Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






МОНТАЖ БУРОВИХ ЛЕБІДОК І РОТОРІВ




 

1. Монтаж бурових лебідок.

2. Монтаж роторів.

3. Монтаж пневматичних клинів ротора.

 

1. Бурова лебідка встановлюється строго за заданими на кресленні координатами, при цьому основна база – центр підвишкової основи, що є центром ротора, відносно якого вивіряються поздовжня і поперечна осі барабана лебідки. Поздовжня вісь барабана повинна бути паралельною осі шківа кронблока, на який іде ходова вітка талевого каната, а поперечна вісь барабана перпендикулярна до цієї осі й зміщена на величину, яка вказана на кресленнях.

Правильне встановлення забезпечує нормальну експлуатацію лебідки, правильне навивання талевого каната на барабан, а також попереджає підвищене зношення талевого блока і канавок шківів кронблока. Бурова лебідка повинна бути вивірена у двох напрямках із точністю 0,5 – 0,8 мм на 1м. При вивіренні лебідки, через яку проходить привід ротора по висоті, необхідно врахувати, що привідний ланцюг ротора завжди має деяке провисання і не повинен задівати балки рами лебідки та основи.

Для бурових установок із ланцюговим приводом ротора від лебідок місце встановлення лебідки визначається за відстанню від центра ротора до середньої площини між зубами ланцюгового колеса привідного вала. У більшості роторів ця відстань дорівнює 1370 мм. Лебідку встановлюють так, щоб ланцюгове колесо, яке передає обертання ротору, знаходилось у тій же площині.

За відсутності ротора по перетину діагоналей ніг бурової вежі визначається центр свердловини і від нього на поперечній осі відміряється відстань до середньої площини ланцюгового колеса лебідки, яка передає обертання ротору. Відстань від центра свердловини по поздовжній осі до підйомного вала лебідки повинна бути не меншою ніж 3000 мм.

Для спрощення і полегшення перевезення, завантаження, розвантаження, монтажу й підйому з бурової лебідки перед відправленням замовнику знімаються деякі вузли. Наприклад, у лебідках У2-5-5 знімаються гідравлічне гальмо, холодильник гідрогальма, фрикційна котушка.

Гідравлічні гальма та холодильники монтуються після перевірки й кріплення бурової лебідки до основи. Співвісність підйомного вала лебідки із валом гідрогальма перевіряється за торцевим і радіальним биттям установлених на валах муфт, яке не повинно перевищувати 0,5 – 0,8 мм. Холодильник з’єднується шлангом із гідрогальмом та водопроводом.

Одновальні і двохвальні лебідки надходять на монтаж двома агрегатами – лебідковим блоком та коробкою швидкостей. Спочатку вивіряється й кріпиться лебідковий блок. Потім за встановленою лебідкою вивіряються зірочки ланцюгових передач коробки швидкостей. На зірочки надіваються і за допомогою гвинтових розтяжок, які знаходяться між рамами лебідки й коробки швидкостей, натягуються ланцюги.

При нижньому розміщенні лебідки і карданній передачі від лебідки на ротор через два послідовних карданних вала потрібно менш точне центрування лебідки відносно ротора. Місце розміщення лебідки й кутових редукторів карданної передачі визначене конструкціями основ. Гальмівна ручка, яка розміщена біля пульта бурильника, з’єднується системою важелів та тяг із гальмівним валом стрічкового гальма лебідки.

Допоміжна лебідка встановлюється на основі вишко-лебідкового блока і надійно закріплюється за допомогою болтів. Рама лебідки повинна бути зафіксована від зміщення в площині підлоги бурової до центра свердловини, що може виникнути під час скручування й розкручування труб. Місце розміщення лебідки підбирається із таким розрахунком, щоб вісь підйомного вала знаходилась перпендикулярно до осі свердловини та вантажі на містках знаходились у зоні видимості.

 

2. Ротор установлюється по центру основи вежі на двох підроторних балках, які визначають місце монтажу ротора. Верхня поверхня стола ротора повинна підвищуватись над підлогою бурової не більше ніж 500 мм. Сучасні конструкції основ вишко-лебідкового блока комплектуються підроторними балками, які визначають місце монтажу ротора.

На основу ротор піднімається за допомогою крана, а на підроторні балки – талевої системи або троса, який перекинутий через ролик козлової частини вежі. Монтується ротор після установлення шахтового направлення. Відстань від торця шахтового направлення до нижньої площини ротора повинна бути більше 400 мм, щоб виключити підтікання розчину під ротор.

Ротор центрується відносно центра вежі, привідної зірочки в бурових установках, які мають ланцюговий привід ротора. Центрівка проводиться горизонтальними упорними болтами, які вкручені в кронштейни, що приварені до підроторних балок. Горизонтальне положення ротора перевіряється в двох напрямках за рівнем із точністю 1 мм на 1 м.

Якщо привід ротора здійснюється від ланцюгової передачі лебідки, то поздовжня вісь ротора по привідному валу повинна знаходитись на поперечній осі бурової. В цьому випадку правильність монтажу перевіряється за співвідношенням ланцюгових зірочок ротора і лебідки в одній площині. Допускається паралельне зміщення площин зірочок не більше ніж 0,8 – 1 мм. Після монтажу лебідки й ротора на зірочки одягається роторний ланцюг із кроком 50,8 мм та передача обгороджується металевим щитом.

При нижньому розміщенні бурової лебідки і карданній передачі від лебідки на ротор вертикальна вісь привідного вала верхнього редуктора ротора повинна збігатися із вертикальною віссю вала нижнього редуктора. Допустиме відхилення з умови забезпечення тривалої роботи карданної передачі дорівнює 3–4°. Збираючи редуктори привода ротора, необхідно перевіряти наявність у них мастила. Привідні ланцюги і шарніри карданних валів необхідно добре змащувати. Ці вимоги необхідно виконувати й для карданної передачі між привідним редуктором та ротором.

При монтажі ротора бурових установок “Уралмаш 300” і “Уралмаш 15000” із окремим приводом від електродвигуна через подвійну ланцюгову передачу необхідно відцентрувати вал електродвигуна із трансмісійним валом, що встановлений на спеціальній балці під підлогою основи, а також вивірити ланцюгові передачі, які з’єднують трансмісійний вал із проміжним і проміжний – із ротором. Потім закриваються передачі й карданні вали захисними кожухами.

 

3. Пневматичні клини ротора призначені для втримання колони бурильних труб у роторі під час спуско-підйомних операцій. Найпошире-нішою є конструкція пневматичних клинів ПКР-560 (рис.9.1). Вони складаються із корпусу 1 із внутрішнім діаметром 400 мм, чотирьох стійок 2, які встановлені у вертикальних канавках із зовнішньої сторони корпусу, й кільцевої рами 3, що з’єднує стійки у нижній частині. В корпусі знаходяться вкладиші 4 з центра тором та прямокутними канавками для клинів 5. Клини шарнірно зв'язані важелями 6, укріпленими на верхніх кінцях направляючих. Робоча поверхня клинів має нахил 1:6, і такий же нахил є на робочих площинах вкладишів, по яких клини переміщаються при захопленні або звільненні труби. В канавки клинів уставлені плашки із зубчастою насічкою, що забезпечують надійне захоплення й утримання труби.

Циліндр управління 7 укріплений на роторі за допомогою кронштейна 8. На кронштейні змонтований важіль 9, довгий кінець якого роликами сполучений із кільцевою рамою стійок, а короткий — віссю сполучений із штоком циліндра. За допомогою циліндра управління і важеля проводиться підйом або опускання кільцевої рама із стійками й клинами. Для управління циліндром його сполучають повітропроводами з педальним краном 10, повітрозбірником 11. Між краном і повітрозбірником поміщають фільтр 12.

Для монтажу клинів ротор установлюють так, щоб відстань між нижньою його площиною і жолобом 13 була не менше 700 мм. Відстань від центру ротора до верхньої осі кронштейна повинна бути 810 мм, а до площини столу ротора — 245 мм.

За допомогою льогості в ротор уставляється корпус клинів у зборі із стійками й кільцевою рамою. Корпус фіксується спеціальними замками, а на стійки наноситься мастило. Кронштейн циліндра управління разом із важелем повертаються навкруги верхньої осі, яка сполучає його з кронштейном ротора, а ролики важеля заводяться в канавку кільцевої рами. Після цього кронштейни циліндра управління і ротора сполучаються нижньою віссю. Середнє положення роликів важеля щодо кільцевої рами забезпечується установкою шайб-прокладок на нижній осі.


 

Рисунок 9.1 ― Пневматичні клини ротора ПКР-560:

1 – корпус; 2 – стійки; 3 – кільцева рама; 4 – вкладиші; 5 – клини; 6, 9 – важелі; 7 – циліндр управління; 8 – кронштейн; 10 – педальний кран управління; 11 – повітрозбірник; 12 – фільтр; 13 – жолоб

 

Біля пульта бурильника на підлозі кріпиться педальний кран управління з кожухом, до якого підводиться повітропровід від повітрозбірника пневмосистеми бурової установки. Кран з’єднується повітропроводами з циліндром управління клинами. Між краном і повітрозбірником установ-люється фільтр та вентиль. Пневматичні шланги прокладаються під підлогою бурової в безпечних місцях і кріпляться до штуцерів крана й пневмоциліндра хомутиками. В отвір корпусу встановлюються вкладиші і фіксуються замками. Внутрішня поверхня вкладишів змащується графітним мастилом.

Натисненням на відповідну педаль крана в циліндр управління подається повітря, стійки підіймаються у верхнє положення, і на них установлюються клини, які кріпляться до важелів. Після установлення клинів проводиться їх пробний підйом й опускання. При цьому перевіряється переміщення клинів у канавках вкладишів і шарнірних важелів. Переміщення повинне бути вільним, без заїдань.

 

Лекція 10






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных