яким способом? як? та ін. У реченні обставини найчастіше залежать від дієслова та дієприслівника. Основним, морфологізованим, вираженням обставин є прислівники: Опівночі падатиму рясною росою (Т. Ш.); Щось забалакало ззаду (А. Т.). Крім прислівників у функції обставин можуть виступати: 1) іменники та зрідка займенники в непрямих відмінках з 2) числівники (зрідка): Тільки збільшивши її в чотириста п 'ят- 3) дієслова в інфінітиві: Гукнула його Галя обідати (М. В.); 4) дієприслівники: Я міркував собі йдучи (Т. Ш.); Кость слу 5) дієприслівникові звороти: Він одійшов у гай, поринаючи 6) сполучення числівника й іменника: Стоять жінки у три 7) нерозкладне словосполучення прислівникового характе За значенням обставини поділяються на такі групи: 1) обставини способу дії, що означають якість дії, стану, ознаку або вказують на різні способи здійснення дії чи вияву ознаки (відповідають на питання як? яким способом? у якому стані?): Росла в наймах, виростала (Т. Ш.); Чіпка йде збоку отари, похнюпивши голову (П. М.); Вона то плавала лебедем, то йшла павою, то пурхала метеликом, то линула ластівкою (І. Н.-Л.); 2) обставини ступеня, міри, що характеризують дію, стан чи 3) обставини місця, що означають місце дії чи стану, напрям 4) обставини часу, що вказують на час дії, стану (відповіда 5) обставини мети, що вказують на мету дії (відповідають 6) обставини причини, що означають причину дії чи виник 7) обставини умови, що вказують на умови, за яких можли 8) обставини допустовості, що виражають умову, всупереч Список рекомендованої літератури Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К., 1993. — С. 214—278. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови. — К., 1982. — С. 162—172. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова. — К., 1984. — С. 201—211. Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. — К., 1986. Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А. Була-ховського. — К., 1951. — Т. 2.— С. 18—114. Русская грамматика. Синтаксис. — М, 1982. — Т. 2. — С. 83—95; 237—269. Слинько 1.1., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. — К., 1994. — С. 69—182. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред. І. К. Біполіда. — К., 1972. — С. 149—224. Сучасна українська мова. Синтаксис / За ред. О. Д. Пономаріва. — К., 1994. — С. 45—69. Украинская грамматика. — К., 1986. — С. 282—291. Вправи Вправа 48. Перепишіть речення. Підкресліть граматичну основу. Визначте типи підметів та засоби їх вираження. 1. Маленькими віконечками убога хата дивилася на вулицю й принишкла. 2. Пилипкові очі блиснули одразу. 3. Микола Горобець захвилювавсь. 4. Всі теж стали на ноги. 5.—Диви, штаб, мабуть. Ті кинулись очима й принишкли. 6.1 сталося щось страшне (3 те. А. Головка). 7. Щось насувалось грізне (С. В.). 8. Сумно, сумно серед неба сяє білолиций (Т. Ш.). 9. Не прийнялись три ясени, тополя всихала (Т. Ш.). 10. З ляком підвела старенька очі на молоду дівчину (О. Коб.). 11. Що лишилося в нього? Страшне сьогодні? (О. Полт.). 12. Сидіти без діла — також важкий труд (Я. те.). 13. Ми довго стояли, трясучи руки, як це завжди роблять і вороги, і друзі. Перші, щоб замаскувати ворожість, а другі — щоб заховати дружню теплоту (Ю. Я.). 14. Петрів батіг примружив синє око (Л. Т.). 15. У темнім лісі, за горами Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір, І ще там деяких чимало (Л. Г.). 16. Пізно ввечері хлопці поверталися з худобою додому (А. Г.). 17. Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М. Р.). 18. Оженивсь він із Оксаною (М. В.). 19. Ах, скільки струн в душі дзвенить! (О. О.). 20. З журбою радість обнялась (О. О.). 21. Оте твоє «хочу» і «можу» повинні узгоджуватися (В. Коз.). Вправа 49. Визначте способи вираження простого дієслівного присудка та можливі засоби його ускладнення. 1. З надвечір'я визирає ніч (В. Ст.). 2. Нарешті підвівся, вломив дрівець на всохлому кущі черемхи й розклав багаттячко (Гр. Т.). 3.... З рядів останніх я рвонуся в перші І горе поділю, як хліб і сіль (Б. О.). 4. Ітимуть вони спочатку поміж темних ущелин, розбитих кварталів. Офіцери на ходу будуть поглядати на компаси... (О. Г.). 5. Якби мої думи німії На струни про-речисті впали, Зійшлись би плачем мої струни І сміхом дитячим заграли (Л. У.). 6. Тільки боріться! Віще слово ніколи не вмре (О. Ю.). 7. Потім пройшли на подвір'я, і ворота важкі за ними— хряп! (А. Г.). 8. А клямка у мене перед носом стриб-стриб, клац-клац, а сніг у щілини пшак-пшак... Одсунув швиденько, а сам — шмиг до хати, а мороз мене — хльось по ногах: таки догнав! 9. Тіні довшають та й довшають. 10. Іду ж та й іду. Коли це з-під ніг як залопотить крильми — перепел... (З те. Григора Тютюнника). 11. Пісня до роботи додає охоти {Л. У.). 12. Сосни стали і стоять (О. О.). 13. Мовчить, мовчить важке осіннє небо (Є. М.). 14. Під білим вікном у місячному платті снить-мріє груша (В. Колод.). Вправа 50. Підкресліть складені дієслівні присудки. Схарактеризуйте їх структурні компоненти. 1. Картопля перестала сичати (Гр. Т.).2. Над чорними очима молодиці металися, мовби хотіли полетіти кудись, розкри-лені брови (М. С). 3. Тихо й нудно, і спека пекельна... Нікуди вже далі — ось-ось має щось трапитись (С. В.). 4....Темні очі його починали сяяти (О. Г.). 5. Хочу закінчити ще хоч одно оповідання (М. К.). 6. Марина продовжувала готувати сніданок (7. Вільде). 1. Я уявляю собі морську школу на високому березі. З усіх вікон мусить синіти море (70. Я.). 8. В'язати я не иожу(Л. У.). Вправа 51. Визначте, чим у поданих реченнях виступає інфінітив — основною частиною дієслівного складеного присудка чи другорядним членом речення. 1. Іще дідусь не погукав на піч мене малого доказати казку (В. Сш.). 2. Бринить колосочок, як срібний дзвіночок, по садочку лунає, та вже й соловейко, що співа раненько, так співати не здолає (Л. У.). 3. Вона любила чепуритися, любила милих людей і від них увагу (М. В.). 4. Старий ще більше насупився, але доскіпуватися не став (О. Г.). 5. Щодалі доводилося все частіше звертати з колії... (77. Я). 6.... Нічого зайвого чабан не візьме в таку спеку носити з собою по степу (О. Г). 7. Де саме — пригадати не берусь, зустрівся він з Остапом Вересаєм (М. Р.). 8. А цілувати хліб навчила мати (Є. Гуц.). 9. Вилітали птахи шукати здобич... (М. Т.). Вправа 52. Простежте, якими частинами мови виражено іменну частину іменного складеного присудка. Яких відмінкових форм вона може набирати? 1. Двір був просторий, чистий, оплетений... (Я. А/.). 2. Біля присілка білояра пшениця була молода і вища, а горді соняшники стояли, як слов'янські вої, — щитами на схід (М. С). 3. Ліс низовий, набряклий душною вологою та п'янким духом роз-жухлої брості (Гр. Т.). 4. Не смійтесь, я теж на бусла схожий такою ж любов'ю до отчого дому (А. М.). 5. Терпи, козаче, отаманом будеш (Я. те.). 6. Звуки теж бувають всякі—тільки треба уміти їх слухати (70. С). 7. Очі в Маланки стали налякані, круглі (М. К.). 8. Невпізнанним став Київ (Газ.). 9. Сказано ж: солдатом не родишся, а робишся... (О. Г.). 10. Вони [голуби] вважались божою птицею, вільно виводилися, зграями літали над зеленою горою (С. С.). 11. Ти між зірками — одна (В. Сос). 12. Лиш боротись — значить жить (7. Ф.). 13. Замість тинів правили густі, старанно підстрижені пояски жовтої акації (В. Мин.). Вправа 53. Визначте граматичні основи і відповідно до їх кількості — тип речення. Схарактеризуйте присудки. 1. Про людину сказати все ніхто ще не здолав. 2. Перша вчителька наша, зачесана гладко і просто, була сива й сувора, як мати людська. 3. Сонце випаса кульбаби ще й прицвьохує промінням, а тюльпани — в жовтім панни, як овечки в купу збились, бо здалека Дон-Жуаном походжає сонях бравий — сонця лицар гоноровий (3 те. С. Йоеенко). Вправа 54. Визначте тип присудка у простих реченнях та в кожній частині складних речень. 1. Голі корені смерек заплітали стежки (М. К.). 2. Дівчам колись прийшла до столиці республіки на відбудовні роботи. 3. Ну як це назвати, Хаєцький? 4. Ясні, охоплені багрянцем, гори стояли до самого небокраю (3 те. О. Гончара). 5. За що вони тепер мене в палатах вітають, царівною називають, очей не спускають з мого цвіту? (Т. Ш.). 6. Грек назвався Олексою, а дружина його — Галиною (М. Руд.). 7. Вічно будуть люди шукати: хто — нового добра, хто — нової краси (Я. Ск.). 8.1 почав Бульба, зіскочивши з коня, шукати люльку (О. Довж.). 9. Журавлик стояв зворушений, схвильований і піднесений (О. І.). 10. Справа починала бути поганою. Остап знемігся і зовсім розхворівся, його палила гарячка (М. К.). 11. По-різному говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став називатися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (М. С). 12. Намагався почати працювати (Газ.). Вправа 55. У поданих реченнях визначте головні члени. Поясніть способи їх вираження. Назвіть типи підметів і присудків. 1. Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце Боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вміє Тебе, коханая Вкраїно! 2. Так Котляревський у щасливий час вкраїнським словом розпочав співати. 3.1 кожний з нас те знав, що слави нам не буде (3 те. І. Франка). 4. Здали екзамени дівчата. Ці почуття такі відомі! (Я. В). 5. Моє серце не може більше вмістити. Воно повне вщерть (М. К.). 6. Минуле нашого народу воістину героїчне (7. Ц.). 7. Ти ніколи не знав війни. Твої батьки теж не були на ній... А ось старші пам'ятають. Ті ніколи не забудуть війну (Газ.). 8.1 ставали всі веселі молоді фронтовики. Дівчині отій в шинелі дарували б ми квітки (О. 70.). 9. Усе треба було починати спочатку (О. Довж:.). 10. Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять разом в німій величі... (О. Коб.). 11. Серпень з вереснем стискають один одному правиці (М. Р.). 12. Тимко із своїм погоничем першу борозну пройшов спокійно. 13. Але спокій у хаті ніяк не міг встановитися. 14. Лице було сумним і зосередженим (З те. Г. Тютюнника). 15. Для одинокої бездітної тьоті Варі зо- лотаве сестрине дівчатко стало гарячою відрадою серця (О. Г.). 16. В опублікованому «Словнику української мови» нарахо 17. Давно зозулине «ку-ку» віддалилось (В. Сос). Вправа 56. Поясніть вживання тире між підметом і присудком чи його відсутність. 1.1. Душа — дитя. 2. Світ мій без тебе — пустеля німа. Люба моя, ти моє життя. 3. Ти — місто для закоханих. 4. Я пам'ятаю, знаю, що життя — одне, як свято... 5. Свято — жити. 6. Хіба не жалюгідність — утекти від чесної тверезості в оману? 7. О, ім'я Ваше — степ! Сонцем в'ялений, небом наповнений, що немає йому краю... 8. Чом пташка в путах — це серцебиття?! 9. Був образ ваш для мене бездоганним. Та образ — це не ви. 10. Це прощання, а не діалог. Це — вже не ти. 11. О мамо, тату! Світ же — не пустеля. 12. Вже ти й не ти без мене. 13. Не безнадія нас веде, а теплота. І тішити в душі святе — не марнота. Бо що ж із того, що на двох не спільний шлях?! Є спільне ж небо в нас і, ох, одна земля. 14. Голос — як промінь. Голос — мов доля. 15. Велике — почуття. Слова — завжди малі. 16. Серце твоє сухе, як мак, стомлене і гірке. 17. Палац розкішний надто.^18. Мамо, бджілко невтомна, яка ти в мене красива! (З те. С. Йовенкд). II. 1. Пісня і праця — великі дві сили! 2. Лиш боротись — значить жить (З те. І. Франка). 3. Найбільше добро в кожного народу — це його мова (77. М.). 4. Найбільша драма мого життя — це неможливість присвятити себе цілком літературі (А/. К.). 5. Ти щира жінка {Л. У.). 6. Життя — це рух і ревна дія, а не кружіння в суєті (77. В.). 1. Ми непоборні. Вічно жить народу у радості майбутніх поколінь. 8. Ти дивом на сцені була... Ти — гнучкість тонкого стебла, Ти — ніжність лілеї весіння, Ти — мрій чарівних колосіння (О. ТО.). 9. Ми всі — весни і сонця побратими. 10. Краса душі, краса любові — найвища на землі краса (В. Сос). 11. А дівчина була як сонце (М. В.). 12. Твій сміх — се танець водоспадів, Се злива сонячних каскадів, Зелений ліс в майовий день В дощу з проміння і пісень (О. О.). Вправа 57. Поставте, де потрібно, тире між підметом і присудком. Поясніть його вживання. 1. Згоріть не майстерність. Згоріть не диво. Усе і повсюди горить. Важніша невичерпаність і невідворотність суцільного світла в немеркнучім світі, бо так необхідно, щоб кожен щомиті світивсь. Для когось! 2. Підглядати у душу все одно що душити за горло. 3. Пелюстка слова як перлина в морі. 4. Гармонія долі як слово просте. 5. Бо кожен в світі, кожен неповторність (З те. А. Листопад). 6. Ім'я твоє ім'я моєї пісні про батьків край... 7.—Уклонись мені, і я поведу тебе в світлі оселі, бо я Бог! 8. Я мисль людська і правди прямота. 9. Це заповіт і суть моя (З те. В. Борового). 10. Життя нелегке. Часом і круте. І все ж нам на шляху не зупиниться. Хай вічно буде сад, і в нім криниця, І виноградне гроно золоте (Г. Г.). 11. Мій ідеал це хутір на узліссі, в Гетьманщині, в позаминулім віці... (7. Кач.). 12. Завжди мужність найбільша залишатись у серці дитям. 13. Неволя недоля. 14. Віки наче сиві птиці (3 те. Н. Нікуліної).
15. А білий ряст як білий дзвін, Як біла туга на іконах, Як всіх 16. Осінь вмирання, примир'я, прощання останні слова. 17. Степ Для перевірки: Авторські розділові знаки: 4.... долі — як слово... 1.... я — Бог] %.Я — мисль... 9. Це — заповіт... 14. Віки — наче... Вправа 58. Пояснювальний диктант (тире між підметом і присудком). I. 1. — А моя Вкраїна — то небо синє після чорного. — А II. 1. Серце — море. Пісня — хвиля. 2.1 спів—як арфа золо Вправа 59. Знайдіть додатки, визначте спосіб їх вираження. З'ясуйте, до якого члена речення відноситься кожен із них, якими частинами мови ці члени речення виражені. 1. [Сковорода] святкував безкраю низку зустрічей. Гаї, садки, урочища, хати, дерева, клуні — усе нашіптувало йому каз->си дитинства, вливало молодість у вже підтоптане, на мощі схоже тіло. Яка краса, яке блаженство! Він наповнявся ра- дістю,:мов джерело водою, відігрівав охолоду душу и ставав безмежно добрим і всепрощаючим... 2. В житті людини такий же плин, така ж безмежна зміна одного іншим: веселості — смутком, здоров'я — хворістю, надії — відчаєм. І навпаки (З те. В. Шевчука). 3.1 вчаться черешні любити (М. Шап.). 4. Прихилюсь до народів сердечно й уклінно, запозичу нове і відкину старе (С. Л.). 5. Тільки скажи «люблю». Одно-єдине, кругле, вологе, соковите, як плід біля вишневої кісточки, червоне слово (В. Ст.). 6. Короткі листопадові дні скупі на сонце {О. П.). Вправа 60. У поданих реченнях знайдіть додатки. Визначте, які з них прямі, а які непрямі. I. 1. Вітер розвіває на ній крапчасту хустку (/. Ц). 2. Мар'ян II. 1. Пишемо: «Оберігаймо красуню природу!» Закликає Вправа 61. Побудуйте 10 речень, у яких подані слова виступали б у ролі підмета і прямого додатка. Підкресліть ці члени речення. Знання, урок, море, місто, сіль. Вправа 62. Із двох варіантів виберіть той, який більше відповідає літературній нормі. Доглядати діти — доглядати дітей; пасти кіз — пасти кози; запрягати коні—запрягати коней; поїти корови — поїти корів; пасти свині — пасти свиней; загнати гусята — загнати гусят. Вправа 63. Подані дієслова введіть у речення таким чином, щоб вони мали при собі по кілька додатків. Схарактеризуйте ці додатки. Дякувати, посилати, приберігати, підготувати, сповіщати, вселяти, звітувати, розповідати, шарпати. і 64. З кожним із поданих словосполучень складіть по два речення. У першому реченні кожної пари вказані словосполучення мають бути підметом, а в другому — іншим членом речення. Словоформи можна змінювати. Національний педагогічний університет, четверо друзів, батько з сином, один із нас, сотні киян, десятки підручників. Вправа 65. Перепишіть речення. Підкресліть слова з предметною семантикою, які мають при собі означення, визначте їх тип (узгоджені, неузгоджені), спосіб вираження та вид зв'язку між ними і означуваними словами. 1. З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (7. Ф.). 2. Сірі води густо спливають з сірого неба на посірілу землю (М. К.). 3. Та сама хата, що й у першійдії, тільки краще споряджена (Л. У.). 4. Сонце ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля цвіла (А. Г.). 5. Радіє сонце щастю жить, змагати ніч... (С. Й.). 6. Ще того віку вистачить для щастя прийти і вмерти на своїй землі (7. Кал.). 7. Заїжджають до двору черкеси в шапках; в кожного на поясочку ніж висить (Т". Т.). 8. Село в долині мовчало (А. Г.). 9. А міст в намисті з огняних опук горить, як світла мрія в надвечір'я (М. Д.-Х.). 10. Щасливе босе дівчатко, походжу з пісень «у коло», з забави в «небо і пекло», з давнини «був собі раз»... (Ті. Колод.). Вправа 66. У поданому тексті підкресліть означення. Поясніть способи їх вираження. Повторіть правопис складних прикметників. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розкривається, одкриваючи блідо-блакитну вроду. В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. Кинувшися з потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає (Леся Українка). Вправа 67. Розмежуйте узгоджені означення та іменні складені присудки. 1. Рвучкий, холодний вітер. Пропахлий стернищами, озиминою, листям, грибами, хлібом. Там, у степу, за містом, він ще дошкульніший, проймає наскрізь. 2. Стояв липневий, пропахлий медом ранок. 3. Він наповнявся радістю, мов джерело водою, відігрівав схололу душу й ставав безмежно добрим і все- прощаючим... (З те. В. Шевчука). 4. Небо було сіре, похмуре. Немов восени, накрапав холодний і дрібний дощ (Ю. 3.). 5. Є місцевості веселі, радісні, є похмурі, тривожні й недобрі місця. Є благодатні долини й овіяні смутком гори (О. Довж.). Вправа 68. Доберіть з творів художньої літератури п'ять речень з не-узгодженими означеннями. Чим вони виражені? Вправа 69. Знайдіть неузгоджені означення у формі родового відмінка іменника без прийменника. Що вони означають? Мово рідна! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття (С. Плачинда). Вправа 70. Перепишіть. Підкресліть додатки і неузгоджені означення, виражені іменником у родовому відмінку. Обгрунтуйте. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер, Веселий вітер світлих літ. А тут — молюсь, убогий митар, Шукаю Твій вогненний слід... А я на полум'ї розлуки Назавше спалюю роки, І сниться степ Твій, сняться луки І на узгір'ях — вітряки. Там свист херсонського простору! Там вітер з кришталевих хвиль! А тут: в вікні опустиш штору — І п'єш, самотній, смертний біль. Є. Маланюк Вправа 71. Побудуйте речення із займенниками його, її, їх так, щоб вони виступали то в ролі додатка, то в ролі означення. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|