Главная
Популярная публикация
Научная публикация
Случайная публикация
Обратная связь
ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Ценовые и неценовые факторы
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
|
Переробки інформації
Напрями корекційно-розвивальної роботи
| Система методик
| А. Формування всіх рівнів переробки інформації і
механізму управління цим процесом.
1.Формування функції сприймання, планування, контролю (музики, ліплення з глини, танці):
■ розвиток вміння утримувати програму дій у пам’яті;
■ формування ідеї порядку, послідовності дій в рамках тієї чи іншої діяльності;
■ формування цілісного уявлення про взаємозв’язок окремих дій;
■ розвиток базових понять(ряд, чередування, переключення);
■ вибіркове реагування на один з двох і більше стимулів.
2. Розвиток здібності утримувати у свідомості інформацію, що постійно змінюється:
■ активізація оперативної пам’яті як компонента функції програмування і контролю;
■ формування вміння відгальмовувати неадекватні реакції.
3.Розвиток самоконтролю. Формування вміння використовувати внутрішнє мовлення для:
■ утримання у свідомості умовних правил і здійснення на їх основі регуляції своєї поведінки;
■ забезпечення переходу від форм регуляції поведінки ззовні (інструкції) до саморегуляції (внутрішньої регуляції), а також до вищих форм словесної регуляції (планування наступних дій).
| При корекції порушень функції програмування і контролю застосовувати методи, що максимально розгортають процес програмування, забезпечуючи перехід від дій у зовнішньому матеріалі (зовнішньому плані) до їх згорнутих форм. Робота здійснюється в інтерактивній формі, тобто від спільних дій педагога і дитини по створенню і реалізації програми у зовнішньому плані до дій спочатку за допомогою педагога (при утрудненнях), а потім - до самостійного виконання. Система методів повинна передбачати широке варіювання матеріалу за складністю.
| Продовження таблиці 5.3.2
4. Формування когнітивної гнучкості. Перенос виробленої програми дій:
■ на новий стимульний матеріал (інтрапараметричний перенос);
■ на змінений стимульний матеріал з перебудовою програми реагування (екстрапараметричне реагування).
|
| Б. Корекція порушень функції центрального зв’язування:
1. Зниження ступеня фрагментарної стратегії обробки інформації:
■ формування здатності зв’зно опрацьовувати інформацію, утворюючи довгі ряди з пов’язаними в них розрізненими стимулами;
■ пом’якшення схильності дитини фокусувати увагу переважно на одній якості предмета чи явища;
■ формування вміння узагальнювати різноманітні контексти в єдине ціле, об’єднане спільним контекстом;
■ підвищення тенденції бачити фігуру як ціле;
■ підвищення рівня здатності до смислової обробки інформації;
2. Корекція поведінкових особливостей як прояву ослаблення центрального зв’язування:
■ зниження ступеня надчутливості до змін оточуючого середовища;
■ зниження ступеня сильного поглинання незначними предметами;
■ включення вибіркових домінуючих інтересів у загальний досвід дитини.
3. Розвиток загальних інваріантних дій та операцій:
■ формування внутрішньої схематизації;
■ удосконалення узагальнених динамічних схем і денерваційних процесів;
■ формування основних одиниць проміжної форми мови (гештальтно-фреймових структур).
|
При корекції порушень функції центрального зв’язування використовувати систему методик, спрямована на розвиток: орієнтовної основи зорової дії; холістичної та аналітичної стратегії сприймання; зв’язку „зоровий образ – слово”; зорово-гностичних і зорово-мнестичних процесів, включаючи різні стратегії зорового гештальтного розпізнання інформації
|
Продовження таблиці 5.3.2
В. Використання провідного когнітивного стилю
дитини при переробці нею різноманітної інформації
■врахування сформованого когнітивного стилю дитини (як звичної і переважаючої стратегії) у процесі її різних діяльностей, спрямованих на вирішення проблем, концептуалізацію життєвого досвіду, організацію процесів;
■забезпечення співвідношення провідного когнітивного дитини з особливостями навчання (наприклад, врахування того, що полезалежні краще відповідають на фактологічні питання, поленезалежні – на логічні)
|
При різних видах діяльності задіюються дані про провідний когнітивний стиль, а саме: потребує чи ні позитивної мотивації; у процесі навчання є активним учасником чи споглядачем; використовує суттєві ознаки чи ні; швидко, точно, обдумано (чи ні) приймає рішення; орієнтується на зовнішні (чи приховані, додаткові) особливості об’єктів; як домінантне використовує поелементне (або частково цілісне) засвоєння матеріалу.
| Таблиця 5.3.3
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|