Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ПРИ МОНТАЖІ БУРОВИХ УСТАНОВОК 1 страница




 

1. Комплекс робіт із спорудження свердловини.

2. Підготовка будівельного майданчика і траси для транспортування блоків БУ.

3. Розміщення матеріалів і обладнання на будівельному майданчику.

4. Склад вишкомонтажних бригад.

5. Документація на спорудження бурових.

 

1. Комплекс робіт, починаючи з підготовки площадки під бурову й закінчуючи демонтажем бурового обладнання, перевезенням його на нову точку і рекультивацією земельних угідь, називається циклом спорудження свердловини.

Усі види робіт, що входять у цикл спорудження свердловини, групуються в такі етапи:

1) Підготовчі роботи до монтажу бурового обладнання (планування майданчика під бурову, облаштування під’їзних доріг, прокладання водопроводу, підвідення електроліній, телефонної лінії).

2) Монтаж бурового обладнання (облаштування фундаментів і установка на них блоків обладнання, обв’язка обладнання, укриття вишки й обладнання, установка ємностей та побутових блоків).

3) Підготовчі роботи до буріння свердловини (установлення направлення, оснащення талевої системи, монтаж і опробування пристроїв малої механізації, які прискорюють процес виконання робіт, приєднання бурового шланга до вертлюга і стояка, підвішування машинних ключів, перевірка приладів, центрування вежі, перевірка горизонтальності ротора).

4) Буріння свердловини, кріплення її стінок обсадними колонами, розділення пластів.

5) Повторне розкриття продуктивного пласта (при перекритому колоною пласті), випробування, освоєння і здавання свердловини в експлуатацію.

6) Демонтаж бурового обладнання.

7) Перевезення обладнання на нову точку.

Усі види робіт здійснюються при обов’язковому виконанні розпоряджень, приведених у міжвідомчих документах:

- “Єдині технічні правила ведення робіт при спорудженні свердловин на нафтових, газових і газоконденсатних родовищах”;

- “Правила безпеки в нафтогазовидобувній промисловості”.

Найчастіше роботи по етапах 1-3, 6, 7 виконує комплексна вишкомонтажна бригада, по етапу 4 – бурова бригада, а по етапу 5 – бригада з випробування й освоєння свердловин.

Дата закінчення циклу спорудження бурової фіксується в останньому добовому рапорті. Закінченням циклу спорудження бурової вважається день її здавання за приймально-здавальним актом з підписами начальника ВМЦ, прораба, бурового майстра, що приймає бурову, головного або старшого механіка, заступника головного інженера з ТБ у присутності представника інспекції з ОП і затвердженого начальником (УБР, НГВУ).

Цикл спорудження свердловин становить: буріння – 70 %, монтаж – 20 %, випробування – 8 %, простої – 2 %.

Середня тривалість спорудження бурової залежить від типу БУ, способу буріння тощо, наприклад: Укрнафта – Уралмаш – 3Д – 24 дні, інші БУ – 14-16 днів.

Спорудження БУ ведеться в різних географічних та кліматичних умовах, умовах із різними температурою і вологістю повітря, швидкістю і силою вітру. Основні виконавці робіт із спорудження БУ – вишкомонтажні бригади.

 

2. Спорудження бурової починається після визначення місця закладання майбутньої свердловини спеціальною комісією, яка складається із представників геологічної служби, НГВУ, УБР, електромонтажного цеху, дорожнього відділу, цеху водопостачання, інспекції з охорони праці і пожежної охорони. Така комісія необхідна для того, щоб визначити найбільш економічні й успішні умови спорудження свердловини на конкретній ділянці місцевості.

Поверхня родовища покрита ямами, холмами, водоймищами та ін. На ній можуть бути залізниці, високовольтні лінії електропередач, житлові й промислові споруди. Спорудження бурової на пересіченій місцевості пов’язане із труднощами, оскільки за наявності ярів і великих холмів необхідний великий обсяг земляних робіт для спорудження майданчика.

Траса для транспортування вежі та обладнання до місця спорудження також повинна відповідати визначеним вимогам, виконання яких при поганих умовах вимагає проведення додаткових робіт.

Крім того, при бурінні свердловини можливі пожежі, газові і нафтові викиди, обвал вежі, утворення грифонів й інші ускладнення, при яких можуть частково або повністю руйнуватись близько розміщені споруди та промислові об’єкти. Тому БУ повинна розміщуватись на безпечній відстані від житлових селищ, промислових підприємств, магістральних доріг і залізниць, ліній електропередач й інших об’єктів.

Проектний вибій свердловини має розміщуватись у визначеній точці, обумовленій, науково обґрунтованій схемі раціональної експлуатації продуктивного пласта.

Таким чином, при відведенні місця спорудження БУ необхідно враховувати рельєф місцевості із тим, щоб обсяг будівельно-монтажних робіт, а відповідно і можливість виникнення нещасних випадків були найменшими, й разом з тим необхідно, щоб вибій майбутньої свердловини розміщувався в строго визначеному місці, яке помічене геологічною службою.

Земельна ділянка, яка відведена в установленому порядку організації – будівельникові (вишкомонтажному управлінню або УБР) називається будівельним майданчиком під бурову. Розміри її визначаються граничними нормами відведення земель для нафтових і газових свердловин, що залежать від типу БУ.

Із поверхні будівельного майданчика зрізають родючий шар і переміщають його за межі будівельного майданчика для складування й наступного (після демонтажу бурової) використання з метою відновлення (рекультивації) порушених посівних або малопродуктивних с/г земель. Для цієї мети використовують бульдозери, грейдери, розрихлювачі та інші землерийні машини.

На майданчику, розміщеному у низьких і топких місцях, будують дренажні споруди для відведення стічних та підземних вод. По границях ділянки будівельного майданчика роблять обваловку з метою недопущення забруднення навколишньої території технічною водою й хімічними реагентами, які використовуються при бурінні свердловини. Для збирання технічної води і шламу (вибуреної породи) на майданчику риють земляні амбри, котрі покривають поліетиленовою плівкою.

На будівельному майданчику мають бути приміщення для прийому їжі і обігріву робітників. Залежно від кліматичних умов приміщення повинні мати повітрообмін для підтримання нормальної температури. Для районів із холодним кліматом приміщення мають бути утеплені й обладнані обігрівними пристроями. В них повинні бути столи, стільці, умивальники, кип’ятильники, а також аптечки із перев’язувальними та лікувальними засобами.

Для зберігання домашнього одягу і робочого спецодягу на будівельному майданчику повинні бути гардеробні з індивідуальними шафами на кожного робітника. Для приміщень на будівельному майданчику використовуються пересувні польові вагончики.

Будівельний майданчик роблять до початку робіт із спорудження бурової. Одночасно з підготовкою площадки прокладають під’їзні шляхи, лінії зв’язку й електропередач, водопровід і готують трасу для транспортування блоків обладнання.

При проектуванні трасу необхідно вибирати по можливості прямо-лінійною, не допускати крутих розворотів, бокових нахилів більше ніж 100 (при мерзлому або засніженому ґрунті 50), а головне – двохсторонніх нахилів місцевості. Односторонній нахил, при якому допускається пересування веж, не повинен перевищувати 300. Вибрана траса не повинна мати різних переходів від спуску до підйому і навпаки.

Мінімальні відстані траси від наземних споруд (будинків, залізниць і т.д.) повинні дорівнювати висоті вежі плюс 10 м. Якщо цю вимогу неможливо виконати, то необхідно додатково виділити один трактор із відтяжкою до вежі із протилежної до споруди сторони.

При прокладанні траси вздовж повітряних ЛЕП необхідно врахувати, що відстань від підтримуючого трактора до ЛЕП повинна бути більшою від довжини прикріпленої до нього відтяжки.

Необхідно керуватись такими нормами:

Напруга ЛЕП, кВт, до 20 до 35 до 110 154-220 400

Відстань від трактора до ЛЕП, м, 10 15 20 25 30

За необхідності проведення робіт по перетину ліній електропередачі вони мають попередньо узгоджуватись із підприємством, яке отримує по них електроенергію.

При розбивці траси для пересування вежі всі її повороти повинні мати якомога більший радіус, щоб вежу можна було розвертати на ходу.

Зустрічні на шляху природні перепони (ями, озера тощо) при розбивці траси необхідно по можливості обходити. Рекомендується краще подовжити шлях пересування вежі, ніж проходити перепони чи робити круті повороти.

Усі передбачені проектом роботи з підготовки траси повинні виконуватись до початку пересування вежі. В зимовий час для запобігання заносів очищення траси від снігу необхідно проводити в день пересування вежі.

 

3. Розміщення бурового обладнання й усіх привежових споруд на будівельній площадці орієнтується за напрямом прийомного містка. Напрям прийомного містка бурової вибирають виходячи із нахилу місцевості і напряму переважаючих вітрів.

При спорудженні бурової на рівній без нахилу площадці напрям прийомного містка вибирають залежно від напряму переважаючих вітрів із таким розрахунком, щоб прийомний міст і ворітна частина вежі були б з підвітряної сторони. Таке розміщення вежового блока більшою мірою захищає робочий майданчик бурової від дії вітрів та атмосферних опадів.

При спорудженні бурової на площадці з нахилом напрям прийомного містка вибирають залежно від нахилу місцевості з таким розрахунком, щоб обладнання ЦС при монтажі розміщувалося в сторону нахилу. Невиконання цієї умови приведе до того, що шлам і технічна вода будуть попадати до фундаментів бурового обладнання й на підвежову площадку до ПВО.

Поздовжня вісь бурової проходить через центр свердловини в напрямку прийомного містка (по його осі), а поперечна – через центр свердловини перпендикулярно поздовжній.

До початку монтажних робіт на будівельний майданчик повністю завозиться бурове обладнання і не менше від 70-80 % необхідних будівельних матеріалів та технологічних деталей. Матеріали завозять згідно із технологічною послідовністю виконання робіт та затвердженим графіком із таким розрахунком, щоб в першу чергу й у повному об’ємі були доставлені ті матеріали, які потрібні на початку спорудження бурової. Об’єм кожного виду матеріалів залежить від типу БУ і способу її спорудження. Інші матеріали на будівельний майданчик доставляють у процесі монтажних робіт.

На будівельному майданчику обладнання і матеріали розміщуються таким чином, щоб

- не допускати зайвих переміщень у процесі монтажу;

- не створювати тісних умов для роботи.

Порядок розміщення на площадці обладнання, блоків, деталей і будівельних матеріалів визначається монтажною схемою бурової, способом її спорудження, рельєфом місцевості, станом ґрунту й наявністю під’їзних шляхів. Усі ці фактори повинні враховуватись при складанні схеми розміщення обладнання та матеріалів на будівельному майданчику.

Раціональною схемою є така, яка передбачає розміщення обладнання і матеріалів у два ряди по сторонах робочого майданчика, що паралельна поздовжній осі бурової. За такою схемою в першому ряду розміщуються матеріали й обладнання, які будуть використані або змонтовані в першу чергу, а в другому ряду – в наступну чергу після звільнення площадки першого ряду.

Бурове обладнання і блоки повинні знаходитись на можливо близькій відстані від місця їх монтажу. Відстань між обладнанням і матеріалами повинна бути необхідною і достатньою для проїзду й маневрування різних механізмів та транспортних засобів, які використовуються в роботі.

Для умов крупноблокового монтажу бурових, при встановленні блоків із транспортних засобів безпосередньо на фундаменти, розробляється схема раціональної послідовності завозу крупних блоків на площадку та установки їх на місці монтажу.

 

4. Спорудженням бурових у різних нафтових районах займаються вишкомонтажні контори, вишкомонтажні цехи або безпосередньо бригади, що ведуть буріння свердловин (універсальні бригади).

Вишкомонтажні контори, що входять до складу об'єднань, є самостійними спеціалізованими виробничими підприємствами й обслуговують декілька управлінь бурових робіт (УБР). Такі контори створюють при великих обсягах вишкомонтажних робіт в УБР і незначному територіальному роз'єднуванні.

Вишкомонтажні цехи, як правило, створюються при кожному УБР, які територіально роз'єднані між собою і виконують невеликий обсяг робіт. Такі цехи є самостійними виробничими ланками УБР.

У складі вишкомонтажних контор є функціональні відділи при апараті управління, служби головного механіка й головного енергетика, підсобно-заготівельний цех і виробничі цехи або ділянки. До функціональних відділів належать: відділ організації праці і зарплати, плановий відділ, бухгалтерія і загальний, або адміністративно-господарський відділ.

Спорудженням бурових займаються вишкомонтажні цехи або ділянки, які базуються в районах вишкомонтажних робіт. У вишкомонтажній конторі може бути різна кількість вишкомонтажних цехів залежно від обсягу і роз'єднаності вишкомонтажних робіт. До складу вишкомонтажних цехів може також входити різна кількість вишкомонтажних бригад. Безпосередньо вишкомонтажними бригадами керують виконроби. Керівництво вишкомонтажних контор здійснюють директор і головний інженер.

У деяких нафтових районах спорудженням бурових займаються універсальні бригади. За такими бригадами закріплюють одну бурову установку, і вони виконують усі роботи, що входять у цикл будівництва свердловини: спорудження бурової, буріння й випробування свердловини. Під час буріння частина робітників бригади виконує підготовчі роботи на новій точці: планування майданчика, спорудження фундаментів, якорів для відтяжок вежі, ліній електропередач. Одночасно з випробуванням свердловини інша частина бригади демонтує насосну, циркуляційну систему, засоби приготування та очищення розчину й інше устаткування, яке не використовується при випробуванні, і транспортує його на нове місце. Після випробування свердловини перевозять решту устаткування: вежу, лебідку й привід (вишко-агрегатний блок) та вмонтовують на підготовлених фундаментах. При такому методі організації робіт демонтаж і транспортування устаткування, що не використовується при випробуванні, й підготовчі роботи закінчуються до моменту транспортування вишкоагрегатного блока після випробування свердловини. Під час монтажу устаткування вишкомонтажною бригадою бурова бригада перевозить інструмент, культбудку, проводить профілактичний ремонт устаткування і підготовчі роботи до буріння.

У результаті такої організації спорудження бурових скорочується час підготовчих робіт до буріння й час ремонтних робіт, збільшується коефіцієнт оборотності бурових установок.

Вишкомонтажні бригади є основними ланками вишкомонтажних контор або цехів. У їх функції входить виконання всіх робіт, пов'язаних із спорудженням бурових: демонтаж устаткування на пробуреній свердловині, транспортування веж і блоків устаткування та монтаж їх на новій точці. Різні підготовчі роботи зі спорудження бурових повинні виконуватися спеціальними бригадами або ланками. До таких робіт належать: доставка на споруджувані бурові матеріалів, деталей і устаткування; прокладання трубопроводів, ліній зв'язку й електропередач; виготовлення блокових підстав, розпилювання лісу, виготовлення дерев'яних деталей та ін. Найпоширенішими є комплексні вишкомонтажні бригади, які виконують усі роботи, що входять у цикл спорудження бурової: демонтаж — транспортування —монтаж.

Безпосереднім керівником вишкомонтажною бригадою є бригадир, який призначається з числа найбільш кваліфікованих вишкомонтажників із достатнім досвідом роботи. Бригадир є членом бригади й бере участь у виконанні найскладніших і відповідальних робіт. На початку кожного робочого дня бригадир займається розподілом робітників за видами виконуваних робіт з урахуванням їх знання і кваліфікації, перевіряє правильність виконання робіт та забезпечує дотримання правил техніки безпеки й протипожежної безпеки. Він також бере участь у комісії з прийому бурової для демонтажу та здавання її в буріння.

Бригадир підкоряється виконробу, який здійснює керівництво за технологією спорудження бурових і організовує найскладніші роботи зі збирання і транспортування веж, блоків устаткування й ін. В обов'язки виконроба також уходить складання заявок на матеріали, транспорт і вантажопідйомні механізми, підготовка траси до транспортування устаткування, надання допомоги бригадиру у веденні технічної документації та участь в комісії із прийому і здавання бурової.

Вишкомонтажники четвертого розряду є відповідальними виконавцями на окремих ділянках робіт і керують роботою з виробництва слюсарно-монтажних, зварювальних, теслярських та бетонних робіт.

Вишкомонтажники третього й другого розрядів входять до складу ланок і виконують усі роботи під керівництвом робітників четвертого розряду.

Залежно від способу спорудження бурових або від їх трудомісткості склад комплексних вишкомонтажних бригад може бути різним.

Наприклад, при спорудженні БУ-5000 та інших аналогічних типів із глибиною буріння > 4000 м рекомендують такий чисельний і кваліфікаційний склад вишкомонтажної бригади:

Розряд Кількість

Вишкомонтажник 6 1

5 4

4 4

3 5

2 2

Вишкомонтажник- 6 1

зварник 4 1

Вишкомонтажник- 5 1

електромонтер 4 1

20 чол.

При спорудженні БУ з електроприводом один вишкомонтажник 4-го розряду та один 3-го розряду замінюються вишкомонтажниками-електромон-терами відповідних розрядів.

При одночасному спорудженні однією вишкомонтажною бригадою двох і більше БУ норма обслуговування збільшується на 6 чоловік (5-й розряд – 1 чол., 4-й розряд – 2 чол., 3-й розряд – 2 чол., 2-й розряд – 1 чол.).

Нормативний склад вишкомонтажної бригади в НГРЕ визначається на основі єдиних норм часу (ЄНЧ) “Будівельно-монтажні роботи в бурінні”:

при крупноблоковому способі спорудження бурової – 12 чол.

при агрегатному (неблоковому) і дрібноблоковому:

- вежа висотою 41 м – 16 чол.,

- вежа висотою 53 м – 20 чол.

 

5. Для правильного і безпечного ведення робіт при спорудженні бурової вишкомонтажній бригаді видається наступна організаційно-технічна докумен-тація.

Перед початком демонтажу складається:

1) Акт про готовність БУ до демонтажу.

2) Акт про закладання свердловини.

3) Графік перевезення бурового обладнання.

4) Проект транспортування вежі у вертикальному положенні.

5) Наряд на демонтажні роботи.

Перед початком монтажних робіт складається:

1) Схема раціонального розміщення блоків, обладнання і будівельних матеріалів на робочій площадці.

2) Монтажна схема розміщення бурового обладнання.

3) Заявка-дозвіл на виконання вогненебезпечних робіт.

4) Наряд на виконання монтажних робіт.

5) Лімітна карта на необхідну кількість матеріалу.

Крім технічної документації, яку одержує вишкомонтажна бригада перед початком монтажних робіт, в процесі роботи бригадир і виконроб заповнюють:

1) Акт про початок демонтажу або монтажу – основний документ, що фіксує початок робіт із спорудження БУ.

2) Акт про закінчення монтажних робіт – основний документ, що фіксує закінчення робіт із спорудження БУ.

3) Добовий рапорт бригадира вишкомонтажної бригади.

Уся документація складається до початку спорудження бурової, затверджується в установленому порядку і видається вишкомонтажній бригаді до початку будівництва.

 

Лекція 4

ПОСЛІДОВНІСТЬ І МЕТОДИ СПОРУДЖЕННЯ БУРОВИХ УСТАНОВОК

 

1. Агрегатний метод монтажу.

2. Метод монтажу малими блоками.

3. Крупноблоковий метод монтажу.

4. Модульний метод монтажу.

5. Технологічна послідовність монтажу-демонтажу бурового обладнання.

 

1. Агрегатний метод полягає в індивідуальному монтажі кожного агрегату бурової установки і кожного окремого технологічного обладнання на індивідуальних фундаментах одноразового використання. Після монтажу на фундаментах усіх агрегатів проходить їх кінематична обв’язка відповідно до монтажної схеми. Для повторного використання бурової установки після закінчення буріння свердловини повністю розбираються бурові накриття, всі агрегати демонтують із фундаментів, порушуючи кінематичні зв’язки між ними, перевозять різним транспортом на інше місце буріння, де знову споруджують фундаменти, монтують обладнання і будують накриття для буріння наступної свердловини.

Особливості агрегатного методу (вони ж є і його недоліками):

1) тривалі терміни спорудження бурових через велику трудомісткість робіт, пов’язаних із монтажем і демонтажем усього обладнання, спорудженням і розбиранням бурових накриттів, спорудженням фундаментів і транспорту-ванням розрізненого обладнання й матеріалів;

2) багаторазовість демонтажу та монтажу обладнання, що приводить до передчасного його зносу і відповідно зростання обсягу ремонтних робіт;

3) підвищена витрата матеріалів унаслідок руйнування їх при періодичному розбиранні бурових накриттів та комунікацій.

Агрегатний метод може використовуватись у таких випадках:

1) установки не укомплектовані металевими блоковими основами під обладнання;

2) неможливо транспортувати блоки через природні перешкоди, слабку несучу здатність ґрунту, на великі відстані;

3) проводиться первинний монтаж нових бурових установок з одночасним комплектуванням великих і малих блоків для наступного їх спорудження блоковим методом монтажу.

У наш час агрегатний метод використовується дуже рідко (тільки при монтажі бурових установок великої вантажопідйомності).

 

2. При дрібноблоковому методі монтажу обладнання бурової установки об’єднують в групи і кріплять на спеціальних основах. У результаті вся бурова установка являє собою окремі блоки, які з’єднуються на площадці майбутньої бурової установки.

Основи призначені для: установлення і кріплення на них окремих агрегатів, комунікацій і бурових накриттів; транспортування обладнання бурової установки в зібраному вигляді з однієї точки буріння на іншу; установлення противикидного обладнання.

Переваги дрібноблокового методу порівняно з агрегатним:

1) знижується об’єм вишкомонтажних і транспортних робіт та робіт із виготовлення фундаментів;

2) зменшуються терміни спорудження бурових установок;

3) підвищується збереженість обладнання і збільшується термін його служби.

Недоліки дрібноблокового методу порівняно із крупноблоковим:

1) велика роз’єднаність бурового обладнання на дрібні блоки повністю не забезпечує створення кінематично пов’язаних робочих вузлів;

2) використання основ санного типу вимагає великої кількості тракторів для перетягування блоків;

3) обмежені розміри основ не дозволяють розміщувати на них бурові накриття і комунікації.

3. При крупноблоковому методі спорудження бурових установок головні виконавчі механізми монтуються на 2–3-х блокових основах, які транспортуються на ваговозах. Сучасні бурові установки з дизельним приводом в основному поділяються на 3 великі блоки (вишколебідковий, приводний і насосний), а установки з електроприводом поділяються на 2 великих блоки (вишколебідковий і насосний). Інше обладнання монтується дрібними блоками. Монтаж бурових установок крупноблоковим методом зводиться до встановлення блоків на фундаменти і з’єднання комунікацій між блоками.

Переваги крупноблокового методу:

1) різке скорочення кількості блоків;

2) розміщення бурових накриттів на основах блоків;

3) спрощення конструкції фундаментів;

4) зниження за рахунок цього обсягу будівельно-монтажних робіт і скорочення термінів спорудження бурової установки;

5) збільшення швидкості транспортування блоків на ваговозах порівняно із перетягуванням їх на санних основах і зменшення кількості використовуваних при цьому тракторів;

6) підвищення терміну служби обладнання й основ унаслідок їх транспортування на ваговозах;

7) економія будівельних матеріалів унаслідок транспортування бурових накриттів на крупноблокових основах.

Велика ефективність при крупноблоковому методі досягається на експлуатаційних площах із великим обсягом бурових робіт, невеликими строками буріння свердловин і відстанями між ними, з відкритим, рівнинним рельєфом. Ефективність крупноблокового методу зменшується при транспортуванні блоків на великі відстані, оскільки в цих умовах доводиться виконувати багато робіт із підготовки траси. В таких умовах вигідніше обладнання повністю демонтувати, розібрати основи на дрібні секції і перевезти їх автомобільним транспортом.

У 1974 році вперше на “Уралмашзаводі” створена установка універсальної монтажоздатності, яка дозволяє перевозити бурову установку з однієї точки буріння на іншу будь-яким із 3-х існуючих способів. Це дозволяє не розробляти основи різних конструкцій для окремих районів. Такий принцип виконання стосується головним чином установок 1 – 7-го класів, при використанні яких буріння свердловини займає порівняно небагато часу і скорочення часу монтажу має велике значення. Чим менше часу затрачується на саме буріння, тим ефективніше застосування установок з універсальною конструкцією основ. Там, де свердловина буриться 1 – 2 роки, використання установок такого типу великого ефекту не дає.

 

4. Модульний метод монтажу передбачає спеціальну конструктивну будову бурової установки. При цьому бурова установка, включаючи і металоконструкції підвишкової основи і робочої бурової площадки, складається із модулів повної заводської готовності, тобто із встановленими, відрегульованими і випробуваними на підприємстві-виготовнику вузлами й механізмами, включаючи всі їх системи (охолодження, змащення, обігріву, освітлення, управління тощо). За цим методом при монтажі практично виключаються операції із збирання каркасів покриттів. Модулі з’єднуються між собою та із зовнішніми комунікаціями (електрокабелями, трубопроводами підводу повітря, води, пари тощо) швидкозйомними з’єднаннями. При цьому час “первинного” монтажу або монтажу обладнання із підприємства-виготовника знижується кратно, а час “вторинних” монтажів однаковий із крупноблоковим методом, але немає всіх перерахованих недоліків. Монтаж і транспортування модульної бурової установки здійснюється стандартною крановою або автомобільною технікою відповідної вантажопідйомності по звичайних автомобільних або промислових дорогах.

 

5. Технологічна послідовність монтажу бурового обладнання й будівництва споруд залежить від типу бурових установок і методів спорудження бурових.

Монтаж обладнання бурових установок з груповим дизельним приводом, кінематично пов’язаним із лебідкою, ротором і насосами, здійснюється в почерговому порядку. В першу чергу монтують вишку з підвишковою основою, ротор, лебідку або вишково-лебідковий блок при крупноблоковому методі спорудження бурових, а потім груповий привід, бурові насоси, прийомні та запасні ємності. Після цього проводять обв’язування насосів та інших комунікацій, будівництво бурових накриттів, монтаж циркуляційної системи і механізмів очищення й приготування бурового розчину. Збирання бурових веж у горизонтальному положенні може здійснюватись одночасно з монтажем обладнання. При дрібно- і крупноблоковому методах монтажу блоки бурових установок Уралмаш 3Д-76, Уралмаш 3000БД, Уралмаш 4000ДГУ також монтуються за чергою.

Монтаж бурових установок з індивідуальним для насосів та лебідки електроприводом здійснюється паралельним веденням робіт: одночасно з монтажем вежі, лебідки і її привода можна монтувати бурові насоси, ємності та механізми очищення й приготування розчину. При крупноблоковому методі паралельно із вишко-лебідковим блоком монтують насосні блоки з робочими і запасними ємностями. Таким чином можна монтувати бурові установки Уралмаш 4Э, Уралмаш 3000БЭ тощо.

Бурові установки демонтують у зворотній монтажу послідовності. При демонтажі бурових установок із дизельним приводом у першу чергу розбирають бурові накриття і трубопроводи, а потім демонтують запасні й прийомні ємності, циркуляційну систему, бурові насоси та груповий привід. В останню чергу підготовлюють до транспортування вежу або вишко-лебідковий блок.

Демонтаж насосного обладнання бурових установок з електроприводом може проводитись одночасно з демонтажем вишко-лебідкового блока, до і після нього.

 

 

Лекція 5

ТРАНСПОРТНІ РОБОТИ. СПОСОБИ ТРАНСПОРТУВАННЯ БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ

 

1. Види транспортних засобів.

2. Транспортування обладнання ваговозами.

3. Транспортування бурових веж.

 

1. При спорудженні бурових використовуються різні транспортні засоби: автомобілі, причепи, тракторні візки, санки, а також спеціальний транспорт, який призначений для перевезення споруд у готовому для експлуатації вигляді із закінченої свердловини на іншу.

Використовувані при спорудженні бурових транспортні засоби можна поділити на наступні групи.

І. Автомобільний транспорт:

а) вантажні автомобілі загального призначення;

б) автомобілі-тягачі.

ІІ. Гусеничний транспорт:

а) трактори-тягачі;

б) всюдиходи.

ІІІ. Повітряний транспорт:

а) гелікоптери вантажні;

б) літаки транспортні.

ІV. Морський і річковий транспорт:

а) вантажні судна;

б) баржі.

Вантажні засоби пересування для крупно- і дрібноблокового методів монтажу поділяються на:






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных