Адміністративно-територіальний поділ

З моменту утворення КНР залишається фактично без змін триланковий поділ на провінційну, повітову та волосну ланку. Деякі зміни були пов'язані в основному з уточненням кордонів, найменувань тих чи інших адміністративно-територіальних одиниць і географічних об'єктів, збільшенням або зменшенням їх кількості і т. ін.

У рамках існуючої раніше структури відбувалися й певні зміни, що визначалися, головним чином, соціально-економічними чинниками — кооперуванням села та індустріалізацією, що спричиняла збільшення кількості населених пунктів міського типу й розвиток існуючих міст.

Сучасний адміністративно-територіальний поділ установлено Конституцією 1982 року. Відповідно до положення Конституції (ст. 31) у КНР можуть створюватися "особливі адміністративні райони", режим яких визначається "з урахуванням конкретної обстановки" законами, що застосовуються Всекитайськими зборами народних представників. З 1999 року статусом особливого адміністративного округу користується Гонконг з 5-мільйонним населенням. Планується в межах політики возз'єднання країни з Тайванем.

Основи конституційного права Японії

441

Глава 24. Основи конституційного права

Японії

Перші пам'ятники японського права з'явилися в епоху Танка, що розпочалася 646 року. Під впливом Китаю в Японії було введено своєрідне політико-етичне правило. Кожний клас повинен був виконувати в державі певні функції. Обов'язки кожного були записані в юридичних збірниках, які дістали назву ріцу-рьо. Ці збірники документів головним чином складалися з двох норм: репресивних (ріцу) і адміністративних (рьо). Вони вивчалися у школах права і управління з виховною метою. Ці збірки не розглядають поняття суб'єктивних прав, однак вони наближаються до ідеї права, його розуміння, і письмово встановлюють обов'язки кожного,

У XII ст. в Японії з'являється новий феодальний режим і поступово влада переходить до військових. Військова каста (буке, самураї) жила у відповідності з власним звичаєвим правом (буке-хо) і це складало її особистий статус.

Протягом кількох віків етика буке існувала поряд з більш детальною регламентацією, яка працювала в ріцу-рьо, оскільки саме остання застосовувалася до осіб, які не входили у військову касту. В епоху сегунів Асікага (1333—1573), яка змінила епоху Камакура (1185—1333), наступив період анархії і громадянських війн, який у кінцевому підсумку привів до утворення так званого феодального унітаризму.

Ця структура нерівності, яка не залишала місця для поняття суб'єктивних прав, була значно посилена, коли в епохусьогунів Токугава (1603—1868) Японія стала на шлях політики ізоляціонізму. Як реакція на європейський вплив,, конфуціанство стає офіційною доктриною в країні. 1597 року в Японії була введена політика нагляду й доносу. Судові функції не відрізнялися від інших публічно-правових функцій. В Японії того часу не існувало правових шкіл, професіональних суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів. Сьогун вершив правосуддя і вирішував долі людей.

Відсутня була сама ідея права у відношеннях між членами одного класу. Як і в Китаї, в Японії виникло відверто негативне ставлення до категоричності судових рішень і ригористичності правових норм. З'явився цілий комплекс норм, котрий скоріше виходив з міркувань пристойності та регулював поведінку індивідів у відносинах один з одним.

Ці норми поведінки, які були схожі с китайськими правилами, називалися гірі. Гірі заміняли собою право, а на думку деяких японців, навіть і мораль. їх дотримувалися автоматично не за певну мораль, а від страху осуду суспільством у разі невиконання гірі.

Таким було японське суспільство на початку епохи Мейдзі 1868 року. Здавалося, що вся структура, яка існувала раніше, почала руйнуватися в період оновлення японського суспільства. Демократична держава західного типу замінила попередню феодальну державу.

Розпочався період інтенсивної інтернаціоналізації, в тому числі у сфері японського права. Зростає інтерес до ідей французьких просвітителів. Накаеті Иомін — "східний Руссо" — переклав на японську "Теорію суспільного договору", Постає необхідність прийняття основного закону держави. У результаті реставрації Мейдзі 11 лютого 1889 р. набирає: чинності Конституція Великої Японської Імперії, так звана Конституція Мейдзі. Зразком для неї стала монархічна Конституція Прусії 1850 року.

Відповідно до Конституції, особа Імператора була священною і недоторканною (ст. 3), Імператор охоплював всю повноту верховної влади (ст. 4), імператорські накази мали вищу юридичну силу. Імператор виступав також гарантом конституційних прав громадян японської Монархії. Однак таких гарантованих прав було небагато. До них належали: право вільного вибору місця проживання, професії, недоторк канність житла, тайна листування, свобода віросповідання, Свобода слова, друку, зборів і право на Справедливий суд. Головною фігурою в державі був Імператор, законодавча влада належала Парламенту, який діяв при Імператорові, адміністративна — Кабінету міністрів, судові повноваження належали судам.

Глава 24

Основи конституційного права Японії

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: