Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Чого вчить Святе Письмо




Андрій Гаврилюк

 

Зміст

Вступ

Розділ 1.Походження всесвіту та людини

Розділ 2.Життя, смерть і секс

Розділ 3. Богослужіння, храм і матеріальні святині

Розділ 4.Месія, справедливість і любов

Розділ 5.Майбутнє людства

 

Вступ

 

Святе Письмо це збірка семидесяти чотирьох різноманітних за тематикою, обємом і стилем древніх книг написаних різними особами в різний час трьома різними мовами. Мільярди людей вірять що ці книги натхненні Богом і являють собою Його откровення. Так це чині але тим не менш Біблія здійснила визначний вплив на становлення і розвиток західної цивілізації. Незважаючи на те що Біблія - найпоширеніша на планеті книга, у масовій культурі часто зустрічається хибні, помилкові уявлення про те що вона розповідає і чого вчить. Для багатьох людей вивчення Святого Письма починається з Дитячої Біблії і нею ж і завершується. Часто знімаються мультфільми та кіно на біблійну тематику але вони найчастіше не дають правильно розуміння біблійного откровення. Тому в більшості людей складається стереотип що Біблія це щось на зразок збірника міфів та казок. Насправді ж це зовсім не так. Біблія - це історично точна та цілком достовірна памятка людської культури. В ній порушуються важливі релігійні, філософські, історичні та політичні проблеми. Вона розповідає про реальних людей та реальні події в реальних місцях. Це дуже глибока книга що вимагає всестороннього вивчення. Як прикро, що неознайомленість широких масс з біблійним вченням дає можливість процвітати різноманітним сектам та культам!

Якщо казати коротко то основна тема Біблії - це стосунки між людьми та Богом. Під людьми маються навазі як і окремі історичні особи так і (в тій чи іншій мірі) людство в цілому. Під Богом розуміється унікальний Триєдиний Бог - Свята Трійця. Біблійна географія охоплює Ближній Схід, Середземноморя та Єгипет. Ці регіони в давнину були осередками перших цивілізацій - єгипетської, шумерської, перської, давньогрецької та давньоримської. Саме вони були в першу чергу заселені людьми після виходу з Африки. Ці цивілізації зіграли ключову роль в біблійній та світовій історії.

Біблія виникла у певному історико-культурному та релігійному контексті тому її неможливо зрозуміти поза цим контекстом. Інакше кажучи, Біблія - це книга Церкви тому її не може зрозуміти той хто не перебуває в Церкві.

Біблія далеко не самоочевидна книга і її просто неможливо до пуття зрозуміти лише за допомогою її самої. Мартін Лютер, лідер Реформації і основоположник протестантизму у 16 столітті проголосив принцип "тільки Писання" ("sola scriptura") згідно якого лише Біблія є джерелом божественного одкровення і кожна людина легко може зрозуміти її самостійно. Чотириста років років протестантизму показали що цей принцип не виправдовує себе. Якби Біблія була такою простою і самоочевидною то церква що на ній заснована була би єдиною і неподільною з одним чітким та зрозумілим розумінням Писання. Однак у протестантизмі ми спостерігаємо абсолютно протилежну картину. Спираючись лише на Писання протестанти створили сотні різноманітних релігійних течій і напрямів багато з яких мають абсолютно протилежні та несумісні погляди на те що сказано в Біблії. При чому кожна з цих течій вважає саме себе істинною Христовою церквою а всіх інших - фальшивими або в кращому випадку недостатньо адекватними до Писання.

Про те що Біблія не самодостатня свідчить той факт що вона потребує тлумачення і що її автори посилалися на інформацію яка в ній не міститься. Все божественне одкровення ділиться на дві неодинакові частини - усну і писемну.Писемна частина називається Святим Писанням і була створена протягом півтори тисячі років - в період з середини 15 століття до Різдва Христового по кінець першого століття нашої ери. Усна частина називається Святим Переданням. Вона являє собою знання які з найданіших часів передавалися усно із уст в уста. Біблія неодноразово закликає триматися Передання:

Тож стійте, брати, і тримайтеся передань, яких від нас навчилися чи то усно, а чи листовно. (2 Солунян, 2:15).

Те, що ви чули спочатку, нехай у вас перебуває. Якщо у вас буде перебувати те, що ви спочатку чули, то й ви будете в Сині і в Отці перебувати. (1 Івана, 2:24).

Радію, що ви про мене згадуєте в усьому і тримаєте передання так, як я передав вам. (1 Коринтян, 11:2).

 

А вам, брати, наказуємо в ім'я Господа нашого Ісуса Христа сторонитися кожного брата, який живе в ледарстві, а не за переданням, що ви його прийняли. (2 Солунян, 3:6)

 

О Тимотею! Бережи передання. Уникай світського пустословства та суперечностей неправильного знання, що його деякі визнаючи, відхилилися від віри. (1 Тимотея, 6:20)

 

За правило візьми слова здорові, що їх ти чув від мене у вірі та любові, яка у Христі Ісусі. (2 Тимотея, 1:13)

 

А що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні інших теж навчити. (2 Тимотея, 2:2)

Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені - те чиніте, і Бог миру буде з вами. (Филип'ян, 4:9)

 

Також у Святому Писанні можна зустріти багато посилань на Святе Передання що вказує на те що одне не може існувати без іншого. Так наприклад апостол Павло в посланні до Тимофія згадує імена двох противників Мойсея - Янній і Явмрій: Як Янній та Ямврій противились були Мойсеєві, так ці противляться правді, - люди зіпсованого розуму та невипробувані у вірі. (2 Тимотея 3:8). Більше ніде в Біблії про них не згадується і лише з юдейського передання ми знаємо що це були єгипетські брати-ворожбити що протистояли Мойсеєві коли він демострував дива при дворі фараона: Та фараон теж скликав мудреців і чарівників, і вони, чаклуни єгипетські, зробили те саме своїми чарами. (Вихід 7:11). В посланні до коринтян Павло пише: Яка згода між Христом і Веліялом? (2 Коринтян, 6:15). Ніде більше в Писанні ви не знайдете ні згадки про Велійяла, ні пояснення хто це такий. І лише з Передання ми знаємо що це одне з імен диявола. Апостол Юда згадує про суперечку архангела Михаїла з дияволом про Мойсеєве тіло: І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить» (Юди, 1:9). Знову ж таки ніде більше в Біблії не згадується про цю суперечку і тільки з юдейського передання ми знаємо що коли Бог наказав поховати тіло Мойсея, диявол заявив про свої права на нього. Також Юда в своєму посланні цитує книгу Єноха яка не входить в біблійний канон: Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, щоб учинити суд над усіма й виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно накоїли, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні» (Юди, 1:14-15).

Автор послання до євреїв говорячи про мученицьку смерть пророків згадує про перепилювання: їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; (Євреїв, 11:37). Ніде в Біблії ми не знайдемо кого саме з пророків перепиляли. Лише з Передання відомо що коли Ісайя ховався в дуплі дерева нечестивий цар Манассія знайшов його і перепиляв навпіл.Апостол Петро називає Ноя прововідником праведності: і коли він не пощадив старовинний світ, -а зберіг вісім душ, з яких був Ной, цей проповідник правди, - і навів потоп на світ безбожних; (2 Петра, 2:5) хоча в книзі Буття не сказано що Ной проповідував. Лише з юдейського Передання ми знаємо що він закликав людей до покаяння.

В Діях, апостол Павло згадує слова Ісуса Христа яких немає в жодній з Євангелій: У всьому я показав вам, що, так працюючи, треба допомагати слабосильним і пам'ятати слова Господа Ісуса, що сам сказав: «Більше щастя - давати, ніж брати» (Діяння, 20:35). Навіть більше проповідуючи в Афінах Павло цитував давньогрецьких поетів Арата і Каллімаха: У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду (Діяння, 17:28).

Таким чином можна зробити висновок що біблійні автори та їх цільова аудиторія були добре знайомі з усною традицією розуміння божественного одкровення і аж ніяк не дотримувалися протестантського принципу "тільки Писання".

Крім того Біблія сама говорить нам про те що вона потребує тлумачення. Наприклад після повернення з Вавилонського полону священникам і левітам довелося навчати ізраїльтян Мойсеєвого закону і пояснювати його: Вони читали книгу закону Божого виразно та викладали значення, щоб читане було зрозумілим (Неємії, 8:8). В Євангелії є приклад того як Христос після свого вокресіння пояснював учням Писання: І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього (Луки, 24:27). І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” (Луки, 24:32). В Діях святих апостолів розповідається про що Филип пояснював сенс Писання ефіопському євнухові: Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?» А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього. (Діяння, 8:30-31)

Диявол спокушаючи в пустелі Христа цитував псалми що говорить про те що Біблію можна зрозуміти неправильно. Вона попереджує нас що є дві категорії людей які сприймають її хибним чином: Довготерпеливість Господа нашого вважайте за спасіння, як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. В них є дещо трудне до зрозуміння, що люди без освіти й не зміцнені у вірі перекручують, як і інші писання, на свою власну погибель. (2 Петра, 3:16).

Як бачимо апостол Петро говорит що у листах Павла є "дещо трудне до розуміння" що явно свідчить про те що він не вважав Писання самоочевидним. При чому питання правильного розуміння тексту життєво важливе - неуки і не зміцнені перекручують Писання на власну загибіль!

Неуки - це люди не навчені, не освічені в релігійних питаннях. А хто такі не зміцнені у вірі? Апостол Павло писав Тимофієві: Коли ж загаюся, то щоб ти знав, як слід поводитися в домі Божім, яким є Церква Бога живого, стовп та основа правди (1 Тимотея, 3:15). Ці слова свідчать що Церква є міцною основою для істини, в першу чергу біблійної. Отоже не зміцненими є ті хто перебувають поза Церквою. Однак тут виникає питання: поза якою саме Церквою? Сьогодні існує безліч різноманітних церков що називають себе християнськими і кожна з них тлумачить Писання по своєму. Що ж говорить Біблія про істинну Церкву? Ісус Христос у Євангелії говорить апостолу Петру: Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають (Від Матея, 16:18). Крім того у Церкві завжди живе істина в повноті: Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. (Від Івана, 16:13) і єдність: Одне бо тіло, один дух, ай ви в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані.Один Господь, одна віра, одне хрищення.Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх. (Ефесян, 4:6). Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! (Від Івана, 17:11). Також у церкві повинно бути єдине вчення: Благаю вас, брати, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці. (1 Корінтян, 1:10). Церква ніколи не зникне, не перерветься і не відступится: Йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки вічні. Амінь (Ефесян, 3:21). Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку. (Від Матея, 28:20). Крім того Церкву неможливо сховати вона завжди помітна бо Христос сказав апостолам: Ви - світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті... (Від Матея, 5:14-15). Безперевне існування церкви забезпечується рукопокладанням священства і передаванням вчення від попереднього покоління християн до наступного. Через рукопокладання передається Святий Дух: Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа» (Діяння 8:18-19). Апостоли рукоположили священників: Вони настановили їм по церквах старших, а після молитви і посту, передали їх Господові, в якого ті увірували. (Діяння 14:23) дияконів: Вподобалось це слово всій громаді й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, і поставили їх перед апостолами і, помолившись, поклали на них руки. (Діяння, 6:5-6) і єпископів: Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її він придбав кров'ю власною. (Діяння 20:28). До прикладу апостол Павло рукопоклав Тимотея: З тієї причини пригадую тобі, щоб ти оживив дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх (2 Тимотея 1:6) а Титові доручив рукопокладати священиків: Тому я лишив тебе на Кріті, щоб ти впорядкував до кінця те, що залишилось, і настановив по містах пресвітерів, як я був тобі заповідав (Тита 1:5).

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных