Загадка десята, або

Чому ж так біло?!

Детективу Ниточці з самого ранку докучав нежить. Він то чхав, то витирав ніс – і вже все йому набридло! Це ж треба було таке вигадати – застудитись у середині травня?!

Ниточка саме простягав руку за наступною носовою серветкою, як раптом почув стук у двері.

– Прошу! – мовив детектив.

Двері відчинилися, і на порозі з’явилася маленька Іванка з першого поверху. Вигляд у неї був дуже переляканий.

– Що трапилось? – запитав детектив Ниточка.

– Юхим Тимофійович буде злий... – сказала, затинаючись, Іванка.

Детектив Ниточка здивовано поглянув на дівчинку. Про що, врешті–решт, йдеться?

– Я зовсім не хотіла, щоб уже зараз пішов сніг, – із запалом пояснювала Іванка. – І це неправда, що не люблю весну! Люблю! Тільки більше мені подобається літо, адже тоді можна купатись! І зима, тому що можна кататися на санчатах! Але весну теж люблю, справді! А вона собі пішла! – і раптом Іванка гірко заплакала.

Детектив Ниточка стривожено подивився на неї. На мить він навіть забув про нестерпний нежить.

– Нічого не розумію, – пробурмотів нарешті детектив Ниточка.

– Вчора... надворі... – схлипувала Іванка, – ми говорили... про пори... року... – і за хвилинку все розказала детективу Ниточці.

Що разом з Дмитриком і Оксанкою міркували, яка пора року є найкращою, і що не могли довго вирішити. Тоді вигадали тягти жеребок, і їм випала зима. Потім вони почали чарувати, щоб зима повернулась, а тоді прийшов двірник Юхим і сказав, що він не любить зиму, бо зимою йому постійно доводиться розчищати доріжки від снігу. А сьогодні вранці Іванка прокинулась, виглянула у вікно і перелякалась, тому що у дворі біло, отже, мабуть, чари подіяли, і весна, ображена, пішла собі. І це, напевне, все через неї, Іванку, бо ж вона найбільше чарувала!

Детектив Ниточка мовчки піднявся, обійшов заплакану Іванку і виглянув у вікно. Справді, подвір’я вкрилося чимось білим. Обличчя двірника, який стояв під тополею, було роздратоване.

Детектив Ниточка пирснув зі сміху.

– Так–так, принаймні, вже знаю, звідки цей нежить, –сказав за хвилину. – Мабуть, уночі був сильний вітер.

Іванка подивилася на нього, мало що розуміючи.

– Це все через мене, правда?

– Ні, – похитав головою детектив Ниточка.

– Тоді через кого? – здивувалась Іванка. – Через Оксанку і Дмитрика?

– Теж ні, – детектив Ниточка поліз у кишеню за серветкою. – Через тополю.

– Через тополю?! – Іванка завмерла. – Вона також вміє чарувати?

Але єдине, що почула у відповідь, – голосне чхання.

Звичайно, тополі не вміють чарувати, – принаймні, нічого про це не відомо. Однак їм не потрібні чари, щоб усе довкола зробити білим. Як гадаєш, чому?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: