Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Аналіз складу злочину прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст.368 КК України).




Основним безпосереднім об’єктом такого складу злочину є суспільні відносини, що регулюють правильну діяльність державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права. Під правильною діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права розуміється діяльність цих органів лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 10 Закону України «Про державну службу» визначено основні обов’язки державних службовців. Наказом Головного управління державної служби України № 214 від 4 серпня 2010 р. затверджено загальні правила поведінки державного службовця. У разі надходження пропозиції від юридичних або фізичних осіб щодо неправомірної вигоди або дарунка (пожертви) державний службовець зобов’язаний діяти відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про правила етичної поведінки». Стаття 17 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначає обмеження щодо одержання майна органами державної влади, органами місцевого самоврядування. Якщо об’єкт злочину є, як правило, суспільними відносинами, то предмет злочину – об’єкт матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов’язує наявність у діях особи конкретного складу злочину. Як визначено у примітці до ст. 3641 Кримінального кодексу (далі – КК) України, неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Неправомірна вигода, яка є предметом зазначеного складу злочину, може мати матеріальний чи нематеріальний характер. Обов’язково, щоб річ, яка передається як неправомірна вигода, мала значення для особи, яка її одержує. Щодо надання переваг, пільг або послуг можна зазначити, що визнання переваг, послуг або пільг майновими здійснюється за умови, що вони надаються безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, але підлягають оплаті. Такого роду переваги, послуги або пільги повинні звільняти особу, якій зроблено пропозицію, надано обіцянку чи яка одержала неправомірну вигоду, від витрат на момент їх надання і цим приносить їй майнову (неправомірну) вигоду.

До переваг можна віднести, наприклад, безпідставне першочергове проходження медичного огляду, медичних досліджень, надання чергової відпустки в літній період всупереч встановленому графіку, користування (без переходу права власності) житловим будинком, автомобілем чи іншим майном службовою особою за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Достатньо, щоб ці переваги, послуги, пільги становили цінність для особи, яка їх одержує. Предмети, що можуть визнаватися неправомірною вигодою, можна класифікувати за критерієм обмеженості їх обігу на предмети, які знаходяться у вільному обігу, та предмети, обіг яких обмежений чи заборонений. Оскільки від розміру неправомірної вигоди залежить кваліфікація діянь за відповідною частиною ст. 368 КК України, предмет неправомірної вигоди пови- нен отримати грошову оцінку в національній валюті України. Це є необхідним і у випадках, коли як неправомірна вигода було передано майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (викрадене, подароване, знайдене тощо). Визначаючи вартість предмета неправомірної вигоди, слід виходити з мінімальних цін, за якими в певній місцевості на час вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого самого роду та якості. На жаль, у чинному законодавстві не визначено мінімальний розмір неправомірної вигоди, що може призвести до зловживань у правозастосовній практиці.

Предмет неправомірної вигоди на підставі ч. 9 ст. 100 Кримінально-процесуального кодексу України повинен передаватися у дохід держави. У випадках, коли вартість речей, які були предметом хабара, на час розгляду справи змінилася, розмір грошової суми, що підлягає стягненню, повинен визначатися за новими цінами.

Об’єктивна сторона даного злочину, по-перше, полягає у прийнятті службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки означає, що відповідна службова особа висловила згоду в будь-який спосіб та не заперечує, чи в будь-який інший спосіб не реагує, як передбачено ст. 16 Закону України «Про правила етичної поведінки», на пропозицію чи обіцянку того, хто пропонує або обіцяє надати неправомірну вигоду в майбутньому. По-друге, в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Отже, об’єктивна сторона полягає як у діях – по-перше, безпосереднє одержання неправомірної винагороди, що виражається шляхом вчинення певних дій, по-друге, активне прийняття пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду, тобто висловлення згоди на пропозицію вчинити чи не вчинити певні дії в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, так і бездіяльності – пасивне прийняття пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду, так звана «мовчазна згода». Зазначений злочин має формальний склад та вважається закінченим з моменту, коли службова особа будь-яким чином прийняла пропозицію, обіцянку або одержала хоча б частину неправомірної вигоди.

Прийняття пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірної вигоди означає досягнення домовленості щодо одержання неправомірної винагороди у майбутньому або прийняття службовою особою або третьою особою неправомірної винагороди за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Неправомірна винагорода може одержуватися службовою особою особисто або через посередника.

Способи одержання неправомірної винагороди можуть бути різноманітними і для кваліфікації суттєвого значення не мають. Якщо службова особа виконала певні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди, але не одержала її з причин, які не залежали від її волі, вчинене нею слід кваліфікувати як замах на такий злочин. Одержання службовою особою неправомірної винагороди від особи, яка діє з метою її викриття і звільняється від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених законом, є закінченим складом злочину і кваліфікується залежно від обставин справи за відповідною частиною ст. 368 КК України. З усього розмаїття способів одержання неправомірної винагороди можна виділити дві основні форми: просту і завуальовану. Проста полягає у безпосеред- ньому отриманні предмета неправомірної винагороди службовою особою. Сутність завуальованої форми полягає у тому, що факт одержання неправомірної вигоди маскується під зовні законну угоду і має вигляд цілком законної операції: різні виплати, премії, погашення боргу, договору купівлі-продажу, кредиту, консультації, експертизи тощо6.

Суб'єкт злочину спеціальний - службова особа (див. п. 1 примітки до ст. 364).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч 2 ст. 368) є вчинення його:

1) у значному розмірі (що у п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян);

2) у великому розмірі (що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян,);

3) службовими особами, які займають відповідальне становище;

4) за попередньою змовою групою осіб, тобто якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві чи більша кількість), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися (як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, та до його одержання);

5) Повторним у статті 368 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цією статтею, або злочинів, передбачених статтями 368-3, 368-4, 369 цього Кодексу.

6) у поєднанні з вимаганням хабара (вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинити чи не вчинити, використовуючи владу чи службове становище, дії, що можуть заподіяти шкоду правам або законним інтересам того, хто дає хабара, чи умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара для запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч 3 ст. 368) є вчинення його:

• в особливо великому розмірі;

• службовою особою, що займає особливо відповідальне становище.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных