ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
А коли не хочу, то із школи втечу.q “Похвала на преславний день Різдва…” К. Транквіліона-Ставровецького (1646 р.). Витримана у межах суворих гамілетичних правил і практично позбавлена житейських, побутових моментів. Великодні діалоги
Джерела: передісторія Великодня (муки Христа), обставини Воскресіння ß послідовність у викладі подій порушується. + деталі подій Þ ілюстрація думки про необхідність бути вдячним Христу за подвиги. Активні щодо слухачів: вимога співчуття до Ісуса, докори щодо гріхів людей. q “Вірші на радісний день Воскресіння Христа Спасителя нашого” Й. Волковича (1636 р.). Використано алегоричні фігури: Розум, Пам’ять, Радість Церкви, Милосердя Боже, Воля…
q “Похвала на пресвітлий день Воскресіння Христова” К. Транквіліона-Ставровецького (1646 р.).
q “Антипролог” (II пол. XVII ст.). В основі: сюжет вибавлення грішників з пекла Þ засіб характеристики образу Месії. Великодній настрій Þ опис весняного пробудження природи. Дидактичні діалоги: q “Банкет духовний” (II пол. XVII ст.), опублікований І.Франком (назва дана ним же за першою фразою).
Твір цей мусив бути виголошеним під час річного екзамену перед багаточисленною публікою, яка складалася переважно з батьків та родичів учнів. І. Франко В основі: короткий лексичний катехізис Þ весь обсяг християнського віровчення Þ суто дидактично-релігійний зміст.
Мета: високопатріотична — заохотити батьків віддавати своїх батьків до школи Þ показ ролі освіти у формуванні людини: лише освіченість може забезпечити справжню цілісність особистості.
Композиція: віршований пролог + прозова розмова + віршований епілог.
Містерії Тематика
Різдвяний цикл (вертеп) Розвинулися із містерій, що виставлялися по церквах живими особами: Марія, Йосип, Ісус, пастухи, ангели, царі, а також особами, вирізаними з картону і уміщеними в будиночку, який виставлено в церкві. Після богослужіння — носився по хатах (зі співами та поясненнями).
Вертеп набув дві форми: · поважний текст, · весела інтермедія ß зміни в архітектурі (двоповерховий). Україна: в такій формі - при кінці XVI ст. (до наших часів). Великодній цикл У Польщі - з XVI ст., широко розвинулася в XV і XVI ст. Продовжувалася в межах страсного тижня (декілька днів). Велика кількість сцен з Біблії (від створення людини). Містерія “Слово о збуренню пекла” (I пол. XVII ст.). Видана І.Франком. Великодня драма. Близькість до містерії: “містерія страстей Христових” (В.Рєзанов).
Основа - апокрифічний мотив зшестя Христа у пекло (Джерела: Никодимове євангеліє, “Слово на велику п’ятницю” Є.Олександрійського). Вільне поводження з легендою, включення у дію рис реального життя.
Тема: Подолання Христом пекла та влади дияволової. Ця обмеженість у оповіді євангельської історії про те, як Христос вирятував рід людський, пояснюється відсутністю великої сцени та інших, необхідних для значної п’єси, умов. Про те, що відбувалося перед зображуваною дією і до тієї дії спричинилося, глядачі дізнаються з розмов дійових осіб Þ вони подають всю інформацію про страсті Христові.
Особливість композиції: не залежить від поетики; відсутні пролог, епілог.
Цінність драми: метрика віршів нагадує склад козацьких дум; оригінальність зображення дійових осіб. Образна система Центральна постать — Христос Þ відчутні традиції французьких, німецьких, чеських, польських містерій. У київських драмах практично ніколи не зображався (замість Христа, Бога ― алегорична персоніфікована постать Милость Божа). Завжди в центрі дії, що відбувається перед глядачами, незалежно від того, чи є він, чи нема його на сцені: про нього говорять, його вихваляє хор.
Пекельний староста Люцифер: молодий авантюрист (не може забути небесні палати, звідки його вигнали). Виголошує монолог, що є своєрідним прологом до драми: від сотворіння світу до сучасного дії часу.
Хазяїн пекла Ад: старий добродушний дідок (паралель з давньогрецьким Плутоном). Діє обережно, боїться Люцифера.
Містерія “Царство Натури Людської” (1698) Найдавніша датована з київських великодніх драм.
Великодня драма алегоричного характеру. Збереглася лише частина: I акт і 5 сцен II акту. Дія відбувається на небв, в раю, в пеклі, на землі.
Дійові особи: персоніфіковані постаті двох ворожих таборів - небесних і диявольських, вони борються за Натуру Людську (тобто людину, її душу). Образна система: за характером алегорична: “Всемогутня Сила” – Бог, “Натура Людська” – людина, Небо, Воля, Розкіш, “Злість Люциперова” – Люципер, “Спонада” – Сатана, Злість, Милосердя (виконує роль оборонця людини), Істина (виконує роль звинувачувача людини), Гнів Божий, Суд, Декрет (постанова про вигнання з раю), Херувим (виконує вирок), Вулкан, Неволя, Милість Божа, Віра, Надія, Плач Натури Людської, Благодать Божа, Одчай, Фараон, Фортуна, Смерть, Смертні Гріхи. Композиція Пролог – найпростіший з усіх видів пролога, про які говорила теорія: просте повідомлення про зміст майбутнього видовища. Визначені якнайширші рамки дії - драма мала охопити період часу в кілька тисячоліть і змістом відповідала середньовічній містерії страстей: від сотворіння людини та введення її до раю до картини страждань і смерті Христа як викупної жертви за гріх людини.
I акт - починається раніше, ніж вказано у пролозі: зі сцени бунту ангелів, скинення з неба Люципера, створення людини (Натури Людської), її гріхопадіння, вигнання з раю, скорбота за втраченим раєм Þ переказ Біблійного оповідання. З образом Люципера вводиться мотив про злобу, що її почуває диявол до людини через заздрість, він пояснює та готує спокусу людини в раю (відгомін середньовічної містерії + руських джерел).
Вплив єзуїтського театру позначається на введенні у дію системи алегоричних образів: замість образу Бога – “Всемогуща Сила” – Бог власною персоною здебільшого не зображався. В уста цього персонажа вкладені слова, що подібні за змістом до мови Бога –Отця, що творить світ (джерело: І розділ Буття), - дія замінена оповіддю про те, як було створено світ[1].
Сцена 5-я – обробка райського “пренія” про подальшу долю Натури Людської. Набуває ознак реальної земної дійсності – картина суду (захисник, прокурор, вирок).
Сцена 7-а – має ліричний характер, особливу роль відіграє музика (відчутний вплив єзуїтської драми). Плач Натури Людської виконує покаянний спів: арія соліста з хором.
Сцена 8-а – монолог Злості, сповнений образами античної міфології (Плутон, Фурії, Мегера, Орфей, Сізиф – образи, що наповнюють підземне царство). Картина пекла з його мешканцями.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|