Вищого аграрного закладу освіти

Відродження сільського господарства має вирішальне значення для якнайшвидшого зростання економіки та поліпшення умов життя народу України. Необхідність реформування аграрного сектору обумов-лена спадом рівня рентабельності виробництва сільськогосподарських підприємств.

Бажання підвищити ефективність сільськогосподарського вироб-ництва спонукало до прийняття реформаторських рішень. У 1991–1993 роках Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, які встановили право приватної власності на землю, передбачаючи передачу землі з державної до колективної власності, тобто колективні господарства (колгоспи) перетворились у колективні сільськогоспо-дарські підприємства (КСП).

Щоб прискорити земельну реформу, Президент України видав у листопаді 1994 року та серпні 1995 року укази, які передбачали роз-паювання земель КСП на частки (паї) та видачу кожному члену КСП сертифіката на право на земельну частку. Після прийняття Указу Пре-зидента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформу-вання аграрного сектору економіки» від 3 грудня 1999 року почалася реструктуризація КСП. КСП перетворюються на приватні підприємства ринкового типу – приватні агропідприємства, фермерські господарства, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) [2, 3].

Важливою умовою продуктивної діяльності реорганізованих КСП є ефективна робота керівників новоутворених сільськогосподарських підприємств, до яких висунуто ряд вимог. Керівник повинен мати пропозиції щодо створення підприємства та програму його діяль-ності, організаторські здібності й необхідні професійні знання, вміння та навички, вміння працювати з людьми у колективі, налагоджувати ділові зв'язки, знання ринку, мати авторитет серед членів КСП, ко-манду однодумців.

Як бачимо, сучасність не зняла з керівників нових сільськогоспо-дарських підприємств, якими можуть і повинні бути випускники ви-щих аграрних закладів освіти, ряд важливих вимог: бути організаторами, вміти працювати з людьми, налагоджувати ділові зв'язки, забезпечувати продуктивну діяльність сільськогосподарських підприємств. Тому ро-бота з гуртування студентських груп, у процесі якої студенти набувають перерахованих якостей, вкрай необхідна.

Процес гуртування малої групи та її згуртованість виступали об’єктом дослідження багатьох вчених. Узагальнюючи наукові праці, в яких розкриті ці питання, виділимо кілька напрямків проведених наукових досліджень. Дослідженням згуртованості як емоційно-кому-нікативної єдності групи займались В.І. Зацепін, Д. Картрайт, А.С. Лео-навічус, Т. Ньюком, Л.І. Уманський та інші. Вивчали згуртованість як емоційно-ціннісну єдність групи Є.М. Дубовська, Р.Л. Кричевський, М.М. Обозов, Л.Ю. Ханін та інші. Згуртованість як ціннісно-орієнта-ційну єдність досліджували Т.Б. Давидова, Р.С. Нємов, А.В. Петровський, В.В. Шпалинський та інші. Підходу до згуртованості як єдності по-ведінки дотримувались О.М. Гущин, Ю.Є. Дуберман, Ю.Л. Неймер та інші. Г.М. Андрєєва, О.І. Донцов та інші вивчали згуртованість як предметно-ціннісну єдність групи.

Поняття «гуртування», «згуртування» та «згуртованість» вжива-ють українські педагоги А.М. Алексюк, О.В. Киричук, П.Г. Лузан, І.К. Матюша, К.А. Огієнко, І.П. Підласий, Є.С. Спіцин, М.М. Фіцула, М.Д. Ярмаченко та інші. В «Новому тлумачному словнику української мови» (1998 р.) так трактується поняття «гуртувати». Гуртувати – ор-ганізовувати що-небудь ціле з окремих, самостійних частин, одиниць; об¢єднувати, єднати, згуртовувати; об¢єднувати однією метою, групувати, братати. З цих міркувань слова «гуртування» і «згуртування» ми вжи-ваємо як синоніми.

Вивчення різних підходів до визначення понять «гуртування» та «згуртованість» групи дало нам можливість уточнити їх зміст. Гурту-вання студентської групи вищого аграрного закладу освіти – це процес поетапного об’єднання студентів в умовах спільної діяльності, спрямованої на оволодіння професійними знаннями, уміннями, навич-ками для майбутньої роботи у сільськогосподарському виробництві. Гуртування групи ми розглядаємо як засіб особистісного спрямування студентів на підвищення ефективності фахової підготовки до про-фесійної діяльності.

Згуртованість студентської групи вищого аграрного закладу освіти – це і результат процесу гуртування, і показник рівня розвитку студентської групи як суспільного мікросередовища, що сприяє під-вищенню ефективності формування професійних рис майбутнього фахівця-аграрника. Згуртованість – це й одна з важливих ознак ко-лективу студентської групи, яка відображає міру єднання студентів і заснована на співпаданні їх ціннісних систем.

У результаті дослідження основних педагогічних умов та факторів гуртування, нами встановлено, що на процес гуртування студентської групи суттєвий вплив мають ряд педагогічних умов і факторів. До основних педагогічних умов гуртування студентської групи відносимо: спільний характер діяльності; спрямованість діяльності на досягнення спільної мети – стати кваліфікованим фахівцем; різноманітність видів діяльності; опосередкованість взаємин спільною діяльністю; педагогічні впливи щодо оптимізації взаємин; навчання студентів основам взаємин у колективі; поєднання різних типів спілкування у навчально-ви-ховному процесі; цілеспрямоване оволодіння студентами навичками спілкування; удосконалення техніки спілкування викладачів; педагогічне керівництво гуртуванням студентської групи; поєднання індивідуаль-них, групових та масових форм навчання; володіння викладачем педагогічною майстерністю; дієвість студентського самоврядування; співорієнтація офіційної та неофіційної структури групи; педагогічне керівництво діяльністю студентського самоврядування [1].

Особливість гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти заключається в її соціальній структурі, основу якої складають представники сільської молоді з психологією сільського жителя, які звикли жити спільнотами. Вступаючи до вищого закладу освіти (далі ВЗО), вони приносять з собою не тільки культуру, побут, традиції тих регіонів, в яких виросли, а й досвід взаємин, характерний для представників села. У студентській групі виникають неформальні групи земляків. Студенти-земляки намагаються разом жити в гурто-житку, навчатись в одній групі, допомагати один одному в навчанні, організації побуту і дозвілля.

В процесі навчання у вищому аграрному закладі освіти студенти включаються в єдину систему основних видів діяльності – навчальну, трудову та громадську. Велика увага в аграрних ВЗО приділяється практичному навчанню студентів – практичним і лабораторним за-няттям, навчальним і технологічним практикам. Тому, на відміну від інших ВЗО, тут є можливість згуртувати студентів у процесі спільної трудової діяльності.

Вагомий вплив на виховання студента здійснюють взаємини у мікросередовищі: сім'ї, компанії, студентській групі. Якщо врахувати, що переважна більшість студентів аграрних ВЗО – представники сільської молоді, які в період навчання знаходяться далеко від своїх сімей, то можна стверджувати, що студентська група в аграрному ВЗО має більший виховний вплив на студента, ніж в інших ВЗО, студенти яких під час навчання проживають в своїх сім'ях. З цієї ж причини потреба у наставниках в студентів аграрних ВЗО більша. Для них важлива і корисна робота в студентському самоврядуванні, під час якої вони вчаться бути організаторами групи людей, здобувають вмін-ня працювати з людьми, налагоджувати зв'язки, адаптуватись до нових умов. Особливими є мотиви навчання студентів аграрних ВЗО, серед яких любов до природи, рослин та тварин, інтерес до сільськогоспо-дарської техніки, до аграрного виробництва в цілому.

Сьогодні більшість власників землі не обробляють її самі, а зда-ють в оренду. Але це не вплинуло на менталітет українських селян, які завжди гуртувалися у процесі спільної праці для виконання таких важливих робіт як збір врожаю, будівництво житла, прийняття важли-вих рішень, на святкування релігійних і сімейних свят, для боротьби з ворогом тощо.

Майбутні фахівці-аграрники повинні бути готовими до роботи у колективі працівників і до об'єднання праці в тих випадках, коли це потрібно: для будівництва, використання сільськогосподарської тех-ніки, продажу на ринку продукції тощо.

Вищі аграрні заклади освіти готують фахівців для роботи у аграрному секторі економіки України, тому весь навчально-виховний процес в них направлений на формування у студентів спрямованості на діяльність саме у сільськогосподарському виробництві. Нинішня криза у сільському господарстві висуває високі вимоги до фахівців-аграрників. Вони повинні не тільки володіти необхідними фаховими знаннями, вміннями та навичками, а й обов’язково бути організа-торами, керівниками колективів, вміти працювати з людьми.Цих якостей фахівець-аграрник повинен набути ще в студентські роки, тому робота з гуртування студентських груп, яка передбачає набуття умінь керівництва колективом, роботи з людьми, оптимізації міжосо-бистісних взаємин, створення сприятливого позитивно-стимулюю-чого психологічного клімату для соціально-психологічного розвитку особистості, оволодіння навичками міжособистісного спілкування, співробітництва повинна займати чільне місце у системі виховання студентів вищих аграрних закладів освіти.

Отже, основними особливостями гуртування студентської групи вищого аграрного закладу освіти є такі.

1. Більшість студентів аграрних ВЗО – це представники сільської молоді, які звикли жити спільнотами. Вступаючи до закладу освіти, вони приносять з собою досвід взаємин, характерних для жителів села.

2. Велика увага в аграрних ВЗО приділяється практичному на-вчанню студентів – практичним і лабораторним заняттям, навчальним і технологічним практикам. Тому тут є можливість згуртовувати сту-дентів, залучаючи їх до різних видів спільної діяльності (трудової, наукової тощо).

3. На студентів аграрних ВЗО, відірваних від родинного оточення, у період навчання більшою мірою впливають взаємини у студент-ській групі, ніж у сім’ї. Цим пояснюється особлива потреба студентів у допомозі наставника.

4. Своєрідністю роботи у органах студентського самоврядування вищих аграрних закладів освіти є те, що студенти оволодівають уп-равлінськими вміннями, що необхідно для їх майбутньої професійної діяльності.

5. Особливими є мотиви навчання студентів вищих аграрних закладів освіти, серед яких любов до природи, рослин і тварин, інтерес до сільськогосподарської техніки, до аграрного виробництва в цілому.

6. Академічні групи об¢єднають студентів у позааудиторний час (у гуртожитку, під час практик), що сприяє їх гуртуванню.

Рекомендована література

1. Жалдак Л.М. Педагогічні умови гуртування студентської гру-пи вищого аграрного закладу освіти (теоретико-методичний аспект): Дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Національний аграрний університет. – К. – 2001. – 223 с.

2. Земельна реформа: питання і відповіді. – К. – 2000. – 61 с.

3. Приватизація землі та реорганізація колективних сільсько-господарських підприємств в Україні: Посібник. – Київ. – «Століття» – 1998. – 126 с.

Навчальне видання

Маценко Леся Миколаївна

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: