Порядок проходження суднами технічного нагляду в Україні.

Регістр здійснює:

o організацію технічного нагляду за судами в експлуатації, проведення класифікаційних і конвенційних оглядів суден;

o технічний нагляд за переобладнанням і ремонтом суден;

o організацію технічного нагляду за виготовленням суднових матеріалів і виробів;

o обмірювання суден;

o збір, узагальнення й аналіз інформації про аварійні події що сталися з судами і їх обладнанням, а також про причини затримок портовою владою суден з класом Регістра України;

o узагальнення й аналіз досвіду технічного нагляду з урахуванням вимог Міжнародної морської організації (ІМО);

o розробку й удосконалення Правил класифікаційних оглядів суден, Керівництв та інших нормативних документів за технічним наглядом за суднами в експлуатації;

o формування Регістрової книги суден та Доповнень до неї.

Регістр здійснює:

Класифікацію і перекласифікацію суден, у тому числі високошвидкісних суден, населених підводних апаратів і глибоководних водолазних комплексів, плавучих бурових установок тощо.

Технічне спостереження за побудовою суден і плавучих споруджень.

Експертизу проектів суден і суднового обладнання на відповідність вимогам Правил Регістра, складання висновків по всіх частинах проектів, у тому числі, що ставляться до:

· конструкції корпуса судна;

· остійності й розподілу на відсіки суден;

· пристроїв і систем протипожежного захисту;

· пристроїв, обладнання й забезпечення суден;

· охорони навколишнього середовища й механічного обладнання;

· гребних гвинтів, валопроводів, колінчатих валів дизелів;

· зубчастих передач, парових котлів, теплообмінних апаратів і посудин під тиском;

· суднових електростанцій, високовольтних установок;

· слабкострумового обладнання;

· кабелів та проводів;

· вибухозахищеного електрообладнання;

· систем автоматизації пропульсивних установок та систем динамічного позиціювання;

· електрообладнання котельних установок і допоміжних механізмів;

· систем централізованого контролю й аварійно-попереджувальної сигналізації;

· комп'ютерів, мікропроцесорів програмувальним контролерам;

· радіо і навігаційного забезпечення;

· локальним автоматизованим пристроям;

· датчикам і сигналізаторам.

Оперативний контроль за виконанням Правил Регістра та вимог Морських Адміністрацій при проектуванні суден.

Розгляд технічної документації на головні (дослідні) зразки матеріалів, виробів, механізмів, установок, суднових пристроїв і рятувальних засобів, участь у випробуваннях з наступним винесенням рішень про можливості їхнього застосування.

Технічний нагляд за дотриманням технології в суднобудуванні й судноремонті.

Розробку й удосконалювання Правил і Руководств Регістра.

На протязі 2010 року Регістр судноплавства України призупинив клас 352 суднам, з яких по причині аварії було призупинено клас 13 суден. У 2010 році Клас був знятий у 234 суден.

Визначення терміну "Мале судно". Судно або інша плавуча споруда або засіб, найбільшою довжиною корпусу до 24 м включно, корисною вантажопідйомністю від 80 кг, які не призначені для: розміщення більш, ніж 12 пасажирів на борту; перевезення небезпечних вантажів; використання їх як пасажирські судна, криголами, буксири, товкачі, плавучі крани, судна технічного флоту і в якості суднового обладнання (рятувальні і робочі шлюпки, плоти).

Малі судна, що знаходяться під технічним наглядом Регістра, повинні мати документи (Сертифікати), які підтверджують відповідність судна нормам Правил, що забезпечують безпеку експлуатації.

При прийнятті під технічний нагляд РУ малих суден іноземного виробництва приймаються до уваги Сертифікати іноземних класифікаційних товариств, Сертифікати Міжнародного морського сертифікаційного інституту, інші документи, що підтверджують відповідність судна нормам безпеки експлуатації, або судновласником надаються документи, що підтверджують виконання вимог «Правил класифікації та побудови малих суден».

Для суден внутрішнього виробництва обов'язкова наявність Сертифікатів РУ. Для суден самопобудови необхідна наявність узгоджувальних документів РУ, наприклад, підтвердження узгодження РУ проекту судна.

Для суден, побудованих раніше на заводах і верфях СРСР, наявність Сертифікату є бажаною, але не обов'язковою.

Процедура проведення технічного огляду

Технічний контроль, що полягає в перевірці відповідності судна і його елементів Правилам і що включає щодо об'єкту нагляду, як мінімум:

- перевірку суднових документів (свідоцтв і актів) і схваленої технічної документації, сертифікатів на матеріали і комплектуючі вироби;

- перевірку документів про проведення передбаченого контролю визнаними Регістром організаціями або особами;

- огляд, зокрема, при необхідності, з розкриванням і демонтажем;

- контроль вимірів, випробувань, перевірку у дії;

- контроль технологічних процесів;

- видачу необхідних документів Регістра або їх підтвердження;

- у необхідних випадках таврування і пломбування об'єктів нагляду.

Технічний огляд малих суден проводиться відповідно до застосовних положень наступних документів: «Правила класифікації та побудови малих суден», РУ, 2005 г.; Правила освидетельствования судов», РУ, 2007 г.; Правил і Керівництв минулих років, за якими судна класифіковані раніше.

Для малих суден застосовуються наступні види оглядів:

- первісний - для призначення класу судну, вперше пред'явленому до класифікації Регістру;
- періодичний - для поновлення (черговий огляд) або підтвердження (щорічний або

- проміжний огляд) класу РУ;

- позачерговий - після пошкодження елементів судна, без усунення яких не забезпечується безпека експлуатації; після усунення цих пошкоджень; за заявкою судновласника; у разі появи дефектів; при необхідності уточнення технічного стану або району плавання судна; за ініціативою Регіонального Представництва Регістра; у інших необхідних випадках.

Залежно від Правил і Керівництв, за якими судно класифіковане, а також від типу і призначення судна, термін дії класу судна (період між черговими оглядами) може бути 4, 5, 6, 8 років, а період між підтвердженням класу (між щорічними оглядами або між проміжними оглядами) може складати 1 або 2 року.

Правила і Керівництва РУ не розповсюджуються на самохідні судна з головними двигунами потужністю менше 55 кВт і несамохідні судна валовою місткістю менше 80, якщо технічний нагляд за такими судами здійснює Державний департамент рибного господарства України (Укрдержрибгосп).

Правила і Керівництва РУ не розповсюджуються також на дошки для серфінгу і віндсерфінгу, в т.ч. з приводом; історичні судна і їх копії; каное, водні лижі і санки, буксирувані шайби; гідроплани і підводні апарати, в т.ч. з приводом; спортивні і військові судна.

При зверненні судновласника в РУ з метою огляду судна при його реєстрації в Державному судновому реєстрі України або в Судновій книзі України Регістр керується положеннями документів «Порядок для судновласників (власників) щодо огляду суден Регістром судноплавства України...», приведених на сайті РУ у розділі «Послуги - Технічний нагляд - Малі судна - Порядок реєстрації». Дані документи узгоджені Регістром судноплавства України і Інспекцією Головного державного реєстратора флоту України.

Для проведення технічного огляду малого судна судновласник повинен двічі звернутися в Регістр. Перше звернення - для подачі заявки на огляд судна і отримання документів на оплату послуги РУ. Друге - для підтвердження оплати і отримання послуги РУ.

Перелік документів Регістра судноплавства України на право плавання

Класифікаційне свідоцтво, ф. 1.2.1. видається: на малі морські судна: самохідні з потужністю головних двигунів 55 кВт і більш, за винятком водних мотоциклів; несамохідні з валовою місткістю 80 і більш; на всі малі судна, які здійснюють рейси за межі території України; на малі судна з найбільшою довжиною корпусу 20 м і більш, які плавають по внутрішніх водних шляхах України. Класифікаційне свідоцтво Підтверджується один раз в два роки або щорічно - згідно Правил і Керівництв, за якими судна класифіковані. Класифікаційне свідоцтво не підміняє собою «Свідоцтво про придатність малого судна до плавання» і видається на додаток до цього документа.

Свідоцтво про придатність малого судна до плавання, ф. 1.1.3. Видається на самохідні і несамохідні малі судна з механізмами і електрообладнанням довжиною корпусу 24 м і менше, які не є пасажирськими, вантажними, призначеними для перевезення небезпечних вантажів, буксирами, товкачами, криголамами, суднами технічного флоту і несамохідними суднами з потужністю первинних двигунів 100кВт і більш:

- при первісному огляді малого судна при прийомі його під технічний нагляд;

- при зміні судновласника або призначення судна;

- при перереєстрації судна на вимогу органів Державної реєстрації, що тягне за собою зміну реєстраційного номера або назви судна, судновласника або його реквізитів;

- при зміні типу або призначення судна, що тягне за собою зміну складу пристроїв, обладнання і забезпечення, зміна інших технічних характеристик судна;

- при зміні символу класу, району і умов плавання;

- за відсутності в Свідоцтві місця для відміток про проведений технічний огляд судна;

- у разі втрати або непридатного стану.

Підтверджується один раз в два роки або щорічно - згідно Правил і Керівництв, за якими судна класифіковані.

Свідоцтво про придатність малого судна до плавання, ф. 1.1.7. Видається на малі самохідні судна спрощеної конструкції, веслові судна, несамохідні судна:

- при первісному огляді малого судна при прийомі його під технічний нагляд;

- при зміні судновласника або призначення судна;

- при перереєстрації судна на вимогу органів Державної реєстрації, що тягне за собою зміну реєстраційного номера або назви судна, судновласника або його реквізитів;

- при зміні типу або призначення судна, що тягне за собою зміну складу пристроїв, обладнання і забезпечення, зміна інших технічних характеристик судна;

- при зміні символу класу, району і умов плавання;

- за відсутності в Свідоцтві місця для відміток про проведений технічний огляд судна;

- у разі втрати або непридатного стану.

Підтверджується один раз в два роки або щорічно - згідно Правил і Керівництв, за якими судна класифіковані.

Технічний талон про проведення технічного огляду малого судна, ф. 1.1.3.1.

Видається на всі малі судна:

- при первісному огляді для призначення класу.

- при кожному періодичному огляді для підтвердження або поновлення класу;
- при позачергових оглядах, пов'язаних з видачею або заміною (переоформленням) «Свідоцтва про придатність малого судна до плавання»;

Акт первісного огляду малого судна, ф. 1.8.1. Видається при первісному огляді малого судна для прийняття його під технічний нагляд (для призначення класу).

Акт огляду малого судна, ф. 1.8.2. Видається:

- у всіх випадках заміни (видачі) свідоцтв форм 1.2.1, 1.1.3, 1.1.7, окрім первісного огляду;

- у разі зміни оцінки технічного стану, необхідності виставляння вимог при чергових або позачергових оглядах, а також у випадках повторного огляду, якщо актом первісного огляду технічний стан судна був визначений як непридатний до експлуатації;

- при кожному періодичному огляді для підтвердження або поновлення класу малих суден необмеженого району плавання, морських І і ІІ обмежених, змішаного (ЗП), 1, 2, 3 прибережних районів плавання, малих суден 1, 2 і 3 категорій.

Класифікаційні документи форм РСУ-40, РСУ-43, РСУ-43-1, РСУ-44, РСУ-45, РСУ-46. Видаються при підтвердженні або поновленні класу парусним і парусний-моторним суднам, класифікованим відповідно до Керівництва по класифікації, технічному нагляду за будівництвом і експлуатацією яхт. «Класифікаційне свідоцтво» РСУ-40 не підміняє собою «Свідоцтво про придатність малого судна до плавання» і видається на додаток до цього документа.

У разі втрати або іншої дії, яка привела документ Регістра, що діяв, в неналежний вигляд, за письмовою заявою утримувача оригіналу документа (судновласника) Регістром може бути виданий дублікат документа. Також за письмовою заявою судновласника, при необхідності, може бути видана копія документа.

Регістр видає суднові регістрові документи на право плавання тільки на судна, що пройшли державну реєстрацію. Реєстраційні дані судна (назва або реєстраційний номер, порт приписки, судновласник) вносяться до суднових регістрових документів на право плавання з:

- «Повідомлення Інспекції Головного державного реєстратора флоту України», що спеціально направляється Інспекцією в адресу Регістра для повідомлення даних, які необхідно внести до суднових регістрових документів;

- «Заяви для суден, що підлягають реєстрації у Судновій книзі України» за наявності в ній штампу і печатки Інспекції;

- оригіналу Свідоцтва про право плавання під прапором України (Судновій патент);

- оригіналів правовстановлюючих документів на право власності на судно (Судновій білет, Свідоцтво про право власності на судно).

Експертиза, яка здійснюється сюрвеєрськими компаніями в інтересах судновласника. Експертиза, яка здійснюється сюрвеєрськими компаніями в інтересах страхової компанії. Сюрвеєрська експертиза, яка здійснюється при виникненні спора.

По страхуванню засобів водного транспорту можуть бути застраховані морські і річкові судна будь-якого класу і призначення (корпус судна з надбудовами і вирубками, суднові приміщення, двигуни, котли, допоміжні механізми, устаткування, суднові пристрої і т. д.). Страхові компанії відшкодовують збитки, що сталися внаслідок випадковостей і небезпек плавання, а також з інших причин раптового та непередбаченого характеру. При цьому всі можливі події діляться на дві групи - не пов'язані і пов'язані з діями судновласника. До перших відносяться затоплення судна в шторм, посадка на мілину, удар блискавки, пожежа, піратство і ін Наступ же ризиків другої групи судновласник, як правило, має можливість запобігти: вибух котлів, поломка валів, приховані дефекти устаткування і корпусу і т. п. Тому в останньому випадку страховики вивчають всі обставини, пов'язані з відшкодуванням збитків, на предмет наявності або відсутності вини судновласника.

Договір страхування може бути укладений в одному з нижченаведених варіантів:
1) «з відповідальністю за повну загибель». За цим варіантом відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок повної загибелі судна (фактичної або конструктивної), яка сталася з будь-яких причин, крім перерахованих у винятках. Також підлягають відшкодуванню збитки, пов'язані з пропажею судна безвісти, збитки і внески по загальній аварії (по частці судна), а також необхідні та доцільно здійснені витрати по рятуванню судна, запобігання та зменшення збитків, а також щодо встановлення їх розміру;

2) «з відповідальністю за пошкодження». Тут відшкодовуються витрати по усуненню пошкоджень судна, його механізмів, машин і устаткування, що відбулися за будь-яких причин, крім тих, які перераховані у винятках;

3) «з відповідальністю за загибель і пошкодження».

До згаданих винятків, коли збитки не відшкодовуються, належать випадки їх настання унаслідок відомої страхувальнику немореходности судна до виходу його в рейс, експлуатації судна в умовах, не передбачених його класом, зносу, корозії судна, його частин, машин, обладнання або приладдя і т. д.

У заяві про страхування судновласник повинен повідомити точні відомості про судно (тип судна, назву, рік побудови, прапор, клас регістра, валова місткість судна) і вказати умови страхування. Так само, як і зі страхування повітряних суден, договір можна укласти на термін і на рейс. У першому випадку страхувальник також вказує район плавання і строк страхування, а в другому - пункти початку і закінчення рейсу, його тривалість і пункти заходу. При страхуванні на рейс зобов'язання страховика починаються зазвичай з моменту віддачі швартових або зняття з якоря у порту відправлення і закінчуються з моменту прішвартованія або постановки на якір в порту призначення.

Відзначимо, що страхова організація відшкодовує збитки, що відбулися тільки в тому районі плавання або в тому рейсі, який був зазначений в договорі страхування. При виході судна з меж району плавання або при відхиленні від обумовленого шляху проходження страхування припиняється. Проте якщо цей вихід або відхилення пов'язані з рятуванням людських життів, суден і вантажів, викликані необхідністю забезпечення безпеки плавання, то страховий захист залишається в силі. Для отримання страхового відшкодування судновласник повинен подати необхідні документи: суднові і машинні журнали, пояснення капітана та інших членів команди, акт огляду, оригінали рахунків на всі види витрат, вироблених в момент події та під час ремонту.

При пошкодженні судна відшкодовується вартість його ремонту, що дорівнює сумі витрат, необхідних для приведення судна в стан, в якому воно перебувало в момент укладання договору страхування. Останній часто передбачає і розмір невідшкодовуваний частині збитку. Наприклад, можуть не відшкодовуватиметься 10% видатків по усуненню пошкодження машин, котлів і обладнання судна, 25% видатків по усуненню пошкоджень, отриманих в результаті контакту з льодом, та ін Відшкодування у розмірі страхової суми виплачується в наступних випадках:

а) при повної фактичної загибелі судна (судно повністю знищено або безповоротно загублено для страхувальника);

б) при повній конструктивній загибелі судна (відновлення або ремонт судна економічно недоцільні);

в) у разі втрати судна безвісти (про судно не надходило ніяких відомостей протягом трьох місяців, причому остання звістка про судно було отримано до закінчення терміну договору страхування).

При виплаті страхового відшкодування у випадку повної загибелі або пропажі судна без вести до страховика переходить право власності на застраховане судно в межах сплаченої суми. Однак якщо страхова компанія відмовляється від права власності на судно, то відшкодування виплачується без вирахування залишкової вартості майна. Відзначимо, що, крім загальних підстав розірвання договору страхування, страховик має право достроково припинити його у разі зміни, призупинення або закінчення дії класу судна, який останнє мало на момент укладання договору.

Всякий майновий інтерес, пов'язаний з торговельним мореплавством, може представляти об'єкт морського страхування. В якості основних об'єктів морського страхування розглядаються суду, перевозяться вантажі, життя і здоров'я членів екіпажу і пасажирів, цивільно-правова відповідальність перевізника та інших учасників транспортного процесу (наприклад, морського агента) за шкоду, заподіяну третім особам. До числа можливих об'єктів морського страхування відноситься упущена комерційна вигода, пов'язана з процесом морського перевезення вантажів, тобто втрата фрахту, тягар витрат, належних по загальній аварії, різні штрафні санкції, які пред'являються до судновласника, а також судові витрати з розгляду спірних справ в суді і арбітражі. Коло можливих об'єктів морського страхування в цілому дуже широкий. Утримання об'єкта морського страхування обов'язково вказується в умовах договору, що укладається страхування або в правилах клубу взаємного страхування судновласників.

Характеристика можливих об'єктів страхування міститься в заліцензірованних правилах і умовах страховика стосовно кожного конкретного виду страхування. Страхувальник має право в будь-який момент ознайомитися зі змістом цих умов і правил, які пройшли правову та економічну експертизу в органі державного страхового нагляду, за національною приналежністю страховика.

Наявність об'єкта морського страхування ставить перед страховиком задачу його експертної оцінки на предмет відповідності вимогам наявних правил і умов страхування, а також визначення міри вартості цього об'єкта.

Техніко-економічний аспект оцінки об'єкта морського страхування носить назву сюрвейя (survey), а фахівці, зайняті на цій ділянці роботи, називаються сюрвейєра (surveyors). Сюрвейя проводиться на стадії, що передує укладенню договору страхування або введення судна в клуб взаємного страхування, а також за фактом страхового випадку, коли потрібно встановити дійсні розміри матеріального збитку, заподіяного страхувальникові, і зробити страхову виплату або дати мотивовану відмову. Документально оформлені висновки сюрвейі у формі звітів, актів, доповідей тощо використовуються в андеррайтингу.

Розрізняють сюрвейєрів морського страховика і незалежних сюрвейєрів. У України сюрвеєрські діяльність підлягає обов'язковому державному ліцензуванню.

Сюрвейєр, які працюють в апараті морського страховика, також називаються аварійними комісарами (loss adjusters). До незалежним сюрвейєра в якості юридичних або фізичних осіб відносяться класифікаційні товариства, а також спеціалізовані сюрвеєрські фірми або окремі дипломовані фахівці.

Оцінка ОМС, з точки зору доцільності подальшого укладення договору морського страхування щодо ОМС або введення судна в клуб взаємного страхування, носить назву андеррайтингу (underwriting).

Андеррайтинг морських суден для цілей страхування виділяє дві великі групи об'єктів. Першу групу цих об'єктів складають морські судна, що знаходяться в експлуатації, другу групу - судна, що знаходяться в будівлі. Морський страховик виходить з того, що судна - це складні у технічному й конструктивному відношенні інженерні споруди, здатні плавати і призначені для перевезення вантажів і людей, а також виконання різних робіт.

Договір страхування суден укладається на підставі письмової заяви, в якому повідомляються точні відомості про судно, страховій сумі, умови страхування.

Якщо судно страхується на один рейс, то вказується пункт початку і закінчення рейсу, пункти заходу і тривалість рейсу.

Якщо судно страхується на певний термін, то вказується район плавання і строк страхування.

Рішення про укладення договору морського страхування або ввести певний судна в клуб взаємного страхування приймається виходячи з аналізу основних техніко-експлуатаційних характеристик і класу судна. При цьому до уваги приймається загальноприйнята класифікація судів. Вирішальну роль у процесі андеррайтингу має клас судна, який присвоєний йому класифікаційним товариством. До уваги береться також «страхова історія», тобто наявні відомості і факти про аварії та події за даними судном у минулому.
У результаті морський страховик, спираючись на дані системи обов'язкової сертифікації морських цивільних суден, отримує:

· Підтвердження відповідності морських суден встановленим вимогам національних та міжнародних нормативних актів;

· Забезпечення безпечного плавання суден відповідно до їх призначення;

· Гарантії охорони людського життя на морі;

· Забезпечення запобігання забруднення з суден для охорони навколишнього середовища.
B міжнародній практиці існує кілька варіантів стандартних умов страхування суден на термін:

· Повні умови страхування,

· Умови страхування без відповідальності за приватну аварію,

· Умови страхування без відповідальності за пошкодження,

· Умови страхування тільки від повної загибелі.

Повні умови страхування. Офіційно ці умови називаються «інститутськими застереженнями про страхування суден на термін», неофіційно - умови страхування від усіх ризиків. Згідно з «повним умовами страхування» страховик відшкодовує судновласнику збитки від фізичної і конструктивної загибелі або пошкодження судна. Причинами такої загибелі може бути пожежа, вибух на судні, буря, землетрусу, посадка судна на мілину або його зіткнення з будь-якими предметами, а також внаслідок будь-яких інших небезпек, пов'язаних з мореплавством.

Страхування на даних умовах покриває також загибель і пошкодження застрахованого майна в результаті ряду причин, які, як це трактується англійської практикою, не є морськими небезпеками. У їх число входять: нещасні випадки в процесі вантажних робіт і бункерування, поломки валів та вибуху котлів, прихованих дефектів корпусу судна або устаткування, недбалість екіпажу і лоцмана, а також недбалості, допущені при ремонті судна, якщо судновласник проводив ремонт не сам.

Не відшкодовуються збитки, що були наслідком політичного і соціального характеру: трудові конфлікти, захоплення, арешт і затримання судна, військових дій, громадських заворушень. Судновласнику відшкодовуються надзвичайні витрати зі скорочення або запобігання збитків за ризиками, покритим страхуванням, витрати по загальній аварії.

Умови страхування без відповідальності за приватну аварію. За умовами страхування «без відповідальності за приватну аварію» страхуються ті ж самі ризики, що і на повних умовах, але відповідальність страховика не виникає з приватної аварії. Під аварією розуміється збиток і збитки, а також надзвичайні витрати, понесені судном, вантажем і фрахтом у процесі морської перевезення. Під поняттям аварії морське право має на увазі не сам випадок аварії, а пов'язані з ним збитки учасників перевезення. У відповідності з природою цих збитків і принципами їх розподілу між учасниками перевезення вони поділяються на загальну аварію і приватну аварію. Загальна аварія підлягає розподілу між судном, фрахтом і вантажем, в той час як приватну аварію несе той, хто її зазнав чи той, на кого покладається відповідальність за неї.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: