Українська інтермедія

Цілком відмінною від попередніх серйозних п’єс була друга галузь шкільної драми, яка стояла значно ближче до життя і відображала в собі і побут, і типи, і характерні сцени з життя старої України. Це інтермедії, або інтерлюдії (від латинського inter – поміж і ludus – гра). Значення інтермедії було власне службове: ці коротенькі веселі сценки відігравали поміж діями головної пєси, щоб дати змогу глядачам відпочити і освіжити свою увагу.

Є два типи інтермедії: одні були невід’ємними від головної п’єси і ніби складали якусь її частину, а інші являли собою окремі, не зв’язані між собою сценки. Манера викладу інтермедій хоч іноді грубувата, але реалістична.

В інтермедії формувалися перші ознаки української комедії, які в українській вертепній драмі стали вже традиційними.

«Оскільки головним призначенням інтермедії було розважати глядачів під час антрактів шкільної драми, то героями їх повинні були бути люди протого стану, теми – анекдотичні, побутові чи суспільні, мова народна. Авторами інтермедій в основному мабуть були студенти, які добре знали життя, народ, фольклор» (М.С. Грицай Українська драматургія XVII і XVIIІ ст. – К.: 1947 р.)

Якуб Ґаватович (1598-1679) – український письменник вірменського походження, священик, педагог, культурно-освітній діяч. Походив з бідної родини львівських міщан; вчився у львівських школах і Краківській академії.

Автор перших українських інтермедій «Продав кота в мішку» та «Найкращий сон» (1619 р.). Ці перші драматичні твори живою українською мовою були надруковані латинкою як додаток до твору «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого». Питання про належність цих інтермедій перу Ґаватовича залишаєть­ся дискусійним, ймовірно, він записав їх уже го­товими з мандрівного драматичного репертуару.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: