Поняття договору пожертви і його відмінність від договору доручення.

Пожертвою є договір дарування із вказівкою на цільове використання дарунка (за відсутності у договорі умови про мету використання його предмета безоплатна передача майна у власність вважатиметься звичайним даруванням). За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним викличне право повіреного.

Коли цивільним законодавством не встановлено спеціальних правил щодо врегулювання відносин за договором пожертви, до нього застосовуються положення про договір дарування.

За своєю юридичною природою договір пожертви є реальним, каузальним, оскільки його істотною умовою є встановлена у договорі певна, наперед обумовлена мета, задля якої здійснюється пожертва. Договір доручення належить до консенсуальних договорів, двосторонніх, оплатний але може бути й безоплатним, якщо про це домовилися сторони. Договір доручення є фідуціарним правочином, тобто таким, що ґрунтується на особливій довірі сторін.

Предметом договору пожертви є грошові кошти, але теоретично ним може бути будь-яке майно, не вилучене з цивільного обігу. На відміну від звичайного договору дарування, предметом договору пожертви не можуть бути майнові права. Форма договору пожертви регламентується ст. 719 ЦК України так само, як форма звичайного договору дарування. Предметом договору доручення можуть бути тільки юридичні дії повіреного — підписання документів, вчинення правочинів тощо.

Договір про пожертву вважається укладеним з моменту прийняття пожертви, тобто з того часу, коли особа, якій передається пожертва, підтвердить яким-небудь чином свою згоду на її прийняття (як і звичайний дарунок, змусити прийняти пожертву всупереч бажання того, кому вона призначена, неможливо). Як і договір дарування, договір пожертви може бути укладений від імені пожертвувача його представником (звісно, з дотриманням усіх вимог щодо оформлення доручення на укладення такого договору).

Сторонами договору про пожертву є пожертвувач та обдаровуваний. Це можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальні громади. Сторонами в договорі доручення виступають довіритель і повірений. Учасниками договору можуть бути фізичні та юридичні особи. За договором доручення як довіритель, так і повірений — це особи, які здійснюють вольові дії, спрямовані на настання певних юридичних наслідків, тому їх повна дієздатність є необхідною умовою дійсності договору. При визнанні довірителя чи повіреного недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності договір доручення припиняється

Договір пожертви характеризується тим, що на обдаровуваного завжди покладається певний обов’язок використовувати майно для загальнокорисної мети. Обдаровуваний зобов’язаний використовувати пожертву за її призначенням, проте подекуди в реальному житті виникають ситуації, коли з певних причин таке подальше використання пожертви виявляється неможливим. У такому разі для подальшого використання пожертви з іншою метою, яка не збігається з тією, що була обумовлена у договорі, обдаровуваний повинен одержати згоду пожертвувача. Якщо ж пожертвувач помер або ж юридичну особу, що була пожертвувачем, ліквідовано, правомірне використання пожертви не за її первісним призначенням можливе лише за рішенням суду. Сутність договору про пожертву надає пожертвувачу додаткове право здійснювати контроль за використанням пожертви до мети, встановленої договором про пожертву. Повірений, за договором доручення, зобов’язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення особисто. Повірений, має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений здійснити передачу відповідно до обставин, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, має негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника. Довіритель має право в будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений.

Пожертвувач, як і дарувальник, зобов’язаний попередити обдаровуваного про недоліки і особливі властивості предмета договору, якщо вони можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, а при невиконанні цього обов’язку відшкодувати завдану шкоду тощо.

Як і у договорі дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи, встановлення обов’язку обдаровуваного щодо досягнення певної мети у договорі про пожертву не суперечить безоплатній сутності договору дарування, оскільки такий обов’язок спрямований не на користь пожертвувача і зустрічного задоволення він не отримує.

Наслідком невиконання обдаровуваним обов’язку використовувати пожертву відповідно до мети, зазначеної у договорі про пожертву, може бути розірвання цього договору за вимогою пожертвувача, а у разі його смерті чи ліквідації за вимогою його спадкоємців або інших правонаступників. Додатковою підставою для висунення пожертвувачем або його правонаступниками вимоги про розірвання договору є використання пожертви не за призначенням. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: 1) відмови довірителя чи повіреного від договору; 2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності чи визнання безвісно відсутнім; 3) смерті довірителя або повіреного. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення в будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: