Почеркознавча експертиза

1. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів (далі - рукопис) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком). Орієнтовний перелік вирішуваних питань Чи виконано рукопис певною особою? Чи виконані декілька рукописів однією особою? Чи не виконано рукопис навмисно зміненим почерком? Чи не виконано рукопис в незвичних умовах? Чи не знаходилась особа, яка виконала рукопис, в незвичайному стані? Чи не володіє особа, яка виконала рукопис, навиками написання спеціальними шрифтами? Аналогічні питання можуть вирішуватись і щодо виконавців підписів. Особою якої статі виконано рукопис? До якої групи за віком належить виконавець рукопису? Авторознавча експертиза 17. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автора тексту. Авторознавчою експертизою можуть також встановлюватись (найчастіше в імовірній формі) деякі соціально-біографічні риси автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функціональним стилем мови та ін.). Орієнтовний перелік вирішуваних питань Чи є певна особа автором даного тексту? Чи є певна особа автором декількох різних текстів? Чи є у тексті ознаки, які свідчать про соціально-біографічні риси його автора? Якщо є, то про які саме?

Завдання судово-лінгвістичних досліджень:

- ідентифікація (диференціація) автора документа;

- ідентифікація чи диференціація автора і виконавця тексту;

- визначення соціально-демографічного портрета автора анонімного чи псевдонімного документа (встановлення статі, віку, освітнього рівня, професійної належності, соціального статусу, кола інтересів, захоплень, рідної мови, місця формування мовних навичок);

- визначення психофізіологічного стану в момент створення писемного мовного пові­домлення;

- діагностика сталих патологій мовленнєво-розумових процесів автора мовного повідом­лення;

- комплекс завдань, пов'язаних з оформленням і здійсненням відбору свідчень, оформ­ленням іншої документації, котра фігурує о ході слідства і судового розгляду справ;

- комплекс завдань, що стосуються аналізу змісту текстів, фактичних даних та ін., які описуються в тексті;

- встановлення плагіату (наявності редакторської правки, літературно-художньої обробки тощо);

- встановлення факту і виду маскування мовленнєвої ситуації;

- визначення таких умов складання тексту, як використання комп'ютерного файла-пе­ршоджерела, довідкової літератури тощо.

5. Мова правничої науки

Історія формування наукового стилю в галузі юриспруденції; мова і стиль сучасного науково-юридичного тексту; стандарти мовного оформлення наукових робіт; регламентація підготовки та мовно-технічного оформлення наукових робіт у нормативних актах і державних стандартах; мовностилістичні особливості наукових творів різних жанрів та їх композиційних частин;

Правниче термінознавство - загальне поняття терміна і терміносистеми; специфіка юридичної термінології; етимологія й семантика базових термінів; класифікації та стратифікації юридичних термінів сучасної літературної української мови.

6. Мова правничої публіцистики

Зміст і призначення публіцистичного тексту; вплив правничої публіцистики на формування громадсько-правової думки; дотримання мовностилістичних та термінологічних стандартів у публіцистичних текстах; використання коректних та некоректних засобів впливу в публіцистичних текстах.

7. Деонтологічний

Український мовленнєвий етикет; норми мовленнєвої поведінки в професійній діяльності юриста; правова комунікативна деонтика й інвектива.

[1] Відомості Верховної Ради. – 2003 – N 30. – С. 259.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: