ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 3 страница

Розділ VT

мальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мов­лення,

Строк охорони суміжних прав. Згідно з ст, 425 ЦК особисті не-майнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, як­що інше не передбачено законом. Майнові суміжні права діють про­тягом строку, встановленого ст. 456 ЦК та ст.44 Закону. Охорона суміжних прав триває протягом 50 років. Початок перебігу цього строку відліковується по-різному залежно від об'єкта охорони. Так, права виконавців охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису вико­нання. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протя­гом 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком опублікування фонограми чи відеограми, а за його відсутності - з 1 січня наступного року після року їх вироблення. Права організації мовлення охороняються протягом 50 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком першого здійснення (публічного сповіщення) передачі (програми) мовлення.

У межах п'ятидесятирічного строку майнові права, включаючи право на винагороду за використання об'єктів, можуть переходити до спадкоємців у разі смерті фізичної особи-правовласника або до пра­вонаступників суб'єктів суміжних прав.

Після спливу строку охорони майнових суміжних прав їх об'єкти можуть використовуватися вільно, без будь-якого погодження із пра-вовласником, але з обов'язковим додержанням особистих немайно-вих прав.

§ 0. Захист авторських і суміжних прав

Положеннями ст. 51 Закону передбачено, що захист особистих не-майнових і майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, ци­вільним і кримінальним законодавством. Проте найбільше значення для правовласника має цивільно-правовий захист виключних прав, бо саме він дозволяє усунути шкідливі наслідки правопорушення, компенсувати майнові втрати та моральну шкоду, яких зазнала особа внаслідок порушення цих прав. Цивільно-правовий захист здійсню­ється у судовому порядку шляхом подачі позовної заяви до суду або господарського суду, з позначенням сутності порушення, вимог про його припинення та відновлення прав інтелектуальної власності. Як­що виключне право оспорюється, правовласник вправі вимагати виз­нання його права у судовому порядку. У разі існування реальної за­грози порушення авторського чи суміжних прав, особа має право звернутися до суду або господарського суду із заявою про вжиття за­побіжних заходів до пред'явлення позову.

Право на захист належить будь-якому суб'єкту авторських або су­міжних прав, у тому числі спадкоємцям та правонаступникам автора, виконавця, виробника фонограм або відеограм та організації мовлен-

ня. Особисте немайнове право автора на недоторканність твору може захищатися також особою, яка спеціально уповноважена на це авто­ром на випадок своєї смерті, або іншою заінтересованою особою. Правовласник може реалізувати своє право на захист самостійно, а може для представництва своїх інтересів у суді звернутися за допо­могою до відповідної організації, якій він передав майнові права в ко­лективне управління.

Підставою для звернення особи до суду за захистом прав інтелек­туальної власності є порушення виключних авторських або суміжних прав, їх невизнання або оспорювання. Залежно від підстави особа обирає відповідний спосіб захисту цивільних прав з тих, що передба­чені ст. 16 ЦК, ст. 52 Закону.

Порушенням авторських та суміжних прав у загальному вигляді є невиконання особою обов'язку, що складає зміст абсолютного або відносного правовідношення між суб'єктом авторського або суміж­них прав та іншими особами. Обов'язком в абсолютному правовідно-шенні, де зобов'язаною є будь-яка особа, є утримання від використан­ня об'єкта без дозволу правовласника та дій, що можуть зашкодити його честі та репутації. Невиконання цього обов'язку порушує вик­лючне майнове чи немайнове право абсолютного характеру. Пору­шення виключного майнового права має місце у випадку використан­ня об'єкта охорони без дозволу правовласника. Подібні дії Закон називає піратством у сфері авторського права і суміжних прав, яким є опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України, розповсюдження контрафакт-них примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення. Терміном «контрафактний» позначається примірник, який був виготовлений, опублікований або розповсюджений з порушенням виключних прав, тобто без згоди на ці дії правовласника.

Якщо особа правомірно використовує об'єкт без дозволу правов­ласника, коли це допускається законом як обмеження майнових прав, але не сплачує за це встановлену законодавством винагороду, у цьо­му разі також має місце порушення виключного майнового автор­ського або суміжного права.

Особисті немайнові права можуть бути порушені використанням об'єкта без зазначення імені (найменування) правовласника; шляхом забороненого правовласником розкриття його псевдоніму, розкриття дійсного імені автора чи виконавця, коли вони бажали залишитися невідомими; вчиненням дій, що спотворюють твір, його виконання, вносять недозволені зміни або порушують вимоги щодо належної якості запису виконання. Закон окремо вказує на порушення права авторства - плагіат, яке полягає в оприлюдненні (опублікуванні) пов­ністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору, тобто по суті є привласненням авторства іншою особою.

Порушення обов'язку у відносному правовідношенні полягає у не­виконанні умов договору між суб'єктом прав та користувачем його

Розды П

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

інтелектуальної власності щодо способу використання, його обсягу або території розповсюдження примірників, порядку, строку та роз­міру виплати винагороди та ін.

Суб'єкти авторського та суміжних прав вправі захищати свої інте­реси в судово.му порядку не тільки тоді, коли їх права вже було пору­шено, а й у разі існування реальної загрози їх порушення у майбут­ньому. Вчинення будь-якою особою дій, що створюють таку загрозу, Закон визнає порушенням прав, яке дає підстави для судового захис­ту. Зокрема, таку загрозу можуть створювати дії щодо виготовлення, розповсюдження, ввезення в Україну з метою розповсюдження і за­стосування засобів для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права або суміжних прав (наприклад, незаконне виготов­лення або підробка і використання підроблених контрольних марок для маркування контрафактних примірників аудіовізуальних творів чи фонограм). Підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами без дозволу правовласників чи особи, яка здійс­нює таке управління, також створює загрозу неправомірного вико­ристання об'єктів, а тому визнається порушенням у сфері авторсько­го права та суміжних прав і дає підстави для застосування заходів судового захисту.

Звертаючись до суду, правовласник залежно від характеру пору­шення, завданих ним шкідливих наслідків та можливостей їх усунен­ня може застосувати один чи декілька з наступних способів захисту авторських та суміжних прав. Особа вправі вимагати:

- визнання своїх прав та їх поновлення;

- заборони та припинення дій, що порушують авторське право або
суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упу­
щену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником вна­
слідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або ви­
плату компенсацій;

- публікації у засобах масової інформації даних про допущені по­
рушення авторського права або суміжних прав та судові рішення що­
до цих порушень;

- вилучення та передачі йому всіх контрафактних примірників
творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, а також засобів
обходу технічних засобів захисту, матеріалів і обладнання, за допо­
могою яких відтворювалися контрафактні примірники (кліше, матри­
ці, форми, оригінали, магнітні стрічки, фотонегативи);

- припинення підготовчих дій до порушення авторського права
або суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, як­
що є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію Украї­
ни чи з її митної території контрафактні примірники творів, фоно­
грам, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, у порядку,
передбаченому Митним кодексом України.

Специфічними способами захисту авторських та суміжних прав є міри цивільно-правової відповідальності, що передбачені ст. 52 Зако­ну, та застосовуються альтернативно стосовно стягнення збитків. Так, замість відшкодування збитків особа може вимагати стягнення з порушника доходу, одержаного внаслідок порушення, або стягнення компенсації у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат. Розмір компенсації заявляється позивачем на свій розсуд залежно від тяжкості наслідків порушення і остаточно визначається судом для стягнення із врахуванням обсягу порушення та (або) намірів відпо­відача.

Для забезпечення найбільш ефективного захисту інтелектуальних прав, створення доказової бази у ході судового провадження, а також попередження майбутніх порушень правовласникам надані певні юридичні можливості щодо виявлення випадків порушення їх прав та з'ясування їх обставин. Так, вони можуть брати участь в інспектуван­ні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господа­рських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про пору­шення чи загрозу порушення авторського права або суміжних прав. Постановою КМУ від 17 травня 2002 р. «Про затвердження Положен­ня про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності»¹ (далі - дер­жавний інспектор) передбачено, що суб'єкти права інтелектуальної власності на їх вимогу залучаються до проведення перевірки суб'єкта господарювання державним інспектором, який здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності. Правовласник також вправі ініціювати позапланову пе­ревірку письмовим зверненням до державного інспектора, що діє у містах Києві та Севастополі, областях, АРК і представляє Держде­партамент інтелектуальної власності у відповідному регіоні.

Суб'єкти авторського або суміжних прав мають право вимагати у судовому порядку від осіб, які порушують авторське право або су­міжні права, надання інформації про третіх осіб, задіяних у вироб­ництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єк­тів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження.

§ 7. Представництво при здійсненні майнових авторських

та суміжних прав

Особи, які займаються творчою діяльністю, можуть здійснювати свої виключні права щодо творів науки, літератури та мистецтва са­мостійно. Але часто вони стикаються з певними складнощами, пов'я­заними з необхідністю пошуку можливих користувачів, узгодженням умов ліцензійних договорів, здійсненням контролю за виплатою ви-

1 Офіційний вісннк.-2002.-№21.-Ст. 1042.

438

Розділ VI

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

нагороди великою кількістю користувачів. Ці особи потребують юридичної та іншої спеціальної допомоги у нронеєі захисту своїх по­рушених прав. Для скорішого та кваліфікованого вирішення цих про­блем суб'єкти інтелектуальних прав можуть звернутися до фахівців, що спеціалізуються у сфері охорони Інтелектуальної власності, Від­носини між суб'єктами авторських або суміжних прав та зазначени­ми фахівцями є представницькими. Причому, з боку останніх можуть виступати як окремі фізичні особи, так і організації, що спеціально створюються для надання послуг правовласникам та управління май­новими правами щодо інтелектуальної власності. Правовою основою представництва у сфері реалізації авторських та суміжних прав є нор­ми розділу четвертого Закону- Згідно із ст. 45 Закону управління май­новими правами правовласники можуть здійснювати через свого по­віреного або через організацію колективного упрашііиня. Доручення повіреному на управління майновими правами оформлюється шля­хом укладання договору доручення, На його підставі повірена особа розпоряджається майновими правами щодо інтелектуального про­дукту в межах повноважень, переданих їй суб'єктом авторського нра­ва або суміжних нрав.

Для захисту своїх інтересів суб'єкти авторського права або суміж­них прав можуть створювати юридичні особи - організації колектив­ного управління з наступною передачею їм повноважень щодо управ­ління майновими правами певних категорій суб'єктів або різних суб'єктів авторського права і суміжних прав. Інформацію про існу­ючі організації та про їх діяльність можна отримати у Держдепарта­менті інтелектуальної власності, який здійснює їх облік. Управління правами авторів здійснюють також державні організації, установчі документи яких передбачають такі функції. Повноваження на колек­тивне управління майновими правами передаються організаціям ко­лективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права або суміжних нрав на основі договору доручення (глава 68 ЦК) або договору про управління майновими правами (глава 70 ЦК). На підставі повноважень, які визначені змістом цих договоріа, повірені особи або управителі можуть виконувати наступні дії щодо управлін­ня правами авторів та суб'єктів суміжних прав:

- укладати ліцензійні угоди з третіми особами на невиключне вико­
ристання творів, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення;

- здійснювати збирання винагороди на умовах укладених догово­
рів для наступної передачі її носіям виключних прав;

- контролювати дотримання лицензшних договорів та розглядати
претензії правовласників до користувачів;

- збирати необхідну для розподілу винагороди інформацію про ко­
ристувачів, обсяг використання творів і об'єктів суміжних прав, а та­
кож одержаний у результаті прибуток, коли таке використання мож­
ливе згідно з законом без дозволу правовласників, але з виплатою їм
винагороди.

Крім цього, організації колективного управління можуть укладати з аналогічними іноземними організаціями договори про взаємне представництво інтересів та управління авторськими правами іно­земних громадян на території України та українських суб'єктів ав­торського права або суміжних прав за кордоном.

Будь-які представники авторів чи суб'єктів суміжних прав або управителі мають діяти тільки в інтересах останніх у межах наданих повноважень. А організаціям колективного управління прямо заборо­нено використання об'єктів авторського права або суміжних прав, доручених їм для управління, на свою користь, та здійснення будь-якої комерційної діяльності.

Функції, що виконують зазначені організації, є корисними не тіль­ки носіям авторських або суміжних прав, а й користувачам. Діяль­ність таких організацій позбавляє останніх клопоту щодо пошуку всіх правовласників, узгодження з ними порядку та вартості викорис­тання, а також надає можливість доступу до інформації про об'єкти, передані для використання.

Глава 27. ПАТЕНТНЕ ПРАВО

§ 1. Поняття патентного права.

Умови надання правової охорони

і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка

Патентне право - це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв'язку зі ство­ренням, оформленням і використанням винаходів, корисних моде­лей і промислових зразків.

Зазначена назва одного з інститутів інтелектуальної власності обу­мовлена назвою охоронного документа, який видається на підтвер­дження визнання результату творчої діяльності об'єктом інтелекту­альної власності і засвідчує набуття права на нього. На відміну від автор- ського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об'єкти па­тентного права - винаходи, корисні моделі та промислові зразки -можна говорити лише з моменту одержання патенту Такий підхід за­конодавця пояснюється, зокрема, можливістю паралельного винахід­ництва, а тому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і за­кріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Наявність схожих рис винаходів, корисних моделей та промисло­вих зразків послугувала підставою їх спільного правового регулю­вання. Об'єкти патентного права регламентуються положеннями ЦК,

440

Розділ П

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

441

а саме главою 39, Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»¹ та «Про охорону прав на промислові зразки»², прий­нятими Верховною Радою 15 грудня 1993 р.

Винахід та корисна модель - це результати інтелектуальної діяль­ності людини у будь-якій сфері технології, а промисловий зразок - у галузі художнього конструювання,

Кожна держава встановлює критерії для визнання результату творчої діяльності саме об'єктом патентного права. Так, в Україні правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисло­вому зразку_э які не суперечать публічному порядку, принципам гу­манності і моралі та відповідають умовам патентоздатності.

Умови патентездатноеті- це вимога, що пред'являються зако­нодавством до результатів творчої діяльності для кваліфікації їх як об'єктів патентного нрава; новизна, вннажідницький рівень І промислова придатність (у тому чи іншому їх поєднанні). Саме че­рез їх перелік у більшості країн світу дається поняття винаходу, ко­рисної моделі та промислового зразка.

Винахід - це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технологи', що є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, що є новим і промислово при­датним.

Порівнюючи наведені поняття, можна дійти висновку, що законо­давство України пред'являє різні за обсягом вимоги до вказаних ре­зультатів інтелектуальної діяльності у сфері технологій для того, щоб визнати їх об'єктами патентного права.

Промисловий зразок -результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим. Закріплення стосовно промислового зразка лише одного критерію патентоздатно­сті, на відміну від винаходу та корисної моделі, можна пояснити осо­бливістю самого об'єкта, бо у даному випадку правовій охороні під­лягає зовнішній вигляд промислового виробу. Зокрема, в автомобілі міститься велика кількість винаходів і корисних моделей, а зовнішній вигляд останнього і окремих його складових - це промислові зразки.

Новизна об'єкта встановлюється на певний момент - на дату по­дачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, на дату останнього, Таким чином, відомості, що стали загальнодоступними після цієї дати, не можуть враховуватися при оцінці новизни.

Заявник може скористатися пріоритетом, тобто першістю у по­данні заявки. Пріоритет об'єкта може бути встановлений за датою надходження до Державного департаменту інтелектуальної власності

¹ Відомості Верховної Ради України.—2000. —№ 37.—Ст. 307. Цей Закон на сьо­
годні діє в редакції ЗУ від 1 червня 2000 р.

² Відомості Верховної Ради України. —1994.—№ 7. — Ст. 34.

(далі - Держдепартамент, Установа) чи відповідного органу держа-ви-учаениці Паризької конвенції з охорони промислової власності за­явки протягом дванадцяти місяців від дати подачі попередньої заявки стосовно такого ж винаходу (корисної моделі) чи протягом шести місяців стосовно такого ж промислового зразка, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет. Якщо деякі ознаки винаходу (корис­ної моделі) відсутні у формулі, викладеній у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці ознаки, Що стосується промислового зразка, то пріоритет поширюється лише на ті ознаки, які зазначені у попередній заявці, пріоритет якої заявлено.

Винажід і корисна модель визнаються новими,, якщо вони не є частиною рівня техніки, який включає; всі відомості, що стали загальнодоступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, у якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі і не зазначена ураніте одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і ви-черпані можливості оскарження таких рішень.

Загальнодоступними є відомості, які містяться у джерелах інфор­мації, з якими може ознайомитися невизначенє коло осіб. При цьому не має значення, чи знайомився фактично будь-хто зі змістом цих відомостей, достатньо лише потенційної можливості для цього.

Слід мати на увазі, що об'єкти, які є частинок? рівня техніки, для визначення новизни результату творчої діяльності, повинні врахову­ватися окремо. Відповідно перешкоджають визнанню об'єкта вина­ходом чи корисною моделлю лише ті відомості, які знаходяться в од­ному джерелі рівня техніки і в яких повністю розкривається його зміст. Тобто не можна збирати об'єкт по елементам з різних джерел інформації. Повним є таке розкриття, на базі якого спеціаліст у даній галузі зможе його практично реалізувати.

За загальним правилом, розголошення суті об'єкта до моменту по­дання заявки на видачу патенту є підставою для відмови в правовій охороні і його вільного використання будь-якою особою. Враховую­чи такі наслідки, законодавство надає пільгу по новизні. Суть її по­лягає у тому, що на визнання винаходу, корисної моделі чи промис­лового зразка патентоздатними не впливає розкриття інформації про них винахідником (автором) або особою, яка одержала від винахідни­ка (автора) прямо чи опосередковано таку інформацію: стосовно ви­находу чи корисної моделі - протягом дванадцяти місяців, а стосовно промислового зразка - шести місяців до дати подання заявки або, як­що заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок

Розділ VI

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

443

оведення обставин розкриття інформації покладається на особу, за­інтересовану у застосуванні цієї пільги.

Усі країни, залежно від того, у яких межах наявні відомості поро­чать новизну, поділяються на: 1) країни зі світовою (абсолютною світовою) новизною, у яких на визнання об'єкта новим впливає роз­криття його суті будь-яким способом на території цієї країни або за її межами. Вимогу абсолютної світової новизни закріплює більшість країн світу, у тому числі за загальним правилом і Україна; 2) країни з обмеженою світовою новизною, у яких також, як і в країнах з абсо­лютною новизною, на визнання об'єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способом, за виключенням того, що відкрите за­стосування враховується при визнанні новизни лише тоді, коли воно мало місце на території країни патентування (наприклад, Індія); 3) країни з місцевою (локальною, національною) новизною, у яких для визнання об'єкта новим враховують лише ті факти розкриття ін­формації, які мали місце на території їх країни (наприклад, Панама).

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фа­хівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. На відмгаувід визначення рівня техніки для з'ясування критерію наявності новизни, при оцінці винахідницького рівня зміст заявок до уваги не бе­реться. Неочевидним вважається винахід, який вирішує завдання, що не могли вирішити спеціалісти відомими шляхами.

Промислова придатність. Винахід або корисна модель визна­ються промислово придатними, якщо вони можуть бути вико­ристані у будь-якій сфері діяльності - промисловості, торгівлі, сільському господарстві тощо.

Об'єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (прис­трій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (п. 2 ст. 6), конкре­тизуючи поняття продукту як об'єкта винаходу, називає штам мікро­організму та культуру клітин рослини і тварини, а також передбачає як об'єкт винаходу нове застосування відомого продукту чи процесу.

При визначенні об'єкта слід мати на увазі наступні визначення. Продукт - це будь-який штучно створений предмет. Пристрій - це система розташованих у просторі елементів, певним чином взаємо­діючих один з одним. Речовина - штучно створене матеріальне утво­рення, що є сукупністю взаємозалежних елементів. Штам мікроор­ганізмів - це чиста культура мікроорганізмів, виділена з природних місць мешкання, якими може бути навколишнє середовище (ґрунт, вода тощо), а також з організму тварини чи людини. Процес (спо­сіб) — сукупність прийомів, виконаних у визначеній послідовності чи з дотриманням визначених правил.

Законодавець прирівняв коло об'єктів винаходу і корисної моделі.

Не можуть бути визнані винаходом чи корисною моделлю, оскільки вони охороняються іншими нормами права інтелектуальної

власності;, такі об'єкти технології: сорти рослин та породи тварин, біологічні у своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологічних процесів, топогра­фи інтегральних мікросхем, результати художнього конструювання.

Объектом промислового зразка може бути форма? малюнок, роз-фарбування або 'іх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб,

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: