Органисуду і прокуратури

Суд. У Китаї існують загальні та спеціальні суди. Загальні — це Верховний народний суд і місцеві народні суди трьох ступенів — вищий, середній і нижчий. Спеціальні суди — це військові суди, але можуть утворюватись й інші спеціальні суди, що було не рідкістю у часи "культурної революції". На практиці, однак, згідно з традиціями населення не часто звертається до суду, віддаючи перевагу недержавним, неформальним методам розв'язання спорів. Судові органи виконують головним чином каральну функцію, а також покликані брати участь у перевихованні осіб, що скоїли злочини і проступки.

Верховний народний суд формується вищими органами державної влади: голову суду обирає ВЗНП, членів — Постійний комітет ВЗНП Верховний народний суд здійснює судовий нагляд за діяльністю загальних і спеціальних судів. Справи першої інстанції він практично не розглядає. Як і інші суди, він не користується незалежністю як особливої ланки державної влади: він несе відповідальність перед ВЗНП і його Постійним комітетом, що можуть у будь-який час змінити його склад.

Нижча ланка місцевих народних судів формується громадянами шляхом виборів, інші місцеві суди обираються місцевими органами державної влади. Судді місцевих судів, як і судді Верховного народного суду, також не користуються незмінністю й незалежністю: вони несуть відповідальність перед місцевими представницькими органами та їхніми постійними комітетами.

Спеціальних адміністративних судів у Китаї немає, але в загальних судах є палати (колегії) з адміністративних справ. Вони приймають скарги про порушення адміністративних прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб. У селах такі скарги розглядають комітети сільського населення, (органи громадського самоврядування), рішення яких можна оскаржити в суді. 1993 року створені також арбітражні комі-, сії і арбітражні суди з трудових спорів (від повіту та нижче), їх рішення не є остаточними, їх можна оскаржити в народному (державному) суді.

Конституція закріплює деякі загальновизнані принципи правосуддя, в тому числі право обвинуваченого на захист,

рівність громадян при розгляді справ, право громадян різних національностей використовувати свою рідну мову в судочинстві.

Суди розглядають справи, як правило, колегіально, деякі кримінальні справи — за участю народних засідателів, які обираються колективами підприємств, установ і за місцем проживання. Нескладні цивільні й незначні кримінальні справи можуть бути розглянуті одноособово суддею.

Прокуратура. Прокурори здійснюють нагляд за законністю, підтримують обвинувачення у суді, беруть участь у розгляді деяких цивільних справ, якщо це викликано інтересами держави; ведуть розслідування більш складних кримінальних справ, за які підлягають суворі міри покарання (слідчі дії в цих випадках проводять слідчі при прокуратурах).

Вищий орган прокуратури — Верховна народна прокуратура на чолі з генеральним прокурором. На місцях створюються місцеві народні прокуратури, в армії — військові прокуратури. Є також транспортні й інші прокуратури. Місцеві прокуратури можуть створювати свої відділення в лісних районах, в районах гірничодобувної промисловості й інших місцях.

Прокуратура будується на строгій централізації, вона організаційно відділена від судів. Законодавство про прокуратуру вимагає від неї підтримувати тісний зв'язок з масами, вміти розрізняти і правильно розв'язувати, з одного боку, протиріччя між народом і його ворогами, а з іншого — протиріччя серед народу.

Генеральний прокурор призначається ВЗНП, члени Верховної народної прокуратури — Постійним комітетом ВЗНД, місцеві прокурори — генеральним і вищестоящими прокурорами.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: