Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Цілі та завдання державного нагляду. Державні органи, яки виконують нагляд за безпекою мореплавання.




Постановою КМУ від 4 березня 1997 р. № 204 затверджено Порядок здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті. Цей Порядок регулює питання нагляду за додержанням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності (крім Міноборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ та МВС) нормативних актів щодо безпеки польотів на авіаційному, судноплавства - на морському і річковому, руху - на залізничному та автомобільному транспорті (далі - забезпечення безпеки руху транспортних засобів).Нагляд здійснюється за видами транспорту Мінтрансзв'язку, Мінбудом, Державіаслужбою, Головавтотрансінспекцією, Держфлотінспекцією, Укрзалізницею та їх органами на місцях у взаємодії з іншими державними органами (Державна автомобільна інспекція МВС, Державний департамент промислової безпеки, охорони
праці та гірничого нагляду тощо).Органи, на які покладаються функції нагляду за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів: здійснюють контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності нормативних актів з питань безпеки руху на транспорті; здійснюють нагляд за безпекою руху транспортних засобів; беруть участь у службовому розслідуванні обставин і причин катастроф, аварій та подій на транспорті; ведуть облік та здійснюють аналіз причин катастроф, аварій, подій, розробляють і контролюють виконання профілактичних заходів щодо їх попередження; проводять перевірки з питань організації роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки руху транспортних засобів; здійснюють координацію діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності з питань забезпечення безпеки руху транспортних засобів; здійснюють нагляд за сертифікацією транспортних засобів та експлуатантів, зареєстрованих на території України; організовують навчання та перевірку рівня знань посадових осіб, що здійснюють нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів; перевіряють готовність аварійно-відбудовних формувань, пошуково-рятувальних служб до ліквідації наслідків катастроф, аварій, подій тощо; контролюють технічний стан рухомого складу; розглядають і погоджують нормативну документацію на транспортні засоби та обладнання об'єктів, пов'язаних із забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, беруть участь у роботі державних комісій; контролюють організацію безпечного перевезення небезпечних, надгабаритних та великовагових вантажів. Органи, на які покладаються функції нагляду за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, мають право: безперешкодно у будь-який час відвідувати підприємства, установи, організації з метою перевірки забезпечення ними безпеки руху транспортних засобів; скасовувати в установленому порядку вказівки посадових осіб, якщо вони суперечать вимогам безпеки руху на транспорті; давати обов'язкові для виконання посадовими особами приписи щодо усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки руху транспортних засобів і контролювати їх виконання у встановлені строки; забороняти експлуатацію рухомого складу і виконання робіт, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, до усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки руху транспортних засобів; вносити пропозиції про відсторонення від роботи працівників, дії яких можуть спричинити катастрофи, аварії, події або створити загрозу їх виникнення; подавати пропозиції про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді; безплатно одержувати від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті. Посадові особи, на які покладаються функції здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, несуть відповідальність згідно із законодавством. Рішення органів, на які покладаються функції здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законодавством.

Прокурорський нагляд. В умовах реформування морського господарського комплексу України перед транспортною прокуратурою стоїть завдання підвищення ефективності нагляду за додержанням законодавства про безпеку мореплавства.

Виконання цього напряму прокурорської діяльності ускладнюється, по-перше, тим, що на відміну від радянських часів, коли було три судноплавні суперкомпанії (Чорноморське, Дунайське та Азовське морські пароплавства), нині ліцензії на здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів і пасажирів мають близько 170 державних, акціонерних та приватних судновласників України, і, по-друге, тим, що національне законодавство з питань безпеки мореплавства розвивається повільно і, по суті, не впливає на стан справ у розглядуваній нами галузі.

Доводиться констатувати, що органи прокуратури у багатьох випадках передоручають здійснення зазначеного важливого напряму наглядової діяльності капітанам морських портів, службам безпеки мореплавства пароплавств, класифікаційним товариствам і капітанам суден, на яких покладена функція здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства. При цьому їх робота зводиться до вирішення питань у порядку ст. 97 КПК України, тобто розгляду матеріалів, що надходять від зазначених осіб і служб та товариств.

Дехто вважає, що оскільки не існує жодного закону з регулювання питань безпеки мореплавства, транспортна прокуратура взагалі не повинна здійснювати нагляд за виконанням відомчих документів Міністерства транспорту України.

Треба зазначити, що правове регулювання діяльності морського транспорту і його учасників під час здійснення міжнародних перевезень значною мірою визначається нормами міжнародних конвенцій, угод та договорів, особливо в тій частині, яка стосується безпеки мореплавства. В Законі України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних договорів на території України», зокрема, підкреслено, що укладені та належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід´ємну частину її національного законодавства і застосовуються в порядку, передбаченому для норм останнього.

Таким чином, транспортна прокуратура має перевіряти додержання судноплавними компаніями міжнародних конвенцій, угод і договорів, учасницями яких є Україна. На відміну від нашого законодавства міжнародні конвенції детально регулюють усі питання, пов´язані з технічним станом, обладнанням, забезпеченням суден і комплектацією екіпажів суден як державних, так і приватних компаній. Звичайно, це потребує від працівників прокуратури значної роботи по вивченню норм міжнародного морського права, міжнародних морських конвенцій.

Це не таке просте питання, як видається на перший погляд. Наприклад, відома Конвенція ООН з морського права 1982 р. ще не набрала чинності і являє собою ніби право майбутнього (ins futurym). Однак її положення треба брати до уваги, оскільки більшість з них є синтезом норм попередніх конвенцій і фактично визнані багатьма державами.

При здійсненні нагляду за забезпеченням безпеки мореплавства насамперед необхідно виходити з того, що Україна (в статусі колишньої УРСР) була учасницею Конвенції про охорону людського життя на морі 1974 р. Тому цей документ є невід´ємною частиною її національного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Конвенції держави-учасниці зобов´язані видавати закони, декрети, накази і правила та вживати усіх інших заходів, необхідних для забезпечення того, що з точки зору охорони людського життя на морі, судно придатне для того виду експлуатації, для якого воно призначене.

До таких заходів належить, зокрема, нагляд за технічним станом суден, який державою покладено на кваліфікаційні товариства, зокрема на Український морський регістр судноплавства.

Проведеними транспортною прокуратурою перевірками виявлено істотні порушення в діяльності відділень Регістра, пов´язані з оформленням фіктивних документів, що створює передумови для виникнення морських подій з людськими жертвами, загибеллю суден та вантажів. Ряд власників річкових суден отримали класифікаційні свідоцтва від Миколаївського та Херсонського відділень Російського морського регістра судноплавства, що дало їм змогу безпідставно розширити район плавання. Своєчасне втручання транспортної прокуратури дозволило запобігти негативним наслідкам.

Проте аварії суден через їх незадовільний технічний стан продовжуються. Так, у Північному морі, біля узбережжя Данії внаслідок порушення цілісності корпуса затонув теплохід «Астер» (судновласник — TOB «Транзит», м.Одеса). З 11 членів російсько-українського екіпажу троє загинули і троє зникли безвісти. Документи щодо придатності судна до плавання були оформлені в Лієпайському відділенні Російського морського регістра судноплавства (Латвія). 4 вересня 1999 р. біля мису Сарича затонув теплохід «Кристина» (судновласник — мальтійська компанія «Лайн Гейт Корпарейшн», оператор — «Чорноморський судноплавний менеджмент», м.Одеса), побудований ще в 1964 р.

Наведені приклади стосуються діяльності російського Регістра. А Український морський регістр судноплавства дуже повільно завойовує визнання у світі морського бізнесу.

Після прийняття Міжнародного кодексу управління безпекою експлуатації суден, яким передбачена сертифікація усіх суден, незалежно від форм власності, з точки зору їх технічного стану, почастішали випадки появи так званих «покинутих суден».

Так, у вересні 1996 р. в умовах закінчення строку дії регістрових документів на абхазький теплохід «Інженер Кордзахія» (судновласник -- підприємець Г.), задіяний під грузовими операціями у Білгород-Дністровському морському порту, після неодноразових невдалих спроб судновласника продовжити строк дії цих документів екіпаж покинув судно.

Транспортною прокуратурою було встановлено, що Г. не виявляв ніякого інтересу до судна і, більше того, маючи заборгованість перед портом за його отримання, відмовлявся від своєї власності. На час перевірки збитки порту становили 143 тис. дол. США.

Оскільки теплохід знаходився у немореплавному стані та виникла загроза безпеці руху в акваторії порту, а також для запобігання подальшим збиткам, пов’язаним з його обслуговуванням, прокуратурою було заявлено позов про звернення стягнення на судно для погашення заборгованості у розмірі 143 тис. дол. США на користь Білгород-Дністровського морського порту.

При перевірках транспортною прокуратурою додержання та виконання законодавства про безпеку мореплавства треба також враховувати те, що Україною ратифіковані, а отже, є частиною її національного законодавства такі міжнародні договори, як Конвенція про відкрите море 1958 p., Конвенція про міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 p.. Міжнародна конвенція про пошук і рятування на морі 1979 p , Конвенція про грузову марку 1966 p.. Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1993 р. та інші міжнародні документи.

Здійснення державного нагляду за належним виконанням зазначених нормативних актів передбачає наявність системи призначених для цього органів. Серед них можна назвати Державну інспекцію з безпеки судноплавства, Державну інспекцію з охорони Чорного моря, Прикордонну державну інспекцію з карантину рослин, Державну інспекцію з нагляду за охороною праці на морському транспорті.

Ці органи тією або іншою мірою пов’язані з забезпеченням контролю за безпекою мореплавства. Однак наглядова функція транспортної прокуратури ні в якому разі не повинна зводитись до їх підміни. Контролюючі органи самі повинні бути під «пильним оком» прокуратури. На це є підстави. Так, слідчими транспортних прокуратур розглядалися кримінальні справи, порушені щодо інспектора Державної інспекції з охорони Чорного моря (ст. 168 КК України), інспектора територіального управління Державної інспекції нагляду за охороною праці на морському транспорті (ст. 172 КК України), головного митного інспектора Чорноморської регіональної митниці (статті 165, 168 КК України). Проте це виняток з правил.

Використовуючи професійні знання фахівців контролюючих органів, транспортна прокуратура дістає можливість вивчати питання у сукупності, що дозволяє їй виявляти причини та умови, які сприяють вчиненню правопорушень. Координуючи свою діяльність з державними контролюючими органами, вона може робити вагомий внесок у забезпечення безпеки мореплавства та підвищення економічної ефективності флоту.

Завдання та повноваження класифікаційних товариств по виконанню технічного нагляду за судном. Регістр України. Іноземні класифікаційні товариства (Lloyd, Register, Veritas та інш.). Загальні форми діяльності класифікаційних суспільств.




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2018 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных