Схема загальних профілактичних міроприємств у відділення хірургічного профілю

Х В О Р И Й

Міроприємства передопераційного періоду

1. Підвищення загальної реактивності (імунопрофілактика)

2. Санація хворого

3. Гігієнічні міроприємства. Можлива ізоляція.

4. Скорочення термінів до операційної підготовки

О П Е Р А Ц І Я

МІРОПРИЄМСТВА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО

ПЕРІОДУ

Також необхідно дотримуватись правил асептики, посилити боротьбу з бацилоносійством, вводити графіки бак­­­теріологічного контролю, складати і виконувати графік спеціальних занять по асептиці і антисептиці з наступним заліком. Важливим міроприємством являється "червона лінія" операційної, яка попереджує занесення інфекції взуттям. У відділеннях реанімації і інтенсивної терапії, як в операційних, повинен дотримуватись принцип максимального змен­­­шення поверхні, на які можуть осідати порох і мікроор­­­ганізми.

У теперішній час нема 100 % методу боротьби з розпов­­­сюдженням інфекції у відділеннях, але є цілий ряд принципів і практичних методів, які допомагають в цій справі. По-перше, хворі, заражені стафілококом повинні бути ізольовані. Необхідне часте провітрювання палат, опромінення кварцовими лампами, стерилізація інструментарію.

Обов`язковим являється для бацилоносіїв серед персоналу змазування слизової носу 2 % неоміциновою маззю довгий час і приймання антибіотиків чутливих до даного збудника.

Із вище вказаного ми бачимо, що для профілактики внутрілікарняної інфекції необхідно проводити колективні профілактичні міроприємства одночасно в направленні трьох шляхів епідеміологічного ланцюга: джерело інфекції - шляхи передачі - сприймаючий організм. Вивчення шляхів розповсюд­­­ження патогенного стафілококу являється в даний час завданням першочергової важливості.

Основна роль у розповсюдженні стафілококових захворювань належить лікарні. Завдяки постійному використанню ан­­­тибіотиків у лікарнях з`являється більше число вірулентних і стійких до антибіотиків стафілококів, які вражаючи хворих, викликають спалахи і цілі епідемії стафілококових захворювань. Ми знаємо, що хвороботворні штами стафілококу володіють значною біохімічною активністю. Вони розщеплюються з утворенням кисло­­­ти, але без газів, ряд вуглеводів виділяють нітрити і нітрати.

Патогенні штами виділяють токсини, які мають ряд властивостей, гемотоксин, лізуючий еритроцити; лейкоцидін, убиваючий лейкоцити; некротоксин, визиваючий некроз тканин; летальний токсин, убиваючий тварин і ентеротоксин, який викликає харчові отруєння. Стафілококи продукують коагулазу, фібринолізин, лецитиназу, гіалуронідазу, дезоксирибонуклеазу, протеїназу і фосфатазу, які відносять до групи ферментів, що мають агресивні властивості. А такий фермент, як пеніцилліназа, хоча і не являється ферментом патогенності, захищає бактеріальні клітини від дії на них антибіотиків, чим дає їм можливість безперешкодно розмножуватись у організмі хворого, який отримує цей лікарський препарат. Крім вище вказаних ознак, ці мікроорганізми мають ще ряд властивостей. До них відносяться бродіння маніту в анаеробних умовах, грудкоутворюючий фактор (ГФ), лізоцим, фосфатаза, телуритредуктаза, желатиназа, протеїназна властивість утворювати ацетилметилкарбінал на середовищі з глюкозою (реакція Фогес-Проскауера), розщеплювати в аеробних умовах мальтозу, лактозу, галактозу. маніт, рибозу, тригалозу. Всі вказані тести (всього 22 ознаки), або розвалюють надійно визначену видову належність стафілококів, або використовуються при біологічному типуванні.

При обстеженні носіїв патогенного стафілококу для виявлення джерел інфекції і шляхів передачі, ведучим методом ідентифікації виділених культур є фаготипування. Порівнюючи культури, що виділені із різних об’єктів можна визначити їх схожість, або відмінність і тим самим підтвердити або заперечити їх походження із єдиного джерела, або передачу від однієї людини до іншої. Одна із рушійних сил епідемічного процесу - неоднорідність популяції збудника і організму господаря.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: