фізкультурно-спортивного руху

Науково-інформаційна сфера є однією з найбільш успішних і мобільних в галузі фізичної культури та спорту України. За більш як десять років новітньої української державності, в умовах не­достатнього фінансування й матеріально-технічного забезпечення, незначної державної та владної уваги, вдалося досягти чималих Успіхів у перебудові й розбудові цієї складної й делікатної сфери професійної діяльності.

У галузі фізичного виховання та спорту вдалося зберегти ^и помітно зміцнити мережу спеціалізованих вищих навчальних закладів, оскільки традиційно в Україні найкращі наукові сили концентрувалися саме у навчальних закладах. Сьогодні в галу­зевому підпорядкуванні успішно діють Національний універ­ситет фізичного виховання та спорту України (у цьому статусі з вересня 1998 року), Харківська державна академія фізичної куль­тури, Львівський, Дніпропетровський, Донецький державні ін­ститути фізичної культури, Дніпродзержинський та Івано-Фра­нківський коледжі фізичного виховання.

За останні п'ять-сім років помітно зміцніла структура й по­силилася роль Державного науково-дослідного інституту фізич­ної культури і спорту (ДНДІФКіС). Сформований у 1993 році на базі проблемної лабораторії тоді Українського державного університету фізичного виховання і спорту, інститут перетво­рюється на помітний центр планування науково-дослідної ро­боти й координації зусиль провідних вчених України. Основні завдання діяльності ДНДІФКіС зосереджено перш за все на вирішенні завдань олімпійської підготовки, впровадженню фу­ндаментальних досліджень через систему наукових (НГ) і ком­плексних наукових груп (КНГ) з науково-методичного забез­печення збірних команд України з різних видів спорту.

Активно долучається до олімпійської освіти дітей та молоді Олімпійська Академія України, яка успішно діє з вересня 1991 року. Таким чином, в організаційному плані в Україні сформовано відповідні інституції для ефективної освітньої, наукової, пропа­гандистської діяльності в галузі фізичного виховання та спорту. Важливим чинником успішності й ефективності наукових досліджень є продуктивна діяльність спеціалізованих вчених рад для захисту дисертацій. Всього за більш як десятилітній промі­жок часу в Україні для потреб галузі функціонувало п'ять спе­ціалізованих вчених рад: дві докторські ради: у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (1991 р. — по теперішній час) та Харківській державній академії фізичної культури (2003 р. — по теперішній час) та чотири кандидатські ради: у Львівському державному інституті фізичної культури (2000 р. — по теперішній час); в Державному науково-дослід­ному інституті фізичної культури і спорту (2001 р. — по тепері­шній час); у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (1998-2000 рр.); у Рівненському державному гумані­тарному університеті (2000—2002 рр.).

Вперше на пострадянському просторі керівникам українсь­кої галузевої науки вдалося виокремити сферу фізичної культури та спорту в окрему наукову спеціальність, розмежувавши її зі сферою педагогіки. Це дозволило значно розширити можли­вості та проблематику наукових досліджень. Починаючи з 1997 року кандидатські та докторські дисертації в Україні захища­ються за двома науковими спеціальностями: 24.00.01 — «Олім­пійський і професійний спорт» та 24.00.02 — «Фізична культу­ра, фізичне виховання різних груп населення» з відповідним присвоєнням наукового ступеня кандидата (доктора) наук з фізичного виховання і спорту. В грудні 2004 року Вища атестаційна комісія України внесла до переліку наукових спеціально­стей третю спеціальність у галузі фізичного виховання та спор­ту: 24.00.03 — «Фізична реабілітація».

За роки державної незалежності в Україні захищено понад 400 кандидатських і докторських дисертацій за спеціальностя­ми галузі. Зусилля науковців сьогодні зорієнтовано на вико­нання низки державних програм, Зведеного плану науково-до­слідної роботи у сфері фізичної культури і спорту тощо. Неаби­якої актуальності набувають наукові дослідження, пов'язані з різноманітними аспектами фізичного виховання різних груп населення, професійно-прикладною фізичною підготовкою, технологіями рекреаційно-оздоровчої роботи тощо.

Як зазначається в Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (2004), організація наукових досліджень у межах наукової галузі «Фізичне виховання і спорт» спрямову­ється на розв'язання актуальних фундаментальних та приклад­них наукових проблем і впровадження результатів роботи нау­ковців у практику. Держава сприяє забезпеченню сучасною апаратурою і обладнанням галузевих наукових установ, у тому числі проблемних лабораторій, які діють на базі вищих навча­льних закладів та організацій фізкультурно-спортивної спря­мованості, створює умови для формування вітчизняних науко­вих шкіл, підвищує вимоги до підготовки і раціонального ви­користання наукових кадрів.

Важливим чинником успішного поступального розвитку наукових досліджень виявилося структурування інформаційно-видавничої діяльності. У 1994 році структурним підрозділом Національного університету фізичного виховання і спорту України було утворене спеціалізоване видавництво «Олімпій­ська література». За ці роки видавництво перетворилося у по­тужний центр випуску наукової, науково-методичної та навча­льної літератури. За цей період випущено близько 200 найменувань книжок, серед яких є помітні праці не тільки на українсь­кому, але й на європейському рівні. Переважна частка книжко­вої продукції видавництва присвячена тематиці олімпійського спорту, олімпійського руху, окремим розділам підготовки спорт­сменів, теорії й методиці тренування в окремих видах спорту тощо. З'явилася низка книг з фізичної реабілітації, спортивної медицини, валеології тощо.

В останні роки в Харкові успішно функціонує ще одне спе­ціалізоване видавництво «ОВС» (Освіта. Виховання. Спорт), яке активно долучається до випуску навчальної літератури.

Успішною є ситуація зі спеціалізованою журнальною нау­ковою продукцією. Для фахівців та широкого кола читачів на високому поліграфічному і змістовному рівнях в Україні сього­дні випускаються:

— міжнародний науково-теоретичний журнал «Наука в олимпийском спорте» (з 1994 року) — видання Національного уні­верситету фізичного виховання і спорту України (головний ре­дактор проф. М.М. Булатова).

— науково-методичний журнал «Фізичне виховання в школі» (з 1995 року), засновником якого є Міністерство освіти і науки України (головний редактор Микола Шабатура).

— науково-теоретичний журнал «Теорія і методика фізично­го виховання і спорту» (з 1999 року) — видання Національного університету фізичного виховання і спорту України (головний редактор проф. Ю.М. Шкребтій);

— науково-методичний журнал «Теорія та методика фізич­ного виховання» (з 2000 року) — видання видавництва «ОВС» ТОВ, м. Харків (Освіта. Виховання. Спорт) (головний редактор академік І.Ф. Прокопенко) (www.ovc.kharkov.ua);

— науково-методичний журнал «Теорія і практика фізичного виховання» (з 1997 року) — видання Донецького національного університету (головний редактор професор А.Г. Рибковський);

— науково-популярний журнал «Олімпійська арена» (з 1995 року) — засновники: Держкомспорт України та Національний Олімпійський Комітет України (головний редактор Галина Нечаєва);

Для широкого кола науковців та усіх зацікавлених фахівців галузі сьогодні існують також періодичні видання, які імену­ються фаховими виданнями, які затверджуються президією Ви­щої атестаційної комісії (ВАК) України. До таких сьогодні на­лежать більше 10 найменувань збірників наукових праць та наукових журналів, присвячених проблемам фізичного вихован­ня та спортивного тренування. Серед них особливою популяр­ністю користуються «Актуальні проблеми фізичної культури і спорту» (Державний науково-дослідний інститут фізичної куль­тури і спорту); «Педагогіка, психологія та медико-біологічні про­блеми фізичного виховання і спорту» (Харківська державна ака­демія дизайну та мистецтв), «Молода спортивна наука України» (Львівський державний інститут фізичної культури), «Слобо­жанський науково-спортивний вісник» (Харківська державна ака­демія фізичної культури), «Спортивний вісник Придніпров'я» (Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту) та ін.

В окремі проміжки часу з'являлися і з'являються друковані журнальні видання окремих національних федерацій з видів спорту, приміром «Українська важка атлетика» «Легка атлети­ка», «Лижний спорт», «Топ-спін», «Футбольні лінії» тощо. Іс­нує також низка популярних російськомовних журналів, осно­вною тематикою яких є футбол. В останні роки до українсько­го читача потрапляють також спеціалізовані видання української діаспори. Феноменом української спеціалізованої періодики можна вважати унікальний в своєму роді журнал «Наш спорт» (редактор — єдиний від 1963 року — Омелян Твардовський), який понад 35 років виходить друком у Сполучених Штатах Америки (Нюарк, Нью Джерсі).

В останні три-п'ять років зусиллями харківського професо­ра Сергія Єрмакова та його колег з галузевих вузів Києва, Хар­кова, Львова з'явилося кілька Web-сторінок в міжнародній ін­формаційній мережі Інтернет. На одній із таких Web-сторінок: www.nbua.gov.ua/eb/khhpi.html — міститься понад 10 000 сторі­нок текстової і графічної інформації з результатами наукових досліджень українських вчених у галузі фізичної культури та спорту за 1996—2004 роки.

Очевидною є перспектива широкого використання та впро­вадження інформаційно-комунікаційних технологій засобами мережі Інтернет. Спортивний інформаційний простір України представлений сьогодні великою кількістю серверів та сайтів. Для прикладу наведемо кілька офіційних сайтів спортивних федерацій України:

www.biatlon.org.ua — Федерація біатлону України;

www.ffu.org.ua — Федерація футболу України;

www.fvu.com.ua — Федерація волейболу України;

www.shaping.org.ua — Федерація шейпінгу України;

www.swimukraine.org.ua— Федерація плавання України;

www.tennis.com.ua — Федерація тенісу України;

www.ussf.org.ua — Федерація ковзанярського спорту України.

Таким чином, можна стверджувати, що нині в Україні сфо­рмовано достатню науково-інформаційну базу спеціалізованої книжкової та журнальної продукції, яка, разом з тим, ще про­довжує розвиватися й розширюватися.

Ще одним важливим джерелом розвитку наукової думки є різноманітні наукові конференції, конгреси, семінари тощо. Щороку в Україні відбувається ціла низка різного рівня й мас­штабу наукових заходів, присвячених проблемам фізичної куль­тури. В міжнародному плані Україна, зусиллями Національно­го університету фізичного виховання та спорту, виступила іні­ціатором проведення кожних два роки престижного наукового конгресу «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх», який здобув своє визнання в Східній Європі. На внутрішньому рівні своє звучання та значення одержали наукові конференції, які періодично проводяться у Львові, Харкові, Луцьку, Вінниці, Рівному, Тернополі та інших містах України.

Активна наукова діяльність, ініціативність, участь у науко­вих міжнародних заходах дозволило провідним вузам галузі, окремим структурам увійти колективними членами до кількох авторитетних європейських та світових науковий інституцій, серед яких: Міжнародна Олімпійська Академія, Міжнародна рада здоров'я, фізичного виховання, рекреації, спорту і танцю (ІСНРЕR-SD), Європейська мережа спортивної науки, освіти та зайнятості (ЕNSSEE) тощо. Такі кроки сприяють швидкій інтеграції української галузевої науки у світі.

ВИСНОВОК

Таким чином, вивчення даної теми сприяє:

- ознайомленню студентів з основними положеннями Законів і державних програм розвитку фізичної культури та спорту в Україні;

- з’ясуванню структури, особливостей взаємозв’язку і характеру діяльності фізкультурно-спортивних організацій в Україні;

- розширенню уявлень про джерела фінансування, матеріально-технічне та науково-інформаційне забезпечення галузі.

Контрольні питання

1. Назвіть основні документи, які регулюють діяльність в галузі фізичної культури і спорту України?

2. Якими є визначальні принципи Закону України «Про фізичну культури і спорт»?

3. Які органи несуть відповідність за розроблення та впровадження державних програм розвитку фізичної культури і спорт?

4. Які складові матеріальної бази фізичної культури і спорту Ви знаєте?

5. Як здійснюється фінансування розвитку фізичної культури і спорту в Україні?

6. Що таке науково-інформаційне забезпечення галузі фізичної культури і спорту?

Література

До пунктів 1-2

1. І Спортивний конгрес України. - К., 2004. - 112 с.

2. Дєминский А.Ц. Основы теории и методики физического воспитания. — Донецк: Донеччина, 1995. - 520 с.

3. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. - К., 1994. —34 с.

4. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населен­ня України / За ред. М.Д. Зубалія. - 2-е вид., перероб. і доп. - К., 1997.- 36 с.

5. Жданова О.М. Управління фізичною культурою: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів, 1996. - 127 с.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про освіту». - 1996. - 25 квітня.

7. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (від 18 червня 1999 року) // Голос України. - 1999. - 17 липня.

8. Закон України «Про освіту». - К., 1991. - 26 червня.

9. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». - К., 1994. - 22 с.

10. Закон Української РСР «Про громадські об'єднання». - К., 1991.

11. Козіброцький С.П. Програмно-нормативні основи фізичного вихован­ня студентів (історико-методологічний аналіз): Автореф. дис... канд. фіз. вих.: 24.00.02/Львівський держ. інст.-т фізичної культури.-Львів, 2002.- 16 с.

12. Концепція безперервної фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями загальноосвітніх шкіл. - К., 1997. - 18 с.

13. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. - К., 2004. 16 с.

14. Новітні медико-педагогічні технології зміцнення та збереження здоро­в'я учнівської молоді. - Л., Українські технології, 2003. - 148 с.

15. Олійник М.О., Скрипник А.П. Правові основи організації та управління фізичною культурою, спортом і туризмом в України / Вид. 3-є, пере-робл. і доповн. - Харків: ХаДІФК, 2000. — 292 с.

16. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К., 1998. - 48 с.

17. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації» в агропромисловому комплексі. - К., 1998. — 11с.

До пунктів 3-6

1. Актуальні проблеми теорії і методики фізичного виховання: Колектив­на монографія / Упоряд. О.М. Вацеба, Ю.В. Петришин, Є.Н. Приступа, І.Р. Боднар. - Л.: Українські технології, 2005. — 296 с.

2. Вацеба О.М. Тенденції розвитку наукових досліджень в галузі фізич­ної культури та спорту серед молодих вчених України // Молода спор­тивна наука України: Збірник наукових статей з галузі фізичної культу­ри і спорту. - Львів: ЛД1ФК, 2000. - Випуск 4. - С. 5-6.

3. Ермаков С.С. Исследования в спорте: анализ информации в сети ин-тернет Украины, России и Республики Беларусь // Педагогіка, психо­логія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: 36. наук. пр. за ред. С.С. Єрмакова. - Харків: ХХПІ, 2001. - № 18. - С. 51-58.

4. Жданова О.М. Управління фізичною культурою: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів, 1996. - 127 с.

5. Зайдовий Ю. Історико-політичні та організаційні аспекти формування і розвитку Національних олімпійських структур в Україні та країнах Єв­ропи. - Л.: Українські технології, 2004. - 176 с.

6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (від 18 червня 1999 року) // Голос України. - 1999. - 17 липня.

7. Закон України «Про фізичну культуру і спорт». - К., 1994. - 22 с.

8. Кухтій А.О. Організаційні основи розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні впродовж XX століття: Автореф. дис... канд. фіз. вих.: 24.00.02 / Львівський держ. інст.-т фізичної культури. -Львів, 2002.-20 с.

9. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. - К., 2004. - 16 с.

10. Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

11. Свістельник І.Р. Спортивний інформаційний простір України у мережі Інтернет. - Л., 2004. - 32 с.

12. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К„ 1998. - 48 с.

13. 1470 авторефератов диссертаций по физическому воспитанию и спо­рту: Украйна, Россия: 1990-2000 гг. (Физическое воспитание и спорт, педагогика, биология, медицина, психология) / Сост. С.С. Єрмаков. - Харьков: ХХПИ, 2000. - 58 с.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: