Вивірка далекомірів

9. Установлюють окуляри по базі очей і на чіткість зображення марок.

Контроль вивірки далекоміра по відстані полягає в тому, що на шкалі вивірки по відстані встановлюють заздалегідь визначене число вивірки і проводять чотири – п’ять вимірювань дальності до місцевого предмета, відстань до якого відома. Вимоги щодо точності визначення відстані до місцевого предмета такі самі, як і при вивірці далекоміра по дальності.

Після вимірювання відстані обчислюють помилку, переводять її у теоретичну помилку і на цю величину виправляють установку числа вивірки, пам’ятаючи, що при великому числі вивірки буде отримана і більша відстань.

Виправлення числа вивірки менше 0,5 поділки шкали (0,5 теоретичної помилки) не вводяться.

Орієнтування далекоміра проводять по дирекційному куту або в основному напрямку.

Для орієнтування далекоміра за дирекційним кутом орієнтирного напрямку наводять далекомір в орієнтир, дирекційний кут напрямку на який відомий, і встановлюють на лімбі (по шкалі дирекційних кутів і барабанчику точних відліків) відлік, який дорівнює величині дирекційного кута. Під час такого орієнтування далекоміра відліки по будь-якій цілі (орієнтиру, реперу) будуть відповідати дирекційному куту напрямку з точки стояння далекоміра на ціль (орієнтир, репер).

Під час орієнтування далекоміра в основному напрямку його в першу чергу орієнтують за дирекційним кутом, а потім, працюючи механізмом горизонтального наведення, повертають далекомір до того часу, поки на лімбі і барабані по шкалі дирекційних кутів не буде встановлений відлік, що дорівнює дирекційному куту основного напрямку (оптична вісь приладу в цьому випадку буде спрямована в основний напрямок). При такому положенні приладу звільняють кріплення лімба, встановлюють нульовий відлік (або 30-00) і стопорять лімб.

Під час вимірювання горизонтальних кутів і наведення далекоміра в орієнтир у момент орієнтування приладу користуються основою марки лівого окуляра (перехрестям сітки).

Для орієнтування далекоміра по магнітній стрілці необхідно на механізмі для вимірювання вертикальних кутів установити відлік 0 і обертанням маховичка вертикального наведення виставити кульку рівня на середину; потім звільнити кріплення магнітної стрілки і повертати далекомір у горизонтальній площині до суміщення південного кінця магнітної стрілки з індексом на корпусі орієнтир-бусолі; установити на лімбі і барабанчику нульові відліки.

Під час наведення вимірювальної марки (перехрестя сітки) на місцевий предмет відлік по зовнішній шкалі покаже значення магнітного азимута цього напрямку.

Для більшої надійності і точності магнітний азимут визначають як середнє арифметичне з трьох-чотирьох незалежних наведень (перед кожним новим наведенням далекоміра на місцевий предмет заново проводять орієнтування приладу за магнітною стрілкою).

Поправка бусолі визначається так, як і для бусолі ПАБ-2А.

Вимірювання дальності далекоміром ДС-1 проводять у такому порядку:

Ø спостерігаючи в окуляри далекоміра і обертаючи лівою рукою маховик вертикального наведення, а правою рукою маховик горизонтального наведення, наводять центральну вимірювальну марку на ціль так, щоб її нижній край опинився розміщеним над ціллю (або збоку від неї) з просвітом приблизно в 1/4 висоти марки;

Ø зосередивши увагу на цілі і на центральній вимірювальній марці, оцінюють їх взаємне розміщення у просторі;

Ø якщо зображення цілі здається розміщеним далі зображення вимірювальної марки, то вимірювальний валик повертають вниз, якщо ближче, то валик обертають уверх до того часу, поки різниця у розміщенні зображення цілі і марки по глибині стане непомітною (добиваються стереоскопічного суміщення по глибині зображення марки і цілі);

Ø вмикають заслінку, що розміщена на лівій трубі, і читають по шкалі відстаней у полі зору лівого окуляра відлік (відстань), після чого заслінку вимикають;

Ø збивають установку вимірювального валика (на ½ оберту) і повторюють вимірювання відстані;

Ø за виміряну відстань беруть середнє з двох-трьох вимірювань.

Під час сильних коливань повітря у поверхні землі (повітряні потоки) здається, що ціль коливається по глибині відносно марки при нерухомому положенні вимірювального валика. В цьому випадку, обертаючи вимірювальний валик, встановлюють зображення центральної марки відносно зображення цілі так, щоб зображення цілі здавалося однаково часто розміщеним як попереду, так і позаду зображення центральної марки.

Дальність до цілей, що розміщені у складках місцевості або зливаються з оточуючим фоном, визначають шляхом вимірювання відстані до допоміжних точок, які розміщені у безпосередній близькості від таких цілей на одному з ними рубежі.

Під час вимірювання відстані до цілей, які швидко рухаються, горизонтальне наведення здійснюють, повертаючи далекомір обома руками, для чого відтиснуту відводку відлікового черв’яка закріплюють засувкою.

Далекомір ДС-1 може використовуватися при проведенні топогеодезичної прив’язки спостережних пунктів і вогневих позицій, для вимірювання кутів і відстаней між точками місцевості. При цьому відстані, що вимірюються, не повинні перевищувати 2 км.

Для проведення пристрілки за допомогою далекоміра вибирають у районі цілі на різних рубежах ряд місцевих предметів і вимірюють далекоміром дальність до кожного з них; при появі розриву оцінюють відстань до нього, користуючись проведеною розміткою місцевості.

Якщо розмітка місцевості не проведена, то замічають поблизу від розриву (на одному рубежі з розривом) будь-який місцевий предмет, вимірюють відстань до нього і беруть її як дальність до розриву.

За сприятливих умов (хмара розриву нерухома і розсіюється повільно, добре помітна воронка від розриву) вимірюють відстань безпосередньо до точки розриву.

У всіх випадках під час засічки розривів далекоміром необхідно в першу чергу намагатися виміряти відстань до хмари розриву, а повторні вимірювання проводити по воронці або місцевих предметах поблизу розриву, якщо вони спостерігаються.

Вимірювання далекоміром горизонтальних і вертикальних кутів проводять, використовуючи замість перехрестя сітки нижній край марки далекоміра.

Під час вимірювання далекоміром кутів у горизонтальній площині від основного напрямку до напрямку на будь-яку точку місцевості перевіряють правильність орієнтування далекоміра в основному напрямку і відмічаються по заданій точці.

Для отримання величини кута між основним напрямком і заданою точкою відлік по цій точці віднімають із 30-00. Напрямок кута визначається по знаку різниці: якщо різниця додатна (відлік менше 30-00) – точка праворуч від основного напрямку, якщо від’ємна (відлік більше 30-00) – ліворуч.

Величину кутової відстані між двома точками визначають як різницю відліків по цих точках.

Для вимірювання кутів від орієнтира далекомір при установці 30-00 наводять в орієнтир і відмічаються по заданих точках.

Величину і напрямок кутів по кожній точці визначають, як подано вище.

Вимірювання відхилень розривів від цілі (реперу) проводять за допомогою кутомірної шкали лімба.

Вимірювання далекоміром кутів у вертикальній площині проводять для визначення:

Ø кутів місця цілей (реперів);

Ø кутових відстаней між двома точками на місцевості;

Ø висоти розривів.

Вимірювання кутів місця цілей (реперів) проводять у такому порядку:

Ø обертаючи маховик вертикального наведення, суміщають нижній край центральної марки (горизонтальну лінію перехрестя сітки) з основою цілі (репера); при цьому нижній край центральної марки підводять до цілі (репера) знизу;

Ø зчитують величину куту місця цілі (реперу) по шкалі і барабану черв’яка механізму вертикального наведення.

Кутову відстань між точками у вертикальній площині визначають, вираховуючи із кута місця верхньої точки кут місця нижньої точки.

Особливість обладнання й вивірки ДС-1М1. У далекоміра ДС-1М1 використовується принцип вимірювання дальності засобом вимірювальної марки, яка «коливається».

Ефект «коливання» зображення цілі за глибиною відносно «нерухомої» вимірювальної марки створює коливання від’ємної лінзи компенсатора, оскільки розміри зображення цілі набагато більші за розміри зображення вимірювальної марки, яка хитається; а потім знімають відлік дальності.

Під час вимірювання цим методом необхідним є тренованість далекомірника, його здатність підібрати таку частоту й амплітуду, при яких би він міг відчувати крайнє положення вимірювальної марки, що «коливається», стосовно цілі.

Рекомендоване значення частоти відповідає на маховичку величині 5-9.

Рекомендоване значення амплітуди відповідає на маховичку величині 3-6.

Для досвідченого далекомірника значення частоти найбільше, а значення амплітуди найменше.

Вивірка далекоміра по висоті і відстані без коливання вимірювальних марок проводиться аналогічно вивірці ДС-1 (при вимкненому тумблері “ВКЛ – ВЫКЛ” і установкою маховичка „АМПЛИТУДА” у нульове положення).

Вивірка ДС-1М1 за відстанню в режимі хитання виконується в такому порядку:

- встановити маховичками “АМПЛИТУДА” і “ЧАСТОТА” оптимальне значення амплітуди й частоти коливання;

- встановити значення вивірки за дальністю, отримане раніше без коливання вимірювальної марки;

- встановити шкалу на відому відстань до цілі та увімкнути привід;

- поєднати відображення цілі з серединою ”вилки”, яка утворює крайні положення вимірювальної марки, яка хитається, обертанням маховичка „ДАЛЬНОСТЬ”;

- проробити 5-10 таких поєднань і знайти середнє значення;

- встановити отримане середнє значення і зробити 10 вимірювань, відстань, отримана під час вимірів, не повинна відрізнятися більш ніж на одну теоретичну помилку.

Примітка. Після вивірки ДС-1М1 далекомірник записує вивірочні числа, отримані без коливання і з коливанням вимірювальної марки, і при роботі їх установлює. Значення вивірочного числа залежить від умов спостереження:

- прозорості атмосфери;

- контрасту між ціллю і фоном;

- освітлення цілі;

- характеру цілі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: