Організація використання та технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

Залежно від виробничих умов застосовують дві основні форми використання транспорту: індивідуальну і бригадну. За умов оренди за кожним водієм закріплюється автомобіль і встановлюється розрахункова ціна за перевезення 1 т. вантажу на 1 км. пробігу. Щомісяця за цими цінами розраховують вартість виконаних робіт. Заробіток водія дорівнює різниці між вартістю робіт і витратами на експлуатацію автомобіля.

За бригадної форми використання транспорту можуть бути організовані постійні і тимчасові бригади водіїв. Постійні бригади перевезеннями вантажів займаються протягом року. Як правило, їх створюють за типами автомобілів (самоскиди, бортові та інші). Такі бригади ефективно працюють тільки у великих господарствах. При цьому створюються бригади для перевезення одного виду вантажу (комбікорму, худоби, птиці, яєць, молока). Проте сезонний характер виробництва у сільському господарстві обмежує цілорічне використання постійних бригад у повному складі. Тому на період перевезення сезонних вантажів організовують тимчасові бригади (для перевезення органічних добрив, заготівлі сільгосппродукції, транспортного обслуговування постійних і збиральних агрегатів, тощо). Такі бригади включають до складу збирально-транспортних загонів і вони забезпечують безперебійну роботу збиральних агрегатів. Це стосується збирання, наприклад зернових, кормових культур, цукрових буряків.

Для підвищення ефективності використання транспорту до складу бригад включають навантажувально-розвантажувальні засоби, які виконують роботи по перевезенню цукрових буряків органічних добрив та ін. Підвищенню продуктивності транспортних засобів сприяє їх якісний ремонт і техобслуговування. Нині коефіцієнт технічної готовності автомобілів становить 0,80-0,85, тобто 15-20% автомобілів перебуває в ремонті.

Ефективність використання автомобілів зростає також при зменшенні простоїв та простоїв їх під навантаженням і розвантаженням, чого досягають шляхом механізації цих робіт.

У сільському господарстві багато вантажів з малою об’ємною масою доводиться перевозити автомобілями із недостатнім об’ємом кузова. Тому їх відповідно готують до роботи автомобілів так, щоб вони були максимально зайняті протягом дня і року. Цьому сприяють організація двозмінної роботи, підмінити водіїв на час відпустки, вихідних днів і т. ін.

Ефективність використання автотранспорту залежить від його структури. Так у сільськогосподарських підприємствах має бути не лише 60% самоскидів, до 30% автомобілів вантажопідйомність до 6 т. і до 70% малої вантажопідйомності до 2 т. При перевезеннях на великі відстані більш ефективні автомобілі великої вантажопідйомності. Важливим є також використання причепів, автопоїздів, скорочення повторних перевезень, поліпшення дорожньої мережі. Організація технічного обслуговування і зберігати машин полягає в проведенні за графіками відповідного технічного обслуговування і ремонту після використання нормативного обсягу робіт в умовних гектарах, відпрацьованих годинах або витраченому паливі. Своєчасне проведення технічного обслуговування та ремонтів запобігає виходу з ладу агрегатів у процесі їх роботи.

У сільському господарстві для забезпечення робочого стану техніки створюють планово-запобіжну систему технічних обслуговувань і ремонтів, яка передбачає чітко визначений час їх використання та проведення відповідних заходів. Система являє собою комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують більш економічне підтримання техніки у робочому стані протягом всього сезону її служби.

Ремонти техніки планують відповідно до встановлення міжремонтних строків відпрацьованих машинами. Здійснення техоглядів, поточних ремонтів, а в підприємствах, які мають добре обладнані ремонтні майстерні, відбувається два завдання: по-перше, питання зайнятості механізаторів у міжсезонні періоди польових робіт та підвищення якості ремонтів; по-друге здешевлення ремонтів за рахунок усунення передплати ремонтними підприємствам.

Технічне обслуговування – це комплекс заходів, які дають змогу уникнути передчасного зносу і помилки машин, тобто це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання аварійним поломкам, порушенням регулювання, що істотно підвищує продуктивність машин і якість робіт. Під час ремонтів усувають помилки, які вже сталися.

Планово-запобіжна система технічних обслуговувань і ремонтів тракторів передбачає використання таких заходів: змінне техобслуговування (ЗТО), періодичні техобслуговування (№1, 2 і 3 або ТО-1, ТО-2 і ТО-3), сезонні техобслуговування (СТО), поточні ремонти, капітальні ремонти, періодичний огляд і зберігання машин. Ці заходи проводять через чітко встановлений період роботи: ТО-1 – через 1,25 год.; ТО-2 – 500 год.; ТО-3 – 1000 год.; ПР – 2000 год.; КР – 6000 год.

Крім відпрацьованого часу, періодичність проведення технічних обслуговувань і ремонтів тракторів визначають у кілограмах витраченого палива або в пильності умовних гектарів, які диференційовано по марках машин. Ремонти і техобслуговування планують по кожній машині окремо. Для цього використовують дані про фактичний виробіток після останнього відповідного ремонту або техобслуговування до початку планового року, планове навантаження на рік і періодичність проведення. Починають планувати з капітального ремонту, а потім розраховують поточний ремонти і техобслуговування за формулами:

, де

Кпр і К пр – кількість капітальних і поточних ремонтів;

К _ТО-3 К _ТО-2 і К _ТО-1 – кількість відповідних технічних обслуговувань;

Окр, Опр, О _ТО-3, О _ТО-2, О _ТО-1 – фактичний виробіток після останнього ремонту або техобслуговування до початку планового року;

Оп – плановий виробіток;

Мкр, Мпр, М _{ТО-3, М ТО-2} і М _ТО-1 – періодичність проведення ремонтів або техобслуговувань.

Такою ж, як і для тракторів, залишається система ремонтів; техобслуговування для самохідних комбайнів і автомобілів, крім ТО-3, яке не виконується. По с/г машинах здійснюють тільки поточні ремонти, змінні і сезонні техобслуговування, а також їх зберігання.

Зберігання машин потрібно відповідно до встановлених правил по кожному їх виду в гаражах (автомобілі, трактори); сараях чи під навісами (комбайни, оприскувачі, сівалки та інша складна техніка), на бетонних майданчиках для зберігання машин.

Для комбайнів періодичність проведення ремонтів і техобслуговування визначають у годинах, фізичних гектарах збиральної площі або в тонно-гектарах.

Витрати на утримання машинно-тракторного парку та автомобілів у господарствах складаються з вартості ремонтів, техобслуговувань, витрат на ремонти або заміну шин чи гусениць та на зберігання техніки. Для цього встановлюють нормативи цих витрат з розрахунку на одиницю роботи (на 1 ум. га, 1га.) на 1 год. роботи обладнання тваринницьких ферм і ремонтних майстерень, на 1000км. пробігу автомобілів.

Потім за обсягом відповідних робіт розраховують суму витрат – спочатку по марках машин, потім і загальну.

При відсутності відповідної ремонтної бази капітальні ремонти найдоцільніше проводити в спеціалізованих підприємствах системи «Агротехсервіс» та інших ремонтних заводах за договорами.

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

2.1 ПРИРОДНІ ТА ЕКООМІЧНІ УМОВИ РИЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Дослідне господарство ім. 9 Січня розміщене в склі Озерна Білоцерківського району,Київської області. Віддаленість господарства від районного центру міста Біла Церква становить 35 кілометрів, 2 кілометри від цукрового заводу господа 1905 року, 13 кілометрів від автостради Київ – Одеса.

На території господарства розміщено п`ять населених пунктів. В яких проживає 3765 чоловік,яких 450 працює в даному господарстві.

Рельєф місцевості достатньо однорідний, так як являє собою слабо хвилясту рівнину, що сприяє механізованій обробці посівів. Найбільш розповсюдженим грунтом в господарстві є мало гумусові чорноземи.

Організаційна структура господарства наведена у схемі. Дана структура включає себе п`ять відділень:

Відділок №1

На першому відділенні розташовані цехи:

1) Рослинництва. До його складу входять: рільнича бригада, тракторна бригада, овочева бригада;

2) Тваринництво. До його складу входять: молочно – товарний комплекс;

3) Цех механізації. До його складу входять: майстерня, гараж, склад запасних частин, склад паливо мастильних матеріалів;

4) Бугалтерсько – економічний, що включає себе центральну бухгалтерію;

5) Соціально – культурно -побутовий. До його складу входять; дитячий садок, будинок культури, гуртужиток, загальноосвітня школа;

6) Допоміжний.

Відділок№2

На другому відділенні розміщенні:

1) Цех рослинництва - містить тракторну та рільничу бригади.

2) Цех тваринництва. До його складу входять ферма по вирощуванню великої рогатої худоби.

Відділок №3

На третьому відділенні:

1) Цех рослинництва - містить тракторну та рільничу бригади.

2) Цех тваринництва - містить ферму по вирощуваннію великої рогатої худоби.

3) Бухгалтерсько – економічний цех. До її складу входить бухгалтерія.

4) Соціально – культурний побутовий цех, який містить: дитячий садок, загальноосвітню школу, будинок культури.

Відділок №4

На четвертом у відділенні розташовані:

1) Цех рослинництва - містить тракторну та рільничу бригади.

2) Цех тваринництва - містить ферму по вирощуваннію великої рогатої худоби.

Відділок№5

На п`тому відділенні розташований цех тваринництва, який включає себе свинарство.

Важливу складову в розвитку виробництва складають трудові ресурси. Тому слід охарактеризувати трудові ресурси даного підприємства.

2.2 РОЗМІРИ ПІДПРИЄМСТВА, ЙОГО СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТА ОЦІНКА ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ

Для того, щоб охарактеризувати розмір підприємства нам необхідно проаналізувати основні показники – обсяг виробництва (продаж) продукції допоміжні – площа земельних угідь, кількість працівників, вартість основних виробничих фондів, поголів’я худоби та ін.

Динаміка показників розміру підприємства

Таблиця№ 3

На основі даних таблиці №3 «Динаміка показників розміру підприємства» можна зробити висновок, що валова продуктивність в рослинництві зменшеласядо показника в 7%, а тваринництва на 1 %. Що до товарності продукції рослинництва і тваринництва вони зросли відповідно до 225% і 124%. Також відбулися зміниі в розподлі праці в рослинництві і тваринництві в першому кількість працівників зросла на 20%, а в другому зменшилося на 13%, це стало причиною зменшення поголів’я тварин.

Склад і структура товарної продукції

Таблиця №4

На основі структури грошових надходжень можна сказати, гоподарстві ім. 9 Січня що спеціалізується на виробництві зернових і зернобобових, цукрових буряків, і з розвиненим скотарством. Також велику питому вагу у виробництві має промислова продукція.

Отже, за загальними висновками можна зазначити наступне:

- досліджуване господарство володіє достатньою кількістю необхідних ресурсів (земельних, трудових, виробничих фондів) для успішного ведення як рослинництва, так і всієї виробничої діяльності.

- спеціалізація господарства – виробництво зернових культур та цукрових буряків, а також молочно - м’ясне скотарство.

- стан рослинництва можна визначити як задовільний, дещо повільно оновлюються основні фонди та урожайність культур спеціалізації має будо дещо вищою.

Організаційна структура управління – склад та підпорядкованість органів управління. Базою для побудови організаційної структури управління є організаційна структура виробництва та функцій управління. Організаційну структуру господарства ТОВ «Тур» можна розглянути на рис. 1.2.

Рисунок 1.2. Організаційна структура управління ТОВ «Тур».

В господарстві лінійна структура управління – управління дії проводиться одним керівником, який приймає рішення по всім питанням, несе повну відповідальність за результати діяльності. Зі сторони директора розробляються головні цілі, контроль, організація, координація дії спеціалістів. Аналіз прийнятих рішень проводить головний економіст з заступником, облік ведуть в бухгалтерії.

2.3 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ РІВНЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНИХ УМОВ ПРАЦЮЮЧИХ

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ВАНТАЖНОГО АВТОТРАНСПОРТУ

3.1 ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

У сільському господарстві важливу роль відіграють механічні засоби виробництва – трактори, автомобілі, та інші робочі і силові машини. Для здійснення процесу виробництва кожне сільськогосподарське підприємство повинно мати необхідну кількість відповідних засобів виробництва, і насамперед механічних. Для визначення потреби в окремих видах техніки необхідно розрахувати обсяг відповідних робіт за рік і знати нормативний річний виробіток однієї машини. Ці розрахунки здійснюються по господарству в цілому.

Потребу в машинах і знаряддях, для механізації виробничих процесів визначають кількома способами. Найбільш зручним є метод розрахунку за найнапруженішим періодом використання їх. Для наочності складають річні графіки потреби в тракторах кожної марки, де по вертикалі – потребу в тракторах. Напружена декада позначена найвищими „піком”.
Потребу тракторів в напружену декаду можна зменшити шляхом:
– перенесення певних робіт на інші марки тракторів, які не завантаженні;
– збільшення коефіцієнта змінності;
– збільшення або перенесення строків виконання робіт в дотриманих розмірах;
– підвищення змінних норм виробітку в дотриманих розмірах.
Обсяг робіт, що їх виконують трактори, в цілому по господарству визначають в умовних гектарах (це орання одного фізичного гектара в еталонних умовах, тобто на стерні полосових культур при вологості 20-22%, питомому опорі 0,5 кг/см² , швидкості 5км/год, довжини гонів 800м і прямокутній формі ділянки) за технологічними картами в рослинництві і тваринництві, а для обслуговуючих виробництв та інших потреб за спеціальними розрахунковими таблицями.

Залежно від обсягу робіт, середньопрогресивні норми виробітку на 1 еталонний трактор і коефіцієнта технічної готовності обчислюють потребу в еталонних тракторах на плановий період.
На основі графіків узгодження операцій і добового графіка потреби в машинах складають розрахунок річної потреби в сільськогосподарській техніці:

К=О/ВД, де:

К – загальна потреба в тракторах;

О – обсяг робіт, які потрібно виконати;

В – денний виробіток агрегату;

Д – технологічно можливі строки виконання робіт.

Крім того, потребу в тракторах можна обчислити за укрупненими нормативами 100га. землі, обсягом робіт у найбільш напружений період, за загальним обсягом робіт в умовних гектарах і комбінованим способом, коли одночасно використовується кілька способів.
Комбінований спосіб найчастіше застосовується при оптимізації складу машинно-тракторного парку.

Правильне комплектування МТП має забезпечити повне використання його поширеності, робочої швидкості, ширини захвату та інших показників техніко-експлуатаційної характеристики трактора.

М=Т₃ – С₃/С_м, де:

М – розрахунок кількості машин;

Т₃ – типове зусилля трактора (коефіцієнти його використання у розрахунках беруть, як правило 0,90 – 0,95);

С₃ – опір зчеплення;

С_м – типовий опір робочої машини.

За всіх методів визначення потреби в тракторах слід з корегувати на коефіцієнти їх технічної готовності (0,8 – 0,9).
Потребу в самохідних комбайнах та інших сільськогосподарських машинах, які використовуються сезонно, визначають діленням відповідного обсягу робіт на норматив сезонного виробітку машин. Цей норматив розраховують множенням змінної норми виробітку на кількість днів роботи за сезон і на коефіцієнти змінності.

При цьому можна використати таку формулу:

М = О/Н₃×Д×К, де:

М – потрібна кількість машин;

О – обсяг роботи, (га, т);

Н₃ – змінна норма виробітку;

Д – кількість днів роботи;

К – коефіцієнт змінності.

3.2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ВИКОРИСТАННЯ АВТОПАРУКУ

Таблиця №5 Використання МТП в господарстві.

Якщо проаналізувати показники даної таблиці, то видно що в господарстві машинно-тракторний парк використовується не зовсім ефективно, а саме зменшилася кількість тракторів на річний обсяг виробітку на 1 трактор і на один еталонний трактор. Зросла собівартість еталонного га. а це пояснюється тим, що техніка застаріла і потребує додаткового викладення коштів. Використання в господарстві зернозбиральних комбайнів більш ефективне, чого не можна сказати про використання цукрозбиральних комбайнів: із сталого кількісно зменшився виробіток на 1 комбайн за сезон і за рік, це можна пояснити застарілою технікою.

Таблиця 6. Використання автомобільного транспорту в господарстві.

Проаналізувавши показники даної таблиці можна зробити висновок, що автомобільний транспорт використовується в господарстві досить ефективно, про це свідчить використання автопарку яке збільшилося на 25%. Але зменшився коефіцієнт нормального пробігу на 4,8%. Збільшився коефіцієнт використання вантажопідйомності на 7,8%.

Зменшилася собівартість 1 т/км на 35,4%, а це дуже добре.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: