Моделі спілкування педагога та студентів

Модель першу умовно називають «Монблан», тому що педагог підноситься над аудиторією, як гірська вершина. Він відірваний від студентів, мало цікавиться особистістю студента та своїми взаєминами з ним. Спілкування зводиться лише до повідомлення інформації. Подібна модель формалізує всю систему навчально- виховного процесу, формує в студентів пасивну позицію у педа­гогічній взаємодії.

Модель друга — «Китайська стіна». Характеризує таке спіл­кування педагога зі студентом, коли педагог намагається підкре­слити свою зверхність, виявляє зневажливе ставлення до нього.

Модель третя — «Локатор». За цієї моделі переважає вибір­ковість викладача в організації взаємовідносин зі студентами. Він зосереджує свою увагу або на групі слабких або, навпаки, силь­них студентів. Внаслідок цього не створюється цілісна й безпе­рервна система спілкування.

Модель четверта— «Робот». Вона характеризує поведінку педагога, який цілеспрямовано й послідовно діє на підставі пев­ної програми, незважаючи на обставини, що вимагають змін у спілкуванні.

Модель п'ята — «Я сам». Сутність цієї моделі організації пе­дагогічної взаємодії полягає в тому, що викладач постає в ролі головної дійової особи, нерідко гальмуючи цим усі вияви ініціа­тиви з боку студентів.

Модель шоста — «Гамлет» — характеризує дії викладача, для якого властиві постійні сумніви: чи правильно його зрозуміють, чи адекватно відреагують на те чи те зауваження тощо.

Модель сьома— «Друг». Тут викладач може втратити діло­вий контакт у спілкуванні.

Модель восьма— «Глухар» — характеризує педагога, який під час взаємодії зі студентами чує лише себе, не спрямований на сту­дента, не усвідомлює його переживань та потреб у ситуації контакту.

Психологічні основи педагогічного авторитету:

- професійні знання - академічна, методична, психолого-пе-

дагогічна підготовка;

- досвід;

- позитивна спрямованість на спільну діяльність;

- індивідуальні особливості - принциповість, тактовність, мо­більність.

Основні домінанти в структурі авторитету:

- власні моральні якості;

- оптимізм (віра в можливості учнів);

- вимогливість до себе й до учнів;

- прагнення працювати на результат;

- постійне професійне та особистісне самовдосконалення як умова життєвого самовизначення, показником якого є задо­волення;

- престижність власного соціального статусу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: