Взаємне визнання професійни х кваліфікацій та дипломів

Вимога наявності певної професійної кваліфікації та інші правила щодо доступу до регульованих державою видів еконо - мічної діяльності завжди були ефективни м засобом недопу- щенн я громадян інших країн до національного ринку. Тому це створювало серйозну загрозу забезпеченню свободи ділового заснування на території держав-членів ЄС.

У справі Thieffry3 ЄС П остаточно визначив, що ст. 43 До- говору про Співтовариство забороняє компетентним органам держав-членів ЄС відмовляти без вагомих причин громадянам інших держав-члені в здійснювати економічну діяльність або отримувати визнання своєї кваліфікації тільки через те, що їх

1 Див.: Справа С-222/97, Manfred Trummer & Peter Mayer, (1999) EC R 1-01661.

г Див.: Справа C-208/00, Uberseering BV v. Nordic Constraction Company (2000) EC R 1-9919.

3 Див.: Справа 71/76, Thieffy v. Counseii de I'Ordre des Avocats a ia Cour de Paris

(1977) ECR 765, (1977) 2 CML R 373.

кваліфікація не є еквівалентною або не відповідає національ- ним вимогам.

У справі Patrick 1 британськи й архітектор бажав отримат и доступ на рино к послуг у Франції. У той час ще не існувало директи в з питан ь визнанн я кваліфікацій архітекторів у ЄС. Згідн о з законодавство м Франції, іноземни й архітектор міг працювати у Франції, якщ о його професійну кваліфікацію було визнан о французьки м урядо м я к еквівалентн у французькі й національні й кваліфікаці ї на підставі взаємно ї домовленост і або угоди з країно ю походженн я заявника. Позивачеві було відмовлено в отриманні дозволу на наданн я професійни х послуг у Франці ї тільки на підставі того, що між Франціє ю і Великою Британіє ю не існувало взаємни х угод про визнанн я профе - сійних кваліфікацій. Однак ЄСП, застосувавши телеологічний спосіб тлумачення права Співтовариства, визнав, що відмова французько ї влади суперечила положення м Договору про Спів- товариство про заборону дискримінаці ї громадян ЄС за озна - ками національності.

У справі Heylens2 ЄС П продовжи в свою стратегію тлума - ченн я розділів Договору про Співтовариство і визначив, що за браком гармонізації законодавства про умови доступу до певної професії в ЄС, держава-чле н має право вимагати якщ о не іден- тичної, то еквівалентної з національним и вимогам и кваліфікації для цієї професії. Однак громадяни н ЄС має право оскаржити рішенн я національни х владних структур про відмову у визнанн і диплом у або кваліфікації та знати підставу для такого рішення. Тлумаченн я ст. 43 Договору про Співтовариство ЄС П засто- сував і у справ і Vlassopoulou 3, де було підтверджено, що за брако м законодавств а Співтовариства зі взаємног о визнанн я правови х кваліфікацій, ст. 43 Договор у пр о Співтовариств о передбачає обов'язо к національни х владних структур порівняти кваліфікації громадян ЄС, як і бажають займатися юридично ю практико ю в цій державі-члені. Таки й обов'язо к полягає в тому, що держава-член ЄС повинна здійснити порівнянн я спеціальних знан ь та навичок, засвідчених дипломами, виданим и національ- ним и навчальним и закладами та навчальним и закладами інших держав-членів ЄС. Фактичн о ЄС П встановив обов'язо к держави-

1 Див.: Справа 11/77, Patrick v. Ministre des Affairs Culturalles (1977) EC R 1199, (1977) 2 CML R 523.

3 Див.: Справ а 222/86, UNECTEF v. Heylens (1987) EC R 4097, (1989) 1

CMLR 91.

3 Див.: Справа 340/89, Vlassopoulou v. Ministerium fur Justiz (1991) EC R 2357, (1993) 2 CML R 22.

члена ЄС уважно розглядати будь-яку кваліфікацію або диплом, необхідний для здійсненн я економічно ї діяльності відповідно до ст. 43 Договор у пр о Співтовариств о і в разі, якщ о так а кваліфікаці я є еквівалентно ю національни м вимогам прий - маючої держави-члена ЄС, ця держава-член зобов'язан а визнати цю кваліфікацію або диплом. Якщ о буде доведено наявніст ь певних відмінностей, приймаюч а держава-чле н зобов'язан а розглянути можливість отриманн я додаткової освіти для того, щоб кваліфікація суб'єкта поданн я досягла рівня, достатнього дл я економічно ї діяльност і в цій державі-член і ЄС. Прот е держава-чле н н е зобов'язан а забезпечуват и всі умов и дл я завершенн я професійної освіти громадянино м з іншої держави - члена ЄС.

Таки м чином, вищезгадана практик а ЄС П підтверджує, що розділи Договору про Співтовариство про вільне пересування працівникі в і свободу ділового заснуванн я мають пряму дію. Це означає, що суб'єкт и підприємницько ї діяльності ЄС можуть посилатис я н а відповідн і положенн я Договор у пр о Співто - вариство в судах держав-членів. Це має на меті встановлення позитивни х зобов'язан ь національни х владних і професійни х організаці й в ЄС дл я забезпеченн я свобод и діловог о засну - вання навіть за браком національного законодавства і законо - давства ЄС про взаємне визнанн я кваліфікацій. Крім того, за практико ю ЄСП, громадяни Є С користуються правом визнан - ня їх професійни х кваліфікацій, отримани х у державах, які не мают ь членств а ЄС. ЄС П визначив, щ о держави-член и Є С повинні визнавати "усі види дипломів, сертифікатів та інших доказів професійно ї кваліфікації та досвіду"1.

Питанн я взаємного визнанн я професійни х кваліфікацій між державами-членам и ЄС було частково гармонізовано шляхом прийнятт я директив. Європейськ а Комісія прийнял а по 2 ди - рективи дл я кожного сектора професійно ї діяльності (рис. 9). Перш а директив а визнача є загальні мінімальні вимоги щод о професійно ї освіти та підготовки в усіх державах-членах ЄС, що потрібні для певної професії. Друга директив а зазначил а назву і вигляд и дипломі в у різних державах-члена х ЄС, що задовольняють умовам взаємного визнанн я кваліфікацій.

Такі "секторні" директив и в основному регулюють медичні спеціальності: лікарів, що практикують2; дантистів3; медсестер4;

1 Див.: Справ а С-319/92, Наіт (1994) EC R 1-425, Справ а С-238/98, Hocsman

(2000) ECR 1-6623.

2 Див.: Директив а 93/16 від 5 квітня 1993 p. (O.J. 1993 L165/1).

3 Див.: Директив а 78/686 від 25 липн я 1978 p. (O.J. 1978 L233/1).

4 Див.: Директив а 77/452 від 27 червня 1977 p. (O.J. 1977 L176/1).

фармацевтів1; ветеринарних хірургів2; а також архітекторів3. Крім того, було прийнят о директиви, які регулюють визнанн я квалі- фікацій ремісників, юристів, фахівців у галузі харчової про - мисловості, роздрібного продажу, оптової торгівлі, вугільної промисловості4.

Зміст цих директи в різний, але мета однакова — полегшити суб'єкта м підприємницько ї діяльност і ЄС, щ о практикуют ь певний вид професії, доступ до своєї професії або виду діяль- ності в іншій державі-члені ЄС, що включає свободу ділового заснування і свободу наданн я та отриманн я послуг. Щод о мен ш урегульованих професій, метою є можливість наданн я суб'єк - тові підприємницько ї діяльності ЄС доступу до ринку держави - члена за умови, що він має достатні й досвід заняття тако ю професійно ю діяльністю.

"Секторні" директив и встановлюют ь мінімальні стандарти професійно ї підготовки та вимагають визнанн я підсумкових кваліфікацій. До особливостей такої процедури належить вимога про наявність сертифікату з добрим середнім балом навчанн я та сертифікату, яки й свідчить, що заявни к ніколи не був банкро - том. Наявність таких сертифікатів є основно ю умовою для того, щоб суб'єк т підприємницько ї діяльності ЄС був допущени й до практики в іншій державі-члені. Якщ о сертифікат задовольняє вищезазначені умови, національні владні структури зобов'язан і прийнят и його до розгляду.

Потрібно враховувати, що директив и поширюютьс я на осіб, які надают ь професійн і послуг и самостійн о або на підставі трудового договору, маючи статус "працівник". Це означає, що особа, яка отримала визнанн я своєї кваліфікації, як, наприклад, архітектор, може надавати послуги за винагороду або одержу- вати фіксовану заробітну плату.

Проте процес прийняття "секторних" директив не міг повністю забезпечити свободу ділового заснування в ЄС та усунути на- ціональні заходи недискримінаційног о характеру.

Другий етап гармонізації законодавства Співтовариства про взаємне визнанн я кваліфікаці й характеризується прийняття м "загальних директив". Перша з таких директив, Директива 89/485 встановлю є "загальну систему визнанн я дипломі в про вищу освіту, отриманих після проходження професійної освіти або підготовки строком не менш е 3 років".

1 Див.: Директив а 85/433 від 16 вересня 1985 p. (O.J. 1985 L253/37).

2 Див.: Директив а 78/1026 від 18 грудня 1978 p. (O.J. 1978 L362/1).

3 Див.: Директив а 85/384 від 10 червн я 1985 p. (O.J. 1985) L233/15.

4 Див.: Директив а 98/5 від 16 лютог о 1998 p. (O.J. 1998 L077).

5 Див.: Директив а 89/48 від 21 грудня 1988 p. (O.J. 1989 L19/16).

Відмінність Директиви 89/48 від "секторних директив".

1. Директив а 89/48 регулює всі професії, для яких необхідно отриманн я як мінімум трирічної університетської освіти. Понят - т я "регульован а професія " включа є вимогу, що б наявніст ь диплом а була необхідно ю умово ю здійсненн я професійно ї діяльності. Професійн і незалежн і об'єднанн я можуть тако ж установлювати вимоги до професії, якщ о це професійне об'єд - нанн я визнане у державі-члені ЄС, що визна є кваліфікацію. Наприклад, у Великій Британії такі організації повинні мати королівськи й статут.

2. Взаємне визнанн я кваліфікацій, заснован е на принцип і "взаємної довіри" (англ. mutual trust). Цей принци п полягає у тому, що держава-чле н ЄС не може обмежити свободу діло- вого заснуванн я суб'єкта підприємницько ї діяльності ЄС тільки на підставі необхідності наявност і національно ї кваліфікаці ї для здійсненн я певної професійної діяльності у цій країні, а повинн а надати умови для визнанн я кваліфікації суб'єкта під- приємницько ї діяльності ЄС.

3. Взаємн е визнанн я кваліфікаці й передбачає вимогу на - явності тільки "певної кваліфікації" (англ. certain qualification), коли вимагається, щоб суб'єкт підприємницько ї діяльності ЄС володів додатково ю професійно ю підготовкою в доповненн я до вищої освіти, тільки якщ о це необхідно для здійснення певної професійної діяльності в цій державі-члені ЄС.

4. Директив а 89/48 регулює взаємне визнанн я кваліфікацій, отриманих тільки в державах-членах ЄС. Якщ о для здійсненн я певної професійно ї діяльності в державі-члені ЄС вимагається наявність диплома, встановлюється обов'язо к визнанн я дипло - ма, отриманог о в іншій державі-члені ЄС. Якщ о професію не врегульовано в країні заявника, то держава-чле н ЄС, де особа бажа є здійснюват и сво ю професійн у діяльність, повинн а визнати таку кваліфікацію, якщ о кандидат мав принаймі 2 роки практик и у державі походження та володіє певно ю кваліфіка- цією.

5. Особливе значенн я в Директиві 89/48 приділяється змісту поняття "диплом". "Диплом" — це свідоцтво кваліфікації з такими ознаками: кваліфікаці ю повинн о бути надан о компетентни м органом у державі-члені ЄС; особа, яка отримала кваліфікацію, повинн а закінчити навчання в університеті тривалістю не менше З років; кваліфікація повинн а надавати право здійснювати про - фесійну діяльність у державі-члені, що видала диплом.

Директив а 92/51' повторює ту саму систему визнанн я квалі- фікацій, що й Директив а 89/48, але регулює визнанн я кваліфіка-

1 Директив а 92/51 від 18 червня 1992 p. (O.J. 1992 L209/29).

цій та дипломів, інших, ніж диплом и пр о вищу освіту, не - обхідних дл я занятт я особливо ю професіє ю або діяльністю. Тривалість навчанн я повинн а бути не меншо ю одного року. Директив а 92/51 також розглядає визнанн я сертифікатів після будь-якого виду професійної спеціалізованої підготовки, необ - хідної для заняття професією в державі-члені, що визнає ква- ліфікацію.

"Загальні директиви" надають тільки можливість визнанн я професійних кваліфікацій, необхідних для здійсненн я еконо - мічної діяльності у межах ЄС, але згідно з цим и директивами, держави-член и ЄС зберегли за собою повноваженн я щодо вста- новленн я додаткових вимог до кваліфікацій, якщо, на думку національни х владних структур, зміст та структура освіти в державі-члені ЄС заявник а не відповідає національни м освітнім стандартам.

Таки м чином, можна дійти висновку, що прийнят а в за- конодавств і Співтовариств а процедур а взаємног о визнанн я кваліфікацій та дипломів має на меті усунення будь-яких на- ціональних перешкод для реалізації суб'єктами підприємницької діяльності ЄС свободи ділового заснуванн я та свободи наданн я й отриманн я послуг. Процедура взаємного визнанн я кваліфіка- цій та дипломі в гарантує забезпечення свободи ділового засну- вання в кожній державі-члені ЄС.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: