Виробнича програма, її сутність та основні поняття

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.

Отже, виробнича програма — це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

— правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача;

— повного ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

— обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, насамперед, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає в себе:

— план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);

— план збуту продукції;

— розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:

— технічного розвитку й організації виробництва;

— підвищення економічної ефективності виробництва;

— капітальних вкладень;

— капітального будівництва;

— матеріально-технічного забезпечення;

— праці та кадрах;

— собівартості, прибутку та рентабельності;

— фондів економічного стимулювання;

— соціального розвитку;

— заходів з охорони природи;

— фінансового.

Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

— характеристика пропонованої продукції;

— оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

— стратегія маркетингу.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

— на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживчами-покупцями (торговельними підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;

— державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);

— державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);

— портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв'язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);

— частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці

Планування виробничої потужності підприємства

У ринковій економіці основним обмеженням планованих обсягів виробництва товарів і послуг служить рідкість ресурсів. Внаслідок великої рідкості економічних ресурсів і межі, який вони ставлять перед всякою виробничою діяльністю, обсяг виробництва на кожному підприємстві обмежується багатьма факторами. Для всіх видів продуктів, що випускаються і застосовуваних ресурсів існує крива виробничих можливостей (рис. 5.9). Кожна точка на цій кривій представляє максимальний обсяг виробництва двох продуктів (П 1 і П 2). Щоб здійснити найкращі варіанти виробництва двох товарів на підприємстві, необхідно забезпечити повну зайнятість усіх наявних ресурсів. Можливі поєднання на кривій випуску товарів П 1 і П - (дві тисячі триста сімдесят одна) 2 ____2371____ в точках А, Б, С, Д, Е та інших визначають максимальні їх кількості, які можна отримати при повному використанні наявних ресурсів. Всі точки, що знаходяться поза кривої виробничих можливостей, є або недосяжними (К - за межами кривої), або не приводять до повного використання ресурсів (L - в межах кривої).

Конкретним виразом виробничих можливостей кожного підприємства є його виробнича потужність. Вона характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції, робіт і послуг у запланованій номенклатурі при повному використанні всіх наявних економічних ресурсів на основі застосування прогресивної технології, передових форм і методів організації праці та виробництва.

Виробнича потужність визначає рівень виробництва продукції, товарів і послуг, ступінь стримування обсягу випуску або верхня межа продажу продукції. У кінцевому підсумку виробнича потужність означає здатність підприємства виробляти свою продукцію протягом заданого періоду робочого часу. Верхній її межу обумовлений наявністю виробничих площ, технологічного обладнання, трудових ресурсів, матеріалу та капіталу. Виробнича потужність може бути виражена в одиницях продукції, маси товарів, лінійних величинах, рублях, людино-годинах і інші показники. Прийнято розрізняти теоретичну, практичну, нормальну і інші види виробничої потужності [71. С. 40].

Теоретична виробнича потужність являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах роботи з мінімально можливими негативними результатами. Це максимально можливий вихід продукції, званий паспортної виробничою потужністю підприємства.

Практична виробнича потужність визначає найвищий рівень виробництва, який досягається при збереженні прийнятної ступеня ефективності з урахуванням допустимих або неминучих втрат робочого часу, пов'язаних з ремонтом обладнання та режимом роботи підприємства.

Нормальна виробнича потужність характеризує середній рівень господарської діяльності, достатній для задоволення попиту на вироблені підприємством товари та послуги протягом ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.

Планова виробнича потужність відповідає річний нормальної виробничої потужності підприємства.

В умовах ринку керівництво підприємств і фірм може встановлювати в процесі поточного планування верхня межа виробничої потужності, беручи до уваги існуючі технічні, економічні та соціальні фактори. Верхня межа виробничої потужності підприємства визначається на ринку внутрішніми, а не зовнішніми чинниками.

Основним завданням вітчизняних машинобудівних підприємств у сучасних умовах є підйом виробництва і насичення внутрішнього ринку високоякісною технікою з подальшим виходом на світовий ринок. Її успішне здійснення, як свідчить наш перехід до ринку, припускає не тільки повну економічну свободу виробників і самостійність підприємств у плануванні виробничо-фінансової діяльності, але і вільний доступ до всіх виробничих ресурсів, а також відповідний платоспроможний попит, доступні ціни та тарифи на товари, роботи та послуги [54. С. 65].

До найважливіших економічних ресурсів, що широко використовується в процесі виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг на підприємствах всіх форм власності, відносяться в першу чергу засоби виробництва і предмети праці. Як відомо, на підприємстві величина цих виробничих ресурсів обмежена безліччю різних факторів і показників. Отже, планування виробничої програми, як було раніше встановлено, повинно грунтуватися на повному використанні всіх видів ресурсів підприємства, головними з яких є приємним технологічні машини та матеріали. Повне використання технологічного обладнання означає відповідність планованої виробничої програми підприємства або підрозділу його виробничої потужності.

Правильне планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, але і в стабілізації виробництва і насиченні ринку необхідними товарами. У ринкових умовах виробнича потужність по своїй суті визначає річний обсяг пропозиції підприємства, що враховує наявність і використання ресурсів, рівень і зміна діючих цін і інші фактори.

Виробнича потужність і пропозиція характеризують існуючу на підприємстві технологію і організацію виробництва, склад і кваліфікацію персоналу, а також динаміку їх зростання і перспективи розвитку. Будучи величиною динамічною, виробнича потужність повинна бути збалансована з виробничою програмою, або, кажучи ринковим мовою, необхідно досягнення рівноваги між попитом і пропозицією на продукцію та послуги. Цю вимогу необхідно неодмінно врахувати при плануванні виробничої потужності підприємства або його підрозділу. При перевищенні попиту над пропозицією необхідно в проектах планувати відповідний приріст виробничої потужності.

Виробнича потужність встановлюється на початок планового періоду (вхідна) і кінець цього терміну (вихідна). Вхідна потужність визначається з урахуванням наявних на початок року виробничих фондів, робочої сили та інших ресурсів, а вихідна - на кінець року з подальшим коректуванням при відповідному зміну техніки і технології.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: