Порушення законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України).

Охорона праці – це система правових, соціальних-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Статтею 271 охороняється безпека праці від порушень, що вчиняються на виробництві. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого цією статтею, є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами безпека праці – це стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

Потерпілими від злочину «можуть бути тільки особи, які мають постійний чи тимчасовий зв’язок з певним підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності (безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування або діяльність яких пов’язана із цим виробництвом тощо».

Об’єктивна сторона злочину включає: 1) порушення вимог законодавчих і інших нормативно-правових актів про охорону праці; 2) заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого або загибель людей, або настання інших тяжких наслідків; 3) причинний зв’язок між порушенням вказаних вимог і наслідками. Диспозиція ст. 271 КК є бланкетною. Для з’ясування змісту порушення потрібно звертатися до законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють безпеку виробництва та містять вимоги стосовно охорони праці. Застосоване в диспозиції ст. 271 КК поняття «акти» наведено в загальній формі й охоплює різні джерела. В основному це закони, укази, постанови, інструкції, положення, норми, стандарти. Ці акти встановлюють правила, що містять різноманітні вимоги до охорони праці. За характером вимог та їх галузевою спрямованістю роз- різняють загальні і спеціальні правила охорони праці. Статтею 271 КК не охоплюються порушення спеціальних правил безпеки, які стосуються виконання робіт із підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних, інших), діють на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, містять вимоги ядерної або радіаційної безпеки, безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд. Поняття «шкода здоров’ю потерпілого» охоплює «випадки, пов’язані із заподіянням особі середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності». Під «іншими тяжкими наслідками» слід розуміти випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між допущеними порушеннями правил безпеки і суспільно небезпечними наслідками, що настали. Причинний зв’язок у цих злочинах має низку особливостей. Зокрема, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв’язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлене порушенням кількох вимог безпеки. Такі порушення можуть бути допущені одним або кількома суб’єктами. У випадках коли для встановлення причинного зв’язку необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, призначаються експертизи.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формою вини. Щодо порушення вимог про охорону праці можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків – необережність. Ставлення суб’єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому аналізований злочин є необережним. Якщо стосовно наслідків суб’єкт діяв з умислом, скоєне кваліфікується як злочин проти життя і здоров’я особи.

У справах даної категорії необхідно встановлювати мотиви допущених порушень вимог про охорону праці, ставлення суб’єкта до їх дотримання, що важливо для кваліфікації, визначення ступеня суспільної небезпечності вчиненого, призначення міри кримінального покарання.

Суб’єкт злочину – службова особа підприємства, установи, організації, яка на підставі наказу адміністрації, посадової інструкції чи відповідно до займаної посади має спеціальні обов’язки щодо охорони праці, або громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності. Громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності відповідно до законодавства мають обов’язки з охорони праці найнятих ними працівників на підставі нормативно-правового акта або трудового договоруі.

У разі порушення вимог законодавства про охорону праці, що потягло кримінально-правові наслідки, іншими службовими особами останні з урахуванням обставин справи можуть нести відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, а рядові працівники – за злочини проти життя і здоров’я особи.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: