Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Антощенков Р. В. канд. техн. наук, викладач 2 страница




Під технологічним простором розуміють передбачене компонуванням енергетичного засобу місце для розташування с –г. машини або додаткового технологічного встаткування, наприклад, ємностей з технологічним матеріалом (насінням, добривами, гербіцидами).

Трактори колісної формули 4К4б загальні призначення. Нова схема трактора (рис. 2.1, в) з'явилася при створенні «супертракторів» – колісних машин великої потужності й сили тяги (50кН і більше). Для реалізації настільки високої сили тяги при компонуванні трактора за класичною схемою треба було б застосувати заднє ведуче колесо дуже великого розміру. Тому обидві осі зробили провідними, а передні і задні колеса – однакового розміру.

Рис.2.1. Компонувальні схеми енергетичних засобів:

а – класична; б – модернізована класична; в – трактор колісної формули 4К4б; г – модель «Ксилон»; д – самохідне тракторне шасі; е – модель «Интрак»: ж – «Мекс–Мобиль»; з – енергетичний засіб, що вивільняє; і – жорсткозчеплені агрегати; к – модульний енерготехнологічний засіб (МЕЗ)

Вага трактора при такім компонуванні розподілений по осях нерівномірно: 60% доводиться на передню вісь і 40% на задню. При роботі трактора з високою силою тяги на гаку нормальні реакції під передніми й задніми колісьми приблизно вирівнюються, що сприяє більше повній реалізації зчіпної ваги й тягових властивостей трактора в режимі максимального тягового навантаження. Потім за такою схемою стали робити трактори меншого тягового класу.

 

Універсально–просапний трактор колісної формули 4К46.Фірма «Мерседес–Бенц» (Німеччина) розробила модель універсально–просапного трактора «МБ–трак» відповідно до компонувальної схеми (рис. 2.1,в). У технічній літературі універсально–просапний трактор такого компонування одержав назву «системний» або «інтегральний». Технологічні особливості цього трактора обумовлені високою вантажопідйомністю передніх коліс і гарною пристосованістю до роботи з комбінованими агрегатами.

При виконанні інших операцій на вантажній платформі встановлюють ємності з добривами і гербіцидами, що також підвищує технологічні властивості трактора і змінну продуктивність агрегату.

Фірма «Фендт» (Німеччина) розробила модель трактора «Ксилон» (рис. 2.1, г) із чотирма технологічними просторами. Додатковий простір з'явився завдяки тому, що двигун з горизонтально розташованими циліндрами встановлений разом із трансмісією під кабіною енергетичного засобу.

Тракторне самохідне шасі.Тракторні самохідні шасі (рис. 2.1, д) призначені для оброблення просапних культур і виконання транспортних робіт. Шасі в порівнянні з універсально–просапними тракторами мають:

– можливість трирядного ешелонованого розташування знарядь за рахунок використання міжосьового простору під рамою шасі (на відміну від дворядного розташування знарядь при агрегатуванні із тракторами);

– більш точне положення робочого органа знаряддя в міжряддя при навішенні культиватора в міжосьовому просторі шасі (у порівнянні з навішенням його позаду або поперед трактора);

– вільне внутрішнє (між осями) простір для розміщення технологічного встаткування збиральних машин;

– можливість використання вільного простору поперед кабіни для розміщення ємностей з технологічним матеріалом;

– гарну оглядовість із місця водія орієнтирів руху, керованих коліс, робочих органів машин зчіпних пристроїв.

Недоліками компонувальної схеми тракторних шасі є:

– складність навішення сільськогосподарського машин у міжосьовому просторі;

– труднощі здійснення приводу до передніх коліс при збереженні вільного простору між осями.

На рис. 2.2 показаний трактор класичного компонування з гарним фронтальним оглядом. У нього піднята кабіна, а капот двигуна нахилений уперед, внаслідок чого з місця водія видні приєднувальні місця переднього начіпного пристрою.

Рис. 2.2. Трактор класичного компонування, що володіє гарним фронтальним оглядом

Оригінальність компонування енергетичного засобу «Интрак» полягає в тому, що кабіна зрушена вперед і розташована над переднім мостом (див. рис. 2.1,е).

Мобільний енергетичний засіб високої енергонасиченості.Модель мобільного енергетичного засобу «Штайер–8300А» фірми Штайер (Австрія) назвали «Мекс–Мобиль» (рис. 2.1, ж). Ця модель відрізняється оригінальністю компонування:

– має переднє колесо більше заднього. Це створює враження, що трактор у роботі переміщається заднім ходом;

– високо розташована над заднім більшим колесом кабіна забезпечує гарний огляд технологічного процесу, виконуваного фронтально навішеною машиною, що особливо важливо для зерно–, кормо–, снігоприбиральних і інших машин з активними робочими органами.

Найбільш істотною відмінністю енергетичного засобу «Мекс–Мобиль» від трактора є його надзвичайно висока енергонасиченість. При потужності двигуна 191 кВт енергетичний засіб має вагу 45 кН. Вітчизняний трактор К–701 із двигуном потужністю 198 кВт важить 135 кН. Таким чином, модель «Мекс–Мобиль» в 3 рази перевищує по енергонасиченості трактор. Внаслідок цього вона втратила властивості тягача та призначалася для роботи тільки з машинами, що мають активні робітники органи.

Жорсткозчеплені агрегати (див. рис.2.1, і). Харківський завод тракторних самохідних шасі розробив жорсткозчеплені агрегати на основі одноосьового трактора колісної формули 2К2 із двигуном потужністю 22...33 кВт. У результаті твердого з'єднання трактора з колісною формулою 2К2 з модулями різного призначення можна одержати наступні МТА: транспортний, транспортно–технологічний, самохідне шасі, універсальний трактор з колісною формулою 4К4, самохідний комбайн, кормороздавальний агрегат, навантажувач (рис. 2.3) і ін.

Залежно від числа провідних осей (одна або два) номінальні тягові зусилля енергетичного засобу становить 6 або 12 кН.

Зразок одноосьового трактора створений на базі силового блоку самохідного шасі СШ–28 Харківського заводу тракторних самохідні шасі.

Рис. 2.3. Жорсткозчеплений агрегат на базі шасі СШ – 28

1 – енергомодуль; 2 – кормороздавач; 3 – навантажувач; 4 – лопата

Переваги модульних енерготехнологічних засобів і МТА на їхній основі наступні:

– більше висока продуктивність внаслідок підвищеної одиничної потужності;

– більша універсальність завдяки гнучкому маневруванню використанням ЕМ;

– менший шкідливий вплив рушіїв на ґрунт, що пояснюється збільшенням числа провідних осей і коліс МЕЗ та дозволяє працювати з більше низьким тиском повітря в шинах і меншому осьовому навантаженні;

– менша матеріалоємність агрегатів на основі МЕЗ, оскільки сила тяги створюється вагою всього агрегату, а не тільки трактора. Отже, трактор може бути легше на величину ваги ТТМ;

– менша витрата палива, що обумовлено змінюваністю зчіпної ваги, підвищенням ступеня завантаження протягом року і поліпшенням тяглово–зчіпних властивостей у порівнянні із тракторами тягової концепції;

– більше висока пристосованість до реалізації прогресивних технологій і складанню комбінованих агрегатів завдяки збільшенню навантажувальної здатності ходової системи.

Класифікація мобільних енергетичних засобів по компонувальним схемах. Як класифікаційна ознака приймемо кількість просторів навколо трактора, які дозволяють розмістити встаткування, необхідне для виконання технологічного процесу. Окремий клас можна виділити модульні енергетичні засоби, які використаються в сполученні з візками, оснащеними технологічним устаткуванням і активними або пасивними колісьми.

На підставі цього можна виділити наступні типи мобільних енергетичних засобів:

класик (рис. 2.1, а) – енергетичний засіб з одним технологічним простором позаду, що володіє початковими технологічними властивостями, на рівні перших зразків тракторів;

класик–м (рис. 2.1, б) – енергетичний засіб із двома технологічними просторами; модернізована класична схема з передньою начіпною системою та переднім ВВП (за замовленням), із запасом m вантажопідйомності та тиску на ґрунт передніх і задніх коліс, посиленим рульовим керуванням, із запасом потужності двигуна;

системний–3 (рис. 2.1, е) – енергетичний засіб із трьома технологічними просторами (ЛТЗ–155,»МБ–Трак»). У порівнянні з типом класик–м у такого трактора передні провідні і задні колеса; одного розміру. Цей тип енергетичних засобів має більше високий запас вантажопідйомності, має позад кабіни площадку для розміщення ємності з технологічним матеріалом, реверсивну трансмісію і пост керування;

системнъй–4 (модель «Ксилон») і самохідне тракторне шасі (рис. 2.1, г, д) – енергетичний засіб із чотирма технологічним просторами; має ідеальний передній і задній огляд, оскільки двигун розміщений разом із трансмісією під кабіною, дві площадки позаду та поперед кабіни, для розміщення ємностей з технологічним матеріалом. У моделі «Ксилон» повний реверс трансмісії і поста керування, крім того, пост керування може фіксуватися під кутом до напрямку руху. Трактор повністю оснащений технологічним устаткуванням спереду та позаду;

модульні енергетичні засоби, що складаються з енергетичного засобу і технологічних візків рис. 2.1 к. Всі вони різного призначення, тому не підлягають порівняльному аналізу.

 

2.2. Вплив ходової частини на тягові властивості і ущільнення ґрунту

 

Механізація оброблення культурних рослин і трав здійснюється застосуванням системи сільськогосподарських і транспортних машин, серед яких значну частину становлять МЕЗ.

Основними властивостями ґрунту, від яких залежить характер взаємодії рушія трактора із ґрунтом, є: структура та механічний склад, вологість, щільність, опір стисканням і навантаженням, що зрушують.

По механічному складі мінеральні ґрунти розділяють на ряд категорій. В основу такого розходження покладені розміри і співвідношеннях двох фракцій: глинистої та піщаної. Гранометрична класифікація за цією ознакою виявляється найбільш прийнятної при вивченні взаємодії рушія трактора із ґрунтом. По цій класифікації залежно від розміру часток мінеральні ґрунти ділять на наступні категорії: пісок, супесь, суглинок і глину.

Механічний склад ґрунту значно впливає на тяглово–зчіпні якості трактора. Досить сказати, що при одній і тій же масі та розмірах ходової системи трактор на глинистому ґрунті (сухому) може розвивати в 2 рази та більш ніж на ґрунтах органічного походження.

Великий вплив на характер взаємодії руху трактора із ґрунтом виявляється вологість. При різній вологості той самий ґрунт, наприклад глина, в одних умовах являє собою тверде тіло, а в інші –пластичне. Відносна вологість ґрунту (масова частка вологи) визначається відношенням ґрунту, укладеної в даному обсязі. Абсолютна вологість ґрунту (вологовміст) визначається відношенням маси води до маси сухої речовини в даному обсязі. Вологість, при якій повністю заповнені всі пори ґрунту, називають повною вологоємністю.

Відомо, що при певній вологості будь–який ґрунт здобуває особливі властивості, при яких вона "готова" до механічної обробки. Стану ґрунту, при якому механічна обробка найбільш ефективна, одержало назву фізичної спілості. При фізичній спілості ґрунт краще кришиться, а для її обробки потрібно мінімальні енергетичні витрати.

Структуроутворення ґрунту відбувається під впливом наступних факторів:

1) біогенні (коренева система рослин і різні живі організми);

2) кліматагенні (зволоження і висихання, зміна температур, заморожування і відтавання ґрунту і інші);

3) діяльність людини, пов'язана з обробкою та іншими видами впливу на ґрунт.

Установлено, що після проходу колісних і гусеничних машин змінюється структура ґрунту: збільшується число грудок крупніше 10 мм та відповідно зменшується число їхніх розмірів 0,25...10 мм. Число таких грудок визначають методом просівання фракцій сухого ґрунту, поораної після проходу трактора, і порівнюють їх із фракціями ґрунту, по якій не проходили колеса або гусениці машини.

Число грудок розміром більше 10мм збільшується в ґрунті після проходу коліс або гусениць на 15–20%. Така зміна структури відбувається до глибини 30–60 см (залежно від маси трактора, кратності проходів по одному сліді, типу та стану ґрунту). Крім того, різко збільшується число часток менш 0,25 мм, тобто відбувається розпилення ґрунту після проходу машин.

Найбільше істотно структура ґрунту позначається на її щільності, а також на поровом просторі, тобто на обсязі пор та розподілі їх по розмірах.

Щільність ґрунту є істотною характеристикою, від якої залежить комплекс фізичних умов у ґрунті: водний, повітряний і тепловий режими, а отже, умови біологічної діяльності. Тому в системі обробки ґрунту в нашій країні та за рубежем передбачається, насамперед, регулювання щільності ґрунту.

Колеса і гусениці машин ущільнюють ґрунт (рис. 2.4) на тій або іншій глибині (до 50 см). Найбільше сильно ущільнюються верхні шари її (до 20 см). Установлено, що підвищена щільність зберігається протягом 1...3 років у шарах ґрунту, що не піддавалися обробці, і збільшується при наступних проходах машин. Наприклад, прохід тракторів типу МТЗ, Т–150К, К–701, по дерено–підзолистому ґрунті м'яко – пластичного стану викликається збільшення щільності її в шарі 0...10 см на 0,08...0,25 г/см3 і навіть на 0,35 г/см3.

Однак при меншій вологості цей ґрунт тракторами типу МТЗ і ДТ–75 не ущільнився, у шарах ґрунту на глибині 15...30 см приріст щільності після одного проходу тракторів становив 0,02..0,04 г/см3. У процесі наступних проходів істотно підвищувалася щільність тільки нижніх шарів.

Звичайно щільність ґрунту, що не піддавалася впливу машин, у шарі 0...20 см перебуває в межах 1...1,41 г/см3. Отже, після проходу машин щільність ґрунту у верхніх шарах підвищилася на 6...20%. У нижніх шарах після багаторазових проходів машин щільність ґрунту збільшилася ще більше.

На інших ґрунтах, наприклад чорноземах, отримані такі ж результати, як і на дерено–підзолисті. Так, після проходу трактора К–701 щільність чорнозему в шарі 0...80 см збільшилася на 0,39 г/см3. Установлено також, що ущільнення крупно пилуватих суглинків залежить від їхньої вологості.

Таким чином, ступінь ущільнення ґрунту тими самими тракторами залежить від її гранометричного складу та вологості.

Рис 2.4. Фізичні процеси, що відбуваються в ґрунті в результаті дії рушіїв тракторів: а – колісних; б – гусеничних.

Встановлено, що найвищої врожайності рослини досягають при оптимальній щільності, що має різне значення для різних ґрунтів і щільності ,що відрізняється від рівноважної (щільності природного складання).

Для ґрунтів однакового механічного складу підвищена щільність по–різному впливає на врожайність однієї і тієї ж культури. Наприклад, на супіщаному ґрунті врожай зеленої маси кукурудзи при щільності 1,45 г/см3 буде на 28% вище, ніж при щільності 1,1 г/см3. На суглинному ґрунті при щільності 1,45 г/см3 урожай зеленої маси кукурудзи на 30% менше врожаю зеленої маси кукурудзи на пухкому ґрунті.

Наведені дані показують, що щільність ґрунту є важливим чинником урожаю. Можна створити високий рівень родючості за допомогою мінеральних і інших добрив, домогтися нормальної водозабезпеченості поля, але і у цих випадках надмірно висока щільність не дозволить одержати високий урожай. Для підтримки високого рівня родючості багатьох типів ґрунтів не слід допускати їхнього переущільнення, тобто щільність ґрунту повинна бути 1,25...1,35 г/см3.

Механічний вплив рушіїв на ґрунт не може розглядатися тільки як ущільнююче, тому що одночасно із ці відбувається інтенсивне руйнування структури ґрунту під впливом буксування. Крім ущільнення та руйнування структури ґрунту під впливом рушіїв, утвориться колії, які утрудняють виконання наступних технологічних операцій обробки ґрунту, погіршує роботу сільськогосподарської техніки, знижують якість польових робіт, служать штучним руслом стоку води, приводять до збільшення витрат енергії (палива), знижують продуктивність праці.

Опір обробці ґрунту на сліді гусеничних тракторів зростає на 25%, по сліду колісних – на 40%, важких автомобілів – на 65% у порівнянні з опором обробки неущільнених ділянок. Неущільнені ділянки практично не перевищують 10–15% щільності поля, тому що в процесі підготовки ґрунту, посіву, догляду за рослинами, збирання врожаю та залишків різні машини проходять по полю 5–15 разів. Сумарна площа слідів рушіїв цих машин в 2 рази перевищує площа польової ділянки, 10–12% площі поля піддається впливу машин від 6 до 12 разів, 65–80% площі від 1 до 6 разів.

Таким чином, родючість цілком визначається фізичними умовами в ґрунті і залежить від щільності, що у значній мірі визначає пористість, зміст вологи, розміри мікро– і макроагрегатів, кількості живих організмів і мікроорганізмів. При експлуатації сільськогосподарських тракторів, машин і знарядь необхідно керуватися принципом, що техніка, призначена для роботи в тім або іншім середовищі, повинна мати екологічну сумісність із цим середовищем.

Агротехнічні вимоги полягають, насамперед, у зниженні тиску рушіїв на ґрунт, зменшення кількості проходів, застосування порівняно нешироких коліс, що добре вписуються в міжряддя просапних культур.

Протиріччя між вимогами агротехніки та розвитком функціональних властивостей тракторів створює об'єктивні труднощі надалі вдосконалюванні їхніх параметрів, тому що не можна поступитися одним вимогам на користь інших. Для просапних тракторів це протиріччя досягло критичного стану. Гранична сумарна вантажопідйомність чотирьох шин, що вписуються в міжряддя, відповідає приблизно 60...70 кН при агротехнічне припустимому тиску в них 0.1 МПа, а експлуатаційна маса універсально–просапного трактора за допомогою двигуна 110 кВт із умов забезпечення надійності перебуває в межах 4...5 тонн. Маса сільгоспмашин і ємностей з технологічним матеріалом для ефективного використання такого трактора також становить 4...5 т, а сумарна маса начіпного комбінованого агрегату 8...10 т. Отже, вантажопідйомність коліс трактора нижче необхідної вже в цей час.

Агротехнічні властивості тракторів і їхній вплив на навколишнє середовище проявляються найбільше помітно через руйнуючий вплив їх рушіїв на ґрунт. Ця негативна властивість наростає, тому що прагнення підвищити продуктивність супроводжується неминучим збільшенням їхньої маси.

При обробленні культур можливими способами зниження шкідливого впливу МТА на ґрунт можуть бути; забезпечення мінімального числа проходів по полю; створення агрегатів змінної маси та змінного тягового класу; скорочення площі витоптування щодо ширини захоплення.

Технічними шляхами реалізації цих способів є: створення комбінованих апаратів (машин, робочих органів, що виконують кілька операцій за один прохід);

– використання тракторів високої енергонасиченості зі знаряддями, що мають активні робітники органи;

– створення агрегатів з можливістю зміни їхньої маси виходячи з вимог забезпечення необхідного тягового зусилля;

– застосування активних коліс сільгоспмашин замість пасивних та технологічної частини агрегату з метою використання їхньої маси для створення тягового зусилля (у цьому випадку маса трактори може бути меншої і буде визначатися тільки вимогами надійності).

Ефективним способом підвищення тяглово–зчіпних якостей і прохідності трактора є збільшення площі контакту рушіїв із ґрунтом шляхом застосування широкопрофільних, аркових шин, напівгусеничного ходу та здвоєних коліс. Так, при роботі трактора 1,4 на здвоєних колесах із шинами 13,6R38 (тиск повітря 80 кПа) на стернях суглинку нормальної вологості колія зменшується приблизно на 40% (від 0,072 до 0,051 м), а опір руху – на 37%. При заміні колеса шириною 15,5R38 (b = 0,394 м) на здвоєні колеса 13,6R38 (b=0,670 м) крюкове зусилля на ґрунті, підготовленого для посіву, зростає на 24% при рівному буксуванні.

Трактор є органічним елементом енерготехнологічного комплексу МТА. На основі того самого трактора можна комплектувати агрегати різного технологічного призначення. Самохідний комбайн – це технологічний комплекс, призначений для виконання тільки однієї, головним чином, збиральної операції.

У зв'язку з інтенсивним зростанням номенклатури та загального числа самохідних комбайнів зложилися два напрямки технічного розвитку засобів механізації на основі універсальних енергетичних засобів (тракторів) і на основі спеціальних самохідних машин і комбайнів. Комбайни використають епізодично (5...10% пори року). Через те, що більшу частину часу комбайни не працюють, основна частина непродуктивної витрати металу в сільськогосподарського машинобудуванні доводиться на самохідні машини незалежно від їхнього призначення.

Співвідношення самохідних комбайнів і тракторів у парку сільськогосподарського техніки повинне бути оптимальним, економічно обґрунтованим. Число спеціальних самохідних машин можна скоротити тільки за умови підвищення технологічної універсальності трактора як елемента єдиного енерготехнологічного комплексу збирального призначення і досягнення збиральним МТА технологічних властивостей комбайна. Рішення проблеми універсальності енергетичного засобу складається в досягненні приблизно однакової його ефективності в складі енерготехнологічного комплексу або МТА різного призначення (збирального, транспортного, ґрунтообробного і ін.).

Функціональні властивості МТА в цілому, а також с. –г. машини і трактори окремо повністю визначаються вимогами технологічного процесу, здійснюваного агрегатом. Якщо співвіднести між собою вимоги технологічного процесу та показники трактора, то можна зробити висновок про ступінь його технологічності.

Автомобілі становлять самостійний клас машин. Однак у сільському господарстві вони виконують приблизно такі ж транспортні та транспортно–технологічні операції, що і трактори.

 

Контрольні запитання:

1. Компонувальні схеми мобільних енергетичних засобів.

2. Що таке технологічний простір?

3. Переваги і недоліки тракторного самохідного шасі.

4. Переваги і недоліки модульних енерготехнологічних засобів і МТА на їх основі.

5. Особливість компонування тракторів з колісною формулою 4К4 б.

6. Класифікація мобільних енергетичних засобів по компонувальним схемам.

7. Які ознаки має сучасний трактор класичного компонування.

8.Проаналізуйте основні властивості грунту.

9. Які процеси відбуваються в грунті в результаті дії рушіїв МЕЗ.

10. Аналіз агротехнічних вимог МЕЗ.

11. Способи і шляхи зниження шкідливого впливу МТА на грунт.


 

ЛЕКЦІЯ 3. ПОКАЗНИКИ ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ
ТЕХНОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

 

3.1. Показники технологічного рівня

3.2. Оцінка технологічної універсальності

3.3. Кількісна оцінка технологічної універсальності енергетичного засобу

 

Мета: прослухав лекцію студент повинен;

знати: що таке універсальність і які показники її характеризують;

уміти: зробити оцінку технологічної універсальності в залежності від показників ефективності енергетичного засобу.

 

3.1. Показники технологічного рівня

 

Технологічний рівень мобільного енергетичного засобу залежить від його універсальності та експлуатаційно–технологічних показників.

Під універсальністю розуміють здатність енергетичного засобу ефективно виконувати в складі МТА найбільший набір сільськогосподарського операцій із загальної їхньої кількості. Ефективність виконання цих операцій оцінюють експлуатаційно–технологічними показниками, які вище зведені до трьох узагальненого: продуктивності, агротехніці, вартості робіт. Тоді в загальному виді показник технологічного рівня енергетичного засобу можна представити у вигляді функціональної залежності від цих трьох перерахованих показників і технологічної універсальності:

, (3.1)

де , – показник відповідно до технологічній універсальності, продуктивності, агротехнічних властивостей і вартості виконання технологічних операцій.

 

3.2. Оцінка технологічної універсальності

 

Універсальність є корінною проблемою технічної концепції трактора: чим більше він універсальний, тим більше ефективний у експлуатації. Тому проблему підвищення універсальності трактори намагаються вирішити різними конструктивними заходами з початку його виробництва.

Непряма оцінка технологічної універсальності може бути здійснена коефіцієнтом використання трактора протягом певного часу, наприклад календарного року:

де і – число відповідно відпрацьованих і календарних днів за час роботи енергетичного засобу.

Однак цей показник не дозволяє провести аналіз технологічної універсальності енергетичного засобу по ступені охоплення їм операцій сільськогосподарського виробництва із загального числа. Так, якщо трактор значну частину часу зайнятий на обмеженій номенклатурі технологічних операцій, то коефіцієнт може бути високим, а універсальність трактора – низька. Крім того, за допомогою коефіцієнта не можна оцінити відповідність вимогам технологічного процесу конструктивних параметрів і технічної характеристики енергетичного засобу.

Можна виділити не менш п'яти видів або груп різних робіт, кожна з яких містить великий і різноманітний перелік технологічних операцій. Функціональна залежність, що відбиває ефективність використання енергетичного засобу на окремих видах робіт, має вигляд:

(3.2)

де – показник ефективності використання мобільного енергетичного засобу відповідно в складі комбінованих агрегатів, на ґрунтообробних операціях, на міжрядній обробці просапних культур, на транспортних роботах, на збиральних роботах, включаючи кормозбиральні операції.

Розглянемо кожний із цих показників окремо та проаналізуємо, які конструктивні особливості і технічні параметри енергетичного засобу впливають на цей показник.

Показник аа залежить від оснащеності трактора технологічним устаткуванням і деякими технічними параметрами:

– запасу двигуна по потужності;

– наявності передньої начіпної системи і її вантажопідйомності;

– наявності переднього ВВП;

– запасу рушіїв по вантажопідйомності та тиску на ґрунт, регламентованому стандартом;

– запасу по вантажопідйомності переднього мосту;

– наявності місця для розміщення ємностей з технологічним матеріалом;

– кількості передач заднього ВВП і наявності синхронного приводу.

Показник ап залежить від наступного:

– номінального тягового зусилля трактора;

– ступеня баластування трактора та наявності гідравлічного збільшувача його зчіпної ваги (ГЗВ);

– типу та параметрів ходової системи (у тому числі можливості здвоювання коліс і переходу на вузьку гусеницю);

– узгодження ширини колії та ширини захоплення агрегатованого із трактором плуга;

– наявності системи регулювання глибини оранки.

Показник ап залежить від ефективності використання даного енергетичного засобу на ранневесняних роботах по закриттю вологи. Особливість цих робіт полягає в тому, що обробці піддається поораний вологий ґрунт із метою руйнування верхньої кірки. Ніж раніше буде проведена ця робота, тим більша кількість вологи буде збережено в ґрунті. Гусеничні трактори, що володіють меншим тиском на ґрунт, можуть приступати до першої весняної культивації або боронування на 2–3 дня раніше, ніж колісні трактори. Колісні трактори з більшою загальною вагою створюють високий тиск і залишають глибоку колію на м'якому вологому ґрунті, тому вони не допускаються до виконання цієї операції.

Показник амо залежить від ефективності роботи трактора на виконанні міжрядної обробки просапних культур. Як основні вимоги до конструкції, що визначають цей показник, є:

– низький тиск рушіїв на ґрунт;




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2018 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных