Тема 11: Психологія впливу в міжособистісних відносинах

План:

1. Поняття про психологічний вплив. Критерії конструктивного впливу, його види.

2. Переконання як система аргументації. Види аргументів, правила і техніки аргументації. Конструктивна критика.

3. Самопрезентація і самопросування.

4. Деструктивний вплив. Види деструктивного впливу: навіювання, зараження, деструктивна критика.

5. Маніпуляція як найпоширеніший вид деструктивного впливу.

6. Опір впливу – загальний алгоритм протистояння.

У психології під міжособистісним впливом розуміється процес і результат зміни одним індивідом поведінки іншої людини, її устано­вок, намірів, уявлень, оцінок та інше. Розрізняють спрямований і неспрямований вплив. У першому випадку суб'єкт ставить перед собою завдання досягти певного результату від об'єкта впливу, що проявляється зазвичай у переконанні й навіюванні, а в другому — подібне завдання не ставиться, однак ефект впливу виникає, прояв­ляючись передусім у дії зараження та наслідування. Б. Паригін вважає, що психічне зараження, наслідування, навіювання, переко­нання та мода належать до соціально-психологічних механізмів спілкування, під якими він розуміє ті соціально-психологічні явища і процеси, що виникають у результаті взаємовпливу індивідів один на одного й котрі здійснюють безпосередній вплив на рівень їхньої ко­мунікативної активності, глибину й повноту їхнього психологічного контакту і взаєморозуміння, на характер та ефективність їхньої ко­мунікативної поведінки. Ряд інших психологів характеризують навіювання, наслідування, зараження, переконання, моду й чутки як способи психологічного впливу.

У практиці спілкування виокремлюють прямий і опосередкова­ний впливи. Прямий вплив характеризується тим, що суб'єкт відкрито пред'являє об'єктові впливу свої претензії і вимоги, а не­прямий — полягає в тому, що вплив безпосередньо спрямований не на об'єкт, а на середовище, яке його оточує. Також розрізняють навмисний і ненавмисний впливи, де перший визначається наявністю мети, а другий — причини. У цілому процес міжосо- бистісного психологічного впливу формують стратегія, тактика, за­соби, форми, аргументація і критерії ефективності впливу.

В науковій психологічній літературі пропонується кілька типо­логій стратегій впливу на людину, підґрунтям яких є ставлення до партнера зі взаємодії як до суб'єкта чи як до об'єкта міжособистісних стосунків. Виокремлюють три основні стратегії — імпера­тивну (відповідає «об'єктній» парадигмі в психології, згідно з якою психіка й людина в цілому розглядаються як пасивний об'єкт впли­ву зовнішніх умов і продукт цих умов), маніпулятивну (відповідає «суб'єктній» парадигмі, котра базується на твердженні про ак­тивність і індивідуальну вибірковість психічного віддзеркалення зовнішніх впливів, де суб'єкт сам здійснює перетворювальний вплив на психологічну інформацію, що надходить іззовні) і розвивальну (заснована на «суб'єкт-суб'єктній», «діалогічній» парадигмі, де психіка виступає як відкрита система із зовнішнім і внутрішнім кон­турами регулювання). Тактики впливу вивчаються в контексті проб­леми передбачення й управління поведінкою людей, що перебувають у ситуації міжособистісної взаємодії. Дослідників цікавить, як часто використовуються ті чи інші тактики впливу, як вибір тактик зале­жить від індивідуальних особливостей людей тощо. Відносно засобів впливу, то в соціальній психології виокремлюють вербальні і невербальні особли­вості дії одного суб'єкта на інший. Щодо форм міжособистісного впливу, то вони можуть бути мовні (письмові й усні) та наочні. Сто­совно системи аргументації, то вона передбачає як абстрактні дока­зи, так і знання конкретного характеру, наприклад цифрова, факто­логічна інформація, яка легше сприймається, запам'ятовується й зіставляється. Критерії ефективності впливу поділяють на стра­тегічні, тобто віддалені в перспективі, та тактичні, тобто проміжні.

В науковій літературі сутність психологічного впливу зводять до взаємного обміну інформацією і взаємодії. При цьому в змістово­му аспекті психологічний вплив може бути педагогічним, управ­лінським, ідеологічним тощо. Він здійснюється на різних рівнях психіки: на усвідомленому і неусвідомленому. В ролі суб'єкта психо­логічного впливу виступає індивід, котрий може виконувати ролі організатора, виконавця (комунікатора) й дослідника свого процесу впливу. Цей суб'єкт вивчає об'єкт і ситуацію, в якій здійснюєть­ся вплив. Він також обирає стратегію, тактику й засоби впливу, вра­ховує сигнали про успішність-неуспішність впливу, котрі надходять від об'єкта.

Е. Сидоренко розглядає проблему психологічного впливу і з позицій того, як впливати на інших людей і як протистояти їхнім діям. Психологічний вплив автор визначає як вплив на стан, думки, почуття й дії іншої людини за допомогою винятково психологічних засобів, з наданням їй права й часу відповідати на ці дії. При цьому протистояння чужому впливу розглядається як опір діям іншої людини за допомогою психологічних заходів. Дослідник пропонує класифікацію видів впливу і видів протистояння впливу, яка відповідає не стільки вимогам логічної відповідності, скільки фено­менології переживання впливу обома сторонами: ініціатором впли­ву, тобто тим із партнерів, хто першим здійснив спробу впливу будь-яким з відомих чи невідомих способів, та адресатом впливу, тобто тим із партнерів, до якого звернене перше намагання впливу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: