Європейська комісія

Європейська комісія інститут Європейського Союзу, подібний за багатьма ознаками до урядів держав.

В установчих документах Союзу в редакції Лісабонського договору 2007 р. функції Європейської комісії класифіковані на кілька груп:

1) Просування загальних інтересів Союзу і розробка ініціатив щодо його подальшого розвитку.

2) Забезпечення дотримання та нагляд за застосуванням установчих документів, законодавчих актів та інших джерел права ЄС під контролем Суду Європейського Союзу.

3) Виконання бюджету та управління програмами, в рамках яких ЄС фінансує різні проекти та заходи (науково-технічні, освітні тощо).

4) Координаційна, виконавча та управлінська функції. В рамках цієї групи функцій Комісія здійснює різноманітні види діяльності:

- Видання правових актів на підставі делегованих повноважень або в якості виконавчих заходів;

- Сприяння проведенню консультацій і діалогу між представниками працівників і роботодавців на європейському рівні, а також координація заходів держав-членів в сфері соціальної політики;

- Збір інформації та проведення перевірок;

- Участь у підготовці та проведенні засідань міністрів держав-членів, що входять в зону євро і т.д.

5) Представництво Європейського Союзу на міжнародній арені, крім загальної зовнішньої політики і політики безпеки, де представниками виступають Верховний представник Союзу із закордонних справ і політики безпеки та Голова Європейської ради.

6) Підготовка ініціатив щодо складання програм діяльності Союзу.

Порядок формування Європейської комісії буде проводитися за взаємною згодою Європейської ради і Ради з одного боку і Європейського парламенту – з іншого.

Установчі документи ЄС передбачають одержання Комісією двох вотумів довіри з боку Європарламенту: спочатку Голові, потім всієї Комісії в цілому.

При цьому Лісабонським договором 2007 року уперше введена вимога враховувати результати виборів до Європейського парламенту. Зазначена вимога, в принципі, повинна приводити до обрання Головою Комісії політика, що належить до партії парламентської більшості. Відмова Європейського парламенту схвалити запропонованого йому Європейською радою кандидата на посаду Голови Комісії відтепер закриває шлях до повторного висунення цієї кандидатури.

Вотум недовіри, що тягне відставку Комісії в повному складі, може бути винесений тільки Європейським парламентом. Як і в минулому, допускається відмова від посади (примусова відставка) окремих комісарів за рішенням Суду Європейського Союзу або на вимогу Голови Комісії.

Кількісний склад Комісії в останні роки був предметом інтенсивних дебатів, в результаті яких була встановлена ​​компромісна формула:

- Загальне число членів Комісії має становити 2/3 від кількості держав-членів (19 осіб для Європейського Союзу у складі 28 країн). При цьому між державами-членами повинна проводитися строго рівноправна ротація відносно присутності їхніх громадян в Комісії (у порядку, встановленому Європейською радою);

- Щоб зробити кількісні параметри Комісії більш гнучкими, Європейська рада наділяється правом змінювати вказане число. З цією метою вона приймає рішення, постановляючи одноголосно (тобто за згодою всіх держав-членів);

- Як і у випадку нової формули визначення кваліфікованої більшості в Європейській раді і Раді, щодо складу Комісії вступ в силу нових правил відстрочено до 1 листопада 2014 Перший склад Комісії, сформований з урахуванням поправок Лісабонського договору, повинен комплектуватися за колишньою формулою "одна держава один комісар", тобто повинен налічувати 28 осіб.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: