Слава святих і їх заступництво за нас перед Богом

Всі члени церкви перебувають у такій же нерозривній єдності і взаємозалежності як частини людського тіла: Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос. Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним. Бо тіло не є один член, а багато. Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона? І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно? Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. Якби всі одним членом були, то де тіло було б?Отож, тепер членів багато, та тіло одне. Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні. Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. І ви тіло Христове, а зосібна ви члени! (1 до Коринтян 12:12-27).

Члени церкви не є одинакові і рівні: А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови. (1 до Коринтян 12:28) Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени. (До Римлян 12:4,5). Ангели і святі люди що вже покинули цей світ складають собою Небесну Церкву: Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. (Євреїв 12:22-24) яка перебуває в єдності з Земною Церквою: для урядження виповнення часів, щоб усе об'єднати в Христі, що на небі, і що на землі. (Ефесян, 1:10). Усіх членів Небесної церкви належить памятати, шанувати і славити: Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине. (Приповісті, 10:7) і навіки він не захитається, у вічній пам'яті праведний буде! (Псалми, 112:6) Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру. (Євреїв, 13:7) Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, вони промовляли Господнім Ім'ям! (Якова, 5:10). Ісус Христос прославив Своїх учнів: А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. (Івана, 17:22) і навіть Сам Отець Наш Небесний шанує святих: Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. (Івана, 12:26)

Прославляли апостолів і люди: А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. (Дії, 5:13). Апостол Павло хвалив галатів за те що вони прийняли його з великою пошаною: І знаєте ви, що в немочі тіла я перше звіщав вам Євангелію, ви ж моєю спокусою в тілі моїм не погордували, і мене не відкинули, але, немов Ангола Божого, ви прийняли мене, як Христа Ісуса! Тож де ваше тодішнє блаженство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали б! (Галатів, 4:13-15) Як же належить нам виявляти свою пошану до святих та до янголів? Звісно ж шанобливим поклоном! Бо тому є приклади як в Старому так і в Новому Завіті. Так і Авраам, і Лот, і Ісус Навин кланялись ангелам: І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі (Буття 18:2)

І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові? (Ісуса Навина, 5:14). Праведному Йосипу вклонилися його брати: А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі, (Буття, 42:6), сини пророків Єрихону вклонилися пророку Єлисею: І побачили його знавпроти єрихонські пророчі сини, та й сказали: На Єлисеї спочив дух Іллів! І пішли вони назустріч йому, і попадали перед ним до землі. (2 Царів, 2:15) а цар Навуходоносор поклонився пророку Даниїлові: Тоді цар Навуходоносор упав на своє обличчя й поклонився Даниїлові, і наказав приносити йому хлібну жертву та любі пахощі! (Даниїла, 2:46) Тюремний сторож вклонився Павлові та Силі: Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили. (Дії, 16:29).

За неповагу до святих Господь карає, так були покарані нечестиві діти за насмішку над пророком Єлисеєм: І відійшов він звідти до Бет-Елу. А коли він ішов дорогою, то малі хлопці виходили з того міста й насміхалися з нього, і казали йому: Ходи, лисий! Ходи, лисий! І він обернувся назад і побачив їх, та й прокляв їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і розірвали з них сорок і двоє дітей… (2 Царів 2:23,24)

Однак вклоняючись перед святими чи їх іконами ми повинні розуміти що шануємо їх не так як Бога, а як Його вірних слуг та друзів. Апостол Петро відкинув поклоніння центуріона Корнилія оскільки той будучи язичником подумав що Петро - Бог і вклонився йому як божеству. Тому Петро і сказав йому: Устань, бо й сам я людина! (Дії, 10:26). Схожий випадок стався з Варнавою і Павлом: коли Павло зцілив паралізованого чоловіка, жителі Лістри прийняли Варнаву і Павла за грецьких богів Зевса та Гермеса і хотіли принести їм в жертву биків. Тоді апостоли стали запевняти їх що вони смертні люди і не приймають божественних почестей: Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.( Дії, 14:14-15). Коли ж у Об’явленні ми читаємо що ангел заборонив Іванові йому вклонитися то це тому що вони були рівні за своїм статусом і в той момент мали вшанувати Всевишнього: І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися! (Об'явлення, 22:8-9). В інший же випадках належить в знак пошани вклонятися ангелам чому ми маємо приклади в Святому Письмі.

Святі люди та анголи не байдужі до того що відбувається з нами на землі: Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!... (Луки, 15:7). Ангели оберігають нас: Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. (Матвія, 18:10). В книзі пророка Ісаї Господь каже Якову: Твій батько був перший згрішив, і відпали від Мене твої посередники (Ісаї, 43:27). А значить були та є посередники між Богом та людьми. Щодо молитов то буває так що Господь не бажає нас вислухати через нашу гріховність: Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров'ю... (Ісаї, 1:15) або ж через брак віри: Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. (Якова, 1:7). В Євангелії сказано: Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він. (Івана, 9:31). Праведних людей Господь слухає весь час: Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе! (1 Петра, 3:12) а тому вони моляться і заступаються за інших. Так наприклад у книзі Йова читаємо що Господь прогнівався на Еліфаза, Білдада і Цофара за те що вони погано про Нього говорили і наказав їм попросити Йова помолитися за них: А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов. (Йова, 42:8) Книга Буття розповідає що коли цар Авімелех захотів взяти собі за жінку Сарру, дружину Аврааму яку той видавав за свою сестру Бог уві сні наказав йому повернути Сарру Авраамові і сказав що Авраам буде за нього молитися: А тепер верни жінку цього мужа, бо він пророк, і буде молитися за тебе, і живи. А коли ти не вернеш, то знай, що справді помреш ти й усе, що твоє. (Буття, 20:7).

Заради небагатьох праведних Господь готовий помилувати весь народ: І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! (Буття, 18:32)
Мойсей заступався за народ свій перед Богом згадуючи померлих праведників: Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою? Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу! Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки. І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові. (Вихід, 32:11-14) А Соломонові Господь казав що не карає його за гріхи заради батька його Давида: І сказав Господь до Соломона: Тому, що було це з тобою, і не виконував ти Мого заповіту та постанов Моїх, що Я наказав був тобі, Я конче відберу царство твоє, та й дам його твоєму рабові. Тільки за твоїх днів не зроблю того ради батька твого Давида, з руки сина твого відберу його!1 Царів, 11:13 - Та всього царства Я не відберу, одне племено Я дам синові твоєму ради раба Мого Давида та ради Єрусалиму, якого Я вибрав (1 Царів, 11:11 -13) Аарон теж виконував роль заступника за народ коли Господь прагнув винищити його за нарікання на Мойсея: І сказав Мойсей до Аарона: Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка. І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ. І став він поміж умерлими та поміж живими, і затрималась та поразка. І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея. І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася. (Числа 17:11-15)

Пророк Самуїл молився за Ізраїльський народ: І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: Не переставай кликати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе нас від руки филистимлян. І взяв Самуїл одне молочне ягня, і приніс його повним цілопаленням для Господа. І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому. (1 Самуїлова, 7:8-9) Апостол Іван писав Гаєві: Улюблений, я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй. (3 Івана, 1:2). Молитва святих має велику силу: Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного! Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців...І він знов помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід! (Якова, 5:16-18). Яків молився до ангела аби той оберігав Єфрема і і Манасію: Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі. (Буття, 48:16)

Святі вважають гріхом не молитися за нас: Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту. (1 Самуїлова, 12:23) Апостоли завжди молилися за християн: Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах. (1 Солунян, 1:2) і просили щоб і ті молилися за них: як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас. (2 Коринтян, 1:11). Смерть не здатна відлучити людину від церкви: Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!(Римлян, 8:38-39) а наближає її до Бога: ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. (2 Коринтян, 5:8) Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. (Филип'ян, 1:23). Крім того для Бога нема мертвих у Нього всі живі: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих. (Матвія, 22:32)

Перебуваючи поруч з Богом святі не забувають про нас, так у Об’явленні ми бачимо що мученики вимагають у Бога воздаяння своїм гонителям: І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? (Об'явлення, 6:9-10). Тож коли вони про своїх гонителів згадують то напевно і про своїх братів у Христі теж піклуються і просять Бога за них як і сказано: І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога. (Об'явлення, 8:4). А у притчі про Лазаря і багача ми бачимо що навіть і грішники в пеклі піклуються про своїх живих родичів: А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! (Луки, 16:27 -28). Тож як бачимо святі люди і за життя і після смерті моляться і заступаються за нас перед Богом. Тож не буде дивно визнавати їх своїми заступниками і молитися до них. Бо порівнюючи своїх учнів з дітьми каже Спаситель: І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. (Матвія, 18:5). І ще говорить: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими. (Луки, 12:8) та: Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. (Матвія, 10:32) вказуючи тим самим що на небі є певний порядок та ієрархія.

Та постає питання як же святі зможуть нас почути коли лише Господь є Всюдисущий та Всезнаючий? Відповідь проста: їх дух завжди з нами. Відомо що апостол Павло ще за життя мав такий дар - бути духовно присутнім зі своєю паствою. Так він пише колосянам: Бо хоч тілом я й неприсутній, та духом я з вами, і з радістю бачу ваш порядок та твердість вашої віри в Христа. (Колосян, 2:5)Він ніколи не бував у Коринфі але був так добре обізнаний з духовним станом членів Коринфської церкви що навіть приймав дисциплінарні рішення щодо них. От що він пише: Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це, у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса, віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня! (1 Коринтян, 5:3-5). Пізніше він так само на відстані відновив раніше відлученого брата: Досить такому карання того, що від багатьох, через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер. Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! (2 Коринтян, 2:6-8). Тож коли за життя святі можуть мати такий міцний духовний зв’язок з нами то тим більше і після смерті, звільнившись від кайданів плоті вони можуть чути тих хто до них звертається, і коли за життя вони весь час молилися за нас то і після смерті не перестали це робити бо ж померши не стали любити нас менше!

Що ж до того що написано що: Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус. (1 Тимофія, 2:5) то так між нами та Богом посередник один - Ісус Христос, однак між нами та Христом посередниками є святі та янголи. Бо між нами та Спасителем величезна духовна прірва здолати яку нам допомагають Його слуги, учні та друзі - архангели, ангели, апостоли, святі, мученики, священнослужителі і звісно ж Його Найсвятіша Мати!
Звісно ж ми маємо молитися також і Отцеві та Ісусу Христу який також є нашим заступником: Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. (1 Івана, 2: 1) Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись.(Євреїв, 7:25). Однак маємо не забувати також і Його вірних друзів бо сказано що: Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами. (2 Солунян, 1:10)

Духовне отцівство

У Євангелії Ісус Христос застерігає нас від того аби вважати себе отцями, вчителями та наставниками: Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх, і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того! Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос. (Матвія, 23:1-10)

Цими словами Господь застерігає нас від гордині та вдаваної набожності вказуючи на фарисеїв котрі лише робили вигляд що вони віруючі, розширюючи богомілля і видовжуючи китиці. Богомілля - це так звані тфілін або ж філактерії - спеціальні чорні коробочки із шкіри кошерних тварин які крипілися на оголеному біцепсі лівої руки та на лобі між очима за допомогою чорних шкіряних ремінців. У цих коробочках містяться уривки з Тори які Бог заповів носити євреям на знак своєї віри: І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив'яжете їх на знака на руці своїй, і вони будуть пов'язкою між вашими очима. (Повторення Закону, 11:18)

Під китицями маються навазі цицит - блакитні шнурки на краях молитовного плаща таліт, які Господь заповів носити на память про заповіді які Він дав: Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажи їм: Нехай вони зроблять собі кутаси на краях своїх одеж, вони й їхні покоління, і дадуть на кутаса поли блакитну нитку.І буде вона вам за кутаса, і будете бачити його, і пам'ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми, за якими йдучи, ви зраджуєте, щоб згадували ви та виконували всі Мої заповіді, і будьте святі для вашого Бога! (Числа, 15:38- 40)

Фарисеї робили філактерії якомога більшими, а цицит якомога довшими щоби люди думали що вони дуже набожні і поважали їх. Це все одно щоб тепер хтось носив великий натільний хрест чи кулон з зображенням Богородиці або частинками мощей святих. Слова ж про передні лавки в храмі та на бенкетах коментаріїв не потребують. Фарисеї вважали себе наставниками та духовними отцями і саме за це нарікає на них Христос. Однак не слід сприймати Його слова надто буквально начебто ми не повинні називати учителя - учителем а батька - батьком. Так апостоли часто називали своїх учнів дітьми що означає що ті в свою чергу називали їх отцями. Так Іван у посланнях неодноразово називає учнів дітьми (1 Івана, 2:1, 2:12, 3:7, 5:21, 3 Івана 1:4), Павло називає галатів "дітки мої" (Галатів, 4:19), застерігає коринтян "як своїх любих дітей" (1 Коринтян 4: 14) а Тимофія зве "улюбленим і вірним сином" (1 Коринтян 4:17). Там же він прямо говорить про наявність в церкві духовних отців і зараховує себе до їх числа: Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... (1 Коринтян, 4:15). Тож не дивно що ми звемо священників отцями, адже вони наші батьки у Христі і через хрещення і проповідь Євангелії породжують нас як християн.

Імя Боже

В Старому Заповіті вживається багато імен Бога, найвідоміші серед них: Яхве (Сущий), Адонай (Господь), Саваот (Бог воїнств) та Ель (Бог). Мойсей бувши на Синаї спитав Бога хто Він і Бог відповів: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас. (Вихід, 3:14) тим самим стверджуючи Себе як джерело всякого буття і єдину кінцеву доконану реальність. Та в Новому Заповіті нам було дано нові імена Бога не менш величні та вражаючі. Спаситель промовляє в молитві: Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово. (Івана, 17:6). Яке ж імя Боже дав нам Христос? Згадаймо що Він перший став називати Бога батьком, до Нього ніхто не смів звати Господа так особисто. Імя Боже яке виявив нам Ісус - це Отець!

Апостол Павло навчає що для Бога немає різниці між національностями: Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. (Римлян, 10:13). Яке ж імя треба прикликати щоб спастися? У Діях святих апостолів Петро відповідаючи на питання синедріону про те яким іменем він зцілив каліку промовляє: нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий! І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали. (Дії, 4:10,12) І саме імя Ісусове прикликали перші християни, Павло пише: Божій Церкві, що в Коринті, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого (1 Коринтян, 1:2).

Тож ми повинні знати що означає це Імя. Ісус - це грецька форма єврейського імені Єшуа що означає "боже спасіння", а Христос грецькою означає "помазанник". Єврейською "помазанник" це "машіах", від цього слова походить українське слово "месія". Помазанник - це той кого Бог вибрав для виконання певної місії. Тобто імя Ісус Христос єврейською Єшуа Машіах означає "спасіння від Бога, помазанник" що явним чином вказує на Його особливий статус і місію, яку Він виконує. Саме це імя і ніяке інше ми повинні знати і вживати в молитві і жодне інше імя не має такої сили і могутності як це. Бо написано що перед ним схиляться всі народи: Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! (Филип'ян, 2:9 -11)

Про Святу Трійцю

Біблія виділяється серед інших священних текстів також і тим що дає нам унікальне одкровення про Бога. В жодній іншій релігії ми не зустрічаємо такого дивовижного уявлення про природу божества як триєдинство. Бог будучи єдиним проявляє себе в трьох особистістних Іпостасях - як Творець і Володар всесвіту (Отець), як Боголюдина (Син) і як Всемогутній і Всюдисущий Дух (Святий Дух). Ці три Божі особи чітко відрізняються одна від одної але водночас перебувають у єдності і ніколи не діють одна без одної. Щоби зрозуміти ідею триєдинства можна узяти до прикладу деякі природні явища наприклад сонце. Сонячний диск, соняне світло і сонячне тепло - це три абсолютно різні речі однак їх неможливо відділити одне від одного. Чи скажімо вода може бути рідиною, льодом і паром однак в якому би стані вона не була це все одно вода.

Ідея триєдинства зявляється в Біблії від самого її початку - в книзі Буття читаємо: На початку Бог створив Небо та землю.А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. (Буття, 1:1-2). І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. (Буття, 1:26-27) І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку. (Буття, 3:22). І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене! (Ісаї, 6:8) Хоча Бог часто говорить Себе у множині про ніякий політеїзм не може бути і мови - Бог один: Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! (Повторення Закону 6:4) Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного. (1 Коринтян 8:4) Але посередник не є для одного, Бог же один. (Галатів 3:20) Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус (1 Тимофія 2:5) В цих віршах помітна єдність у множині - Бог один але каже про Себе Ми.

В Біблії ми зустрічаємо вірші в яких одночасно згадуються всі три Особи Святої Трійці. Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь Бог та Його Дух. (Ісаї 48:16). І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав! (Матвія 3:16-17). Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, (Матвія, 28:19). Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Коринтян 13:14) А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя. (Тита, 3:4-7)

Всі три Особи Святої Трійці володіють одними і тими ж якостями, носять одні і ті ж імена і здійснюють одні і ті ж вчинки.

Всі Троє звуться Богом.

Отець є Бог: Благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа! (2 Солунян, 1:2)

Син є Бог: А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности. (Євреїв, 1:8)

Святий Дух є Бог: Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. (2 Коринтян, 3:17).

Всі Троє створили світ.

Отець створив світ: На початку Бог створив Небо та землю. (Буття 1:1)

Син створив світ: Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! (Колосян, 1:16)

Святий Дух створив світ: Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона. (Йова, 26:13) Словом Господнім учинене небо, а подихом уст Його все його військо. (Псалми, 33:6)

Всі Троє Всюдисущі.

Отець Всюдисущий: Чи Я Бог тільки зблизька, говорить Господь, а не Бог і здалека? Якщо заховається хто у криївках, то Я не побачу Його? говорить Господь. Чи Я неба й землі не наповнюю? каже Господь. (Єремії, 23:23 -24)

Син Всюдисущий: Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них. (Матвія, 18:20)

Святий Дух Всюдисущий: Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? (Псалми, 139:7)

Всі Троє Всезнаючі.

Отець Всезнаючий: І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт! (Євреїв, 4:13)

Син Всезнаючий: Тепер відаємо ми, що Ти знаєш усе, і потреби не маєш, щоб Тебе хто питав. Тому віруємо, що Ти вийшов від Бога! (Івана, 16:30)

Святий Дух Всезнаючий: А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. (1 Коринтян, 2:10)

Всі Троє Всемогутні.

Отець Всемогутній: Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить? А рука Його витягнена, й хто відверне її? (Ісаї, 14:27)

Син Всемогутній: А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. (Матвія, 28:18)

Святий Дух Всемогутній: Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Римлян, 15:13)

Всі Троє Спасителі.

Отець Спаситель: Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя! (Ісаї, 43:11)

Син Спаситель: А тепер об'явилась через з'явлення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Євангелією (2 Тимофія, 1:10)

Святий Дух Спаситель: І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. (Ефесян, 4:30)

В книзі пророка Захарії читаємо: А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем. (Захарія, 12:10). На початку ж 12 розділу вказано що ці слова говорить Бог: Пророцтво Господнього слова на Ізраїля. Говорить Господь, що небо напнув та землю заклав, і вформував дух людині у нутрі її. (Захарія, 12:1).

Пророк Ісайя так звіщає народження Ісуса Христа: Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. (Ісаї, 9:6). Спитаймо себе хто може бути Отцем вічності крім Бога? Також Ісус зветься Спасителем: Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. (Луки, 2:11), а книга Ісаї прямо каже що нема іншого Спасителя окрім Бога: Я, Я Господь, і крім Мене немає Спасителя! ((Ісаї, 43:11)

Те що Ісус Христос є Богом підтверджується як і його власними словами та вчинками так словами та вчинками Його учнів. Так Ісус прямо стверджував що Він є Богом. У Євангелії від Івана читаємо що Ісус сказав євреям: Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився. А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив? Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є. І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов. (Івана, 8:56 -59) Як бачимо Ісус говорить про Своє буття в теперішній формі - Я є, незважаючи на те що мова йде про минуле. Тобто Він висловлюється так само як Бог на горі Сінай коли Він явився Мойсеєві з палаючого куща: І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас. (Вихід, 3:14). Чому ж Він так каже? Тому що Бог перебуває поза часом, для Нього не існує минулого чи майбутнього, для Нього все - теперішнє. Якби ж Ісус не був безначальним, а був би створінням яке має початок та існує в часі і просторі то Він би сказав: "перш ніж був Авраам, Я був". Однак бачимо що Він говорить як Бог а не як ангел чи людина. Також про це свідчить і те що за ці слова Його хотіли побити камінням а така кара призначається для тих хто богохульствує тобто називає себе Богом.

Також читаємо: А вони запитали Його: Хто Ти такий? І Ісус відказав їм: Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас. (Івана, 8:25). Біблія каже що напочатку був тільки Бог а отже називаючи Себе Тим Хто спочатку, Ісус зве Себе Богом. Втішаючи Марту яка була засмучена смертю свого брата Лазаря Ісус каже: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. (Івана, 11:25) і після цих слів воскрешає Лазаря після чотириденного перебування в могилі. Ми знаємо що лише Бог є джерелом життя і ніхто інший крім Бога не може сказати про себе: "Я - життя!" А в храмі Соломоновому Він прямо заявляє про Свою божественність: Я й Отець Ми одне! (Івана, 10:30) через що Його знову прагнуть покарати: Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш... (Івана, 10:33) На Таємній Вечері коли Пилип просить показати апостолам Бога, Ісус вказує на Самого Себе: Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам! Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? (Івана, 14:8-9) На суді у Каяфи Він заявляє: І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! (Марка, 14:62). У древності той хто сидів праворуч царя вважався рівним йому той Ісус кажучи що сидітиме праворуч Бога прямо стверджує власну божественність. І реакція Каяфи на ці слова більш ніж однозначна: Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен... (Марка, 14:63-64). Ситуація тут ясна - Ісуса судили за богозневагу і мали покликати кількох свідків щоби ті підтвердили що Він справді богозневажав. Однак Ісус прямо назвав себе Богом так що свідків уже не знадобилося, всі члени синедріону почули Його слова і одностайно засудили на смерть як богохульника.

Крім того Ісус поводив Себе як Бог. І справа тут не в тому що Він творив дива, зцілював і воскрешав людей та передбачав майбутнє бо це робили і пророки що жили до Нього. Ісус робив те що може лише Бог - прощав людям їх гріхи. В історії про паралізованого чоловіка якого опустили до Ісуса крізь дах будинку читаємо що Ісус сказав йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! (Луки, 5:20). Це викликало обурення у фарисеїв: А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?... (Луки, 5:21). Так само Ісус простив гріхи Марії Магдалині коли вона намастила Йому ноги мирром: А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи! (Луки, 7:4).

Апостоли також свідчили що Ісус - Бог. Так Фома побачивши воскреслого Христа звертається до Нього: Господь мій і Бог мій! (Івана, 20:28). Якби Ісус не був Богом Він би обовязково виправив Хому як це робили пізніше апостоли коли їх випадково приймали за богів. Однак Христос не цього не робить, а навпаки каже: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували! (Івана, 20:29)

Євангеліст Іван так свідчить про божественність Христа: Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця. (Івана, 1:1-3,14). Тут ми бачимо що мова йде про двох Осіб з однаковою божественною природою (Слово було в Бога і Бог було Слово), про те що Син існував завжди разом з Отцем (Споконвіку було Слово, Воно було в Бога споконвіку) і про те що Христос є Творець (Усе через Нього повстало), і про Боговтілення (Слово сталося тілом, і перебувало між нами).

У Діях апостол Павло говорить пресвітерам що Бог здобув Церкву власною кровю: Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. (Дії, 20:28).

Що Ісус Христос - втілення Бога Павло говорить чітко: бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества. (Колосян, 2:9). Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... (Филип'ян, 2:6-8). Слово "захват" в даному випадку означає "грабунок" або "крадіжку" тобто Павло каже що Ісус не вважав що якщо Він рівний Богові то цим відбирає щось чуже, але будучи рівний Богу обмежив Себе і став людиною з плоті і крові.

В Посланні до коринтян Павло вживає стосовно Христа той же епітет який у Псалмах вживається стосовно Бога: коли б бо пізнали були, то не розп'яли б вони Господа слави! (1 Коринтян, 2:8). А у Псалмах співається: Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! (Псалми, 24:10). А в Посланні до римлян він прямо називає Христа найвищим Богом: що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь. (Римлян, 9:5).

Також в книзі пророка Ісаї Бог зве Себе Першим і Останнім: Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене! (Ісаї, 44:6) а Обявленні Івана Богослова Ісус говорить про Себе так само: А до Ангола Церкви в Смірні напиши: Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив. (Об'явлення, 2:8).

Святий Дух - третя Особа Святої Трійці. Що Він є повноцінна особа доводить наступне: Йому можна збрехати: І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? (Дії, 5:3), Його можна засмутити: І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. (Ефесян, 4:30), Він має власну волю: А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче. (1 Коринтян, 12:11), здатен любити: Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов'ю Духа, помагайте мені в молитвах за мене до Бога (Римлян, 15:30)і навчати: Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив. (Івана, 14:26). Крім того Він говорить про себе у першій особі: Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! (Дії, 13:2)

Святий Дух зветься і Божим і Христовим: А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. (Римлян, 8:9). Сам Ісус Христос стверджував що Святий Дух особа: І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! (Матвія, 12:32).Зрозуміло що неможливо злословити безлику силу, злословити можна лише особу і в цих словах Ісус підкреслює важливість Особи Святого Духа.

А що Отець, Син і Святий Дух це різні Особи то це можна підтвердити і тим що Ісус не вважав Себе ані Отцем ані Святим Духом що виражається в Його словах: І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він. (Івана, 14:16-17).

Отож бачимо, що Біблія відкриває нам дивовижну істину - Господь єдиний у Трьох Особах і хоч яким би це незбагенним нам би здавалося памятаймо, що Бога пізнають не розумом, а серцем.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: