Якщови дізнались, щовас прослуховують

- Зберігайте спокій.

- Будьте дуже обережні

- Використовуйте для зв'язку електронну пошту.

- Якщо використовуєте телефон, дзвоніть з віддаленого від ва­шого дому/офісу.

- Проведіть аналіз вашої вразливості і оцініть ризик прослухо-вування.

- Не намагайтесь виявити закладку жучка самотужки.

- Зверніться до друзів або знайомих з технічних відділів спец­служб, а якщо таких нема - зверніться до приватних служб безпеки, що спеціалізуються в даній сфері.

- Проведіть повне дослідження приміщення і його очистку спеціальними методами.

- Намагайтесь ні в якому разі не стривожити тих людей, які вас підслуховують. Якщо ці люди взнають, що ви збираєтесь очи­стити приміщення, вони приберуть свої пристрої і встанов­лять їх знову, вже після очистки.

Зовнішнє спостереження

Всі ми є рабами звичок. Якщо ми робимо щось таке, що легко передбачити, це робить спостереження легшим. Найкращий спосіб уникнути спостереження - це зруйнувати рутинні шаблони, за якими ви живете. Це допоможе приховати ваші регулярні дії се­ред безлічі нерегулярних, і спостереження буде вести важче.

Відмовитись від шаблонів не означає лягати спати в різний час, бо працювати щодня в різні години. Навпаки, ті види діяльності, сі ви хочете приховати, слід інтегрувати з іншими подіями вашо-птя, але не в тій мірі, щоб вони стали передбачуваними. Як-[ вбудуєте нерегулярні зустрічі в ту діяльність, яку хочете приховати, вони створять такий собі "шум", який завадить чітко прослідкувати і вибудувати певну систему ваших дій. Так, напри­клад, придумуйте альтернативний привід для поїздки в ту частину міста, де призначена важлива для вас зустріч.

По можливості, не використовуйте один і той самий автобус, сходьте на різних зупинках, це зменшить можливість того, що пункт вашого призначення легко визначать. Краще використовуй­те загальний транспорт, тому що персональний автомобіль набага­то легше відслідкувати. Якщо ви будете навмання міняти дорогу, якою ходите в магазин чи на роботу, буде важче відслідкувати ва­ше пересування, а значить, і вчинити напад Рухаючись у натовпі, потрібно дивитись в землю під кутом, щоб було важче ідентифіку­вати ваше обличчя. Якщо підозрюєте, що за вами стежать, не одя­гайте яскравий одяг, не носіть предметів, які будуть виділяти вас із натовпу, зливайтесь з ним.

Як виявити стеження '?

- Якщо вам на очі дуже часто потрапляє певна людина, зверніть на це увагу. Найбільш вірогідно, що вашим "хвостом" буде лю­дина, яку ви менше всього очікуєте побачити, наприклад, жінка, чи літня людина. Стеження зазвичай проводиться "бригадами" - одна людина йде безпосередньо за вами, інша трохи ззаду, щоб прикрити першого.

- Постарайтесь зосередитись на таких предметах і деталях одя­гу, які неможливо швидко поміняти, наприклад, брюках чи ту­флях. Запам'ятайте особисті речі, наприклад, кільця чи годшшик.

- Автомобіль спостереження може обігнати вас і зупинитись, щоб ви його наздогнали. Деякі бригади зовнішнього спостере­ження влаштовують трюки з фарами, щоб в темну пору авто­мобіль виглядав то як седан, то як мотоцикл. Це робиться для того, щоб змусити вас повірити, що підозріла машина, яку ви відмітили раніше, від'їхала.

- Перевірте задні фари вашого автомобіля. Якщо знайдете там невеликий отвір, це може означати, що ви під спостережен­ням. Це старий трюк, який може дозволити "хвосту" залиша­тись вночі на достатній відстані від об'єкта, оскільки його задній ліхтар буде світити яскравою білою плямою. Можуть також вставити більш яскраву лампу в ліхтар вашого авто­мобіля, і залишити менш інтенсивну лампу в іншому.

- Спочатку збільште швидкість, потім збавте. Агент може на­тиснути на гальма, щоб піймати ваш темп руху, і тим самим се­бе видасть. Цей прийом може спрацювати і під час прогулян­ки пішки.

- Відійдіть убік і озирніться. Фіксуйте прикмети людей і особ­ливості автомобілів, які слідують за вами. Якщо ви їдете в ав­томобілі, постарайтеся запам'ятати реєстраційні номери ма­шин, які їдуть за вами. Пам'ятайте, що спостереження може вестися одночасно декількома бригадами по паралельних мар­шрутах і з використанням радіо-засобів. Один і той же авто­мобіль або людина постійно не повертатимуть за вами, але врешті-решт вони знову виявляться. Якщо ви визначили один "хвіст", це зовсім не означає, що ви визначили всіх.

- Частіше міняйте напрям свого руху. Таким чином ви зможете визначити декілька "хвостів". Зближуйтеся з ними, фіксуючи їх прикмети і важливі деталі.

- Зупиняйтеся біля вітрин магазинів. Якщо ви йдете пішки, це дає вам можливість, розглядаючи вітрину магазина, виявити "хвіст".

- Киньте що-небудь на підлогу або на тротуар і прослідкуєте, чи не підніме хто-небудь цей предмет.

- Спускайтеся досить швидко по заповненому людьми ескала­тору метро, знайдіть вільне місце справа, зупиніться, оберніться. Той, хто біжить метрах в десяти позаду, знайти вільне місце відразу не зможе.

- "Хвіст" при зустрічному погляді обов'язково швидко відведе
оті. Звичайна людина такої поспішності не проявить, а може,
ще і постарається "передивитись".

Крім того, завжди знайте, хто ваші сусіди по будинку або коле­га на роботі Якщо підозрюєте стеження, інструктуйте своїх домо­чадців. Вони повинні фіксувати незнайомі автомобілі і людей, що часто з'являються біля вашого будинку. Особливо уважно придив­ляйтеся до кур'єрів, що "заблукали", які підходять до вашого жит­ла, щоб залигати адресу або попросити скористатися вашим теле­фоном. Ваші співробітники також повинні бути пильні і звертати увагу на незнайомих людей, які можуть вести спостереження у ва­шому районі.

Позбавлення від стеження ⁸

- Сідайте в метро або автобус в останню хвилину. Ви, напевно, вже бачили цей трюк в кіно.

-Користуйтеся ліфтом. Якщо ви знаходитеся у великому місті, увійдіть до ліфта висотної будівлі. Вийдіть на будь-якому по­версі і на першому ж ліфті, що зупинився, спустіться вниз в •хол будівлі. Змініть пальто, надіньте темні окуляри або якось змініть свою зовнішність. Вам, ймовірно, вдасться обдурити вашого переслідувача, навіть якщо він знаходиться в холі.

-Якщо "хвіст" вас втратить, зважайте на те, що він може зроби­ти спробу знов відшукати вас - біля вашого будинку, на роботі, або спробує подзвонити вам додому. Тому будьте готові почу­ти що-небудь на зразок: "Даруйте, я не туди потрапив".

1 Якщо за вами ведеться стеження:

І.Якщо ви дійсно переконалися, що за вами "хвіст" - не панікуйте.

2. Спробуйте вичислити - з якої причини ви могли стати об'єктом спостереження? Якщо у вас є підозра, що хтось ва­ми дуже незадоволений, і що зовнішнє спостереження при­ватне, тоді воно може бути підготовчим заходом до замаху на вашу особу. Адже будь-якому теракту передує підготовчий етап, в ході якого зокрема, відстежується маршрут руху об'єкту, його звички і зв'язки.

3. Якщо спостереження демонстративне, з метою чинити пси­хологічний тиск, у вас є шанс з'ясувати особи ваших "попут­ників". Наприклад, проходячи повз співробітника міліції, зверніться до нього з проханням встановити особи підозрілих громадян, які переслідують вас вже півдня, поясніть, що ви побоюєтеся за свою безпеку,

4. Можете сміливо писати заяву в міліцію або прокуратуру про свої підозри і вимагати охорону

5. Обов'язково зверніться по допомогу до вашої профспілки та роботодавця, зробіть інформацію про те, що за вами ведеться стеження, якомога більш публічною. Суспільна увага до ва­шої справи відлякає злочинців. ________________________________________

Напади на особу

За даними соціологічних досліджень, журналістика посідає третє місце в рейтингу найнебезпечніших для життя і здоров я професій, після шахтарів та акторів. І справа тут не лише в актив­ному способі життя та колосальних фізичних навантаженнях, а в тому, що журналісту доводиться працювати в досить агресивному середовищі. Статистика доводить, що фізичне насилля над жур­налістами розповсюджене більше в регіонах, ніж в центрі.

Все-таки, в Києві журналіст - це "зірка", інформація про побит­тя буде швидко розповсюджена по центральним каналам, і нічого, крім шкоди, нападникам не принесе. В регіонах, особливо в малих містечках, а не в обласних центрах, журналісти менш захищені, менш солідарні, і в той же час, більш залежні від місцевої влади і авторитетів.

На даний момент, в Україні найбільше ризикують бути побити­ми журналісти, що пишуть замовні матеріали. Ця категорія жур­налістів найбільш вразлива ще й тому, що вони не можуть ні апе­лювати до законів, які б їх захистили як журналістів, ні до неуря­дових організацій чи профспілок. Всі вони візьмуться за захист та­кого журналіста, але, щойно дізнаються, що він порушив жур­налістську етику, вердикт буде одноголосний - він сам винен. Ко­рупція в журналістиці руйнує репутацію як окремої особистості, так і професії в цілому, і суттєво заважає спробам захистити жур­налістів в окремих випадках.

В 2006 році одна журналістка з Дніпропетровської області звер­нулась по допомогу до профспілок та неурядових міжнародних пра-возахисних організацій у зв 'язку з, як вона сказала, переслідування­ми, пов 'язаними з її професійною діяльністю. По вікнах її квартири стріляли, по місту розклеювали листівки порнографічного харак­теру про неї, самій їй телефонували з погрозами. Проте, вивчивши те, що вона писала, і що спровокувало тиск на неї - а це були не статті, а жовчні замовні памфлети антисемітського спрямуван­ня, жодна організація не взялась її захищати.

Друга найбільш вразлива в цій сфері категорія - це журналісти, які проводять розслідування і пишуть критичні матеріали. Проте, поспілкувавшись з ними, ми дійшли висновку, що більшість з них практично не застосовує запобіжних заходів безпеки, а покла­дається на щасливий випадок, "а раптом охоронці мене не помітять". Можна навіть зробити висновок, що, на сьогодні в Ук­раїні, у більшості випадків, журналісти страждають або потрапля­ють в неприємності через свій власний непрофесіоналізм. В кожній роботі є своя техніка безпеки, якої необхідно дотримува­тись. Проте, щоб навчитись обходити гострі кути, треба спочатку здобути певний досвід, на основі якого журналіст і виробить свою власну "техніку безпеки", реакцію на ті чи інші зовнішні обстави­ни. Важливо не тільки зняти або записати сюжет, а ще привезти його в "контору". Тому, не ризикуйте дарма, і не змушуйте інших ризикувати через вас.

Загальними порадами для журналістів, які проводять розслідування, є такі:⁹

- Інформуйте керівництво редакції не тільки про зібраний ма­теріал, а й про наступні кроки в проведенні розслідування. Повідомляйте про переїзди.

- Зберігайте зібрані матеріали в різних надійних місцях.

- Постійно консультуйтесь з юристами або колишніми співробітниками правоохоронних органів.

- В екстрених випадках, користуйтесь супроводом охорони.

- Публікуйте матеріали під псевдонімом.

Поки ніщо не загрожує вашому життю, думайте. Ви повинні в думках змоделювати можливі екстремальні ситуації, в які ви мо­жете потрапити, оскільки потім буде і ніколи, і пізно. Тренуйте свою образну пам ять з тим, щоб потім, в екстремальній ситуації, діяти автоматично.

Даний розділ не має на меті навчити вас способам рукопашно­го бою. Тільки досвідчений інструктор протягом декількох місяців наполегливих тренувань може зробити це. Щоб стати експертом в бойових мистецтвах, володіти відмінною реакцією і бути в хо­рошій фізичній формі, необхідно витратити значно більше часу. Про методи самозахисту можна почитати на сайті іі.иагопе.пег, що містить багато різноманітної корисної іформації. Проте, пам'ятайте, що прочитати корисну інформацію: ще не значить навчитись. Тому краще візьміть принаймні кілька уроків у інструктора.

Лінк Ь«р://ГіеЬ(;.иа2опе.пе1;/те<:о(Іо1о§/с1иЬ8икг.Ьіт1 подає адреси клубів в Україні, які дають курси самооборони.

іір://йеЬі.ца2опе.пеІ/теіосІо1о§/с1иЬ8кіеу.ЬЄт1 дає ад­реси таких клубів в Києві.

І Основні правила самооборони:

- Спробуйте знайти притулок або допомогу. Якщо є мож­ливість, біжіть, оцінивши перед цим відстань і власні спор­тивні можливості.

- Приверніть увагу перехожих і найближчих мешканців кри­ком: "Пожежа!" Страх опинитись у вогні переконує людей, які

•зазвичай не налаштовані втручатися при звичайних криках про допомогу, виглянути у вікно і стати таким чином, не­потрібними свідками для злочинця.

- Щоб досягти успіху, відверніть увагу нападаючого, можливо, поступившись йому в чомусь, щоб потім несподівано швидко і точно ударити його у вразливі місця (вуха, ніс, рот, пе­редпліччя, пах). Такі дії особливо виправдані, якщо є реальна загроза для життя. Як зброю захисту, можна застосовувати будь-який наявний предмет (ключі, гребінець, балончик з дезодорантом, парасольку, жменю монет, туфлі, сумку, пісок, каміння, палицю).

- Постійно рухайтеся (набагато важче поцілити в людину, коли вона рухається), при цьому кричіть, відбивайтеся, дряпайтеся.

- Якщо руки стискають ваше горло, не намагайтеся схопитися за них, а починайте відволікати супротивника, завдавши йому ударів ногами, колінами, ліктями, цілячись в найвідчутніїш місця, дряпаючи його, кусаючи.

- Якщо ви на землі і супротивник жорстоко б'є вас ногами, спробуйте перекинутися, роблячи щит з рук для самих ураз­ливих частин тіла, особливо голови.

- Кричіть пронизливо, прикидаючись, що ви відчуваєте біль навіть більше за необхідне - можливо нападаючий, задоволе- ний ефектом, більше не битиме вас. ____ |

Якщо на вас нападає озброєна людина, не чиніть опору, оскільки за­звичай той, хто володіє зброєю, має і намір її застосувати.

Якщо нападаючий хоче зв'язати вас, ви повинні застосувати хитрість: глибоко зітхнути, відвести назад плечі, напружити руки. Пізніше видихнувши і розслабивши руки, ви побачите, що моту­зок послабшав.

Якщо на вас було скоєно напад:

1. Не бійтесь покарати злочинців. Якщо ви будете мовчати, во­ни переконаються у своїй безкарності, і можуть знову на вас напасти. Зверніться до інших журналістів, ваших друзів, ро­дичів, вони підтримають вас і допоможуть пережити важкий період.

2. Запишіть все, що ви запам'ятали, в деталях. Якщо можливо, спробуйте намалювати тих, хто на вас напав, це може допо­могти сконцентруватись і пригадати деталі.

3. Зверніться до міліції. Вимагайте, щоб кримінальну справу було порушено за статтею 171 Кримінального коду України та статтею 17 Закону про соціальний захист журналістів.

4. Якщо ви боїтесь за свою безпеку, вимагайте, щоб вам надали охорону. Згідно законодавству, ви маєте право на охорону від міліції.

5. Зверніться до психолога, який допоможе вам швидко подола­ти пост-травматичний синдром, та повернутись до нормаль­ного життя.

6. Зробіть інформацію про напад якомога більш публічною. За­телефонуйте своїм друзям-журналістам з інших мас-медіа. Якщо ви опинились в лікарні,- запросіть туди ЗМІ. Зверніться по допомогу до ваших знайомих посадовців.

7. Зверніться до профспілок, українських та міжнародних пра-
возахисних організацій, державних органів, тощо. Всі вони
можуть надати допомогу, починаючи від забезпечення вас
охороною, до покарання винних у нападі. |

3. Професійна трансформація журналістів та її' вплив на безпеку

(Кандидат психологічних наук, психолог Юлія Лановенко)

Будь-яка професія вносить в особистість людини свої викривлен­ня. Це цілком нормальний процес, який супроводжує професійну адаптацію будь-якого спеціаліста. Проте, професійна трансформація журналістів має дуже негативний вплив на їх безпеку.

Щ Журналістський статус. Професія журналіста відкриває пе­ред своїми представниками якщо не всі двері, то принаймні більшість з них. Можливість задовольнити потребу в новій інформації, та ще й одержати за це гонорар призводить до ви­никнення відчуття "вседопуску". Звідси виникає звичка нази-

. вати своє ім'я, яке має асоціативний зв'язок з професією жур­наліста, як документ, який надає право перебувати в певних місцях, та ще й задавати певні питання. Якщо більшість людей, не журналістів, на питання незнайомих людей в темному під'їзді "як вас звати?" висловить своє здивування ("навіщо це вам?"), то в журналістів спрацює рефлекс називати себе, оскільки їх ім'я не раз ставало їм перепусткою. Статистика до­водить, що у більшості журналістів, які постраждали від на­падів, злочинці спершу уточнювали їх ім'я. 2. Синдром влади. У будь-якому хрестоматійному підручнику з журналістики представників цієї професії називають "четвер­тою владою". Психологічний підтекст цієї назви досить цинічний: журналісти, завдяки своїй професії, можуть задо­вольнити два основоположних мотиви: опинитися зверху над людьми, або захистити себе від контролю інших людей. Якщо у досвідчених журналістів вже виробились свої певні прийоми захисту від синдрому влади, то, коли ми говоримо про молодих журналістів, синдром відчуття влади - це, по суті, вважайте, що ви зняли з себе захисний шолом. В результаті, в небезпечній си­туації, замість почуття страху, який є викривленим інстинктом самозбереження, ви відчуєте злість, і бажання покарати тих лю­дей, які посміли на вас наїхати. Але слід мати на увазі, що якщо вас попередили, а ви не звернули уваги - вас покарають. За да­ними психологів, чим більш публічна професія, тим більш ви­сока вірогідність того, що така людина не зможе себе захисти­ти, тому що, якщо людина реально себе не оцінює, то довше бу­де грати в гру " я сам справлюсь".

3. [ра в "крутість". Сучасне слово "крутий" є синонімом впев­неності та сили. Ці характеристики людської природи завжди були популярними, а демонстрація впевненості стає просто перевіркою на професійну придатність. Журналістика є в цьому найяскравішим прикладом. Однак, межа між справжньою впевненістю і звичайною нахабністю є дуже тонкою і пролягає саме через інстинкт самозбереження, тоб­то через принцип "не нашкодь собі". Саме про цей принцип журналісти часто думають в останню чергу. Вони пам'ятають, що потрібно вловити сенсацію» викласти факти, провести розслідування, а от потурбуватись про власну безпеку забу­вають. Можна говорити про особливості професії жур­наліста, що всі журналісти, які чогось добились, отримували погрози. Але, знову ж таки, у медпрацівника, який бере аналіз крові, свої особливості професії, і він одягає гумові ру­кавички, інакше йому була б забезпечена купа хвороб. Про­фесія журналіста є соціально небезпечною, тобто основний "постачальний матеріал" - суспільство. Люди, як джерела но­вин, потребують такого ж грамотного поводження, як і робо­та з хімічними реактивами: неправильна дія може призвести до трагічних наслідків. Це чудово, якщо ви знаєте ступінь своєї витривалості, але не варто його перевіряти. І якщо ви знаєте, що йдете по краю через гарячу інформацію - побе­режіть себе. 4. Близька дистанція спілкування. У журналістів є ще одна особливість - вони підходять близько до людей. Близька кон-тактність - це ще один елемент професійної трансформації журналістів: "я хочу зайти на твою територію, розкажи, роз­кажи". Тобто фізично дістати рукою їх дуже легко. Нереаль­но говорити про те, що не варто підходити близько до людей. Але, принаймні, якщо до вас підходить незнайома людина на темній вулиці, краще відступіть і дайте собі простір для мане-

Журналіст і зброя

Кілька років тому серед київських журналістів було модним придбати пневматичний пістолет чи "пристрій для відстрілу рези-нових куль". В результаті опитування журналістів, які її придбали, виявилось, що жоден з них не використовував зброю на практиці, хоча, гіпотетично, припускають, що зброєю могли б налякати, на­приклад, психопатів, п'яних, чи злодіїв, які б приставали на темній вулиці.

Журналіст- фрілансер Олег Єльцов був одним з тих хто першим придбав зброю:

-Я як перший журналіст в Україні, який отримав пістолет з гумовими кулями, скажу що ця річ, в принципі, потрібна як мінімум, психологічно. Журналісти бувають різні, як і різні люди. Я, наприклад, ходив зі своїм і коли був в нетверезому стані, але ніколи його не використовував. Був лише один ви­падок, коли реально його можна було б використати, але в мене його не виявилось. В мене стріляли, я тікав. Але, знову ж таки, зброя - для людей, які абсолютно психічно стійкі, і не роблять чогось під дією алкоголю. Всі світові видання з журналістської безпеки в один голос стверджують, що зброя і камера несумісні. Ніколи, ні за яких об­ставин, журналіст не повинен брати в руки зброю, оскільки він по­винен бути НАД сутичкою. А якщо він візьме в руки зброю, то пе­ретвориться на одну з сторін конфлікту, і стане набагато більш вразливішим. Пістолет може дати журналісту хибне відчуття без­пеки. Журналіст повинен пам'ятати, що його зброя - це камера (пе­ро, фотоапарат), і вона набагато могутніша від тієї, якою володіють армії.

На нашу думку, головною зброєю журналістів є гласність, мож­ливість оприлюднення порушень їх прав та загроз для їхньої діяльності, що підштовхне правоохоронців до розкриття злочинів. Якщо правоохоронці не здатні захистити порушений закон, жур­налістська спільнота повинна діяти сама, користуючись іншими законними методами.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: