Модель групової поведінки. Прийоми ефективного управління групою

Моделі групової поведінки тісно пов’язані з конкретною відповіддю на питання чому одні виробничі групи домагаються більшого успіху, ніж інші? Відповідь на це питання досить складна. Вона вимагає врахування таких факторів, як індивідуальні здібності членів групи, розмір групи, рівень конфлікту і внутрішній тиск на членів групи, що змушує їх прийняти наявні в ній групові норми. Основні фактори, що визначають рівень продуктивності групи і ступінь задоволення роботою її членів: зовнішні фактори, ресурси членів групи, структура групи, групові процеси, групові завдання.

Щоб краще зрозуміти поведінку формальної робочої групи, її варто розглядати як підсистему великої системи – організації в цілому.

Зовнішні фактори. На групову поведінку впливають такі зовнішні фактори, як стратегія, структура владних повноважень, офіційні правила й норми, наявність або відсутність організаційних ресурсів, критерії відбору працівників, система оцінки продуктивності, прийнята в організації, система винагород, організаційна культура та загальна схема робочого простору групи.

Особисті ресурси членів групи. Потенціал продуктивності праці групи значною мірою залежить від ресурсів, якими володіє кожен її член окремо. Мова в цьому випадку йде про індивідуальні здібності й особистісні характеристики членів групи.

Структура групи. Робоча група являє собою організоване об'єднання людей. Вона має свою структуру, яка формує поведінку її членів і дозволяє багато чого пояснити та перебачити дії окремих особистостей усередині групи, а також прогнозувати продуктивність групи в цілому.

У кожної робочої групи внутрішня структура чималою мірою визначає ролі її членів, норми, статус, розмір групи та позиції формального лідерства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: