Відшкодування шкоди в галузі адміністративного управління та у сфері нормотворчої діяльності.

Шкода, завдана у результаті прийняття незаконного нормативно-правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується відповідно державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів. Відшкодування завданої шкоди здійснюється незалежно від вини посадових і службових осіб органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.

ЦК встановлює особливий режим відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. На відміну від актів органів влади, акти правоохоронних органів і суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов’язання, визначені у ЦК: незаконного притягнення фізичної особи до кримінальної відповідальності; незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд; незаконного затримання; незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Адміністративні стягнення у вигляді арешту або виправних робіт можуть застосовуватися відповідно до ст.ст. 32 і 31 КпАП України.

Для настання відповідальності необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів і суду були незаконними. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя, виникає за умови: постановлення судом виправдувального вироку; скасування незаконного вироку суду; закриття кримінальної справи органом досудового слідства; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 293 КпАП. Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію або акту про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Потерпілому може бути відмовлено у відшкодуванні завданої шкоди, якщо така особа у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства чи судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з’ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню; притягненню до кримінальної відповідальності; застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд; затриманню; накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Існує три рівня суб'єктів права, відповідальних за шкоду, завдану актами влади: а) держава; б) Автономна Республіка Крим; в) органи місцевого самоврядування. Всі вони є суб'єктами публічного права.

Виконувані органами влади та їх посадовими і службовими особами функції мають публічно-правовий характер. Фактично вони діють від імені владних публічно-правових утворень: держави, Автономної Республіки Крим, а посадові і службові особи – від імені органів місцевого самоврядування. Саме з цієї причини останні і стають зобов'язаними відшкодувати шкоду, якщо буде встановлено, що вона була завдана рішеннями зазначених органів, діями чи бездіяльністю їхніх посадових і службових осіб, що є незаконними. Вчинені акти влади, що є законними, як правило, не породжують зобов'язання з відшкодування завданої ними шкоди, якщо винятку із цього правила не передбачає сам закон. Такий виняток існує і стосується він лише актів законодавчої державної влади. Так, зокрема, відповідно ЦК у разі прийняття закону, що припиняє право власності на певне майно, шкода, завдана власникові такого майна, відшкодовується державою у повному обсязі.

Правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації визначається виключно законами України, на підставі яких майно може бути примусово відчужене у власника у порядку реквізиції або можуть бути мобілізовані і використані ресурси підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією понесених втрат. Дещо інакше регулюються відносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок діяльності органів виконавчої влади, яку називають діяльністю у сфері адміністративного управління. Йдеться, зокрема, про такі три можливих різновиди ситуацій, за наявності яких шкода, завдана внаслідок діяльності органів виконавчої влади, підлягає відшкодуванню: а) у разі завдання шкоди незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; б) у разі завдання цими органами шкоди в результаті прийняття ними нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований; в) у разі завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи зазначених вище органів виконавчої влади. Загальною особливістю зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої у кожній із наведених ситуацій, є те, що для здійснення цього відшкодування доказу потребує найперше не сам факт завдання шкоди, а незаконність дій чи бездіяльності органів влади чи їх посадових або службових осіб, і тягар цього доказу покладається на заінтересовану у відшкодуванні шкоди фізичну або юридичну особу, тобто потерпілого. Незаконними визнаються дії чи бездіяльність органів влади та їхніх посадових або службових осіб не тільки ті, що суперечать тому чи іншому законові в буквальному його розумінні, а й ті, що суперечать іншим правовим актам.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: