Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






А коли не хочу, то із школи втечу.




q “Похвала на преславний день Різдва…” К. Транквіліона-Ставровецького (1646 р.).

Витримана у межах суворих гамілетичних правил і практично позбавлена житейських, побутових моментів.

Великодні діалоги

 

Джерела: передісторія Великодня (муки Христа), обставини Воскресіння

ß

послідовність у викладі подій порушується.

+

деталі подій Þ ілюстрація думки про необхідність бути вдячним Христу за подвиги.

Активні щодо слухачів: вимога співчуття до Ісуса, докори щодо гріхів людей.

q “Вірші на радісний день Воскресіння Христа Спасителя нашого” Й. Волковича (1636 р.).

Використано алегоричні фігури: Розум, Пам’ять, Радість Церкви, Милосердя Боже, Воля…

 

q “Похвала на пресвітлий день Воскресіння Христова” К. Транквіліона-Ставровецького (1646 р.).

 

q “Антипролог” (II пол. XVII ст.).

В основі: сюжет вибавлення грішників з пекла Þ засіб характеристики образу Месії.

Великодній настрій Þ опис весняного пробудження природи.

Дидактичні діалоги:

q “Банкет духовний” (II пол. XVII ст.), опублікований І.Франком (назва дана ним же за першою фразою).

 

Твір цей мусив бути виголошеним під час річного екзамену перед багаточисленною публікою, яка складалася переважно з батьків та родичів учнів.

І. Франко

В основі: короткий лексичний катехізис Þ весь обсяг християнського віровчення Þ суто дидактично-релігійний зміст.

 

Мета: високопатріотична — заохотити батьків віддавати своїх батьків до школи Þ показ ролі освіти у формуванні людини: лише освіченість може забезпечити справжню цілісність особистості.

 

Композиція: віршований пролог + прозова розмова + віршований епілог.

 

 

Містерії

Тематика

Біблійні події Старого Завіту Біблійні події Нового Завіту (історія Христа та апостолів) Життя святих християнської церкви
ß ß ß
Старозавітні містерії Новозавітні містерії (особливо популярні – про страсті Христові) Агіографічні містерії
  ß ß  
Різдвяні Þ вертепний обряд Великодні (коротка сцена ангела з жінками, які шукають Христа після його Воскресіння)
           

Різдвяний цикл (вертеп)

Розвинулися із містерій, що виставлялися по церквах живими особами: Марія, Йосип, Ісус, пастухи, ангели, царі, а також особами, вирізаними з картону і уміщеними в будиночку, який виставлено в церкві. Після богослужіння — носився по хатах (зі співами та поясненнями).

 

Вертеп набув дві форми:

· поважний текст,

· весела інтермедія

ß

зміни в архітектурі (двоповерховий).

Україна: в такій формі - при кінці XVI ст. (до наших часів).

Великодній цикл

У Польщі - з XVI ст., широко розвинулася в XV і XVI ст. Продовжувалася в межах страсного тижня (декілька днів).

Велика кількість сцен з Біблії (від створення людини).

Містерія “Слово о збуренню пекла” (I пол. XVII ст.).

Видана І.Франком.

Великодня драма. Близькість до містерії: “містерія страстей Христових” (В.Рєзанов).

 

Основа - апокрифічний мотив зшестя Христа у пекло (Джерела: Никодимове євангеліє, “Слово на велику п’ятницю” Є.Олександрійського). Вільне поводження з легендою, включення у дію рис реального життя.

 

Тема: Подолання Христом пекла та влади дияволової.

Ця обмеженість у оповіді євангельської історії про те, як Христос вирятував рід людський, пояснюється відсутністю великої сцени та інших, необхідних для значної п’єси, умов.

Про те, що відбувалося перед зображуваною дією і до тієї дії спричинилося, глядачі дізнаються з розмов дійових осіб Þ вони подають всю інформацію про страсті Христові.

 

Особливість композиції: не залежить від поетики; відсутні пролог, епілог.

 

Цінність драми: метрика віршів нагадує склад козацьких дум; оригінальність зображення дійових осіб.

Образна система

Центральна постать — Христос Þ відчутні традиції французьких, німецьких, чеських, польських містерій. У київських драмах практично ніколи не зображався (замість Христа, Бога ― алегорична персоніфікована постать Милость Божа).

Завжди в центрі дії, що відбувається перед глядачами, незалежно від того, чи є він, чи нема його на сцені: про нього говорять, його вихваляє хор.

 

Пекельний староста Люцифер: молодий авантюрист (не може забути небесні палати, звідки його вигнали). Виголошує монолог, що є своєрідним прологом до драми: від сотворіння світу до сучасного дії часу.

 

Хазяїн пекла Ад: старий добродушний дідок (паралель з давньогрецьким Плутоном). Діє обережно, боїться Люцифера.

 

Містерія “Царство Натури Людської” (1698)

Найдавніша датована з київських великодніх драм.

 

Великодня драма алегоричного характеру. Збереглася лише частина: I акт і 5 сцен II акту.

Дія відбувається на небв, в раю, в пеклі, на землі.

 

Дійові особи: персоніфіковані постаті двох ворожих таборів - небесних і диявольських, вони борються за Натуру Людську (тобто людину, її душу).

Образна система: за характером алегорична:

“Всемогутня Сила” – Бог, “Натура Людська” – людина, Небо, Воля, Розкіш, “Злість Люциперова” – Люципер, “Спонада” – Сатана, Злість, Милосердя (виконує роль оборонця людини), Істина (виконує роль звинувачувача людини), Гнів Божий, Суд, Декрет (постанова про вигнання з раю), Херувим (виконує вирок), Вулкан, Неволя, Милість Божа, Віра, Надія, Плач Натури Людської, Благодать Божа, Одчай, Фараон, Фортуна, Смерть, Смертні Гріхи.

Композиція

Пролог – найпростіший з усіх видів пролога, про які говорила теорія: просте повідомлення про зміст майбутнього видовища. Визначені якнайширші рамки дії - драма мала охопити період часу в кілька тисячоліть і змістом відповідала середньовічній містерії страстей: від сотворіння людини та введення її до раю до картини страждань і смерті Христа як викупної жертви за гріх людини.

 

I акт - починається раніше, ніж вказано у пролозі: зі сцени бунту ангелів, скинення з неба Люципера, створення людини (Натури Людської), її гріхопадіння, вигнання з раю, скорбота за втраченим раєм Þ переказ Біблійного оповідання.

З образом Люципера вводиться мотив про злобу, що її почуває диявол до людини через заздрість, він пояснює та готує спокусу людини в раю (відгомін середньовічної містерії + руських джерел).

 

Вплив єзуїтського театру позначається на введенні у дію системи алегоричних образів: замість образу Бога – “Всемогуща Сила” – Бог власною персоною здебільшого не зображався. В уста цього персонажа вкладені слова, що подібні за змістом до мови Бога –Отця, що творить світ (джерело: І розділ Буття), - дія замінена оповіддю про те, як було створено світ[1].

 

Сцена 5-я – обробка райського “пренія” про подальшу долю Натури Людської. Набуває ознак реальної земної дійсності – картина суду (захисник, прокурор, вирок).

 

Сцена 7-а – має ліричний характер, особливу роль відіграє музика (відчутний вплив єзуїтської драми). Плач Натури Людської виконує покаянний спів: арія соліста з хором.

 

Сцена 8-а – монолог Злості, сповнений образами античної міфології (Плутон, Фурії, Мегера, Орфей, Сізиф – образи, що наповнюють підземне царство). Картина пекла з його мешканцями.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных