Стаття 49 ЦКУ. Акти цивільного стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

121.Правове становище державних господарських об'єднань:

Іншою категорією господарських об’єднань є державні (комунальні) господарські об’єднання, що об’єднують тільки підприємства державної чи комунальної форми власності. Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГКУ державне (комунальне) господарське об’єднання — об’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, за рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління якого входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Якщо добровільні господарські об’єднання можуть створюватися в будь-який галузі, то державні (комунальні) господарські об’єднання лише в тих галузях, де це спеціально дозволено законодавством.

Декретами КМУ про створення державних господарських об’єднань в деяких галузях економіки передбачено, що до складу цих об’єднань повинні входити технологічно зв’язані між собою державні підприємства та господарські організації, що здійснюють єдиний технологічний процес, в якому кожне з підприємств має свою частину.

Державні (комунальні) господарські об’єднання обмежені окремою територією, на якій знаходяться всі підприємства одного об’єднання. Кожне таке об’єднання створюється розпорядчим актом міністерства або іншого органу в сферу управління якого входить дане підприємство або органом місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об’єднання має установчим документом статут. Статут та склад державного (комунального) господарського об’єднання затверджується відповідним міністерством або іншим органом, також узгоджується з Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Антимонопольним комітетом України, або їх територіальними відділеннями. Також існує Типовий статут об’єднань державних підприємств, затверджений спільним наказом Мінекономіки, Мінфіну, Мінюсту, Антимонопольного комітету, Мінпраці, Фондом державного майна 1 жовтня 1993 р. Питання про вхід або вихід з об’єднання також фактично вирішує міністерство або орган місцевого самоврядування.

Очолює державне (комунальне) господарське об’єднання генеральний директор, який призначається міністерством або органом місцевого самоврядування. При генеральному директорі створюється правління як дорадчий орган, до складу якого входять генеральний директор, його заступники та керівники об’єднаних підприємств.

Дирекція (апарат управління) утримується за рахунок відрахувань від прибутку підприємств та господарських організацій. Норматив відрахувань встановлюється міністерством або органом місцевого самоврядування для кожного об’єднання. Крім того, джерелом майна державного (комунального) господарського об’єднання є майно, передане його засновниками, доходи отримані від власної господарської діяльності, кредити банків, державні капітальні вклади та інші джерела.

Основним призначенням державного господарського об’єднання є проведення політики відповідного міністерства в рамках підприємств, які об’єднуються; здійснення управління даного угрупування державних (комунальних) підприємств як єдиним цілісним органом в рамках функцій власника майна підприємств; об’єднання зусиль та засобів всіх підприємств об’єднання в цілях виробничо-господарського розвитку даного угрупування (створення й розвиток виробничої інфраструктури).

Для здійснення цієї функції в державному (комунальному) господарському об’єднанні створюється фонд розвитку об’єднання за рахунок прибутку підприємств, які входять до нього, а також доходів від діяльності за нормативами встановленими міністерством або органом місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об’єднання є юридичною особою. Всі підприємства, які входять до об’єднання зберігають права юридичної особи та користуються господарською самостійністю в рамках компетенції підприємств — не власників. Компетенція державного (комунального) господарського об’єднання формується за рахунок делегування йому функцій міністерства або органу місцевого самоврядування як представника власника майна державних та комунальних підприємств та організацій.

122.Аналіз складу злочину державної зради (ст. 111 КК України). Спеціальні умови звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення даного злочину:

Безпосередній об'єкт цього злочину — зовнішня безпека Украї­ни, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, оборо­ноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

З об'єктивної сторони державна зрада може виражатися лише в тих діях, вичерпний перелік яких прямо вказаний в ч. 1 ст. 111. Це передусім: перехід на бік ворога, що передбачає надання безпосередньої допомоги державі, з якою наша країна перебуває в умовах воєн­ного стану або збройного конфлікту. Вияви такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ на служ­бу в армію ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін. Сам перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні до­помоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). Державна зрада в цій формі ви­знається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомо­гу ворогові. При цьому обов'язково, щоб перехід на сторону ворога мав місце в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту. Шпигунство — це передача чи збирання з метою передачі інозем­ній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, воно є другою формою держав­ної зради. Ознаки шпигунства будуть розглянуті при аналізі ст. 114. Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представни­кам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України як форма державної зради в полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. Причому для відпові­дальності не має значення, як діяла особа — за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Допомога в проведенні підривної діяльності може передбачати сприяння резидентам (таємним пред­ставникам іноземних розвідок, укриття розвідника або його споря­дження, надання йому транспортних засобів, а також іншої техніки), надання різних матеріалів, продуктів харчування, приховування слідів вчинених ним злочинів, вербування агентів для проведення підривної діяльності проти України. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа за завданням іноземних держав або їх представ­ників організує (або здійснює) на шкоду Україні будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, ди­версію, посягання на життя державного чи громадського діяча). У таких випадках відповідальність настає за сукупністю злочинів, на­приклад, за статтями 111 і 113.

Державна зрада в цій формі вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної ді­яльності проти України.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується виною в формі прямого умислу, за якого особа усвідомлює, що її діяння вчи­нюються на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недо­торканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформа­ційній безпеці України і бажає їх здійснити. Мотиви можуть бути різними (ненависть до України, користь та ін.), але на кваліфікацію це не впливає.

Суб'єкт злочину — громадянин України, який досяг 16-ти років. Співучасниками цього злочину можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства.

Частина 2 ст. 111 передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної дер­жави, іноземної організації чи їх представників ніяких дій не вчи­нив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

Обов'язковими умовами звільнення від кримінальної відпові­дальності за ч. 2 ст. 111 є наявність трьох обставин: 1) отримання громадянином України злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації, їх представників; 2) невчинення жодних дій на виконання цього завдання; 3) добровільна заява органам державної влади про свій зв'язок з ними і про отримане завдання.

Відсутність хоча б однієї з цих обставин виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності.

123.Цивільна дієздатність фізичної особи:

Дієздатність – передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми свідомими діями, здійснювати (використовувати і виконувати) суб’єктивні юридичні права, обов’язки і нести відповідальність. Різновидами дієздатності є угодоздатність, тобто здатність (можливість) особисто, своїми діями укладати цивільно-правові угоди, і деліктоздатність — передбачена нормами права здатність нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієзатності. Наприклад, кримінальній відповідальності піддаються особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років. Потрібно зауважити, не досягнувши повної дієздатності, ці особи – деліктоздатні. Передумовою деліктоздатності є «вменяемость», тобто здатність в момент скоєння суспільно небезпечного діяння розуміти свої дії і керувати ними.

Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у момент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров’я. Вона виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. У Цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності:

1.неповна(відносна) дієздатність: 14-18років

2.часткова дієздатність: до 14років. До 14 років дитина самостійно може здійснити лише дрібні побутові угоди: придбати хліб, газету, книгу тощо.

3.обмежена дієздатність виражається в наступному:

а) обмеження прав і свобод людини і громадянина законом держави передбачена в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, духовності, здоров’я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і безпеки країни;

б) обмеження прав і свобод людини і громадянина можливе за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами. У цьому випадку особа позбавляється права розпоряджатися майном, коштами; самостійно вона може здійснювати лише дрібні побутові угоди, всі ж інші дії особа повинна здійснювати під контролем спеціально призначеного піклувальника.

4.абсолютна недієздатність встановлена для тих осіб, що визнані недієздатними за рішенням суду внаслідок психічного захворювання, відсталого розумового розвитку.

124.Правове становище господарських міністерств (відомств):

Господарське міністерство (відомство) – це госп. організація (орган держ. виконавчої влади), яка здійснює координацію діяльності усіх підприємств та організацій галузі, а також виконує функції власника майна щодо підпорядкованих їй державних підприємств та організацій.

Основні риси:

- госп. організація, яка здійснює управління г.д. підвідомчих держ. підприємств і координацію діяльності всіх підприємств галузі;

- госп. організація унітарного типу;

- підпорядкованість КМУ;

- установчий документ – положення, розроблене відповідно до Загального положення про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України;

- наявність статусу ю/о;

- частка державного майна необхідна для здійснення міністерством (відомством) своїх функцій, закріплюється за ним на праві оперативного управління.

125.Аналіз складу злочину диверсії (ст. 113 КК України):

Безпосередній об'єкт -економічна основа, внутріш­ня безпека України. Додатковими об'єктами можуть бути: життя, здоров'я людей, екологічна безпека та ін.

Предметом диверсії можуть бути: підприємства, установи, шля­хи та засоби сполучення, нафто-, газопроводи та ін.

Об'єктивна сторона злочину виявляється:

1) у вчиненні з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння ті­лесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнуван­ня або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподар­ське чи оборонне значення;

2) у вчиненні з тією самою метою дій, спрямованих на радіоак­тивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.

Масове знищення людей або заподіяння шкоди їх здоров'ю при вчиненні диверсії в своїй основі спрямовано на заподіяння смерті або шкоди здоров'ю значної кількості громадян і винний вдається до загально небезпечних способів (вибухів, підпалів, затоплення, орга­нізації завалів, аварій транспортних засобів та ін.).

Зруйнування або пошкодження підприємств, споруд, шляхів і засобів сполучення, засобів зв'язку або іншого державного або сус­пільного майна полягає як у повному їх знищенні, так і частковому пошкодженні такого майна будь-яким способом.

Масове отруєння людей, як і поширення епідемій, являє собою злочинну діяльність, спрямовану на спричинення смерті чи шко­ди здоров'ю значної, частіше невизначеної, кількості осіб. Способи здійснення можуть бути різними (отруєння продуктів харчування, джерел води, зараження хвороботворними мікроорганізмами їжі, води тощо).

Поширенням епізоотій охоплюються випадки розповсюдження заразливих хвороб серед тварин. Способи при цьому можуть бути різними (зараження збудниками заразних захворювань продуктів харчування, спільне утримання хворих і здорових тварин та ін.).

Епіфітотія — це широке розповсюдження інфекційної хвороби рослин, що охоплює господарство, район, область чи країну. У ви­гляді епіфітотій може поширюватися іржа і головня хлібних злаків, фітофтороз картоплі та інші шкідливі хвороби.

Цим зумовлено віднесення диверсії до усічених складів і визна­ння її закінченою з моменту здійснення вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на досягнення вказаних в законі небезпечних на­слідків, тобто незалежно від фактичного спричинення смерті, тілес­них ушкоджень, зруйнування або пошкодження об'єктів, радіоак­тивного забруднення та настання інших наслідків.

Суб'єктивна сторона - вина у формі прямого умислу, що поєднаний з метою ослаблення держави, тоб­то заподіяння шкоди її економічній системі, обороноздатності, вну­трішній безпеці та ін. Саме ця мета відрізняє диверсію від інших злочинів, пов'язаних із знищенням чи пошкодженням майна, запо­діянням шкоди життю, здоров'ю, екологічних та інших злочинів.

Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа: громадянин України, іноземний громадянин, особа без громадянства, якій виповнилося 14 років (ч. 2 ст. 22).

Покарання за злочин: за ст. 113 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

126.Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи:

Закон захищає інтереси осіб, які в силу об'єктивних причин не можуть самостійно здійснювати надані їм права, оскільки укладення договорів особами, які не розуміють значення своїх дій або не мають можливості оцінити їх критично, може істотно порушити законні ін­тереси таких осіб (наприклад, укладення ними договору дарування, безпідставне відчуження майна тощо).

Дієздатність — один із найважливіших елементів правового статусу громадянина, тому обмеження дієздатності допускається лише за рішенням суду.

Стаття 36 ЦКУ. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Стаття 37 ЦКУ. Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

1. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

3. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за згодою піклувальника.

Відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суду.

4. Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпоряджання ними здійснюються піклувальником. Піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними.

5. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.

Стаття 38 ЦКУ. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена

1. У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність.

2. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.

3. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.

4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: