Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Культури і спорту в Україні




Цільова комплексна програма «Фізичне виховання — здоров'я нації»затверджена Указом Президента України у 1998 році. Цим Указом також:

1. Зобов'язано виконкоми місцевих Рад розробити регіона­льні програми розвитку фізичної культури.

2. Засновано 100 президентських стипендій для перспекти­вних спортсменів України.

3. Зобов'язано Кабінет Міністрів України:

— вирішити питання про матеріальні винагороди для чемпі­онів та призерів Олімпійських ігор, чемпіонів світу, Європи;

— забезпечити фінансування участі збірних команд України в міжнародних змаганнях.

Головною метою Цільової програми є створення необхідних соціально-економічних, нормативно-правових, організаційно-технічних умов щодо підвищення життєздатності сфери фізич­ної культури і спорту та адаптації її до ринкових відносин.

Основними завданнямипрограми є: зміцнення здоров'я на­селення на принципах здорового способу життя; посилення впливу фізичної культури на підвищення продуктивності праці та обороноздатності; сприяння економічному і соціальному прогресу; утвердження міжнародного авторитету України.

Найважливішими напрямкамирозвитку фізичної культури Програма стверджує такі:

— фізичне виховання у навчально-виховній сфері;

— фізкультурно-оздоровча робота у виробничій і соціальні побутовій сфері;

— фізична підготовка військовослужбовців;

— фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність серед ін­валідів;

— спорт вищих досягнень.

Найсуттєвішими заходами щодо реалізації напрямків роз­витку фізичної культури є:

1. У навчально-виховній сфері:

— встановлення державних вимог до фізичного виховання дітей;

— забезпечення обгрунтованих обсягів рухової активності (в дошкільних виховних закладах — щоденно, в середніх на­вчальних закладах — не менше 3 год., у вищих навчальних за­кладах — не менше 4 год. на тиждень);

— розробка системи тестів і оціночних нормативів і вимог до фізичного розвитку та рівнів фізичної підготовки;

— введення єдиного «паспорта — здоров'я»;

— введення заліків з фізичної культури в середніх освітніх закладах (5, 9, 11 класи) та професійно-технічних і вищих на­вчальних закладах;

— створення умов для фізкультурних занять в закладах піс-лядипломної освіти;

— розроблення нормативів кадрового, фінансового, матері­ально-технічного забезпечення фізичного виховання;

— організація «шкіл здоров'я» при диспансерах, полікліні­ках, виховних закладах.

2. У соціально-побутовій сфері:

— передбачити посади спеціалістів з фізкультурно-оздоров­чої роботи в штатних розписах міністерств і відомств;

— запровадити критерії оцінки розвитку фізичної культури;

— рекомендувати ввести посади організаторів фізкультур­но-оздоровчої роботи на підприємствах і установах з кількістю працівників понад 500 осіб (поза залежністю від форм власності);

— запровадити нормативи фінансування розвитку фізичної культури з фондів соціального розвитку;

— створювати автоматизовані діагностичні центри при спор­тивних клубах, профілакторіях і т.п.;

— ввести обов'язкові заняття з фізичної культури для пра­цюючих в екстремальних умовах (авіатори, водії локомотивів, служб рятування тощо);

— розробити програми самостійних занять фізичною куль­турою та комплекси вправ для різних демографічних груп насе­лення;

— обладнати містечка здоров'я, пункти прокату спортінвен­тарю в парках культури і зонах відпочинку.

3. У підготовці військовослужбовців:

— розробити програмно-нормативне забезпечення фізичної підготовки особового складу військових формувань із враху­ванням специфіки їхньої діяльності;

— розробити настановчу програму з фізичної підготовки в Збройних Силах;

— ввести у всіх військових формуваннях обов'язкові заняття фізичною підготовкою обсягом не менше 4 годин на тиждень;

— запровадити єдину систему контролю за рівнем фізичної підготовки військовослужбовців, особового складу правоохорон­них органів, інших військових формувань;

— створити регіональні центри (табори) фізичної підготов­ки допризовників.

4. У роботі з інвалідами:

— впровадити науково-обґрунтовану систему організації за­нять фізичною культурою та спортом;

— розробити систему добору інвалідів для організації занять фізичною культурою і спортом;

— забезпечити обладнанням спортивні споруди для прове­дення фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи з інвалідами.

5. У спорті вищих досягнень:

— визначити пріоритетні види спорту, в яких спортсмени України спроможні на високі спортивні досягнення;

— удосконалити систему підготовки національних збірних команд України;

— розробити нормативно-правову базу, яка регламентува­тиме професійну діяльність спортсменів і фахівців;

— здійснити заходи щодо створення належних умов членам та тренерам національних збірних команд.

Управління програмою (розділ V) здійснює Кабінет Мініст­рів України. Безпосередня організація і контроль за виконан­ням програми покладається на Держкомспорт України (нині Державний комітет України у справах молоді та спорту), окре­мі Міністерства та відомства. Органи державного управління виконавчої влади звітують перед Держкомспортом про хід ви­конання відомчих і територіальних програм розвитку фізичної культури та спорту.

Розвиткові фізичної культури і спорту в сільській місцевості присвячені ІІІ-й розділ Програми, що свідчить про особливу Увагу до розвитку фізкультурно-спортивного руху в сільській Місцевості.

Програмою передбачається:

— реформування організаційних основ фізкультурного руху в сільській місцевості, створення територіальних фізкультурно-спортивних клубів;

— введення в штат сільських та селищних Рад посад органі­заторів фізкультурно-оздоровчої роботи (рекомендаційно);

— створення належної матеріально-технічної бази;

— підготовка фахівців фізичної культури і дійової системи фізкультурної просвіти;

— створення центрів олімпійської підготовки з видів спор­ту, які переважно культивуються в сільській місцевості (вело­сипедний, кінний, лижний тощо);

— надання сільському населенню в користування спортивні споруди за рахунок місцевих бюджетів;

— щорічне виділення коштів на роботу ФСТ «Колос». Забезпечення розвитку фізичної культури і спорту здійсню­ватиметься в таких напрямках (розділIV):

— науково-методичне забезпечення;

— медико-біологічне забезпечення;

— кадрове забезпечення;

— фінансове і матеріально-технічне забезпечення;

— інформаційне забезпечення;

— встановлення міжнародних зв'язків.

25 березня 2004 року в столиці України в м. Києві відбувся Перший спортивний конгрес України, головним підсумком якого було обговорення та визначення довгострокових орієнтирів по­дальшого розвитку фізичної культури і спорту в державі. Підсу­мковим документом Конгресу стала Національна доктрина роз­витку фізичної культури і спорту (2004).В основу Доктрини, як визначив у своїй доповіді тодішній Голова державного комітету України з питань фізичної культури і спорту Микола Костенко, покладено ідею надання переваги загальнолюдським цінностям, задоволення потреби кожного громадянина країни у створенні належних умов для занять фізичною культурою і спортом.

Метою Доктриниє орієнтація українського суспільства на поетапне формування ефективної моделі розвитку фізичної культури і спорту на демократичних та гуманістичних засадах. Важливим положенням цього стратегічного документу є те, що фізична культура розглядається як складова загальної культу­ри, суспільними проявами якої є фізичне виховання та масо­вий спорт, є важливим чинником здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини. Зазначається, що спорт сприяє досягненню фізичної та духовної досконалості

людини, виявленню резервних можливостей організму, форму­ванню патріотичних почуттів у громадян та позитивного між­народного іміджу держави.

Важливим завданням Доктрини є забезпечення оптималь­ної рухової активності громадян у повсякденній діяльності, подолання недооцінки можливостей фізичної культури у фор­муванні здорового способу життя та зміцненні здоров'я (пере­дусім серед молоді) та у розв'язанні інших важливих соціаль­но-економічних проблем.

Як зазначається в Загальних положеннях Доктрини, держа­ва стимулюватиме об'єднання зусиль заінтересованих держав­них, громадських, приватних організацій та широких верств населення для визначення стратегічних напрямів розвитку сфери фізичної культури і спорту, прогнозування перспективних про­цесів, використання системного і програмно-цільового підхо­дів у розробленні та здійсненні практичних заходів.

Загалом зауважимо, що значна частина задекларованих по­ложень в програмно-нормативних документах залишається не­виконаною і деколи механічно переписується з одного в ін­ший. На наш погляд, фактично не існує системи контролю за виконанням попередніх рішень.

Разом з тим зазначимо, що в галузі фізичної культури і спо­рту сучасної України створено достатню програмно-норматив­ну базу для успішного й ефективного розвитку сфери.

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2018 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных