Особливості регулювання надання фінансових послуг і діяльності кредитних установ

Принци п вільного руху капіталу має надзвичайно важливе значенн я та становить правове підґрунтя діяльності фінансово - кредитних установ. Специфіка регулювання в цій сфері пов'язана із тим, що банківські та інші фінансові установи створюються та функціонуют ь з метою професійног о наданн я фінансови х послуг, які реалізуються через рух (у тому числі транскордон - ний) капіталів. Основним и джерелами, що регулюють наданн я фінансови х послуг у межах ЄС, є Директив а від 15 грудня

1989 р. "Про координаці ю законодавства, регламентів і адмініст- ративних положен ь щодо заснування та здійсненн я діяльності кредитним и установами, що доповню є Директив у 77/780/ЕЕС"1 (або так зван а Друга банківськ а директива) і Директив а від

20 березн я 2000 р. "Щод о заснуванн я та здійсненн я бізнесу кредитним и установами"2 (далі — Директив а пр о діяльніст ь кредитних установ або Директив а 2000/12).

Директива про рух капіталу, що діяла у цій сфері раніше, передбачала, що положення про рівне ставлення до руху капіталу з інших країн та в інші країни застосовується з урахуванням норм законодавства держав-членів та Співтовариства щодо опе- раці й з діловог о заснування, наданн я фінансови х послуг та доступу цінни х паперів на ринк и Співтовариства (ст. 7). Ця Директив а грунтувалася на принцип і та к званого "недоскона - лого взаємног о визнання " (англ. imperfect mutual recognition), яки й полягав у тому, що Директиво ю про рух капіталу встанов- лювалис я мінімальн і вимоги (розмір мінімальног о капіталу, необхідного для заснування кредитної установи, у 5 млн екю,

1 Див.: Директив а 89/646/ЕЕ С від 15 грудня 1989 p. (O.J. 1989 L386/1 (Друга

Банківська Директива).

3 Див.: Директив а 2000/12/Е С Європейськог о Парламент у та Ради шод о заснуванн я та здійсненн я діяльност і кредитним и установам и від 20 березн я

2000 p. (O.J. 2000 L126).

максимальна вартість частки, що могла належат и кредитні й установі у статутному капіталі підприємства, як е не має права займатися фінансово-кредитно ю діяльніст ю (15%) тощо). Водночас, держави-член и могл и запроваджуват и суворіш і вимоги і стандарт и та обмежувати свободу руху капіталу на підставі захисту суспільних інтересів. Іншим и словами, в основу Директиви пр о рух капіталу було покладен о підхід, уперш е сформульовани й у справі Cassis de Dijon, де ЄС П визначив, що перешкоди вільному руху у межах Співтовариства через невід- повідність національни х законодавст в є прийнятними, якщ о вони є необхідними для підвищенн я ефективност і фіскальног о нагляду, охорони здоров'я, захисту справедливої конкуренції, прав споживачів тощо.

Згідно із ст. 56 Договору пр о Співтовариство з метою за- безпеченн я пруденційного нагляду за діяльністю власних фі - нансових установ держави-член и ЄС можуть вживати певних обмежувальних заходів щодо руху капіталу. Крім того, згідно зі ст. З Другої банківської директиви, держави-член и повинн і заборонит и будь-яким іншим установам, крім спеціально ство- рених, здійснювати діяльність щодо оформленн я депозитів та інших коштів у відносинах з населенням. Другою банківсько ю директиво ю встановлюється тако ж мінімальни й поріг в 5 млн екю (зараз — євро) для створення національної фінансово ї уста- нови або допуску на національни й рино к іноземної фінансової установи. Проте якщ о така установа була вже зареєстрована на території іншої держави-члена, то решта держав-члені в ЄС не може вимагати додаткової реєстрації.

Другою банківсько ю директиво ю також було запроваджено вимоги щодо максимальног о розміру (15% від розміру власних коштів) частки, як а може належати кредитній установі у статут- ному фонді підприємства, що не має права надавати фінансові послуги. Крі м того, всі кредитн і установи, їх головн і під - приємства або філії, головні підприємства яки х знаходяться в інших країнах, з метою збору статистичної інформації, повинн і періодичн о звітувати перед урядовим и структурам и держав - членів ЄС. Якщ о ж відповідна установа не дотримується цього обов'язку, держава-чле н ЄС може накласти заборону на здій- сненн я цією установо ю подальши х кредитни х і фінансови х операцій.

Директив а про діяльність кредитних установ, прийнят а за- мість Директив и про рух капіталу, встановлює, що заходи шодо лібералізації руху капіталу повинн і вживатися разом з лібе - ралізацією порядку надання банківських послуг. У преамбулі

Директиви зазначено, що її метою є досягненн я загальної гармо- нізації, необхідної та достатньої для забезпеченн я взаємного визнанн я дозволів та пруденційного нагляду, що уможливить упровадженн я єдино ї ліцензі ї (дозволу на здійсненн я діяль - ності), яка б визнавалася в усьому Співтоваристві.

Директива про діяльність кредитних установ позначила новий підхід до регулюванн я діяльност і щодо наданн я фінансови х послуг — так званий принци п "абсолютного (досконалого) взаєм- ного визнання " (англ. perfect mutual recognition). На відміну від Директив и про рух капіталу, зазначена Директив а запроваджує стандарти, що є обов'язковим и для виконанн я державами-члена- ми і не підлягають розширенн ю чи звуженню з метою захисту важливих суспільних інтересів.

Принци п "абсолютного взаємног о визнання " у тако ж пе - редбачає, що фінансови м установам держав-члені в має надава- тис я рівн е ставленн я в усіх інши х державах-члена х ЄС, бо процедура їх заснування та правила нагляду за їх діяльністю є абсолютно ідентичними в усьому Співтоваристві.

Директив а про діяльність кредитних установ приділяє особ- лив у увагу повноваження м держав и заснуванн я фінансово ї установи щодо надання дозволу на здійсненн я фінансово-кре - дитно ї діяльност і т а перевірк и тако ї діяльності. Директив а повністю гармонізує вимоги і процедури наданн я дозволу на заснування кредитно-фінансово ї установи та здійсненн я дер - жавним и органами держави-член а пруденційного нагляду за її діяльністю. Держави-член и обов'язков о мают ь вимагат и від кредитної установи отриманн я дозволу на здійсненн я кредитно- фінансово ї діяльності. Директив а пр о діяльніст ь кредитни х установ запроваджує загальни й уніфіковани й стандарт щод о мінімального початкового капіталу: кредитній установі не може надаватися дозвіл, якщ о її власний окреми й статутний фон д є менши м 5 млн євро.

Водночас Директив а передбачає 2 винятк и з цього правила. По-перше, кредитні установи, які не відповідають вимозі міні- мального капіталу, але такі, що існували стано м на 15 грудня

1979 p., можуть і надалі продовжувати свою діяльність. По - друге, держави-член и мают ь прав о надават и н а свій вибі р дозволи кредитним установам, що мають статутний фон д мен - ший 5 млн євро, за певних умов:

1) початковий капітал такої установи в будь-якому разі не має бути нижчи м ніж 1 млн євро;

2) держава-чле н повинн а повідомити Європейську Комісію про підстави для прийнятт я такого рішення;

3) держава-член має публікувати назви таких установ у спе- ціальному переліку.

Крім вимог и мінімальног о статутного капіталу, особлив і вимоги висуваютьс я Директиво ю про діяльніст ь кредитни х установ до директорів та акціонерів фінансови х установ: такі установи мають управлятися принаймн і 2 директорам и з до - статньо добро ю репутаціє ю та достатні м досвідом дл я здій - сненн я керівництва. До наданн я дозволу на здійсненн я фінан - сово-кредитно ї діяльності державни й орган, ш о надає таки й дозвіл, має з'ясувати особистості та статус акціонерів, які мають контрольни й пакет акцій. Директив а про діяльність кредитних устано в встановлю є обов'язо к (а н е право) держави-член а відмовити в наданні дозволу, якщ о вона не задоволена надій- ністю таких акціонерів. Держава-чле н також може відмовити у наданні дозвол у з підстав невідповідності установи вимогам Директив и про діяльність кредитних установ 2000 p., але дер - жавни м органам прям о заборонен о відхиляти подану заяву та відмовляти у дозволі на підставі ринкової або економічної не - доцільності.

Особливи й розділ Директив и про діяльність кредитних уста- нов 2000 р. присвячен о свободі ділового заснуванн я та свободі наданн я послу г фінансовим и установам и у межа х Спів - товариства. Діяльність фінансови х установ може здійснюватися через заснування представництва фінансової установи в іншій державі-члені, або через наданн я послуг фінансовог о характеру клієнтові, розташованом у в інші й державі-член і само ю фі - нансово-кредитно ю установо ю або ї ї дочірньо ю компаніє ю (філією), що має дозвіл на здійсненн я такої діяльності.

Директив а про діяльність кредитних установ вимагає, щоб кредитна установа, яка збирається відкрити представництво в іншій державі-члені Співтовариства, повідомляла про це держав- ні орган и держави-член а його заснуванн я та подавала пакет документів, зокрема, бізнес-пла н діяльності, щ о здійсню - ватиметьс я представництвом, імена т а прізвищ а керівникі в представництва.

Компетентн і орган и держави-член а місц я здійсненн я фі - нансової діяльності мають право вимагати від представництв звітувати про їхню діяльність з метою збиранн я статистичної інформації, а також наглядати за законніст ю такої діяльності. Якщ о такі органи помітять, що представництво не дотриму - ється встановлених правил регламенту, ці органи можуть, пере- дусім, вимагати від представництва припинит и порушення, а в разі, якщ о цю вимогу буде проігноровано, можуть повідомити

про здійснювані порушенн я компетентні органи держави-член а місця реєстрації. Якщ о ж-вимоги держави-члена місця реєстрації виявлятьс я тако ж неефективними, т о держава-чле н місц я здійсненн я фінансово ї діяльності має право вжити відповід- них заходів дл я зупиненн я порушень, аж до повної заборон и здійснення тако ю установою діяльності на своїй території. Але в будь-яком у разі, до вжиття державою-члено м здійсненн я фінансово ї діяльності таки х заходів вона має заздалегідь по - відомит и пр о ц е компетентн і орган и держави-член а місц я реєстрації.

Директив а про діяльність кредитних установ передбачає, що пруденційний нагляд за фінансово-кредитно ю діяльністю фінан - сових установ, зокрема, такою, що справляється через засну- ванн я представницт в або шляхо м транскордонног о наданн я фінансови х послуг, здійснюєтьс я компетентним и органам и держави-член а реєстрації фінансово ї установи.

Водночас, компетентн і орган и держави-член а здійсненн я фінансово ї діяльност і зобов'язан і співпрацюват и з органам и держави-член а реєстрації, надавати їм інформацію, а тако ж дозволяти їм здійснювати перевірку діяльності представництв на своїй території (перевірка "на місці" — англ. on-the-spot veri- fication). Так а систем а нагляду дістала назву "європейськог о паспорта".

Особливі правила передбачено Директиво ю на випадок здій- сненн я фінансово-кредитно ї діяльності в іншій державі-члені без створенн я представництва за кордоном. У таком разі ус- танова, якщ о вона надає послуги вперше, зобов'язана повідомити компетентні органи держави-член а місця свого заснуванн я про характер діяльності, яку вона збирається здійснювати.

Разом з тим, Директив а про діяльність кредитних установ урегулювала та гармонізувала далеко не всі аспекти здійсненн я фінансово-кредитно ї діяльності. По-перше, Директиво ю охоп- люютьс я лиш е установи, щ о здійснюют ь вид и діяльності, перелічені в Додатк у І до Директив и ("перелік видів діяль - ності, що підлягають взаємном у визнанню"). Зокрема, цей, хоча

і широкий, але все ж таки обмежени й перелік включає: прий - няття депозитів, наданн я пози к (зокрема споживчих кредитів, іпотечних кредитів, наданн я послуг факторингу, фінансуванн я комерційних операцій), фінансови й лізинг, грошові перекази, оформленн я кредитних карток, чеків тощо, видачу банківських гарантій, торгівлю цінним и паперами, випуск цінни х паперів, брокерські послуги, інвестиційни й консалтинг тощо. По-друге, навіть щод о фінансови х установ, які здійснюют ь фінансов у

діяльність, зазначену в Додатку І, Директив а гармонізувала (а отже, надала режи м "абсолютног о (досконалого) взаємног о визнання") лиш е такі аспект и діяльності, як надання дозволів (вимоги щодо мінімальної капіталізації та кваліфікацій дирек - торів й акціонерів тощо) та здійсненн я пруденційного нагляду за діяльністю таких установ уповноваженим и державним и орга- нами. Усі інші аспекти фінансово-кредитно ї діяльності, насам- перед, норми ринково ї поведінки та норм и щод о регулювання кінцеви х продуктів такої діяльності, мают ь режим недоско - налого взаємног о визнання, а відтак, до цих аспектів засто- совуються загальні норм и та винятк и (вилучення) Договор у про Співтовариство, що становлят ь мінімальний рівень гармо- нізації, а держави-член и можуть запроваджуват и обмеженн я на рух капітал у та наданн я фінансови х послу г на підстав і необхідності захисту суспільн о важливих інтересів (принци п Cassis de Dijon).

Таки м чином, відмінністю положен ь Договор у пр о Спів - товариств о (конкретизованих, зокрема, у положення х Дирек - тив и пр о діяльніст ь кредитни х устано в та інши х документі в щод о діяльност і фінансови х установ) пр о рух капітал у від регламентації право м Співтовариств а руху товарів, послуг та пересуванн я робітникі в є те, що положенн я пр о рух капіталу спрямован і н а забезпеченн я якнайбільшо ї лібералізації сво - боди руху капіталу не тільки між державами-членам и ЄС, але тако ж між державами-членам и т а іншим и країнами. Прот е вимоги Договор у про Співтовариство, як і забороняют ь будь- як і обмеженн я на вільний рух капіталу і платежів, передбача - ютьс я певн і винятк и з мето ю захист у н е мен ш важливи х інтересі в національно ї безпек и т а суспільног о (публічного) порядку, але за умови, що вжиті обмежувальн і заходи не є дискримінаційним и та не становлят ь заходів прихованог о об - меженн я руху капіталу.

Контрольні питання

1. Що право Співтовариства розуміє під капіталом? Яки м документо м встановлюєтьс я перелік видів руху капіталу, що регулюєтьс я право м Співтовариства? Ч и є це й перелі к ви - черпним?

2. У чому поляга є особливіст ь свобод и руху капіталу та платежів у порівнянн і з іншим и свободами Співтовариства?

3. Які винятк и передбачено Договором про Співтовариство з принцип у свободи руху капіталу та платежів?

4. Які обмеженн я право Співтовариства передбачає щодо прямих інвестицій з інших країн у Співтовариство або у інші країни зі Співтовариства?

5. Яким чином право Співтовариства регулює питанн я запо - бігання легалізації злочинно одержаних доходів з використання м фінансової системи Співтовариства?

6. У чому полягає особливість регулювання діяльності кре- дитних (зокрема, банківських) установ у Співтоваристві?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: