Розділ 3. Богослужіння, храм і святиня

Біблійні засади іконошанування

Мені часто доводилося стикатися з протестантською точкою зору згідно якої іконошанування ідолопоклонством і порушенням заповіді Божої. Також часто буває так що навіть прихожани традиційних церков не знають істинного призначення і ролі ікон. Для того що би прояснити цю тему знайдемо відповідь на два питання:

1. Які зображення Біблія дозволяє створювати, а які забороняє?
2. Як належить ставитися до цих зображень?

В книзі Вихід сказано: Тоді Бог промовив усі ці слова, кажучи:"Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої. (Вихід 20:1-6) Як бачимо цієї заповіддю Бог забороняє створювати лише ідолів а не взагалі всякі зображення.
Якби ця заповідь забороняла будь-які зображення то вона би суперечила тому факту що у храмі Соломоновому було повно зображень. Вони були на кедрах всередині храму: Кедрина в середині храму була оздоблена вирізьбленими плодами й квітами, що звисали. (1 Царів 6:18), на стінах храму: А по всіх стінах храму навкруги вирізьбив подоби херувимів, пальм і квіток, що звисали, всередині й зовні. (1 Царів 6:29), на дверях входу до храму: І вирізьбив на них херувимів, пальми та квіти, що звисали, і вкрив їх золотом, що щільно приставало до різьби (1 Царів 6:35), на дверях до всесвятого: Зробив так само двокрилі двері з оливкового дерева і вирізьбив на них херувимів, пальми та квіти, що звисали, та й покрив їх золотом, тобто обклав херувимів і пальми розплощеним золотом. (1 Царів 6:32). У всесвятому стояли статуї херувимів: У всесвятому зробив він двох херувимів з оливкового дерева, по 10 ліктів заввишки. (1 Царів 6:23) і ковчег Господній на якому теж були херувими: Виготуєш двох золотих херувимів, кутим поробленням зробиш їх, по обох кінцях віка зробиш їх. (Вихід 25:18).

Отже в храмі Божому були зображення того що на небі вгорі – херувимів і того що на землі – пальм і квітів. Ці зображення можна створювати і мати у храмі. На створення священних зображень і предметів благословляє Бог: «Ось я покликав пойменно Бецалела, сина Урі, сина Хура, з коліна Юди; і сповнив його духом Божим, мудрістю й розумом та хистом у всякім ділі; щоб продумував мистецькі задуми виконавши у золоті, сріблі й міді; і щоб обточував дорогоцінне каміння для вправи у гнізда, а й у різьбі дерева, щоб викінчити всяке діло, І дав я йому помічника Оголіява, сина Ахісамаха, з коліна Дана, і вклав хист у серце кожному умільцеві, щоб зробити все, що я заповідав тобі: намет зборів, кивот Свідоцтва, віко, що на ньому, і всю утвар у шатрі; стіл і посуд його, і світильник чистий і все його приладдя, і кадильний жертовник, і жертовник для всепалень та все знаряддя його, і вмивальницю і підставку її; і одіж службову, і святі ризи для Арона священика, і ризи для синів його, щоб служили у священнодії; і миро для помазання, і благовонні пахощі для святині: усе мають зробити достеменно, як заповідав я тобі» (Вихід 31:2-11)

Тому виникає закономірне питання: яким статусом володіють ці речі і як до них треба ставитися? Щоби зрозуміти це слід знати як Бог взаємодіє з матеріальним світом. Бог є всюдисущий: Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого? Зійшов би я на небо - ти там єси, ліг би я у Шеолі - і там ти. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, - і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала. Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», - та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло! (Псалми 138:7-12) однак є місця і речі на яких Він видимим чином виявляє Свою присутність і тоді такі місця та речі стають священними і потребують шанобливого ставлення. Що означає що вони священні? Це значить що вони є джерелом Божої благодаті. У Біблії є багато прикладів коли матерія була освячена. Яків вшанував камінь коли отримав уві сні одкровення що там перебуває Бог: Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: "Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав." І злякався він і каже: "Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!" Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його був поклав собі під голову, і поставив його як стовпа та й налив олії вгорі його. (Буття 28:16-18). Мойсей вшанував землю за наказом Господа: Мойсей же пас вівці в Їтра, тестя свого, священика мідіянського. Раз погнав він був вівці поза пустиню і прийшов до Божої гори, до Хориву. І з'явився йому ангел Господній у вогняному полумені посеред куща. Глянув він, аж ось вогнем палає кущ, а не згоряє. І каже Мойсей сам до себе: "Підійду лишень ближче та подивлюсь на це велике диво, чому то не згоряє кущ?" Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: "Мойсею, Мойсею!" І відповів той: "Я тут!" І сказав: "Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш - земля свята." (Вихід 3:1-5) Ісус Навин вшановував ковчег поклоном: Тоді Ісус роздер на собі одежу й упав обличчям до землі перед кивотом Господнім аж до вечора, він і старші Ізраїля; і посипали вони собі землею голови. (Ісус Навин 7:6). Узза був негайно скараний на смерть Богом за те що торкнувся Ковчега не будучи левітом і тим самим зневажив його: І Як же дійшли до току Нахона, Узза простягнув руку до Божого ковчегу й ухопився за нього, бо воли його нахилили. Та гнів Господній запалав на Уззу, і Господь ударив його там таки за цю смілість і він помер там коло ковчегу Божого. (2 Самуїлова 6:6-7). Цар Валтасар теж був покараний за те що осквернив священний посуд із Храму Божого: І принесено золотий та срібний посуд, забраний з храму Божого, що в Єрусалимі, й пили з нього цар, його вельможі, його жінки та його наложниці;Тієї ж таки ночі Валтасара, халдейського царя, вбито. (Даниїл 5:3,30). Мощі святого пророка Єлисея були такі повні благодаті що воскресили людину: Одного разу якось ховали люди одного чоловіка, та як побачили ватагу, вкинули того чоловіка в гріб Єлисея й утекли. Той торкнувся об кості Єлисея, ожив і знявсь на ноги. (2 Царів 13:21). Цар Давид поклонявся храму: Упаду ниць перед твоїм святим храмом і буду дякувати імені твоєму за твою милість і твою правду, бо ти понад усяке ім'я возвеличив твоє слово. (Псалми 138:1) і горі Сінай: Вознесіте Господа, нашого Бога, і припадіте до гори його святої: бо Господь, Бог наш, - святий. (Псалми 98:9)

Освячення матерії має місце і Новому заповіті. Одяг Ісуса зціляв людей: та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували. (Від Матея 14:36), А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, - почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі. Мовляла бо: "Як доторкнуся до його одежі - видужаю." І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби. (Від Марка 5:25-29). Ісус зцілив сліпого намастивши його грязюкою зі своєю слиною: Сказавши те, сплюнув на землю, споготовив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим! (Від Івана 9:6-7). Хустки і пояси з тіла апостола Павла зцілювали від хвороб і виганяли демонів: Та й чуда неабиякі творив Бог руками Павла: досить було прикласти до недужих хустинку чи хвартух, які були діткнулись його тіла, і недуги їх покидали, і виходили злі духи. (Діяння 19:11-12). Навіть тінь апостола Петра зцілювала хворих: так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала. (Діяння 5:15)

Хороший приклад вшанування святинь дають на апостоли і Сам Ісус Христос. Він регулярно відвідував синагогу у суботу: І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. (Від Луки 4:16). Змалку Він полюбив і шанував Єрусалимський храм. Ще дванадцятирічним Він уже говорив зі священиками у храмі: Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям. Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.” Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?” (Від Луки 2:46-49). Також Він зцілював у храмі: І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх. (Від Матея 21:14) і навчав там щодня: Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли. (Від Матея 26:55). Апостоли також часто бували у храмі:

Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; (Діяння 2:46). Який же храм стояв у Єрусалимі в часи Христа і апостолів? Це був храм Ірода Великого. Чи були в ньому зображення і священні предмети? Із історичних джерел ми знаємо що храм був дуже великим і розкішним, завіса Скинії була розшита зображеннями зірок і планет, над воротами на стіні притвору висіло золоте виноградне гроно - символ Ізраїлю, а у найсвятішому містився так званий Наріжний камінь – камінь висотою в три пальці, святиня з якої за легендою почалося створення світу і на який раз у рік первосвященик ставив кадильницю. Там були столи для хлібів, посудини, одяг священика, жертовник, Менора (семисвічник) та інші ритуальні предмети. Ісус Христос і апостоли шанували цей храм а отже все що у ньому було. А що ж Ісус вважав недоречним у храмі? Лише торгівлю: Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж. І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!» (Від Івана 2:13-16). Запримітьте: Він не казав що треба забрати золоте виноградне гроно чи винести із найсвятішого Наріжний камінь.

Отже як бачимо Біблія дозволяє мати зображення і свідчить що матеріальні предмети можуть бути священними. У Біблії Бог завжди являє себе у певному образі: неопалима купина, вогняний стовп, вітер тощо. Євреї мали у храмі зображення херувимів оскільки Бог являвся їм через ангелів. Коли ж Бог втілився то не дивно що ми маємо в храмі Його зображення. І ці зображення будучи освячені священнослужителями є джерелом благодаті Божої. Як же ми маємо до них ставитися? Зрозуміло що з пошаною. А який найвищий вияв пошани? Звісно ж поклон!

На Другому Нікейському соборі був встановлений Догмат трьохсот шістдесят сімох старців про іконошанування, який каже наступне:

Тому ми, простуючи наче царським шляхом і слідуючи богопроголошеному вченню святих отців і переданню вселенської церкви і Духу Святому, що в ній живе, з усякою ретельністю і обачністю визначаємо: подібно до зображення чесного і животворного Хреста, класти у святих Божих церквах, на священних посудинах і одязі, на стінах і на дошках, у будинках і на шляхах, чесні і святі ікони, написані фарбами і зроблені з мозаїки і з іншого придатного до цього матеріалу, ікони Господа і Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа, непорочної Владичиці нашої Святої Богородиці, також і чесних ангелів і всіх святих і преподобних мужів. Бо, чим частіше через зображення на іконах вони бувають видимі, тим більше ті хто дивляться на них спонукувані до спогаду про самі прообрази і до любові до них і до того, щоб вшановувати їх цілуванням і шанувальним поклонінням, не тим істинним по нашій вірі служінням, яке личить одному тільки Божому єству, але шануванням за тим же зразком, як воно виражається зображенню чесного і животворного Хреста і Святого Євангелія, і іншим святиням, фіміамом і поставленням свічок, як робилося це по благочестивому звичаю і стародавніми. Бо честь, що віддається образу, сходить до прообразу, і той хто поклоняється іконі поклоняється іпостасі зображеного на ній.

Отже ми вшановуємо ікони шанувальним поклонінням маючи на меті вшанувати того хто зображений на іконі. В Святому Письмі є багато прикладів такого шанувального поклоніння: Лот поклонився янголам: І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі… (Буття 19:1). Авраам поклонився синам Хетовим: І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі… (Буття 23:12), брати поклонилися Йосифу: А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі. (Буття 42:6) Яків перед смертю вклонився на зголовя ліжка: А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі. (Буття 47:31). Ісус Навин поклонився Ковчегу (Ісуса Навина 7:6) і янголу: А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові? (Ісус Навин 5:14), Рут земно поклонилася Боазу: І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа? (Рут 2:10), Давид поклонився Саулу: А потому Давид устав, і вийшов із печери, та й закричав за Саулом, говорячи: Пане мій, о царю! А Саул озирнувся назад, а Давид схилився обличчям до землі та й поклонився. (1 Самуїлова 24:9). Книга приповістей каже: Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного. (Приповісті 14:19). Навуходоносор поклонився Даниїлові: Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі! (Даниїл 2:46).

Ісусові вклонилися три мудреці: І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. (Від Матвія 2:11), хворі: І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! (Від Матвія 8:2) старші: Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе. (Від Матвія 9:18) та апостоли: Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. (Від Матвія 28:16,17)

Як бачимо у Біблії поклон це поширений і загально прийнятий приклад вшанування, то ж не дивно що шануючи ікони ми поклоняємося їм на знак поваги. Таке поклоніння відбувається з розумінням того що ікона не є Бог а лише Його образ як Христос є образ Божий: для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий. (2 до Коринтян 4:4) Так само ж і Бога можна назвати іконописцем бо Він створив людину за Своїм образом і подобою. Що ж до того чим ікона відрізняється від ідола то згадаймо слова апостола Павла: Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного. (1 до Коринтян 8:4). Що це значить? В матеріальному світі може бути наприклад ідол Ваала, але в духовному світі ніякого Ваала нема. Інакше кажучи ідол – це образ що не має прообразу. Коли ж ми бачимо на іконі Богородицю, Івана Хрестителя, святих і янголів то знаємо що це образи тих осіб що існують в духовному світі.

Отож іконовшанування - це цілком обґрунтована Біблією і богоугодна церковна практика яка дозволяє безлічі людей у всьому світі отримати Божу благодать і стати ближчим до Господа і Його святих.

Шанування Хреста

У часи Старого Завіту гріхи народу Ізраїльського змивалися через жертвопринесення ягнят та інших тварин на жертовнику у Єрусалимському храмі: «бичка, жертву за гріх, будеш споряджати щоденно для окуплення. І будеш очищати жертівника, коли будеш чинити окуплення його. І помажеш його на його посвячення. Сім день будеш складати окупа на жертівнику й освятиш його, і стане той жертівник найсвятішим. Усе, що доторкнеться до жертівника, освятиться. А оце те, що будеш споряджати на жертівнику: ягнята, однорічного віку, двоє на день завжди». (Вихід 29:36-38) Цей жертовник як і власне весь храм був святий: «і жертівника цілопалення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її. І освятиш їх, і стануть вони найсвятішим, усе, що доторкнеться до них, освятиться!» (Вихід 30:28,29)

У Новому Завіті жертовним ягням став Ісус Христос: «Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Від Івана 1:29). Оскільки Ісус є жертва за гріх то Його розпинання – це жертвопринесення, а хрест відповідно – це жертовник. А жертовник за словами самого Ісуса є святий: «Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву? Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому. І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім». (Від Матвія 23:19-21)

Крім того Біблія ставиться до хреста з пошаною і підкреслює його значення: «Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа. Бо ж слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!» (1 до Коринтян 1:17,18). Саме на хресті були прощені гріхи наші: «І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті!» (До Колоссян 2:13-15). Апостол Павло пишався хрестом: «А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу». (До Галатів 6:14). Хрест примирив нас з Богом: «Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши». (До Ефесян 2:15,16). Грішники є вороги хреста: «Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі… Вони думають тільки про земне!» (До Филип'ян 3:18,19)

Біблія каже що все до чого торкається Бог стає священним і тому такі речі треба вшановувати. Гора Хорив на якій Господь явився Мойсею є свята: «І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!» (Вихід 3:5) «Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!» (Псалми 98:9)Храм був наповнений Божою силою і також святий: «І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм. І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!» (1 Царів 8:10-11) «А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм» (Псалми 5:8).Одяг Ісуса Христа зцілював людей: «І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!». (Від Марка 6:56)

Ізраїль - це Свята земля оскільки по ній ходив Господь, а Єрусалим – Святе місто бо в ньому Він проповідував і був розп’ятий. Зрозуміло що перебуваючи тривалий час в контакті з хрестом Господь освятив і його. А тому хрест повинен шануватися як святиня аж ніяк не менша ніж гора Хорив чи Соломонів храм.

З історичних джерел відомо що до встановлення догмату про іконошанування на Другому Нікейському Соборі (787 р. н.е.) християни мали за святиню чотири види матеріальних предметів: могили мучеників, храм, Святе Письмо та хрест! Будучи жертовником Господнім хрест заслуговує високої пошани. Запитаймо себе чому Господь обрав саме хрест для нашого спасіння? Тому що розп’яття - це принизлива, ганебна і неймовірно болісна страта! Цим Він прагнув показати нам що не цурається навіть найбільших грішників і готовий заради людей на будь-які муки та зневагу! Хресні муки це найяскравіше вираження Його любові до нас! А коли Господь вибрав хрест як знаряддя нашого спасіння то чи ж ми не повинні шанувати Його вибір?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: