Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців

Спадкоємець, який вступив в управління спадковим майном до по­яви інших спадкоємців, не має права розпоряджатися ним (продава­ти, міняти, закладати тощо) до спливу шести місяців з дня відкриття

Розділ V

спадщини або до одержання ним свідоцтва про право на спадщину, якщо свідоцтво було отримано раніше,

До спливу шестимісячного строку або до отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець має право здійснювати за рахунок спадкового майна тільки витрати: 1) на покриття витрат на догляд за спадкодавцем під час його хвороби, а також на поховання; 2) на до­гляд осіб, які перебували на утриманні спадкодавця; 3) на задоволення претензій щодо заробітної плати та претензій, які дорівнюються до та­ких; 4) щодо охорони та управління спадковим майном, На вимоги щодо відшкодування витрат на догляд за спадкодавцем під час його хвороби, на його поховання, а також витрат щодо охорони та управ­ління спадковим майном поширюється загальний трирічний строк по­зовної давності, передбачений ст. 257 ЦК.

Розділ VL Право інтелектуальної власності

Глава 25, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ '"

§ І» Поняття права інтелектуальної власності та його джерела.

Творчі здібності людини можуть мати прояв у різних сферах жит­тя, Творча діяльність - це розумова діяльність- що призводить до отримання якісно нового результату, який відрЬняється своєю неповторністю та оригінальністю.

Прийнято виділяти сферу так званої художньої творчості\ у про­цесі якої створюються художні образи. Ці образи можуть виникати за допомогою різноманітних виразних засобів: живопис, слово, музика, танець, фотографія або шляхом їх поєднання. Дану сферу творчості ще називають духовною творчістю¹, результати якої безпосередньо пов'язані з духовним життям людини, формують її духовний світ, її світобачення і світосприйняття, загальнолюдські цінності, ставлення до інших людей і навколишнього середовища. Результатом такого роду творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва,

Інша сфера - це технічна творчість, тобто діяльність, що спря­мована на пошук нових технічних або технологічних засобів ви­рішення завдань у будь-якій галузі господарювання, її результатом можуть бути технічні пристрої, машини, механізми, інструменти, транспортні засоби, обладнання, споруди, нові речовини, рішення у сфері конструювання, нові способи та технології виробництва, досяг­нення селекції.

Результати творчої діяльності людини (рукопис, картина, формула винаходу,, виріб), яка дає змогу сприймати їх іншим людям, входять до кола об'єктів цивільних прав. За своєю природою вони відносять­ся до нематеріальних благ, оскільки є продуктом людської думки і не тотожні тим речам, у яких втілені. Всі результати творчої діяльності отримали узагальнене позначення, яке підкреслює природу їх поход­ження — об'єкти інтелектуальної власності,

У сучасній цивілістичній науці існують декілька підходів до розу­міння суті понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуаль­ної власності». Перший - так званий пропрієтарний (від англ. «proprietor» —власник)—базується на тому, що зміст права інтелекту­альної власності визначається так само, як він визначається для зви-

¹ Підопригора О. О. Законодавство України про інтелектуальну власність,-Харків: Фірма «Консум», 1997.- С. 27.

Розділ П

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

чайного права власності. Суб'єктивне право інтелектуальної власно­сті є правом його суб'єкта на володіння, користування і розпоря­джання належним йому відповідно до закону результатом інтелекту­альної діяльності¹. Разом з тим прихильники цієї теорії визнають, що інтелектуальна власність відрізняється від загального поняття влас­ності рядом особливостей, зокрема, нематеріальним об'єктом, обме­женістю строків дії, способами набуття, оформлення та захисту прав².

Інший підхід до розуміння поняття права інтелектуальної власно­сті спирається на неможливість ототожнення правового режиму ма­теріальних речей та нематеріальних об'єктів, якими є результати ху­дожньої та технічної творчості. Саме тому категорія власності може бути застосована тільки до матеріальних носіїв творчих результатів. Створювачу ж останніх належить не право власності, а особливі вик­лючні права на використання, що забезпечують йому можливість здійснення усіх дозволених законом дій з одночасною забороною цього будь-яким третім особам без дозволу володільця виключних прав³.

Теорія виключних прав з'явилася і розвивалася практично пара­лельно з теорією пропрієтарного підходу. її дотримувався відомий російський цивіліст Г. Ф. Шершеневич⁴. У сучасності вона залиша­ється також досить поширеною⁵.

Щодо самого терміна «інтелектуальна власніеть»₃ то він є широко вживаним у законодавстві багатьох країн світу та у міжнародно-пра­вових угодах. Тому в науковій літературі висловлено думку„ яка є своєрідним компромісом у його визначенні та тлумаченні. Вона зво­диться до того, що інтелектуальна власність - це термін, який склався історично, єумовним та має тільки термінологічну схожість з правом власності у його традиційному сприйманні і повинен розумітися як сукупність виключних прав особистого і майнового характеру на ре­зультати інтелектуальної діяльності⁶.

ДВІ визначає право інтелектуальної власності як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом (ч. 1 сг.418).

¹ Право інтелектуальної власності: Підруч. для студентів вищих навч. зак. / За ред.
О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. - К.\ Видавничий Дім «Ін Юре», 2002..- С. 53.

² Шдопригора О, А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України:
Навч. посіб. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998.- С 12.

³ Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических стран. - М/. Изд-во
МГУ, 1992.-С. 128, і29.

⁴ Шершеневич Г. Ф. Учебникъ русского гражданского права,- 1912.-С. 407.

⁵ Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации.
Сборник статей / Исслед. Центр частного права. - М.: Статут, 2003.

⁶ Сергеев A. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации:
Учеб.-М.: Проспект, 1996.- С. 14, 18—19.

Право інтелектуальної власності слід розглядати у двох значен­нях: об'єктивному та суб'єктивному. У суб'єктивному значенні пра­во інтелектуальної власності являє собою суб'єктивне право (майнові або немайнові права) на інтелектуальний продукт, тобто певні право­мочності творця або іншої особи стосовно інтелектуального продук­ту. ЦК визначає, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, які поширюються на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об 'єкт права інтелектуальної власності (ст. 418).

В об'єктивному значенні право інтелектуальної власності - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Ця сукуп­ність правових норм становить підгалузь цивільного права і склада­ється з декількох правових інститутів: авторське право та суміжні права, право промислової власності (патентне право), інститут засо­бів індивідуалізації учасників цивільного обігу та їх продукції і по­слуг. Кожний з названих інститутів регулює суспільні відносини у певній сфері інтелектуальної діяльності, яка відрізняється як специ­фікою самого інтелектуального продукту, так і пов'язаними з нею особливостями його використання. Так, інститут авторського права та суміжних прав призначений для охорони результатів ху­дожньої творчості - творів науки, літератури та мистецтва (об'єктів авторського права), а також групи об'єктів, які з'являються з метою їх розповсюдження - виконання творів, фонограм та відеограм, про­грам теле- та радіомовлення (об'єктів суміжних прав).

Право промислової власності регулює відносини щодо створен­ня, використання та оформлення прав на результати науково-техніч­ної творчості людини, до яких відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досяг­нення у рослинництві та тваринництві (нові сорти рослин та породи тварин), топографії інтегральних мікросхем. Вони охороняються пі­сля спеціального оформлення прав і одержання охоронного докумен­та - патенту або свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює охо­рону більшості об'єктів, - патент - цей інститут також називають па­тентним правом.

Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, їх продукції та послуг містить норми, які охороняють такі об'єкти, як комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, географічне зазначення. Ці об'єкти поєднує те, що вони мають за мету індивіду­алізувати суб'єктів відповідних прав, позначити різницю між ними, дають змогу відрізнити товари та послуги одного суб'єкта від одно­рідних товарів та послуг іншого, а також рекламують як самого суб'єкта, так і якість та властивості його продукції (послуг).

Крім зазначених об'єктів, ЦК регулює відносини з права інтелек­туальної власності на наукове відкриття та комерційну таємницю.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: