Структура, взаємозв’язок і характер діяльності фізкультурно-спортивних організацій України

Для ефективного розвитку сфери фізичної культури і спор­ту історично складалися різноманітні форми організації. В Укра­їні, як і в більшості зарубіжних країн, окрім широко розгалу­жених самодіяльних спортивних об'єднань, успішно функціо­нують державні, регіональні, муніципальні органи координації і управління сферою фізичної культури та спорту.

Державне управління здійснюється найчастіше у формі спе­ціально створених міністерств, комітетів, департаментів чи управлінь, на які покладено обов'язки щодо координації та управління оздоровчою і спортивною роботою.

У деяких країнах функціонують спеціальні «Президентські ради», які готують національні програми фізичного розвитку населення, або ж здійснюють експертні оцінки конкретних програм державного масштабу (наприклад, підготовки до Олім­пійських ігор).

Відповідні органи управління спортом існують і на регіона­льних рівнях. Проте найбільш масовими, впливовими і функ­ціонально спроможними є самодіяльні, самоврядні спортивні об'єднання (спортивні клуби, асоціації, ліги, федерації тощо).

Україна успадкувала організаційну структуру і характер дія­льності спортивних організацій від колишнього СРСР, провів­ши лише деяку їх переструктуризацію із врахуванням нових завдань розвитку фізкультурно-спортивної сфери.

Згідно із Законом України «Про фізичну культуру і спорт», державну політику і законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту, як і контроль за реалізацією Дер­жавних програм розвитку фізичної культури і спорту, здійснює Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України.

В окремі проміжки часу в Україні центральними органом дер­жавної виконавчої влади в сфері управління фізичною культурою і спортом були Державний комітет України з питань фізичної куль­тури і спорту, Міністерство у справах молоді і спорту, котрі за­безпечували реалізацію державної політики в галузі фізичної куль­тури і несли відповідальність за її виконання.

У 2005 році уряд нового Президента України Віктора Юще­нка поклав відповідальність за розвиток сфери фізичного вихо­вання і спорту на новостворене Міністерство молоді та спорту.

Як зазначається в Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (2004), держава реалізовує заходи, спрямова­ні на формування та дальше вдосконалення сфери фізичної культури і спорту. Держава стимулює об'єднання зусиль заін­тересованих державних, громадських, приватних організацій та широких верств населення для визначення стратегічних напря­мів розвитку сфери фізичної культури і спорту, прогнозування перспективних процесів, використання системного і програм­но-цільового підходів у розробленні та здійсненні практичних заходів.

Місцеві органи державної влади і органи місцевого само­врядування створюють у своєму складі відповідні органи управ­ління фізичною культурою і спортом.

Обласні (міські, районні) управління фізичної культури і спо­рту організовують виконання державної і регіональних програм і здійснюють широке коло заходів щодо координації зусиль спортивних та інших зацікавлених організацій на місцевому рівні.

При Радах депутатів усіх рівнів функціонують відповідні де­путатські комісії, які зі свого боку займаються вирішенням пи­тань з фізичної культури.

Третьою управлінською ланкою на регіональному та місце­вому рівні є відділи або посадові особи (найчастіше заступники голів Рад), які керують питаннями фізичної культури.

Самоврядування в сфері фізичної культури і спорту сприяє розвитку суспільної активності і залучає громадські організації до управління фізичною культурою. Органи державної виконав­чої влади і органи місцевого самоврядування можуть делегувати громадським фізкультурним організаціям окремі свої повнова­ження. Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямо­ваності здійснюють свої повноваження відповідно до статутної діяльності, яка не може суперечити чинному законодавству.

Основними громадськими організаціями, які діють у спор­тивній сфері України є Національні спортивні федерації та Національний олімпійський комітет України.

Громадська спортивна федерація набуває статусу Національ­ної після її визнання державним органом управління сферою та реєстрації у Міністерстві юстиції України. В такому випадку центральний державний орган делегує таким федераціям окремі повноваження щодо розвитку видів спорту, надає їм допомогу у забезпеченні їх матеріальними ресурсами, фахівцями тощо.

Національна спортивна федерація має виключне право пред­ставляти Україну в міжнародних спортивних організаціях та в міжнародних спортивних змаганнях з окремих видів спорту. їй також дається право на організацію і проведення відповідних національних спортивних змагань.

Національні спортивні федерації можуть одержувати від дер­жави матеріально-фінансову допомогу. У випадку грубого по­рушення законодавства, або неналежного використання нада­них їм прав, спортивна федерація може бути позбавлена стату­су Національної.

Національний олімпійський комітет України (НОК України) є неурядовою громадською організацією, яка координує розви­ток олімпійського руху в Україні. В своїй діяльності НОК керу­ється законодавством України, Олімпійською хартією Міжна­родного олімпійського комітету та власною Хартією. НОК Укра­їни має виключне право представляти державу на Іграх Олімпіад та зимових Олімпійських іграх, в Міжнародному олімпійсько­му комітеті, інших міжнародних олімпійських організаціях. НОК України має також виключне право на використання власної олімпійської символіки. Першим в історії членом МОК для України у 1994 р. було обрано Валерія Борзова, а в 2000 р. чле­ном МОК став ще один відомий український легкоатлет Сергій Бубка. Держава сприяє діяльності НОК України, розвитку його матеріально-технічної бази, надає фінансову підтримку. Проте безпосереднє втручання будь-якого державного чи якогось ін­шого органу або особи у внутрішні справи НОКу є таким, що суперечать Олімпійській хартії.

Організацію фізичної культури і спорту, а також професій­ну фізичну підготовку у відомствах здійснюють спеціально ство­рені для цієї мети комітети, спортивні товариства і клуби. По­даємо перелік основних спортивних товариств України.

До 2001 року діяло добровільне спортивне товариство «Гарт», створене для організації і координації роботи з фізичного ви­ховання в навчальних закладах усіх рівнів. На його основі було Утворено нині чинний Комітет фізичного виховання і спорту Міністерства освіти і науки України.

У структурі Міністерства оборони України діє Управління спорту, а в регіонах — спортивні клуби армії (СКА).

Працівників і службовців Міністерства внутрішніх справ обслуговує відомче спортивне товариство «Динамо», яке має свої Регіональні підрозділи.

У 1995 році поновило свою діяльність добровільне спортив­не товариство є «Спартак», яке сьогодні активно розгортає свою діяльність в регіонах України.

Добровільне фізкультурно-спортивне товариство профспі­лок «Україна» (ДФСТП «Україна») створено з метою організа­ції фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи з працівника­ми виробничої сфери, а кооперативно-профспілкове фізкуль­турно-спортивне товариство «Колос» — з працівниками агропромислового комплексу та мешканцями сільської місце­вості.

Для репрезентації спортсменів-залізничників у міжнародних організаціях, в рамках ДФСПТ «Україна» діє СК «Локомотив». З цією ж метою створено Українську студентську спортивну спілку. В Україні також створені і функціонують структури параоліміпйського руху, Асоціація ветеранів фізичної культури і спорту, федерації інвалідного спорту тощо.

На регіональному та місцевому рівнях утворюються різно­манітні самодіяльні спортивні, спортивно-оздоровчі, фізкуль­турно-спортивні клуби, клуби з видів спорту, спортивні клуби за місцем проживання тощо.

В останні роки в Україні з'являються професійні спортивні клуби та ліги. Всі ці організації вносять свій позитивний вне­сок в широку палітру фізкультурних і спортивних організацій України. Співпраця, взаємодопомога і взаємодоповнюваність між ними сприяють розвиткові фізкультури і спорту як засобів фізичного і духовного вдосконалення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: