ІІІ. Централізовано-територіальний тип розвитку організаційної структури системи супроводу.

1) Завдання супроводу - забезпечити усі види психолого-педагогічної та соціальної допомоги усім аутичним особам регіону та їх родинам.

2) Тип закладів. Спеціалізований центральний заклад (центр супроводу), один на місто чи область, має філії у вигляді агенцій на кожній території (район міста чи райцентр), які тісно співпрацюють з навчальними та лікувальними закладами території, та обслуговують людей, що мають аутичні викривлення розвитку та їхні родини, які проживають на неї (наприклад, у Святошинському районі м. Києва близько 50 аутичних дітей до 9 років та близько 90 – підлітків від 10 до 19 років (за наведеною вище методикою розрахунків)).

3) Зміст роботи. Центральний заклад та районні філії має забезпечити всі форми роботи, які доцільні з аутичними особами та їх родинами (див. нижче форми роботи).

4) Стандартні вимоги (див. таблицю 5.5.1) – високий рівень відповідності.

5) Виконавці – працівники центрального закладу та філій: адміністрація, педагоги - аутологи, психологи-діагности, психологи-терапісти, логопеди, інші спеціалісти.

6) Переваги. Спрощує інтеграцію дітей у навчальні заклади, їх подальший супровід та підтримку педагогів спеціальних та масових освітніх закладів. Фахівці з районних агенцій можуть ефективніше працювати з дітьми в домашніх умовах. Агенція у співпраці з навчальними закладами може стати осередком організації вільного часу на інтеграційних засадах (гурткова та клубна робота, екскурсії, свята).

7) Недоліки. Потребує більших коштів та більшої кількості спеціалістів, ніж розвиток організаційної структури системи супроводу за попередніми двома типами.

Типи організаційної структури розвитку системи психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу аутичної особи та її родини у порівняльному плані з метою визначення рівня якості соціальних послуг подані у таблиці 5.5.1 (використана модель Максвела, наведено за Т. Семигіною, 2000). Під якістю розуміємо забезпечення стандартних вимог, встановлених для конкретного виду соціальних послуг. Користувачами послуг є аутичні особи та їх родини.

Таблиця 5.5.1

Отже, за сукупністю критеріїв найбільш привабливим є централізованої територіальний тип системи психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу античної дитини та її родини.

Система супроводу, що розвивається за таким типом здатна ефективно забезпечити усі форми роботи, які доцільні у системі психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу античної особи та її родини:

■ попереднє консультування дитини, стосовно якої зроблено припущення про можливість античних відхилень розвитку (центральний заклад: психолог-діагност, педагог-аутолог; дитина 0-5 років);

■ діагностика ступеню аутичних відхилень; ретельне дослідження рівню розвитку дитини, дослідження зрілості окремих психічних функцій; виявлення “островків розвитку” та функцій, що “западають”, дослідження рівню розвитку мовлення, сформованості навичок творчої гри, комунікації, соціально-побутових навичок, успішності дитини у окремих видах діяльності, її особливі пристрасті тощо; побудова індивідуального плану розвитку; розробка та використання стратегій навчання, індивідуальних для кожної дитини (центральний заклад: психолог-діагност, педагог-аутолог; дитина 0-5 років);

■ робота у домашніх умовах на зменшення аутистичних проявів та на здобуття первинних соціально-комунікативних навичок та навичок навчання (з використанням традиційних сучасних методик - прикладний аналіз поведінки (ABA), “ігровий час”, розвиток міжособисносних стосунків, холдінг-терапія тощо) (регіональна агенція: психолог-терапіст, педагог-аутолог; дитина 1-7 років);

■ робота на здобуття та розвиток соціально-побутових навичок та навичок самостійності з раннього дитинства і до закінчення життя аутичної людини (регіональна агенція: психолог, педагог-аутолог, соціальний працівник; дитина від 1 року та її батьки);

■ робота з родиною та її найближчим оточенням (родичі, друзі): методико-педагогічна допомога шляхом проведення консультацій, лекцій, семінарів, тренінгів, надання можливості користування спеціальною літературою, розвивальними іграми та посібниками (центральний заклад та регіональні агенції: психологи, педагоги-аутологи, соціальні працівники; батьки дітей будь-якого віку); робота на покращення психологічного стану усіх членів родини, зменшення рівню стресу в родині, збереження та зміцнення родинних стосунків шляхом консультування, лекцій, тренінгів, занять груп взаємодопомоги, батьківського клубу, проведення спільних свят та екскурсій (центральний заклад та регіональні агенції: психологи, соціальні працівники; батьки дітей будь-якого віку);

■ інтеграція аутичної дитини дошкільного віку у дитячий колектив, який максимально відповідає її можливостям (масовий чи спеціальний дитячий садок) (регіональна агенція: психолог, педагог-аутолог, соціальний працівник у співпраці з адміністрацією та педагогами дитячого садка; дитина 3-7 років);

■ у разі неможливості такої інтеграції – забезпечення тимчасового догляду дитини з метою нормалізації життя родини, збереження та відновлення соціальних зв’язків усіх її членів (регіональна агенція: психолог, педагог-аутолог, соціальний працівник; дитина 3-7 років);

■ спеціальні заняття, які сприяють розвитку, навчанню та соціалізації аутичної дитини (логопедичні заняття, музикотерапія, фізкультура, ігротерапія, сенсорна інтеграція, зоотерапія тощо) (центральний заклад та (або) регіональна агенція: психологи, педагоги-аутологи, соціальний працівник, інші спеціалісти; дитина 2-18 років);

■ шкільне навчання аутичної дитини з загальноосвітніх предметів за тією програмою та в тих умовах, які відповідають її можливостям (регіональна агенція: психолог, педагог-аутолог, соціальний працівник у співпраці з адміністрацією та педагогами масової або спеціальної школи); навчання з загальноосвітніх предметів в спеціальних класах для аутичних дітей при регіональних агенціях у разі неможливості її інтеграції у масову або спеціальну школу (дитина та підліток 8-20 років);

■ робота з розвитку соціально-комунікативних навичок, здобуття навичок взаємодії з іншими людьми, навичок емпатії та співчуття; засвоєнням дитиною суспільних норм, правил поведінки, загальнолюдських цінностей (регіональна агенція: психолог, педагог-аутолог, соціальний працівник; дитина та підліток 2-20 років);

■ гурткова та клубна робота з аутичними дітьми та підлітками з максимально можливою інтеграцією їх у коло однолітків без особливостей психофізичного розвитку, а також – дітей з іншими особливими потребами (регіональна агенція: психолог, педагог-аутолог, соціальний працівник у співпраці з адміністрацією та педагогами масової або спеціальної школи; дитина та підліток 8-20 років);

■ професійна підготовка та працевлаштування молодих людей з аутизмом відповідно до їхніх інтелектуальних та комунікаційних можливостей (регіональна агенція: психолог, педагог-аутолог, соціальний працівник у співпраці з адміністрацією та педагогами технікумів, професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів, коледжей, та інших закладів, що надають професійну освіту, а також - з адміністрацією підприємств та організацій, в яких можливе працевлаштування аутичної особи; молода людина 14-30 років);

■ навчально-методична та наукова робота з проблем розвитку, навчання та соціалізації аутичної дитини; проведення консультацій, лекцій, семінарів, тренінгів для педагогічних працівників, які працюють з аутичними дітьми в усіх існуючих закладах – масових та спеціальних, державних та недержавних; видання методичних посібників для батьків та фахівців (центральний заклад: психологи, педагоги-аутологи, соціальний працівник, інші спеціалісти; слухачі - педагоги масових та спеціальних дошкільних та шкільних закладів освіти, працівники дитячих поліклінік, соціальних служб сім’ї та молоді та інші фахівці).

Забезпечення шкільного навчання аутичної дитини є одним з важливих завдань супроводу. Більшість фахівців збігаються на тому, що воно має починатися на один – два роки пізніше, ніж в звичайних дітей. Російський фахівець-практик І. Б. Карсаварська вважає, що вікова криза 6-7 років є дуже важким випробуванням для аутичної дитини, її психіка має зміцніти, тому, на її думку, доцільно починати шкільне навчання аутичної дитини у 8 – 9 років. Закінчення навчання (у тому числі – професійного) та початок дорослого життя відсувається до 25-30 років. Тільки з цього віку аутична людина може вважатися “дорослою”.

Оскільки аутичні діти є дуже різними за своїм інтелектуальним, емоційним, комунікативним розвитком, важко створити навчальний заклад, який міг би впроваджувати шкільне навчання всіх дітей з аутизмом. Більшість аутичних дітей молодшого шкільного віку може навчатися саме за індивідуальною загальноосвітньою програмою в залежності від своїх можливостей: на основі масової або допоміжної програми, а також – програми для шкіл інтенсивної педагогічної корекції. Можливі різні форми впровадження цієї індивідуальної програми. Домашнє (надомне, сімейне) навчання є найбільш поширеним варіантом, який зараз пропонується аутичним дітям державною системою освіти. Слід зазначити, що для багатьох аутичних дітей раннього та дошкільного віку (до 6 років) саме така форма є ефективною, оскільки терапія з метою зменшення аутистичних проявів та здобуття первинних соціально-комунікативних навичок та навичок навчання з використанням традиційних сучасних методик, таких як прикладний аналіз поведінки (ABA), “ігровий час”, розвиток міжособисносних стосунків, холдінг-терапія тощо, проводиться, переважно, саме у домашніх умовах за участю фахівців. Але що стосується дитини старше 6 років, то регулярне відвідування навчального закладу (у можливому для дитини режимі) є умовою її повноцінного емоційного та комунікативного розвитку (О. С. Нікольська, 1995, 1997, 2000).

Спеціальні класи для дітей з аутизмом (при масових та спеціальних школах, при центрі супроводу) є однією з форм підготовки до шкільного навчання аутичних дітей 6-8 років. В кожний такій клас доцільно поєднувати трьох дітей з близьким рівнем інтелектуального розвитку, які засвоїли первинні соціально-побутові, комунікативні та навчальні навички. У віці 8-9 років аутична дитина може або почати відвідувати перший клас разом з дітьми, що не мають аутичних викривлень розвитку, або, якщо це для неї неможливо через важку емоційну та комунікативну дефіцитарність, продовжувати шкільне навчання у спеціальному класі.

Інтегроване навчання аутичних дітей разом з дітьми, що не мають аутичних викривлень розвитку, є найбільш бажаним варіантом, оскільки для аутичної дитини є важливою можливість регулярно робити спроби спілкування з такими дітьми, спостерігати за ними у навчальній ситуації (О. С. Нікольська, 1995, 1997, 2000). До того ж, така ситуація створює найкращі умови для нормалізації життя родини. Повноцінне інтегроване навчання аутичної дитини, яка готова до нього, можливе тільки за умови грамотного супроводу навчального процесу з боку фахівців з аутизму, додаткових занять для дитини у центрі супроводу. Можливість інтеграції свідчить про успіх попередньої корекційної роботи з дитиною та створює підстави для досить оптимістичних прогнозів стосовно соціалізації дитини та можливості її професійної діяльності у майбутньому.

РОЗДІЛ 6

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: