Зміст і завдання транспортного господарства.

Студент МО1 3 курс

Жизневський Родіон

1. Організація енергетичного господарства на підприємстві.
Значення і завдання енергетичного господарства.
Будь-який технологічний процес вимагає певного витрати палива, електричної та теплової енергії, тому промислові підприємства є найбільшими споживачами різних видів палива і енергії. У промисловості витрачається приблизно половина всього палива і дві третини енергії. В якості палива підприємства використовують вугілля, кокс, мазут, дрова і деревні відходи, природний газ, діоксид вуглецю (наприклад, для зварювального виробництва). З розвитком науково-технічного прогресу і зростанням виробництва споживання енергії систематично зростає. Зростає і частка витрат на енергоресурси. Частка енерговитрат у собівартості продукції доходить до 40-45%.
За XX століття кількість енергії, що витрачається на одиницю промислової продукції в розвинених країнах світу, зросла в 10-12 разів. У зв'язку з цим підвищується роль енергетичного господарства у забезпеченні безперебійного функціонування виробничого процесу, підвищується його значення з метою зниження витрат виробництва і підвищення рівня рентабельності промислових підприємств.
Енергетичне господарство промислового підприємства - це сукупність енергетичних установок і допоміжних пристроїв з метою забезпечення безперебійного постачання підприємства різними видами енергії та енергоносіїв, таких, як натуральне паливо (газ, мазут та ін), електричний струм, стиснене повітря, гаряча вода, конденсат.
До основних видів промислової енергії відносяться: теплова та хімічна енергія палива, теплова енергія пари та гарячої води, механічна енергія і електроенергія.
Основними завданнями енергетичного господарства є надійне і безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії встановлених параметрів при мінімальних витратах.
Енергозабезпечення підприємства має специфічні особливості, зумовлені особливостями виробництва та споживання енергії:
♦ виробництво енергії, як правило, повинно здійснюватися в момент споживання;
♦ енергія повинна доставлятися на робочі місця безперебійно і в необхідній кількості. Перебої в постачанні енергією викликають припинення процесу виробництва, порушення технології;
♦ енергія споживається нерівномірно протягом доби і року. Це викликано природними умовами (літні та зимові періоди, день, ніч) і організацією виробництва;
♦ потужність установок з виробництва енергії повинна забезпечувати максимум споживання.
За характером використання енергія буває: технологічної, рухової (силовий), опалювальної, освітлювальної та санітарно-вентиляційної. Для промислових підприємств найбільше значення має споживання енергії на рухові і технологічні цілі. В якості рушійної сили технологічного та підйомно-транспортного обладнання використовуються головним чином електроенергія і в невеликій кількості пар і стисле повітря.
Різні види енергії та енергоносіїв застосовуються на всіх стадіях технології виробництва виробу. При цьому єдність і взаємозумовленість технології і енергетики - найбільш характерна риса більшості виробничих процесів промислового підприємства. У число споживачів електроенергії необхідно віднести і такі ділянки виробництва, як слабкострумові засоби зв'язку: телефони, радіо, диспетчерський зв'язок.
На всіх підприємствах-епергопотребітелях повинен бути складений енергетичний паспорт, який є нормативно-господарським документом, затвердженим за єдиною державній формі. У такому паспорті відображаються всі основні відомості про енергогосподарстві підприємства і виробляється оцінка ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів по об'єктах підприємства.
Структура та функції енергетичного господарства
Енергозабезпечення більшості промислових підприємств побудовано на централізованій системі, коли вони отримують енергоносії з боку: електроенергію - від енергетичної системи (через заводську знижувальних підстанцій) або від заводської електростанції, пов'язаної з енергетичною системою; пар - по тепловій мережі районної енергетичної системи при заводській теплоцентралі; газ - з мережі далекого газопостачання природним газом.
Споживані підприємством енергоресурси можуть проводитися, і на самому підприємстві: електроенергія - на заводській електричної станції, пара і гаряча вода - у котельних, генераторний газ - на газогенераторної станції.
Поширений і комбінований варіант забезпечення енергоресурсами, коли частина енергії покривається за рахунок її забезпечення від власних установок, а частина - централізовано. Найбільш економічною формою енергопостачання великих промислових підприємств є включення заводської ТЕЦ в енерготехнічного систему. У такому разі в години, коли підприємству потрібне додаткове кількість енергії, воно забирає її з енергосистеми. Це позбавляє ізольовані заводські електростанції від необхідності мати додаткові потужності для забезпечення максимального навантаження в години пік, коли ж падає потреба в електроенергії, така станція може віддавати надлишкову електроенергію в енергосистему.
Енергетичне господарство підприємства виконує наступні функції:
♦ забезпечення підприємства всіма видами енергії;
♦ спостереження за строгим виконанням правил експлуатації енергетичного обладнання;
♦ організація та проведення ремонтних робіт;
♦ організація раціонального використання і виявлення резервів по економії палива і енергії;
♦ розробка та здійснення заходів з реконструкції та розвитку енергетичного господарства підприємства.
Склад і розміри енергетичного господарства підприємства залежать від характеру і масштабів виробництва, застосовуваних технологічних процесів, особливостей енергопостачання.

Зміст і завдання транспортного господарства.

Робота сучасного машинобудівного підприємства пов'язана з переміщенням значної кількості різноманітних вантажів як за межами заводу, так і на його території. На завод у загальнозаводські або прицехові склади доставляють матеріали, паливо, комплектуючі вироби й інші матеріальні цінності, а зі складів або безпосередньо з цехів вивозять готову продукцію і відходи виробництва.

На території заводу здійснюється транспортування комплектуючих матеріалів й інших виробів із загальнозаводських складів у цехи; заготовок, деталей, складальних одиниць — між цехами; готової продукції і відходів — з цехів у відповідні пункти призначення.

У межах цехів заготівки, деталі і складальні одиниці в процесі виготовлення і складання перевозяться між коморами та ділянками, з однієї ділянки на іншу, а на ділянках — між місцями робітників.

Відповідно розрізняють зовнішнє і внутрішнє транспортування вантажів; останнє поділяється на міжцехове і внутрішньоцехове.

Внутрішньоцехове і частково зовнішнє транспортування вантажів здійснюється за допомогою різних транспортних засобів, що належать підприємству. До транспортного господарства підприємства належать усі транспортні засоби, що здійснюють зовнішні і внутрішні перевезення, і всі приміщення загальнозаводського призначення (гаражі, ремонтні майстерні та ін.).

Перевезення вантажів, вантажно-розвантажувальні й експедиційні операції є основними функціями транспортного господарства, які не обмежуються тільки переміщенням вантажів. Організація внутрішньозаводського транспорту та його робота безпосередньо впливають і на хід виробничого процесу, і на собівартість продукції, що випускається. Від роботи транспорту залежать злагоджена робота робочих місць, ділянок і цехів, а також рівномірний випуск заводом готової продукції. Час, який затрачається на внутрішньоцехові і міжцехові перевезення, впливає на тривалість виробничого циклу. Витрати на структуру транспортного господарства на деяких підприємствах становлять 10—15 % суми всіх непрямих витрат у собівартості продукції. У зв'язку з цим основним завданням транспортного господарства заводу є безперервне транспортування вантажів за умов повного використання транспортних засобів і мінімальної собівартості транспортних операцій. Це досягається шляхом правильної організації транспортного господарства і чіткого планування роботи транспорту, обґрунтованого вибору транспортних засобів, підвищення рівня механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт.

Застосовувані на заводах транспортні засоби класифікують за такими критеріями:

— способом дії — перервні і безперервні;

— видами транспорту — рейкові, безрейкові, водні, підйомно-транспортні і спеціальний транспорт;

— призначенням — зовнішні, міжцехові і внутрішньоцехові;

— напрямом переміщення вантажів — горизонтальні, вертикальні (ліфти, підйомники), горизонтально-вертикальні (кран-балки, автонавантажувачі); похилі (монорельсові дороги, конвеєри).

Структура транспортного господарства заводу залежить від характеру продукції, що випускається (габаритні розміри, маса); складу цехів; типу і масштабу виробництва.

На великих і середніх підприємствах створюється транспортний відділ, що підпорядковується безпосередньо заступникові директора з загальних питань або з маркетингу і збуту (постачання, збут, транспорт). Цей відділ поєднує низку госпрозрахункових одиниць за видами транспорту (транспортний цех та ін.). До складу транспортного відділу входять бюро (групи): планово-економічне, диспетчерське, технічне, обліку та ін.

Планово-економічне бюро розробляє план виробничо-господарської діяльності (транстехплап), визначає вантажообіг заводу й обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, розраховує потреби в транспортних і вантажно-розвантажувальних засобах, кадрах і фонд заробітної плати, складає кошторис витрат транспортного господарства і калькуляцію собівартості на окремі види послуг.

Диспетчерське бюро здійснює оперативно-виробниче планування роботи транспорту, що полягає у складанні квартальних, місячних і добових планів перевезень та оперативному регулюванні транспортних робіт. Методи складання планів визначаються ступенем стійкості вантажопотоків на підприємстві.

Технічне бюро проводить технічну підготовку виробництва з метою комплексної механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних і транспортних операцій; розробляє транспортно-технологічні схеми, що забезпечують співпрацю окремих ланок транспортної мережі підприємства і технологічного устаткування; формує альбоми креслень за кожним видом підйомно-транспортного устаткування для виготовлення запасних частин і проведення ремонтних робіт.

Бюро обліку здійснює паспортизацію всіх видів транспортних засобів, бухгалтерський облік і звітність роботи транспортного господарства.

Транспортний цех є матеріальною базою транспортного господарства. Він, як правило, укомплектований різними транспортними засобами для здійснення міжцехових і зовнішніх перевезень вантажів.

Для зовнішніх перевезень використовується, як правило, автомобільний та інший безрейковий транспорт; для міжцехових — електрокари, роботоелектрокари, візки та ін.

Для внутрішньоцехових перевезень застосовують конвеєри різної конструкції, електровізки й інші спеціальні транспортні засоби, закріплені за відповідними цехами підприємства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: