Прав о Співтовариств а розрізня є2 види винятків і з загальног о принцип у свобод и рух у капіталу .

Перший виняток — заходи, що мают ь дискримінаційни й

характер. Як зазначено в Повідомленні Європейської Комісії про окремі аспекти інвестицій в межах Співтовариства1, дискри - мінаційні заходи (які застосовуються виключн о до інвесторів з інших держав-членів ЄС) порушують ст. 56 Договору про Спів- товариств о крім випадків, коли інше прям о не передбачен о Договоро м про Співтовариство.

Другий виняток — недискримінаційні заходи, що застосову- ються однаково до всіх інвесторів. Недискримінаційн і заходи, за загальним правилом, є дозволеними, але за умови, що вони спираються на об'єктивні та стабільні критерії, заздалегідь опри - люднені та виправдані необхідністю захисту публічних інтересів. Але навіть за наявності всіх неіобхідних умов недискриміна - ційні заходи мають відповідати принцип у пропорційності, тобто відповідати меті, якої передбачається досягти.

Як установив ЄСП, у сферах, де відсутня гармонізація за- конодавства на рівні Співтовариства, держави-члени мають право запроваджувати будь-які обмеженн я на вільний рух капіталу на свій розсуд з метою захисту суспільних інтересів за умови додержанн я принципу пропорційності2.

У справ і Commission v. Portugal 3 ЄС П розгляда в легітим - ність португальського законодавства, що обмежувало іноземну участь у реприватизованих підприємствах максимальни м роз - міром в 25% і вимагало від будь-яки х суб'єктів, як і бажал и придбати 10 і більше відсотків у статутному капіталі репри - ватизовани х підприємств, одержанн я попередньог о дозвол у Міністерства фінансових спра в Португалії. ЄС П розділив ці

2 заходи на дискримінаційні (вимога участі в розмірі не більше

' Див.: Комюніке Європейської Комісії про деякі аспекти щодо внутрішніх інвестицій Співтовариства від 19 липн я 1997 p. (O.J. 1997 С 220).

г Див.: Справа С-503/99, Commission v. Belgium (2002) EC R 1-4809.

З Див.: Справа С-367/98, Commission of the European Communities v. Portuguese

Republic (2002) ECR 1-4731.

25%), застосування якої може бути виправдано тільки на під- ставі захисту публічного порядку, суспільної безпек и і охорони здоров'я, і недискримінаційн у (вимога дозволу на участь понад

10%). Обидв а заходи було визнан о такими, щ о порушуют ь зобов'язанн я Португалії щодо забезпеченн я свободи руху ка - піталу як неприпустимо обмежувальні і такі, що не відповідають принципов і пропорційності.

В згадуваній вище справі Commission v. The Netherlands (2006) ЄС П мав відповісти на питання, чи відповідає принцип у віль- ного руху капіталу запровадження урядом Нідерландів так званої "золотої акції" держави, що давала державі можливість впливати на прийнятт я корпоративних рішен ь (зокрема, блокувати прий - няття рішен ь з найбільш важливих питан ь управління) у двох нещодавн о приватизованих компаніях, одна з яки х працювала у сфері телекомунікацій (Koninklijke KPN NV), а інша займалася поштовим и послугами (TPG NV) ЄС визнав, що "золота акція" як така є обмеження м вільного руху капіталу, оскільки обмежує можливості інших акціонерів, при чому як прямих інвесторів (щодо прийнятт я рішень у компанії), так і портфельних (оскіль- ки можлив е блокуванн я державо ю важливого рішенн я може негативно вплинути на котируванн я акцій компанії на фондо - вому ринку). ЄС П дійшо в висновку, що запровадженн я "золотої акції" держави, у тому вигляді, як це було зроблен о Нідер- ландами, не могл о бути виправдан е на підставі наявни х у Договорі про Співтовариств о винятків, оскільк и мету запро - вадженн я "золотої акції" щодо Koninklijke KPN NV взагалі не було визначено, а мета щод о другої компанії — TPG NV (за- безпеченн я безперебійного надання поштових послуг (зокрема, закордонни х пересило к дл я населення) хоча і була поважною, але спосіб її досягненн я не відповідав принцип у пропорцій - ності, оскільки використанн я "золотої акції" не було обмежено лиш е діяльністю компані ї щодо наданн я таких послуг.

Відповідно до п. (Ь) ч. 1 ст. 58 Договору про Співтовариство, держави-член и Є С можут ь вживат и всіх необхідних заходів для запобігання порушенням національного права, зокрема, щодо оподаткування, розумног о ("пруденційного") нагляду за діяль- ністю фінансови х установ, або запроваджувати процедури для декларуванн я руху капіталу з метою збору адміністративної і статистичної інформації, або вживати заходів для захисту публіч- ного порядку або державно ї безпеки.

У справі Sanz de Lera ЄС П дійшо в висновку, що обмежу- вальні заходи є законним и і підпадають під дію ст. 58 Договору пр о Співтовариство, якщ о їх прийнят о з метою запобіганн я

незаконни м діям (таким, як ухилення від оподаткування, відми- вання коштів, одержаних злочинни м шляхом, торгівля нарко - тичним и речовинам и або тероризм).

Яскрави м та актуальни м прикладо м подібних дозволени х заходів є запобігання використанн ю фінансової системи Спів - товариства з метою легалізації ("відмивання") доходів, одержаних злочинни м шляхом. Перши м документом, яки й запровадив по- дібні обмеження, була Директив а Ради Міністрів 91/308/ЕЕ С "Про запобігання використанн ю фінансово ї системи з метою відмивання грошей"1, яка визнавала, що відмивання "брудних" грошей ставить під загрозу сталість фінансови х установ, під- риває впевненість у фінансові й системі та допомага є приховати сліди злочинів, скоєни х не тільки в країні здійснення фінансової операції, але і за коп оном. Директив а приписувала державам - членам запровадити корми, згідно з яким и кредитні та фінансові установи мають з'ясовуват и особу своїх клієнтів, вимагаючи поданн я відповідних документі в перед укладення м договору, зокрем а при відкритті депозитни х рахунків, або в разі, коли сума операції сягає 15 тисяч екю (ст. З Директив и "Про за - побіганн я використанн ю фінансово ї системи з метою відми- вання грошей"). Водночас, цю Директив у було піддано критиці за відсутність чітких процедур здійсненн я контрол ю щодо не- легальн о одержаних грошей. Крім того, після терористично ї атаки на СШ А 11 вересня 2001 р. стала очевидно ю її невідпо- відність нагальній потребі зупинит и спрямуванн я злочинни х коштів на фінансуванн я діяльності міжнародних терористичних організацій.

Отже, у 2005 р. на заміну Директив и 91/308 було прийнят о спільну Директив у Європейськог о Парламенту та Європейської Комісії 2005/60 від 26 жовтня 2005 р. "Про запобігання вико - ристанн ю фінансово ї системи з метою відмивання грошей та фінансуванн я тероризму".

Директив а 2005/60 спрямован а н е тільки н а запобіганн я маніпуляція м із злочинн о одержаним и доходам и з метою їх легалізації, але й недопущенн я спрямуванн я таких коштів на цілі, пов'язан і з тероризмом. Директив а містить дуже широк у дефініці ю понятт я "відмиванн я грошей", включивш и д о неї поведінку на міжнародном у рівні (тобто, на території більш

1 Див.: Директива 91/308/ЕЕ С від 10 червня 1991 р. "Про запобігання викорис- танн ю національни х фінансови х систем з метою відмивання грошей" (O.J. 1991

L 166) 28.6.1991, С. 77 (доповнена Директиво ю 2001/97/Е С Європейськог о Пар - ламент у та Ради Міністрів (O.J. 2001 L344).

ніж однієї держави-член а або іншої країни), пов'язан у із пере- дачею прав власності на майно, яке було одержане в результаті злочинної діяльності, з метою приховування його злочинног о походження; або допомогу особі, що здійснює такі дії з майном, уникнут и юридични х наслідків своєї поведінки; а тако ж дії, спрямован і н а приховуванн я правдиво ї природи, джерела, місцезнаходження, розпорядження, руху, прав на майно, так само купівля або використанн я майна, за умови, що особа, як а вчиняє такі дії, зна є про злочинн е походження майна.

Суб'єктам и додержанн я спеціальних процедур, передбачених Директивою 2005/60 (тобто адресатами Директиви), є фінансово- кредитні установи, аудитори, консультанти з податків, неза- лежні бухгалтери, нотаріуси та інші особи-юристи, які беруть участь у здійсненні операцій з нерухомістю, відкритті рахунків т а управлінн і ними; створенн і т а управлінн і юридичним и особами; трасти; агенти з нерухомості; казино; інші фізичні та юридичні особи, які здійснюють торгівлю товарами, у разі, що платіж відбувається за готівку, а сума трансакції дорівнює або перевищує 15 тисяч євро.

За загальним правилом Директив и 2005/60, держави-член и повинні заборонит и своїм кредитним та фінансови м установам відкриват и анонімн і рахунк и т а видават и анонімн і ощадн і книжки. Адресати Директиви зобов'язані запровадити спеціальну процедуру перевірки клієнта (англ. due diligence) у випадках:

1) встановленн я відносин (відкриття рахунку);

2) здійсненн я трансакцій на суму понад 15 тисяч євро (не - залежн о від того, чи є це одна трансакція, чи декілька, але пов'язани х між собою);

3) коли існує підозра, що особа має відношенн я до відми- вання грошей або фінансуванн я тероризму;

4) коли існують сумніви щодо правдивості особистих відо- мостей, зібраних про клієнта раніше;

5) купівлі або обміну фішо к у казино на суму 2 тисячі євро та більше.

Процедура перевірки клієнта (due diligence) включає з'ясуван - ня особи клієнта на підставі надійних та незалежних джерел інформації (наприклад, офіційних документів); з'ясування, за необхідності, особи бенефіціара трансакції (тобто, особи, від імені та/аб о в інтересах якої здійснюється трансакція, наприклад, фізично ї особи, яка контролює, прям о чи непрямо, юридичну особу через володіння більше ніж 25% капіталу такої юридич - ної особи); одержанн я інформаці ї про мету та призначенн я ділової операції; проведенн я поточног о моніторинг у ділових

відносин, зокрема, шляхом відстеження трансакцій, шо здій- снюються в межах таких ділових стосунків.

Спрощен а процедура застосовується при відкритті рахунків та здійсненні трансакцій акредитованими фінансово-кредитни - ми установами держав-членів та інших країн, за умови що ці країн и мають подібні правила щодо запобігання відмиванн ю злочинни х коштів. Крі м того, спрощен і процедур и можут ь застосовуватися, зокрема, щодо компаній, чиї акції торгуються на регулярних фондових ринках принаймн і в одній з держав - членів ЄС.

З іншого боку, адресати Директив и повинн і вживати під- вищени х заходів перевірки, зокрема, шляхо м витребуванн я додаткової інформації для з'ясуванн я особи клієнта, природи трансакції, джерела походження коштів, та через затвердження таких трансакцій вищим управлінським персоналом, якщ о існує великий ризик, що трансакції можуть бути пов'язан і із відмиван- ням грошей або фінансування м тероризму. До таких ситуацій Директив а 2005/60 відносить, зокрема, здійсненн я трансакції за фізичної відсутності клієнта, а також трансакції з особами, причетним и до політики у державі-члені чи іншій країні. Дл я досягненн я цілей Директив и 2005/60 у кожні й державі-член і створюються органи фінансового розслідування, які відстежують інформаці ю про підозрілі операції, яка надається адресатами Директиви, за умови додержанн я її конфіденційності.

Інши м прикладом дозволеного обмеженн я в розумінні п. (Ь) ч. 1 ст. 58 Договор у пр о Співтовариств о є Директив а Ради Міністрів від 13 лютого 1989 р. "Про обов'язо к заснованих в державі-члені філій кредитно-фінансови х установ, що мають головний офіс за межами такої держави-члена, щодо оприлюд - ненн я річної бухгалтерської документації"1, як а поклада є на такі філії обов'язо к збиранн я бухгалтерської та статистичної інформації щодо своїх клієнтів.

ЄС П дійшо в висновку, що Договір про Співтовариство не забороняє запровадження законодавством держави-члена вимоги щод о попередньог о повідомленн я інвесторо м пр о майбутн є капіталовкладення2. Але у справі Bordessa 3 ЄС П підкреслив, що

1 Див.: Директив а 89/117/ЕЕ С від 13 лютого 1989 p. (O.J. 1989 L044).

2 Див.: Об'єднан і справ и С-515/99, С519/9 9 t o С-524/9 9 an d С-526/9 9 t o С-540/99, Hans Reisch and Others v. Biirgermeister der Landeshaupststadt Salzburg, Grundverkehrsbeauftragter des Landes Salzburg (2002) EC R 1-2157.

3 Див.: Справ и C-35 8 & 416/93, Criminal proceedings against Aldo Bordessa and

Others (1995) ECR 1-361, (1996) 2 CML R 13.

ст. 58 Договору про Співтовариство передбачає саме деклару- ванн я руху капіталу, а не обов'язо к отриманн я додаткового дозволу, що становил о б засіб прихованог о обмеженн я руху капіталу.

Вимога щодо одержання дозволу на здійсненн я інвестиції в певному розмірі також може бути визнана такою, що відповідає принцип у свободи руху капіталу, але тільки в тому разі, якщ о вона підпадає під дію винятків, передбачених ст. 45 Договору про Співтовариство, або якщ о запроваджується з метою захисту загального інтересу, за умови, що стабільні й об'єктивн і кри - терії її застосування було донесен о до всіх суб'єктів права, що виключило б їх довільне застосування національним и органами влади. Крім того, систем а отриманн я попередньог о дозвол у навіть за наявності підстав може бути запроваджена тільки в тому випадку, якщ о мети регулювання не можна досягти менш обмежувальним и заходами, наприклад, шляхо м подальшог о повідомлення про здійснене капіталовкладенн я і за умови за-

безпеченн я суб'єктів засобами захисту їх прав1.

ЄС П у цілому погодився з тим, шо згідно зі ст. 58 Договору про Співтовариство мета забезпечення ефективності та ціліс- ності системи оподаткування може виправдовувати обмеженн я свобод и руху капіталу. Так, в рішенн і у справі Bachmann v. Belgium- ЄС П дійшо в висновку, що обмеженн я руху капіталу можуть грунтуватися на необхідност і збереженн я цілісності національно ї системи оподаткування, якщ о податок стягується з кінцевого доходу особи. Водночас, таки й винято к із одного з фундаментальни х принципі в функціонуванн я Співтовариства має тлумачитися якнайвужче і з урахуванням принцип у про- порційності.

Прикладо м застосуванн я розважливог о підходу ЄС П д о визнанн я відступлень від свободи руху капіталу, гарантованої ст. 58 Договору про Співтовариство, є рішенн я у справі Associa- tion Eglise 3. За фактам и цієї справи, французьк е законодавство передбачало, що всі прямі іноземні інвестиції, які "становлять загрозу дл я публічного порядку та державної безпеки", мали проходит и попередн ю процедур у отриманн я дозвол у в Мі - ністерстві економіки. ЄСП, у принципі, погодився, що, як виня -

1 Див.: Справа С-205/99, Analir and Others (2001) EC R 1-1271.

! Див.: Справа С-204/90. Bachmann v. Belgium (1992) EC R 1-249, (1993) 1

CMLR 785.

3 Див.: Справа C-54/99, Association Eglise de Scientologie de Paris, Scientology

International Reserves Trust v. The Prime Minister (2000) EC R 1-1335.

ток, держави-члени можуть встановлювати вимоги попереднього санкціонуванн я руху капіталу (зокрема, прями х інвестицій з інших країн) для захисту інтересів публічного порядку і дер - жавної безпеки, але тільки в разі, якщ о немає інших способів досягти того ж соціального ефекту (тобто, запроваджувані заходи є пропорційними), і якщ о умови застосування такого винятку чітко і вичерпно передбачено в національному законодавстві. Як результат, ЄС П дійшо в висновку, що визначенн я інвестицій, небезпечних для суспільних відносин, як е містилося у фран - цузькому законодавстві, було занадто розпливчатим і невизначе- ним, що не давало суб'єктові можливості з'ясувати обсяг своїх прав, а відтак, суперечило принцип у правової певності й не могло вважатися таким, що відповідає свободі руху капіталу.

У ч. 2 ст. 58 Договору про Співтовариство також передбачено, що в процесі забезпечення руху капіталу мають враховуватися норми шодо свободи ділового заснування.

У справі Denkavit Internationaal BV ЄСП, визнаючи, що оподаткування в цілому належить до компетенції кожної кон - кретної держави-члена, вказав, що справлянн я податків має здійснюватися на недискримінаційні й основі. Як наслідок, ЄС П визнав таким, що суперечить свободі ділового заснування по- ложенн я Податкового кодексу Франції (Code general des impots), як е встановлювал о подато к н а дивіденд, щ о виплачуєтьс я розташовани м у Франції дочірнім підприємством материнської компанії, як а знаходиться за кордоном, в то й час як у разі, якщ о материнська компані я також знаходилася в межах Фран - ції, операції з виплати дивіденду майже повністю звільнялися від оподаткування.

Це правило було підтверджене ЄС П в аналогічних справах. У справі Verkooijen- встановлено, що положенн я національного законодавства, як і звільняют ь від оподаткуванн я дивіденд и фізичних осіб, за умови, що ці особи володіють акціям и компа - ній, засновани х у такі й країні-члені, суперечат ь праву ЄС, оскільк и таки м чино м акці ї компаній, засновани х у інши х

1 Справа С-170/05, Denkavit Internationaal BV, Denkavit France SARL v. Ministre de Hconomie, des Finances el de ГIndustrie (2006), EC R 1-11949.

7 Див.: Справ а C-35/98, Staatssecretaris van Financien v. B.G.M. Verkooijen (2000) EC R 1-4071.

3 Див.: Справа C-242/03, Ministre des Finances de Luxembourg v. Jean-Claude

Weidert, Elisabeth Paulus (2004) EC R 1-07379.

4 Див.: Справа C-292/04, Wienand Meilicke, Heidi Christa Weyde, Marina Stoffler

v. Finanzamt Bonn-Innenstadt (2007), ECR 1-01835.

5 Див.: Справа 36/75, Rutili v. Minister for the Interior (1975) ECR 1219, (1976)

1 CML R 140.

державах-членах, стають менш привабливим и для інвесторів з цієї країни.

У справах Weidert & Paulus 3 та Meilicke* ЄС П підкреслив,

шо держави-член и не можуть ставити надання фіскальних пільг у залежність від місця проживанн я або реєстрації особи у межах Співтовариства.

Відповідно до ст. 58 Договору про Співтовариство, свободу руху капіталу може бути обмежен о на підставі захисту інтере- сів публічного порядку та безпеки. Проте у справі Rutili5 ЄС П відзначив, що хоча визначенн я вимог публічного порядку та державно ї безпек и є внутрішньо ю справо ю кожної держави - члена, ці вимоги повинн і розглядатися в контексті принципі в і цілей Співтовариства, і оскільк и вони становлят ь винято к з фундаментальног о принцип у свободи руху капіталу, то повинн і тлумачитися якнайвужче. Отже, такі обмеженн я є виправданими лиш е за умови, що існує реальна і серйозна загроза фундамен -

тальним суспільним відносинам, а не просто для досягненн я суто економічно ї мети.

Стаття 59 Договору про Співтовариство передбачає, що за виняткових обставин, коли рух капіталу з інших країн або в інші країни завдає або може завдати істотної шкоди функціону - ванню ЕВС, Рада Міністрів, діючи кваліфікованою більшістю за пропозиціє ю Європейсько ї Комісії і після консультацій з Європейськи м Кредитни м Банком, може вжити запобіжни х заходів щодо інших країн на період, не більший ніж 6 місяців, за умови, що зазначені заходи є вкрай необхідними.

Відповідно до ст. 301 Договор у про Співтовариство, Рада Міністрів, здійснюючи загальну політику держав-членів у сферах зовнішні х відноси н та безпек и ЄС, може вжити термінови х заходів щодо припиненн я або обмеження, частково або повніс- тю, економічни х відносин ЄС з іншими країнами. Згідно ж зі ст. 60 Договору про Співтовариство, якщ о Рада Міністрів не вживе таких заходів, будь-яка держава-чле н за наявності серйоз - них політичних мотивів чи з мотивів невідкладності може самос- тійно вжити односторонніх заходів щодо обмеження вільного руху капіталу та платежів з іншою країною, але лиш е за умови, що Європейську Комісію та інші держави-член и буде повідом- лен о про такі заходи до дн я їх запровадження.

Із початком третьої стадії створення ЕВС набула чинності ст. 119 Договору про Співтовариство, як а передбачає можли - вість запровадженн я державою-члено м Є С певних захисних заходів у разі, якщ о держава-член зазнає серйозних труднощів у балансі платежів через загальну нерівноваг у її платіжног о

балансу або через використанн я певного виду валюти, якщ о це загрожує функціонуванн ю Спільног о ринк у Співтовариства. Захисні заходи є легітимним и виключно за умови отриманн я дозволу Європейської Комісії та якщ о попередньо запропоновані Європейсько ю Комісією запобіжні заходи та заходи взаємної допомоги виявилися неефективними.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: