Сутність і мета контролінгу

Тема 2. Санаційний контролінг

2.1. Сутність і мета контролінгу.

2.2. Функції і завдання контролінгу.

2.3. Система раннього попередження та реагування. Контролінг – як основа запобіганню банкрутства.

2.4. Оцінка ймовірності банкрутства і його прогнозування.

2.5. Оцінка можливості стійкого розвитку підприємств.

Сутність і мета контролінгу

Контролінг – це функціонально відособлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов’язаний з реалізацією фінансово–економічної функції в менеджменті для ухвалення оперативних і стратегічних управлінських рішень.

Контролінг – це концепція ефективного управління підприємством з метою забезпечення його постійного і тривалого існування в мінливому ринковому середовищі, це підтримка ефективного функціонування підприємства, тому визначається вищим керівництвом і може змінюватися залежно від змін чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.

Основна мета контролінгу – орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей, що стоять перед підприємством. Для цього контролінг забезпечує виконання таких функцій:

- координація управлінської діяльності по досягненню цілей підприємства;

- інформаційна і консультаційна підтримка ухвалення управлінських рішень;

- створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством;

- забезпечення раціональності управлінського процесу.

Контролінг базується на обліку, плануванні, аналізі і теорії управління, а роль управління в системі контролінгу полягає в координації елементів, які входять у систему контролінгу – облік, планування, аналіз, ухвалення рішень.

Функції системи контролінгу реалізуються через створення спеціальної служби, яка організовує збір, обробку, аналіз даних і забезпечує інформацію для менеджерів вищого рівня управління з метою розробки прогнозу оперативного і стратегічного розвитку підприємства.

Контролінг займається пошуком слабких та ліквідацією «вузьких» і проблемних ділянок у виробничій і фінансовій сферах, формуванням плану стратегічного розвитку.

Якщо традиційні системи контролю діяльності підприємства базуються на відстежуванні минулих подій (фінансовий облік) або подій в реальному масштабі часу (управлінський облік), то контролінг орієнтується на майбутні події. Для системи контролінгу найважливіше значення мають відхилення від прогнозованих показників на перспективу.

Необхідність появи на сучасних підприємствах контролінгу можна пояснити такими причинами:

- підвищення нестабільності зовнішнього середовища висуває додаткові вимоги до системи управління підприємством;

- ускладнення систем управління підприємством вимагає створення ефективного механізму координації усередині системи управління;

- сучасний інформаційний бум при недоліку реальної інформації вимагає побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління;

- ноу–хау, що впроваджуються, загальнокультурне прагнення до синтезу, інтеграції в різні області знань і людської діяльності.

До принципів контролінгуналежать:

- визначення мети (цілей) – це необхідно для забезпечення місії, яка є головною причиною існування підприємства, природою бізнесу;

- управління цілями;

- досягнення цілей;

- принцип руху і стійкості;

- принцип своєчасності;

- принцип документального оформлення передбачає ведення документації і розробки стратегічних планів розвитку підприємства, збору інформації від підзвітних осіб;

- принцип стратегічного мислення реалізується через механізми розробки стратегічних завдань.

Стратегічне мислення вимагає адекватного вибору системи управління. Зміна організаційної структури управління відбувається відповідно до системи управління (табл. 2.1). Керівники підприємства вибирають систему, яка може задовольняти потреби підприємства на наступні 5–7 років.

Принципи контролінгу неможливо засвоїти і творчо розвивати без використання модераційного методу мислення.

Метод модерації сприяє генеруванню ідей, уточненню розробки стратегії розвитку підприємства, матеріалізації творчого потенціалу персоналу, подоланню психологічного бар’єру несприйняття нового і використовується для загальної розробки планів.

Таблиця 2.1

Умови застосування моделей управління

Метод модерації включає такі елементи:

- обговорення поставленої мети;

- збір міркувань з першого питання порядку денного;

- оцінка першого питання;

- ділення учасників дискусії на невеликі групи за темами;

- перше обговорення невеликою групою (4–6 осіб);

- дискусія після ознайомлення з результатами роботи цієї групи;

- визначення кола питань для наступного засідання невеликої групи;

- формування інших невеликих груп;

- обговорення в декількох невеликих групах;

- дискусія після ознайомлення з результатами другої групи;

- обговорення проблем в інших групах;

- ознайомлення із загальними результатами перед проведенням загальної дискусії, розробка альтернативних вирішень складних проблем.

Функціональна роль управлінського апарату полягає у виявленні змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі на основі отриманої економічної інформації і розробки ефективної стратегії виживання фірми в умовах жорсткої конкуренції.

Ключовим поняттям у визначенні мети контролінгу є тенденції і закономірності економіки підприємства, його техніко–економічного і фінансового стану. Під економікою підприємства контролюються його активи, капітал і зобов’язання, а також потенціал з метою отримання максимально можливого результату, тому контролінг – це система управління досягненням цілей і невід’ємна частина управління підприємством.

Сучасний менеджмент розділяє цілі підприємства на дві групи: оперативні (короткострокові) і стратегічні (довгострокові, перспективні). Сучасний контролінг дозволяє здійснювати постійний контроль за досягненнями як стратегічних так і оперативних цілей. Контролінг як система включає два аспекти: стратегічний і оперативний.

Основною метою стратегічного контролінгу є забезпечення майбутньої діяльності підприємства і «відстеження» його руху до наміченої мети розвитку. Стратегічний контролінг несе відповідальність за обґрунтованість стратегічних планів на підприємстві, тому перш ніж здійснювати контроль за досягненнями мети, необхідно встановити, наскільки обґрунтовано вона вибрана і наскільки реальне її досягнення в майбутньому.

Метою оперативного контролінгу є створення системи управління досягненням поточних цілей підприємства, а також ухвалення своєчасних рішень по оптимізації співвідношення витрати – прибуток. Основні підконтрольні показники: рентабельність капіталу, продуктивність, ступінь ліквідності. Тому оперативний контролінг використовують при впровадженні антикризових заходів на підприємстві.

Складність предмета «Контролінг» вимагає деталізації його окремих елементів і розмежування понять «контролінг» і «контрольованість системи» (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Характеристика понять «контролінг» і «контрольованість системи»

Для контролінгу важливим є облік змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, на відміну від фінансового обліку, який відстежує в основному внутрішні зміни в господарській діяльності і на відміну від управлінського, враховує зміни усередині системи спостереження і лише до певної міри за її межами.

Ускладнення навколишнього середовища, в якому функціонує підприємство, вимагає ускладнення системи контролю за його діяльністю, тобто адаптації до нових умов господарювання.

Критерієм здатності підприємства адаптуватися до змінного середовища є отримання результату фінансової діяльності, тому орієнтація на прибуток показує, що підприємство демонструє свою волю вистояти, долаючи зміни, часто небажані, в навколишньому середовищі, тому підприємства повинні перейти від пасивної реєстрації господарської діяльності (фінансовий облік) до систем, які дозволяють забезпечити дані для аналізу і оцінки своєї позиції в зміненому оточенні (контролінг).

Контролінг має свої дослідницькі прийоми:

- загальнометодологічні: спостереження, порівняння, історія розвитку, аналіз, синтез, систематизація, виявлення закономірностей, прогнозування та ін.;

- загальнонаукові: планування, облік, аналіз, управління, статистика, кібернетика, інформатика;

- специфічні: використання моделювання процесів і явищ і на цій основі визначення конкретних завдань системи.

Об’єктами контролінгу є чинники виробництва, показники ефективності їх використання і організації, потенціал підприємства, а також показники фінансового стану порівняно з прогнозованими.

Отже для контролінгу використовується різноманітна інформація фінансового і управлінського обліку, на підставі якої визначається ефективність використання ресурсів, хід протікання господарських процесів, формування прибутків і показників фінансового стану підприємства. Відбір показників визначається менеджерами на основі спеціальних досліджень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: