N. gonorrhoae – збудник гонореї

Гонорея - інфекційне венеричне захворювання з запальними проявами сечостатевих шляхів відкрив Нейсер в 1879 році. Перші культури отримали Лейстков і Леффлер (1882), етіологічну роль довів Бумм (1885).Термін " гонорея " ввів Гален у другому столітті нашої ери.

Гонококи - це парні коки, які складаються із двох бобовидних коків. Поліморфні, нерухомі, не мають спор та утворюють капсулу. Грамвід^,ємні. Під впливом лікарських речовин відразу змінюється: з^,являються позитивні форми.

Культивування. Менінгококи - аероби. Вони вимогливі до поживних середовищ, розмножуються і ростуть тільки на середовищах, які містять нативний білок (сироватку, кров) при 36-37 ^о. При 25^о ріст призупиняється.

На щільних поживних середовищах менінгококи невеликі в діаметрі, ніжні, напівпрозорі, голубуваті колонії в S- формі.

Ферментативні властивості. Біохімічно гонококи мало активні. Вони розкладають глюкозу із утворенням кислоти. Протеолітичні властивості у них не виражені. Патогенність гонококів обумовлює:

1) наявність капсули, яка є перепоною для фагоцитозу;

2) пілі сприяють прикріпленню мікроба до поверхні епітеліальних клітин;

3) утворення ферментів - гіалуронідази і нейрамінідази.

Токсиноутворення.

При розрушенні бактеріальних клітин вивільняється сильний термостійкий ендотоксин, який є ліпополісахаридом клітинної стінки. При захворюванні він виявляється в крові і в спинномозковій рідині хворих. Важкість захворювання часто залежить від кількості накопленого токсину.

Антигенна будова.

N.gonorrhoeae мало вивчена, вона неоднорідна і міняється у дочірніх популяціях. Очевидно, що експресія деяких антигенів гонокока залежить від зміни умов навколишнього середовища. Ще гонококи мають ряд механізмів, які понижують ефективність імунних реакцій, в тому числі і за рахунок зміни антигенної структури.

Джерела інфекції. Хвора людина і бактеріоносії.

Шляхи передачі. Основний шлях контактно-побутовий (статевий), дуже рідко через заражені предмети.

Захворювання у людини: Гонорея і бленорея.

Патогенез гонореї включає комплекс взаємодії бактеріальних факторів патогенності із імунною системою людини. Слід відмітити, що попадання гонококів в організм не завжди призводить до розвитку захворювання, тому що важливе значення мають вірулентність збудника, інфекційна доза, місто проникнення, функціональний стан факторів неспецифічної резистентності і швидкість розвитку імунних реакцій. Вхідними воротами для збудника служить циліндричний епітелій уретри, шийки матки, кон’ юктиви та прямої кишки.

Таблиця 4

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: