Перші драматичні твори та український народний вертеп

До найдавнішого виду народної творчості належить народна драма, яка розвивалася у тісному зв'язку з народним театром. Генетично цей жанр сягає драматичних дійств первісного суспільства, у яких слово поєднувалось з ритуальною пантомімою, співом. В Україні зафіксовані такі народні драми, як «Коза», «Лодка», «Цар Максиміліан», «Трон».

Сюжетну основу драми «Цар Максиміліан» складає конфлікт царя Максиміліана з сином Адольфом. Цар вимогав, щоб Адольф підкорився йому і відмовився від християнської віри, але син не бажав підкорятися грозному царю. Цар наказав стратити сина. Після сцен казні і похорон Адольфа продовження було різним. Залежало це від середовища, в якому даний варіант розігрувався.

Найвищим досягненням української народної драми по праву вважається вертеп.

Вертепом (себто печерою) звалася вистава, яка розігрувалась ляльками у великому деревяному коробі. На різдвяні свята з цим коробом ходили по хатам найбільш заможних господарів, показуючи лялькову гру, і за це глядачі дякували всякими гостинцями. Ляльки у вертепі ходили, балакали, бились між собою, граючи цілі сцени, які вкупі складалися в єдину велику та цікаву пєсу.

1591 р. – дата появи найдавнішої вертепної скриньки в Україні.

Складався вертеп з двох частин: верхньої та нижньої. Верхня частина означала Вефлієм, де були: народжений Спаситель в яслах, Свята Діва, Йосип та інші. Там відбувалися тільки деякі духовні події, повязані з подарунками тощо. Всі подальші сцени відбувалися у нижній частині, де посередині стояв трон Ірода, а збоку висів маленький дзвоник, у який дзвонив паламар тощо.

В долівці кожного поверху були повирізувані щілини, які розходилися у всі боки; краї щілин були повиклеювані хутром, щоб зробити їх непримітними глядачам. Кожна лялька була одягнена відповідно тому, кого вона грала. За ляльок говорили люди за лаштунками, підробляючи голоси. Крім них при виставі потрібні були хор, який завжди був за лаштунками і там співав молитви та духовні канти, а також музика зі скрипкою, під яку ляльки співали та танцювали.

Сама п’єса, що виставлялась у вертепі, не завжди була однакова і змінювалася відповідно до смаку хазяїна вертепу і глядачів. Але ж сам полан п’єси завжди був однаковим. Вона складачась з двох частин: духовної та мирської. Головний персонаж духовної вистави – Запорожець – втілення сили і мудрості українського народу. Інші ляльки – Дід, Баба, Москаль, Циган та інші.

Український вертеп має споріднені риси та звязки з руським «Петрушкою».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: