Місце і строк виконання зобов’язання.

Строк (термін) виконання - це певний період (момент) в часі, коли має бути виконане зобов'язання. У зв'язку з тим, що строки (терміни) виконання зобов'язання є різновидом цивільно-правових строків (термінів), на них повною мірою поширюються вимоги встановлення, перебігу, спливу. Внаслідок чого строк (термін) може бути встановлений у зобов'язанні й визначатися роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Дотримання вимоги щодо строку (терміну) має важливе значення для належного виконання зобов'язання. Оскільки правовим наслідком невиконання зобов'язання у визначений строк (термін) може бути прострочення як кредитора, так і боржника.

Зазвичай у зобов'язанні передбачений тільки строк його виконання. Проте можуть бути, особливо у триваючих зобов'язаннях, й проміжні строки виконання певних обов'язків (наприклад, згідно із ч. 1 ст. 846 ЦК у договорі підряду можуть міститися строки виконання роботи або її окремих етапів).

З точки зору визначеності періоду (моменту) виконання існують зобов'язання із визначеним і невизначеним строком (терміном) виконання. Зобов'язання, строк (термін) виконання яких є визначеним, підлягають виконанню саме у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання яких визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати (наприклад, початок судноплавства), підлягає виконанню з настанням цієї події.

У разі коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання такого зобов'язання у будь-який час. Для того щоб у цьому разі не виникало невизначеності та чіткого обчислення строку позовної давності, боржнику надається пільговий семиденний строк (ст. 261 ЦК) від дня пред'явлення вимоги кредитора за умови, що обов'язок його негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Хоча статтею 530 ЦК і не передбачається закріплення інших пільгових строків, щодо повернення позики встановлюється тридцятиденний пільговий строк (абз. 2ч. 1 ст. 1049 ЦК).

У деяких випадках зобов'язання повинне бути виконане у розумний строк, тобто у необхідний для вчинення певної дії, що направлена на виконання зобов'язання. Зокрема, якщо договором не встановлено строк доставки товару для вручення його покупцеві, товар має бути доставлений у розумний строк після одержання вимоги покупця (ч. З ст. 704 ЦК). '

Негайне виконання зобов'язання може мати місце, коли такий обов'язок слідує із умов договору або актів цивільного законодавства. Зокрема, відповідно до ст. 765 ЦК наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У зобов'язаннях із визначеним строком може постати питання про допустимість його дострокового виконання. За загальним правилом, передбаченим ст. 531 ЦК, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Наприклад, передача речей на зберігання у зв'язку із відрядженням за кордон на певний строк звичайно унеможливлює дострокове виконання зобов'язання зберігачем (боржником).

Від права дострокового виконання зобов'язання боржником слід відмежовувати випадки, у яких кредитору надається право вимагати дострокового виконання зобов'язання. Таке право може бути, зокрема: а) спрямоване на уникнення можливих порушень прав кредитора при зменшенні статутного капіталу або припиненні юридичної особи. Наприклад, згідно із ч. 5 ст. 144 ЦК у разі зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю кредитори мають право вимагати дострокового виконання відповідних зобов'язань товариства; б) обумовлене порушенням обов'язків за договором. Зокрема, право вимагати дострокового виконання зобов'язання надається позикодавцю щодо дострокового повернення позики у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики (ст. 1052 ЦК); в) випливати із сутності того чи іншого договору. Наприклад, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК).

Місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому мають вчинятися дії, що становлять предмет зобов'язання. Як правило, воно встановлюється в договорі. У разі якщо місце виконання зобов'язання визначено в договорі, виконання зобов'язання саме в цьому місці є належним.

Однак не виключені випадки, коли місце виконання зобов'язання у договорі не передбачене. Тоді належним вважається виконання, що здійснено за місцем проживання фізичної або місцезнаходженням юридичної особи боржника. Таким є загальне правило для виконання усіх зобов'язань, окрім тих, для виконання яких у ст. 532 ЦК передбачене інше місце виконання.

Спеціальні правила щодо місця виконання зобов'язань встановлені для зобов'язань:

- про передання у власність або в користування земельних ділянок, будинків, споруд або іншого нерухомого майна, які мають виконуватися за місцезнаходженням такого майна;

- про передання товару (майна), що виникають на підставі договору перевезення, що виконуються за місцем здавання товару (майна) перевізникові (наприклад, морський порт, аеропорт, станція);

- про передання товару (майна), що виникає з будь-яких інших правочинів (наприклад, договору зберігання), які повинні виконуватися за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), за умови, що це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

- грошових, що виконуються за місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора на момент виникнення зобов'язання. У разі коли кредитор на момент виконання грошового зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і повідомив про це боржника, належним вважається виконання, що здійснено за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора. При цьому всі витрати, що пов'язані зі зміною місця виконання зобов'язання, покладаються на кредитора. Вказане правило стосується визначення місця виконання зобов'язань щодо сплати готівкових грошей.

У випадку відсутності кредитора за місцем проживання (місцезнаходженням) боржник може виконати зобов'язання шляхом внесення грошей у депозит нотаріуса або нотаріальної контори (ст. 537 ЦК).

Наведені правила визначення місця виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: