Патогенні стрептококи.

Сімейство Streptococcaceae включає 7 родів. Патогенні для людини представники відносяться до родів Streptococcus, Enterococcus, Aerococcus, Leuconostoc, Pediococcus i Lactococcus.Серед них найбільше значення мають стрептококи і ентерококи, тоді як останні викликають спорадичні або рідкі випадки захворювань.

Стрептококи вперше були виявлені в тканинах людини при рожистому запаленні та інфекціях ран (Більрот, 1874),септицеміях і гнійних враженнях (Пастер,1879; Огстон,1881).В чистій культурі їх виділили Феляйзен і Розенбах (1884).

Стрептококи мають кулясту форму, розміщуються ланцюжками, спор і капсул не утворюють, джгутиків не мають, грампозитивні. Деякі види утворюють капсулу. Нерухомі. Хемоорганотрофи. Факультативні анаероби. Ростуть в інтервалі 25-45^о.За класифікацією Брауна (1919), яка основана на особливостях росту на агарі із кров^,ю розрізняють такі види стрептококів:

1. дають частковий гемоліз і позеленіння середовища- альфа стрептококи;

2. повністю гемолізуючі – бета стрептококи

3. дають візуально невидимий гемоліз- гамма стрептококи

Основними збудниками хвороб людини є гемолітичні стрептококи, більша частина яких відноситься до серогрупи А. Ці мікроорганізми відомі із глибокої давнини, але свого піку захворюваності досягнули в 19 столітті. На цей період приходяться відомі епідемії скарлатини (ангіна Людвіга). Багато чисельні випадки фарингітів, які в більшості випадків закінчувалися пневмоніями, ревматизмом та гострим гломерулонефритом. Також широко розповсюдилися інфекції шкіри і м’яких тканин - від стрептококового імпетиго до рожі, із фатальним кінцем. Не менш драматична історія післяродового сепсису (родильна гарячка), жертвою якої стали сотні тисяч матерів. Потрібно відмітити, що стрептококові інфекції дають підйом захворюваності і в теперішній час навіть у високо розвинутих країнах-епідемічний спалах у штаті Юта, США в 1985 році, зареєстровані відносно нові форми вражень- стрептококовий токсичний синдром та інше.

Епідеміологія

Стрептококи групи А - убіквітарні мікроорганізми, які часто колонізують шкірні покриви і слизисті оболонки людини. Резервуаром є хвора людина або носій. Основні шляхи передачі- контактний і повітряно-крапельний, а також через інфіковані продукти, які довго зберігалися при кімнатній температурі.

Токсиноутворення. Стрептококи утворюють ряд екзотоксинів: стрептолізини - розрушають еритроцити; лейкоцидин - розкладає лейкоцити; еритрогенний (скарлатинозний) токсин- обумовлює клінічну картину скарлатини- інтоксикацію,судинні реакції, висипи; цитотоксини -мають здатність викликати гломерулонефрит.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: